Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №947/24630/26 — Київський районний суд м. Одеси

____________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/24630/26

Провадження № 2/947/5841/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Скриль Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулось до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) заборгованості за теплову енергію, якою забезпечується квартира за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 11 820,72 гривень та судового збору у сумі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачі проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я яких відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Дану квартиру забезпечує тепловою енергією КП «Теплопостачання міста Одеси».

Відповідачі, отримуючи послуги з постачання з теплової енергії, оплачували їх частково, внаслідок чого станом на 01.03.2026 у неї утворилася заборгованість у загальному розмірі 11 820,72 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відзив на позовну заяву

Відзив на позов до суду не надійшов.

Процесуальні дії та рух справи

Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

Відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру від 19.06.2026 №2909666, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з відомостями ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області від 06.07.2026 №5188/28871, отриманими судом 08.07.2026, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 13.07.2026 справу прийнято до свого провадження, відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Відповідачам визначений п`ятнадцятиденний строк для надання відзиву на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано за зареєстрованим місцем проживання відповідачів.

Згідно з Довідкою АТ «Укрпошта» про причини повернення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній», що є належним повідомленням відповідача ОСОБА_2 . про розгляд справи.

Також згідно з Довідкою АТ «Укрпошта» відповідач ОСОБА_1 отримав копію ухвали про відкриття провадження 04.09.2026.

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Позивач у позовній заяві просив розглядати справу без участі представника позивача.

Інші заяви/клопотання, письмові пояснення від сторін та/або їх представників, у тому числі із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, до суду не надійшли.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником 1/2(однієї/другої) частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого за № 6-477, виданого 25.08.2023 державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пінігіною Т.М. Право власності на 1/2 (одну/другу) частку у праві приватної спільної часткової на вказану квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за реєстраційним номером 2786835151100.

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується отриманою відповіддю з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області.

Свідоцтво про спадщину на іншу 1/2 (одну/другу) частку квартири у праві приватної спільної часткової власності на квартиру не видано.

Відповідач ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується отриманою відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру.

На ім`я відповідачів, як абонентів за вказаною адресою, відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 , за яким обліковуються надані послуги з теплопостачання.

Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що у абонентів за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який відкрито на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , обліковується заборгованість, яка станом на 01.03.2026 становить 11 820,72 грн.

З підстав наявності вказаної заборгованості та невиконання відповідачами своїх зобов`язань зі сплати коштів за надані послуги з теплової енергії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінка аргументів та Мотиви суду

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 вказаного Закону встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать у тому числі комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно зі статтею 6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:

1) споживачі (індивідуальні та колективні);

2) управитель;

3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг зокрема послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація.

Згідно з положеннями статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.

Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.

Тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб`єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Поряд з цим, пунктом 3 Розділу VI Прикінцеві та Перехідні положення вказаного Закону встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Пунктом 5 частини 2 статті 7 вказаного Закону передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Індивідуальним споживачем фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про основні засади житлової політики», особи зобов`язані своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги, вносити орендну плату, виконувати зобов`язання за фінансово-кредитними механізмами підтримки будівництва, придбання та оренди житла. Відповідальність за порушення договірних зобов`язань, порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житла регулюються Цивільним кодексом України, законами України "Про іпотеку", "Про житлово-комунальні послуги", іншими законодавчими актами України.

Використання житла не за призначенням забороняється. Особи зобов`язані використовувати житло відповідно до призначення, додержуватися правил користування житловими приміщеннями, забезпечувати ефективне управління житлом та належне його утримання, ощадливо використовувати енергетичні та інші ресурси, дотримуватися правил добросусідства (ч. 4 ст. 7 Закону України «Про основні засади житлової політики»).

Судом враховується висновок Верховного Суду викладений у постанові від 20.11.2024 року у справі №463/6799/18 згідно з яким, обов`язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають з дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства. Відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг. Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 07 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21).

Відповідно до пп.5 п. 45 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Ураховуючи, що відповідач ОСОБА_1 є власником 1/2 (однієї/другої) частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого за № 6-477, виданого 25.08.2023 державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пінігіною Т.М. Право власності на 1/2 (одну/другу) частку у праві приватної спільної часткової на вказану квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за реєстраційним номером 2786835151100.

Також відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується отриманою відповіддю з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області.

Дослідивши розрахунку заборгованості, з якого вбачається, що у абонентів за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який відкрито на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , обліковується заборгованість, яка станом на 01.03.2026 становить 11 820,72 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» підлягає стягненню заборгованість за теплову енергію в розмірі 5 910,36 грн. (11 820,72 грн*1/2), що буде відповідати належній йому частці у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язку доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, розрахунок розрахунку заборгованості, який додано до позовної заяви містить заборгованість за користуванням відповідачами послугами з опалення та гаряче водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01.03.2026 у сумі 11 820,72 грн.

Водночас, позивачем до позовної заяви надано копію свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого за № 6-477, виданого 25.08.2023 державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пінігіною Т.М., згідно з яким свідоцтво про право на спадщину на 1/2 (одну/другу) частку у праві приватної спільної часткової власності на квартиру видано ОСОБА_1 . Свідоцтво про спадщину на іншу 1/2 (одну/другу) частку квартири у праві приватної спільної часткової власності на квартиру не видано.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав, наданої позивачем до позовної заяви, право власності на 1/2 (одну/другу) частку квартири за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за реєстраційним номером 2786835151100 за ОСОБА_1 .

Отже відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є власником квартири АДРЕСА_3 , по якій їй нараховується заборгованість.

Також, згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 2909666 від 19.06.2026 відповідач ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ураховуючи вищезазначене, відповідач ОСОБА_2 не є споживачем теплової енергії за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 .

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З аналізу положень ст.13 ЦПК України вбачається, що суд зобов`язаний вирішити справу за тим зверненням особи, що пред`явлене, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

Відповідач - це особа, яка на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач – це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц).

Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі № 394/130/21 зазначено, що за змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , як неналежного відповідача.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволені на 50% (5910,36 х 100 / 11820,72), з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмрі 1331,20 грн (2662,2 х 50%).

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за теплову енергію на загальну суму 5910 (п`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

В частині позовних вимог до ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси», ЄДРПОУ 34674102, юридична адреса: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, р/р № НОМЕР_4 в АТ «Ощадбанк», МФО 328845.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстарції: АДРЕСА_2 .

Рішення суду підписане 05.10.2026.

Суддя Ю. А. Скриль