Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №495/2924/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокуСправа № 495/2924/26

Номер провадження 2/495/2812/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Мишко В.В.,

при секретарі судового засідання Гасанзаде М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

09.04.2026 адвокат Хроменков Володимир Сергійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

24.05.1999 спадкодавцем ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений, секретарем Семенівської сільської Ради народних депутатів зареєстрований в реєстрі за № 21, згідно якого ОСОБА_2 заповідала право на земельну частку (пай) у колективному сільськогосподарському підприємстві «Знамя Леніна» Білгород-Дністровського району Одеської області згідно сертифікату серії ОД №0118828, заповідача позивачу ОСОБА_1 .

16.04.2004 року спадкодавець ОСОБА_2 отримала на цю земельну ділянку державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 4,37 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташована на території Семенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5120886400:01:002:0055.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 14.03.2011 року, актовий запис №3.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась, спадщина за заповітом, яка складається із земельної ділянки загальною площею 4,37 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Семенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5120886400:01:002:0055.

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Згідно відповіді другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області від 17.03.2026 року №95/01-16 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та рекомендовано звернутись із позовом до суду про визнання права власності на спадкове майно.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.04.2026 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та витребувані докази по справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.05.2026 витребувано докази по справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 адвокат Хроменков В.С. не з`явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовну заяву підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини, які зазначені в позові та просив задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника сільської ради згідно вимог діючого законодавства України.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

24.05.1999 спадкодавцем ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений, секретарем Семенівської сільської Ради народних депутатів зареєстрований в реєстрі за № 21, згідно якого ОСОБА_2 заповідала право на земельну частку (пай) у колективному сільськогосподарському підприємстві «Знамя Леніна» Білгород-Дністровського району Одеської області згідно сертифікату серії ОД №0118828, заповідача позивачу ОСОБА_1 .

16.04.2004 року спадкодавець ОСОБА_2 отримала на цю земельну ділянку державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 4,37 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташована на території Семенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5120886400:01:002:0055.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 14.03.2011 року, актовий запис №3.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась, спадщина за заповітом, яка складається із земельної ділянки загальною площею 4,37 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Семенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5120886400:01:002:0055.

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Згідно відповіді другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області від 17.03.2026 року №95/01-16 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та рекомендовано звернутись із позовом до суду про визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч.1, 5ст. 1268 ЦК України - спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Із змісту ст.1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1226 Цивільного кодексу України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Заст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних справ та інтересів може бути визнання права.

За змістом пункту 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Як роз`яснено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змістуст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивач фактично прийняв спадщину після смерті бабусі, вступив у володіння і розпорядження спадковим майном.

Обставин, які б спростовували твердження позивача в позовній заяві, суд не знаходить, тому кладе їх в основу рішення.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права, інтересу. Одним із способів захисту цивільного права є визнання права (ст. 16 ЦК України). Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що позивач має право на вказане нерухоме майно, і таке його право підлягає судовому захисту.

Висновки за результатами розгляду справи

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем цілком обґрунтовано заявлені, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.15, 16, 1216-1218, 1261, 1267, 1268 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 200, 211, 247, 263, 265, 268, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за позивачем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 4,37 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Семенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5120886400:01:002:0055, що залишилась після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складений 05.10.2026

Суддя Віталій МИШКО