Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №947/17087/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/17087/26

Провадження № 2/947/4353/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Швидкій В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за за кредитним договором №002/14599723-СК_SB від 21.02.2022 року у загальному розмірі 85191 гривня 77 копійок, за заявою-договором №27117401 від 21.06.2024 року в загальному розмірі 4322 гривні 74 копійки та за заявою-договором №27117406 від 21.06.2024 року в загальному розмірі 2930 гривень 67 копійок, що в загальній сумі складає 92445 гривень 18 копійок, а також витрати зі сплати судового збору, з посиланням на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Вказана позовна заява сформована в системі «Електронний суд» 22.04.2026 року та зареєстрована судом 24.04.2026 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 14.05.2026 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін по справі.

У судове засідання призначене на 29.09.2026 року представник позивача не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві просив суд здійснювати розгляд справи у його відсутність.

ОСОБА_1 (надалі за текстом – Відповідачка) у судове засідання призначене на 29.09.2026 року також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з відповіді ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено що у відповідача – ОСОБА_1 наявний зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, за наслідком чого судом здійснювалось сповіщення останнього в електронній формі за допомогою вказаної електронної системи.

У відповідності до довідок про доставку електронного документа наявних в матеріалах справи вбачається, що до електронного кабінету ОСОБА_1 доставлено копію ухвали судді про відкриття провадження у справі від 14.05.2026 року, з прикріпленими до неї документами по справі №947/17087/26 – 17.05.2026 року о 05:50:01 року, а судову повістку про призначене судове засідання на 29.09.2026 року по справі №947/17087/26 – 18.09.2026 року о 07:30:02.

Пунктом 2 ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Отже, починаючи з 18.09.2026 року відповідач є належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, та отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з доданими до неї документами.

Додатково суд зазначає, що з урахуванням подання позивачем позовної заяви до суду в електронній формі через підсистему Електронний суд, позивачем на виконання приписів ч.1 ст. 177 ЦПК України були надані докази надсилання копії поданої до суду позовної заяви з додатками до неї засобами поштового зв`язку на адресу вищевказаного місця проживання відповідача.

Таким чином, відповідач про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до положень статті 128 ЦПК України, однак, у встановлений судом строк не скористалась процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не було надано заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, про причини неявки до судового засідання суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При викладених підставах, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг 20.02.2022 року звернувся до АТ «ТАСКОМБАНК» та підписав заяву-договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговування, підписанням якої підтвердив, що ця заява-договір разом з публічною пропозицією АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, тарифами банку, таблицею обчислення загальної вартості кредитного ліміту та паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті АТ «ТАСКОМБАНК» https://tascombank.ua/, складають договір про комплексне банківське обслуговування в мобільному додатку izibank.

На підставі вказаної заяви ОСОБА_1 просив банк відкрити поточний рахунок у гривні НОМЕР_1 , оформити на його ім`я платіжну картку Master Card World та підтвердив, що надані ни документи є чинними (дійсними), їх копії відповідають оригіналу, надана ним інформація є достовірною.

Також підписанням вказаної заяви відповідач підтвердив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем та відповідним відкритим ключем 02f32e5105f226cda52bb9e1bb570c09c243bfd4aee7flf3fd770dc24a3c61a5ba, що буде використовуватися ним в мобільному додатку izibank для вчинення правочинів (у вигляді електронного документу), розрахунково-касовому обслуговуванні та/або при отриманні банківських та інших фінансових послуг. Визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису, його накладення має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Визнав, що ризики збитків, що можуть бути заподіяні підписувачам і третім особам у разі використання УЕП, покладаються на клієнта.

Того ж дня, між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 підписано:

- згоду та запевнення клієнта до договору, підписанням якої відповідач підтвердив, зокрема, що: ознайомлений з умовами договору, умовами відкриття та обслуговування рахунків, розміщення вкладу, отримання споживчого кредиту, надання та/або зміни банківських та інших фінансових послуг банку; згоден, що банк може змінювати умови ДКБО та/або тарифи шляхом публікації оголошення про зміну/доповнення тарифів на офіційному веб-сайті банку та в підрозділах банку, що здійснюють обслуговування фізичних осіб, а також в мобільному додатку, при цьому зобов`язуюсь самостійно відслідковувати зміни/доповнення до умови ДКБО та/або тарифів, що будуть оприлюднені на сайті банку; до укладення заяви-договору та договору, банк надав мені доступ, зокрема в електронній формі, в повному обсязі до інформації згідно вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів»;

- заяву-договір на відкриття банківського вкладу на вимогу для фізичних осіб «zanachka», підписанням відповідач просив банк відкрити вкладний (депозитний) рахунок згідно інформації наведеної вище у п.п.1.1.-1.1.4. розділу 1 даної заяви-договору на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, в редакції, яка на день підписання цієї заяви договору розміщена на веб-сайті банку за адресою https://tascombank.ua та на сайті www.izibank.com.ua беззастережно приєднуюсь до його умов.

Згодом, 21.02.2022 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір №ДВ-IZI/591423 на відкриття банківського вкладу на вимогу для фізичних осіб «zanachka», Шляхом підписання якої, останній просить банк відкрити вкладний депозитний рахунок згідно інформації наведеної вище у п.п.1.1.-1.1.4. розділу 1 даної заяви-договору на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, в редакції, яка на день підписання цієї заяви-договору розміщена на веб-сайті банку за адресою https://tascombank.ua та на сайті www.izibank.com.ua і беззастережно приєднуюсь до його умов.

Відповідно до заяви-договору від 21.02.2022 року, сторони уклали цю заяву-договір на відкриття банківського вкладу на вимогу для фізичних осіб «zanachka», та прийняття на вкладний рахунок (депозитний) рахунок грошові кошти в тимчасове користування на наступних умовах: процентна ставка відсотків річних: на залишок до 100 грн. (включно) - 0,01%; На залишок від 100 грн. - 4,00%.

Згідно з довідкою АТ «ТАСКОМБАНК», ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) з 21.02.2022 є власником поточного рахунку у валюті гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до заяви-анкети на укладання договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору №002/14599723-CK_SB від 21.02.2022 року, № НОМЕР_3 , відкритого в АТ «ТАСКОМБАНК» (код банку 339500, ЄДРПОУ 09806443).

Відповідно до виписки по особовим рахункам кредитного договору №002/14599723-CK_SB від 21.02.2022 року відповідач – ОСОБА_1 у період з 21.02.2022 року по 25.02.2026 року користувався кредитним лімітом наданим АТ «Таскомбанк» відповідно до умов договору №002/14599723-CK_SB від 21.02.2022 року, на який нараховувались відсотки за користування кредитними коштами.

З наданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача станом на 25.02.2026 року наявна заборгованість за кредитним договором №002/14599723-CK_SB від 21.02.2022 року, яка в загальному розмірі становить 85191,гривня 77 копійок, яка в свою чергу складається з: заборгованості за тілом кредиту – 53000 гривень 00 копійок та заборгованості за відсотками – 32191 гривня 77 копійок.

22.12.2025 року за вих. №213199/70.1 позивачем на адресу відповідача скеровано повідомлення-вимогу щодо повернення кредитної заборгованості, яка виникла за кредитним договором №002/14599723-CK_SB від 21.02.2022 року та станом на 18.12.2025 року становить: заборгованість за тілом кредиту – 53000 гривень 00 копійок та заборгованість за відсотками – 32191 гривня 77 копійок.

Також судом встановлено, що 21.06.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір на оформлення розстрочки №27117401, укладенням якої сторони погодили, що шляхом підписання цієї заяви-договору в мобільному застосунку, клієнт приєднується до загальних правил та норм заяви-договору на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах проєкту «izibank», а також до публічної пропозиції (оферти) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах проєкту «izibank», що розміщена на сайті банку за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та підтверджує свій намір оформити послугу банку «izi розстрочка» (далі - розстрочка). Зазначена заява-договір є невід`ємною частиною ДКБО. Заява-договір укладається у формі електронного документа в мобільному застосунку izibank шляхом її підписання зі сторони клієнта удосконаленим електронним підписом та зі сторони банку кваліфікованим електронним підписом.

Відповідно до п.1.1. заяви-договору, сума розстрочки – 5900,00 грн.; строк дії розстрочки - 2 місяці; процентна ставка (фіксована) – 0,0001 % на рік; денна процентна ставка, загальні витрати за кредитом та розрахунок денної процентної ставки (у процентах) на дату укладання заяви-договору зазначені у додатку 1 до договору; комісія за надання послуги «izi розстрочка» - 3,30 % від суми розстрочки (база розрахунку комісійної винагороди), що складає 5900,00 грн., щомісячно, протягом строку дії розстрочки. Клієнт в будь-який момент має право достроково погасити розстрочку шляхом подачі заявки про дострокове погашення у мобільному застосунку. При достроковому погашенні кредиту комісія за надання послуги «izi розстрочка» нараховується і стягується (сплачується клієнтом) за повний строк фактичного користування клієнтом послугою «izi розстрочка» (по дату дострокового погашення); сума щомісячного платежу – 2161,36 грн.; розмір авансового платежу 2161,36 грн.

Номер поточного рахунку, на який зараховується сума розстрочки НОМЕР_4 (п.1.2. договору).

Відповідно до п.2.4.-2.5. договору, відповідача повідомлено про орієнтовну реальну річну процентну ставку за кредитом - 117,73 % та про орієнтовну загальну вартість кредиту, що становить 698,00 грн. (розрахунок орієнтовний та здійснений виходячи з строку користування розстрочкою 12 міс., та мінімальної суми 500,00 грн.) та 139600,00 грн. - (розрахунок здійснений виходячи з строку користування розстрочкою 12 міс., та максимальної суми 100 000,00 грн.) згідно з додатком 1 до заяви-договору.

Підписанням заяви-договору №27117401 від 21.06.2024 року відповідач підтвердив, що банк надав йому в електронній формі та в повному обсязі інформацію, згідно Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та фінансові установи», Закону України «Про платіжні послуги» та Закону України "Про споживче кредитування".

Того ж дня, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту за продуктом «izi розстрочка», який містить інформацію про: контактні дані кредитодавця; інформацію та контактні дані кредитного посередника; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію; інші важливі правові аспекти.

З наданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача станом на 25.02.2026 року наявна заборгованість за заявою-договором №27117401 від 21.06.2024 року, яка в загальному розмірі становить 4322 гривні 74 копійки, яка в свою чергу складається з: заборгованості за тілом кредиту – 3933 гривні 34 копійки, заборгованості за комісією – 389 гривень 40 копійок.

Також, того ж дня, 21.06.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір на оформлення розстрочки №27117406, укладенням якої сторони погодили, що шляхом підписання цієї заяви-договору в мобільному застосунку, клієнт приєднується до загальних правил та норм заяви-договору на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах проекту «izibank», а також до Публічної пропозиції (оферти) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах проекту «izibank», що розміщена на сайті банку за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та підтверджує свій намір оформити послугу банку «izi розстрочка» (далі - розстрочка). Зазначена заява-договір є невід`ємною частиною ДКБО. Заява-договір укладається у формі електронного документа в мобільному застосунку izibank шляхом її підписання зі сторони Клієнта удосконаленим електронним підписом та зі сторони банку кваліфікованим електронним підписом.

Відповідно до п.1.1. заяви-договору, сума розстрочки – 4000,00 грн.; строк дії розстрочки - 2 місяці; процентна ставка (фіксована) – 0,0001 % на рік; денна процентна ставка, загальні витрати за кредитом та розрахунок денної процентної ставки (у процентах) на дату укладання заяви-договору зазначені у додатку 1 до договору; комісія за надання послуги «izi розстрочка» - 3,30 % від суми розстрочки (база розрахунку комісійної винагороди), що складає 4000,00 грн., щомісячно, протягом строку дії розстрочки. Клієнт в будь-який момент має право достроково погасити розстрочку шляхом подачі заявки про дострокове погашення у мобільному застосунку. При достроковому погашенні кредиту комісія за надання послуги «izi розстрочка» нараховується і стягується (сплачується клієнтом) за повний строк фактичного користування клієнтом послугою «izi розстрочка» (по дату дострокового погашення); сума щомісячного платежу – 1465,33 грн.; розмір авансового платежу 1465,33 грн.

Номер поточного рахунку, на який зараховується сума розстрочки НОМЕР_5 (п.1.2. договору).

Відповідно до п.2.4.-2.5. договору, відповідача повідомлено про орієнтовну реальну річну процентну ставку за кредитом - 117,73% та про орієнтовну загальну вартість кредиту, що становить 698,00 грн. (розрахунок орієнтовний та здійснений виходячи з строку користування розстрочкою 12 міс., та мінімальної суми 500 грн.) та 139600,00 грн. - (розрахунок здійснений виходячи з строку користування розстрочкою 12 міс., та максимальної суми 100000,00 грн.) згідно з Додатком 1 до заяви-договору.

Підписанням заяви-договору №27117406 від 21.06.2024 року відповідач підтвердив, що банк надав йому в електронній формі та в повному обсязі інформацію, згідно Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та фінансові установи», Закону України «Про платіжні послуги» та Закону України "Про споживче кредитування".

Того ж дня, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту за продуктом «izi розстрочка», який містить інформацію про: контактні дані кредитодавця; інформацію та контактні дані кредитного посередника; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію; інші важливі правові аспекти.

З наданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача станом на 25.02.2026 року наявна заборгованість за заявою-договором №27117406 від 21.06.2024 року, яка в загальному розмірі становить 2930 гривень 67 копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 2666 гривень 67 копійок, заборгованості за комісією – 264 гривні 00 копійок.

24.12.2025 року за вих. №213205/70.1 позивачем на адресу відповідача скеровано повідомлення-вимогу щодо повернення кредитної заборгованості, яка виникла за кредитними договорами №27117401 від 21.06.2024 року та №27117406 від 21.06.2024 року та станом на 24.12.2025 року становить: прострочення боргу – 6600 гривень 01 копійка та заборгованість за відсотками – 653 гривні 40 копійок.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань по вищезазначених договорах щодо своєчасного погашення кредиту, зумовило звернення АТ «ТАСКОМБАНК» до суду із відповідним позовом.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч.1 ст.638 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Щодо укладення договору в електронній формі суд також зазначає, що статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Порядок укладення електронного договору визначений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з якою пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Істотні умови електронного договору визначені Цивільним кодексом України та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Частинами 3-8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи надані до суду докази, судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 належним чином укладено в електронній формі кредитний договір №002/14599723-СК_SB від 21.02.2022 року та заяви-договори №27117401 від 21.06.2024 року та №27117406 від 21.06.2024 року.

Судом враховується, що відповідачем також було підписано паспорти споживчого кредиту, які в свою чергу містять інформацію про розмір кредиту, розмір відсотків та порядок і умови сплати, строки погашення кредитних коштів, розмір, порядок та умови нарахування і сплати штрафів і пені за невиконання взятих на себе зобов`язань, реальні відсоткові ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту, тощо.

Приймаючи викладене, а також, що в даному випадку зміст кредитних правовідносин між сторонами зафіксовано у декількох документах, суд вважає, що вказані обставини свідчать про повну обізнаність ОСОБА_1 про основні умови кредитування за вищевказаним кредитним договором №002/14599723-СК_SB від 21.02.2022 року та заявами-договорами №27117401 від 21.06.2024 року та №27117406 від 21.06.2024 року.

З поданих позивачем до позову розрахунків заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 з підстав неналежного виконання своїх обов`язків утворилась заборгованість за:

- кредитним договором №002/14599723-CK_SB від 21.02.2022 року в загальному розмірі 85191,гривня 77 копійок та складається з: заборгованості за тілом кредиту – 53000 гривень 00 копійок та заборгованості за відсотками – 32191 гривня 77 копійок;

- заявою-договором №27117401 від 21.06.2024 року в загальному розмірі 4322 гривні 74 копійки та складається з: заборгованості за тілом кредиту – 3933 гривні 34 копійки, заборгованості за комісією – 389 гривень 40 копійок;

- заявою-договором №27117406 від 21.06.2024 року в загальному розмірі 2930 гривень 67 копійок та складається з: заборгованості за тілом кредиту – 2666 гривень 67 копійок, заборгованості за комісією – 264 гривні 00 копійок.

Загальна сума заборгованості за вищевказаними договорами становить 92445 гривень 18 копійок.

Вказані розрахунки заборгованості є зрозумілими та доступними, в тому числі містить усю необхідну інформації щодо періоду та розміру виникнення боргу.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження пред`явлення АТ «ТАСКОМБАНК» жодних претензій щодо умов взятих в кредит грошових коштів.

При цьому, ОСОБА_1 не надано до суду жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, на які посилається банк як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази.

На підставі вищевикладеного, суд вважає достатніми докази, що підтверджують укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору №002/14599723-CK_SB від 21.02.2022 року та заяв-договори №27117401 від 21.06.2024 року та №27117406 від 21.06.2024 року, умови яких належним чином виконані Банком.

Ухвалюючи рішення суду по даній справі, судом враховується, що відповідно до ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» підлягають задоволенню, стягненню з відповідача, у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору №002/14599723-CK_SB від 21.02.2022 року та заяв-договори №27117401 від 21.06.2024 року та №27117406 від 21.06.2024 року, підлягає на користь позивача заборгованість за вказаними договорами, яка становить у загальному розмірі 92445 гривень 18 копійок.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають у відшкодування витрат зі сплати останнім судового збору - 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 76-89, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282, 352-354 ЦПК України, суд,

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 76-89, 141, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість: за кредитним договором №002/14599723-СК_SB від 21.02.2022 року у загальному розмірі 85191 (вісімдесят п`ять тисяч сто дев`яносто одна) гривня 77 (сімдесят сім) копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 53000 (п`ятдесят три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок, заборгованості за відсотками – 32191 (тридцять дві тисячі сто дев`яносто одна) гривня 77 (сімдесят сім) копійок; за заявою-договором №27117401 від 21.06.2024 року в загальному розмірі 4322 (чотири тисячі триста двадцять дві) гривні 74 (сімдесят чотири) копійки, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 3933 (три тисячі дев`ятсот тридцять три) гривні 34 (тридцять чотири) копійки, заборгованості за комісією – 389 (триста вісімдесят дев`ять) гривень 40 (сорок) копійок; за заявою-договором №27117406 від 21.06.2024 року в загальному розмірі 2930 (дві тисячі дев`ятсот тридцять) гривень 67 (шістдесят сім) копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 67 (шістдесят сім) копійок, заборгованості за комісією – 264 (двісті шістдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок, що в загальній сумі складає 92445 (дев`яносто дві тисячі чотириста сорок п`ять) гривень 18 (вісімнадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443) у відшкодування витрат зі сплати судового збору – 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 05.10.2026 року.

Головуючий Л. В. Калініченко