Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №2018/2-288/11 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2018/2-288/11 Номер провадження 22-ц/814/27/26Головуючий у 1-й інстанції Муратова С.О. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Одринська Т.В., Чумак О.В.,

секретар Чемерис А.К.,

з участю представника позивача – адвоката Остащенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2011 року, постановлене суддею Муратовою С.О.,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» Акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» (правонаступник стягувача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест») до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки і піклування Київського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У грудні 2010 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося в суд із указаним позовом, уточнивши його вимоги заявою від 16.03.2011.

В обґрунтування підстав позову зазначає, що 15.06.2007 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір про відкриття кредитної лінії №154/06-Ф (зі змінами), на підставі якого кредитор відкрив позичальнику ОСОБА_2 кредитну лінію у розмірі 297 000,00 доларів США, строком користування до 15.06.2022, зі сплатою 16,00% річних.

Зобов`язання за таким кредитним договором, забезпечені порукою, про що між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки №П-154/06-Ф, за яким останній зобов`язався відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором.

Крім того, також в якості забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 основного зобов`язання за кредитним договором, між його сторонами 27.02.2007 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Кредитор виконав належним чином взяті на себе зобов`язання та видав позичальнику ОСОБА_2 кредитні кошти у повному обсязі. Проте останній допустив порушення умов договору та із листопада 2008 року припинив повернення сум отриманого кредиту, включно зі сплатою сум, нарахованих за користування кредитними коштами процентів та комісії.

08.07.2009 позивач письмово повідомив позичальника ОСОБА_2 про порушення умов основного зобов`язання, яке залишено ним без належного реагування.

Із підстав викладеного, позивач просить захистити порушене право та стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №154/06-Ф від 15.06.2007 у розмірі 332 393,23 доларів США та пеню за прострочення погашення процентів у розмірі 2 756 717,75 грн.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Харкова від 12.09.2011 позов задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №154/06-Ф від 15.06.2007 у сумі 332 393,23 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.02.2011 є еквівалентом 2 636 029,97 грн, та пеню за прострочення погашення процентів у розмірі 2 756 717,75 грн.

Стягнуто в дольовому порядку із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати на ІТЗ у розмірі 120,00 грн, а всього 1 820,00 грн, тобто по 910,00 грн із кожного.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем підтверджено належними доказами порушення позичальником умов зобов`язання за кредитним договором, забезпеченим порукою, а, відтак, підставності солідарного стягнення нарахованої заборгованості із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 25.02.2021 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог до нього, ОСОБА_1 , ухваливши в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні таких вимог позову.

Як на порушення норм процесуального закону посилається на те, що не був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.

Наголошує, що ні він, ОСОБА_1 , ні його дружина ОСОБА_4 , не підписували договори про внесення змін до договору поруки №1 від 06.03.2008 та №2 від 30.05.2008, якими збільшено суму кредитування та розмір річної відсоткової ставки, а відтак, за відсутності його волевиявлення, збільшено обсяг його відповідальності, як поручителя, зі 190 000,00 до 297 000,00 доларів США.

Із підстав викладеного вважає, що порука, надана ним за договором №П-154/06-Ф від 15.06.2007, припинена 06.03.2008 (дати укладення договору №1 про внесення змін) на підставі статті 559 ЦК України, у зв`язку зі зміною зобов`язання без згоди поручителя. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду України, сформованою у справі №6-2662цс15 від 20.04.2016, Верховного Суду у справі №705/3113/15 від 17.11.2020.

Ухвалами Харківського апеляційного суду від 17.05.2021 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду із повідомленням учасників справи.

07.06.2021 позивачем подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване; а 25.06.2021 – відповідь відповідача ОСОБА_1 на відзив.

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду – Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24.10.2023 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду із повідомленням учасників справи.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25.05.2026 поновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду із повідомленням учасників справи.

05.10.2026 до апеляційного суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Лаленкова С.М. про розгляд справи за його відсутності.

У суді апеляційної інстанції представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.06.2007 між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір про відкриття кредитної лінії №154/06-Ф, за умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності у розмірі 190 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 14,5 процентів річних (п.2.1.).

Для обліку виданих у рахунок відновлювальної кредитної лінії кредитних ресурсів банк відкриває позичальнику рахунок № НОМЕР_1 (п.2.2.).

Позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 15.06.2022. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок (п.3.2.)./а.с.10-12 т.1/

Додатком №1 до договору про відкриття кредитної лінії №154/06-Ф від 15.06.2007 є Графік зниження розміру заборгованості./а.с.16-17 т.1/

На підтвердження виконання кредитором умов зобов`язання позивачем надано копії заявок на видачу готівки: №02 від 31.10.2077 у розмірі 1 000,00 доларів США (еквівалент у гривні 5 050,00); №02 від 05.09.2007 – 5 000,00 доларів США (еквівалент у гривні 25 250,00);вересень 2007 року – 45 000,00 доларів США (еквівалент у гривні 227 250,00); вересень 2007 року – 20 000,00 доларів США (еквівалент у гривні 101 000,00);16 000,00 доларів США (еквівалент у гривні 80 800,00); 05.12.2007 №02 – 1 500,00 доларів США (еквівалент у гривні 7 575,00); 04.10.2007 №1 – 20 000,00 доларів США (еквівалент у гривні 101 000,00); 29.10.2007 №1 – 1 500,00 доларів США (еквівалент у гривні 7 575,00); від 21.01.2008 №001 – 5 000,00 доларів США (еквівалент у гривні 25 250,00); від 28.01.2008 №05- 1 000,00 доларів США (еквівалент у гривні 5 050,00); від 15.06.2007 – 5 000,00 доларів США (еквівалент у гривні 25 250,00); 14.01.2008 – 1 000,00 доларів США (еквівалент у гривні 5 050,00); від 28.02.2008 №09 – 900,00 доларів США (еквівалент у гривні – 4 545,00); від 04.03.2008 №10 – 45 000,00 доларів США (еквівалент у гривні 227 250,00); від 05.03.2008 – 5 000,00 доларів США (еквівалент у гривні 25 250,00); від 06.03.2008 №2 – 5 000,00 доларів США (еквівалент у гривні 25 250,00); від 28.09.2007 №001 – 1 000,00 доларів США (еквівалент 5 050,00); від 17.09.2007 №1 – 73 000,00 доларів США (еквівалент 368 650,00); від 22.02.2008 – 8 000,00 доларів США (еквівалент у гривні 40 400,00); від 11.02.2008 – 1 500,00 доларів США (еквівалент у гривні 7 575,00); 21.05.2008 – 60 000,00 доларів США (гривневий еквівалент 303 000,00); від 24.03.2008 №2 – 1 000,00 доларів США (гривневий еквівалент 5 050,00); від 11.03.2008 №05 – 3 000,00 доларів США (гривневий еквівалент 15 150,00); від 07.03.2008 №01 – 118 000,00 доларів США (гривневий еквівалент 595 900,00); від 23.06.2008 №09 – 5 000,00 доларів США (гривневий еквівалент 24 248,50); від 17.06.2008 – 3 000,00 доларів США (гривневий еквівалент 14 562,90); від 02.06.2008 №001 – 4 000,00 доларів США (гривневий еквівалент 29 112,00); від 05.06.2008 №6 – 5 000,00 доларів США (гривневий еквівалент 24 260,00); від 24.07.2008 – 5 000,00 доларів США (Гривневий еквівалент 24 203,50); від 11.07.2008 №8 – 6 000,00 доларів США (гривневий еквівалент 29 050,20); від 01.07.2008 №19 – 4 000,00 доларів США (гривневий еквівалент 19 395,60); від 04.07.2008 №17 – 6 000,00 доларів США (гривневий еквівалент 29 098,80); від 13.08.2008 №01 – 3 000,00 доларів США (гривневий еквівалент 14 532,00); від 08.08.2008 №1 – 2 900,00 (гривневий еквівалент 14 050,50); від 29.08.2008 №2 – 7 000,00 доларів США (гривневий еквівалент 33 919,90); від 26.08.2008 №3 – 8 000,00 доларів США (гривневий еквівалент 38 748,00); від 25.09.2008 – 14 000,00 доларів США (гривневий еквівалент 68 041,40); від 15.09.2008 №6 – 5 000,00 доларів США (гривневий еквівалент 24 260,00)./а.с.31-40 т1/

15.06.2007 між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та ОСОБА_2 (боржник) укладено договір поруки №П-154/06-Ф, за яким поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії №154/06-Ф від 15.06.2007, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові наданий кредит у розмірі 190 000,00 грн з оплатою по процентній ставці 14,50% річних (п.1.1.)./а.с.18 т.1/

15.06.2007 між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 ./а.с.21-24 т.1/

06.03.2008 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який є правонаступником ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін №1 до договору про відкриття кредитної лінії №154/06-Ф від 15.06.2007, за яким сторони дійшли згоди викласти п.2.1. договору в такій редакції: «Банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності у розмірі 297 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 14,5 процентів річних./а.с.13 т.1/

06.03.2008 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який є правонаступником ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та ОСОБА_2 (боржник) укладено договір про внесення змін №1 до договору поруки №154/06-Ф від 15.06.2007, за яким сторони дійшли згоди, що «Поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії №154/06-Ф від 15.06.2007, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові наданий кредит у розмірі 297 000,00 грн з оплатою по процентній ставці 14,50% річних»./а.с.19 т.1/

30.05.2008 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який є правонаступником ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін №2 до договору про відкриття кредитної лінії №154/06-Ф від 15.06.2007, за яким сторони дійшли згоди викласти п.2.1. договору в такій редакції: «Банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності у розмірі 297 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 16,00 процентів річних./а.с.14 т.1/

30.05.2008 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який є правонаступником ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та ОСОБА_2 (боржник) укладено договір про внесення змін №2 до договору поруки №154/06-Ф від 15.06.2007, за яким сторони дійшли згоди, що «Поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії №154/06-Ф від 15.06.2007, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові наданий кредит у розмірі 297 000,00 грн з оплатою по процентній ставці 16,00% річних»./а.с.20 т.1/

25.09.2008 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін №3 до договору про відкриття кредитної лінії №154/06-Ф від 15.06.2007, за яким сторони дійшли згоди викласти п.4.3. договору в такій редакції: «Позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами щомісяця, у термін із «01» по «10» число (включно) кожного місяця. Проценти сплачуються шляхом зарахування відповідної суми на рахунок процентів № НОМЕР_2 »./а.с.15 т.1/

21.10.2008 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін №4 до договору про відкриття кредитної лінії №154/06-Ф від 15.06.2007, за яким сторони дійшли згоди викласти п.3.2., п.4.3. та п.7.10 договору в такій редакції:

«3.2. Позичальник зобов`язується щомісячно, починаючи із листопада 2008 року, в термін з 01 по 10 число (включно) кожного місяця здійснювати погашення заборгованості відповідно до графіку зниження розміру заборгованості (Додаток №1).

Позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором до 15.06.2022. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок».

«7.10. Позичальник підписанням цього договору дозволяє банку у випадках невиконання позичальником будь-яких зобов`язань за цим договором (щодо повернення кредитних ресурсів, сплати процентів за користування кредитними ресурсами, комісійної винагороди банка, штрафних санкцій, інше) розкривати інформацію, яка є банківською таємницею, щодо позичальника, наданого йому кредиту, стану заборгованості та забезпечення за цим договором правоохоронним, судовим та іншим державним органам, юридичним особам та суб`єктам підприємницької діяльності, які надають банку юридичні, аудиторські, колекторські, консалтингові, інформаційні та інші послуги, а також іншим особам з метою захисту прав та інтересів банку»./а.с.16 т.1/

03.02.2009 ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» адресовано ОСОБА_2 лист, яким повідомлено, що починаючи із 03.02.2009 за кредитом, наданим йому банку згідно з умовами договору №154/06-Ф від 15.06.2007, обліковується прострочена заборгованість в сумі 6 586,05 доларів США./а.с.29 т.1/

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що заявлена до стягнення заборгованість за кредитним договором підтверджена належними доказами та підлягає до стягнення із відвідачів у солідарному порядку.

Апеляційний суд, переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав

Стосовно порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення, колегія суддів ураховує наступне

Умови проведення заочного розгляду справи регламентовані статтею 224 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення рішення). Зокрема, за правилами частини першої наведеної норми у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 74 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Положення цієї частини не поширюються на випадки, передбачені абзацом другим частини третьої статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої наведеної норми судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина четверта статті 169 ЦПК України).

Із матеріалів справи убачається, що копія позовної заяви з додатками надсилалася відповідачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що відповідає відомостям, указаним у позовній заяві, та повернута без вручення адресату з відміткою поштового відділення «за закінченням строку зберігання»./а.с.58-59 т.1/

Після проведення попереднього судового засідання, яке мало місце 21.05.2010, виклик відповідача ОСОБА_1 в судові засідання, які призначалися на 29.06.2010, 12.07.2010, 20.09.2010, 18.10.2010, 05.11.2010, 24.11.2010, 17.12.2010, 10.02.2011 – судом першої не здійснювався; а судова повістка про виклик до суду на 16.03.2011 – повернута без вручення адресату з відміткою поштового відділення «за закінченням строку зберігання»./а.с.124-125 т.1/ Після чого, 16.03.2011 розгляд справи було відкладено на 20.04.2011, а у подальшому на 13.06.2011 та 05.07.2011, але судові повістки про виклик відповідача ОСОБА_1 на вказані дати судом першої інстанції не здійснювався; а судова повістка на 12.09.2011 – повернута без вручення адресату з відміткою поштового відділення «за закінченням строку зберігання»./а.с.147-148 т.1/

Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №752/11896/17 від 12.12.2018, приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи та не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду від 18.04.2022 у справі №522/18010/18).

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм процесуального права, що є безумовною підставою для його скасування відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.

Стосовно врахування судом апеляційної інстанції доказів, які не становили предмет дослідження суду першої інстанції

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із позицію Верховного Суду, сформованою у справі №499/895/19 від 12.10.2023, інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази.

Із урахуванням викладеного, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу; проведення експертизи доручено експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичному центру МВС України.

Директором Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичному центру МВС України Ігорем Давидено направлено на адресу суду висновок експерта №СЕ-19/121-25/32487-ПЧ від 05.02.2026 за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної по матеріалам справи №2018/2-288/11.

Згідно із висновком експерта від 05.02.2026 за №СЕ-19/121-25/32487-ПЧ установлено:

1. Підпис від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у графі « ОСОБА_5 . Колодний» Договору про внесення змін №1 від 06.03.2008 до договору поруки №П-154/06-Ф від 15.06.2007, підписаного 06.03.2008 – виконаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Підпис від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у графі «Підпис» договору про внесення змін №1 від 06.03.2008 до договору поруки №П-154/06-Ф від 15.06.2007, підписаного 06.03.2008, виконаний не ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а іншою особою.

3. Встановити ким, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або іншою особою виконаний підпис від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у графі «Поручитель ОСОБА_1 » договору про внесення змін №2 від 30.05.2008 до договору поруки №П-154/06-Ф від 15.06.2007, підписаного 30.05.2008, не виявилося можливим.

4. Підпис від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у графі «Підпис» договору про внесення змін №2 від 30.05.2008 до Договору поруки №П-154/06-Ф від 15.06.2007, підписаного 30.05.2008, виконаний не ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а іншою особою./а.с.6-27 т.4/

Стосовно норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів ураховує наступне

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Правові наслідки прострочення позичальником повернення позики визначені статтею 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як убачається із матеріалів справи, зобов`язання боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №154/06-Ф від 15.06.2007, забезпечені договором поруки; поручителем за таким договором є ОСОБА_1 , який зобов`язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії №154/06-Ф від 15.06.2007, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові наданий кредит у розмірі 190 000,00 доларів США з оплатою процентів по ставці 14,50 процентів річних.

06.03.2008 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який є правонаступником ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та ОСОБА_2 (боржник) укладено договір про внесення змін №1 до договору поруки №154/06-Ф від 15.06.2007, за яким сторони дійшли згоди, що «Поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії №154/06-Ф від 15.06.2007, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові наданий кредит у розмірі 297 000,00 грн з оплатою по процентній ставці 14,50% річних»./а.с.19 т.1/

Згідно із висновком експерта від 05.02.2026 за №СЕ-19/121-25/32487-ПЧ, підпис від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у графі « ОСОБА_5 . Колодний» Договору про внесення змін №1 від 06.03.2008 до договору поруки №П-154/06-Ф від 15.06.2007, підписаного 06.03.2008 – виконаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наявними у справі доказами в їх сукупності підтверджено наявність волевиявлення поручителя ОСОБА_1 на укладення договору про внесення змін №1 до договору поруки №П-154/06-Ф від 15.06.2007, укладеного 06.03.2008 та яким збільшено тіло кредиту до 297 000,00 доларів США.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , що він такий правочин не підписував в ході апеляційного перегляду судового рішення не знайшли свого підтвердження. Натомість той факт, що його дружина – ОСОБА_4 не підписувала Договір про внесення змін №1 від 06.03.2008 не порушує прав останньої, оскільки позовні вимоги до неї не заявлялися, та не впливають на обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_1 , який зобов`язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії №154/06-Ф від 15.06.2007 із договорами про внесення змін та доповнень до нього, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові наданий кредит у розмірі 297 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставця 14,50 процентів річних.

Разом із цим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , що останній не підписував договір про внесення змін №2 від 30.05.2008 до договору поруки №П-154/06-Ф від 15.06.2007, а відтак, не погоджував збільшення процентної ставки до 16,00 процентів річних, а тому такі умови зобов`язання є нікчемними, що виключає підстави покладення на поручителя солідарного обов`язку зі стягнення пов`язаної із цим заборгованості.

При цьому, апеляційний суд враховує, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 02.10.2020 по у справі №911/19/19 сформовано висновок за яким, суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Позивач, діючи диспозитивно, при зверненні в суд із позовом, з урахуванням заяви про його уточнення, заявив до солідарного стягнення із відповідачів заборгованість за кредитним договором №154/06-Ф від 15.06.2007 у розмірі 332 393,23 доларів США та пеню за прострочення погашення процентів у розмірі 2 756 717,75 грн. В обґрунтування розміру стягнення, позивачем наведено розрахунок станом на 08.02.2011, де зазначено наступне:

- прострочена заборгованість за процентами – 85 362,40 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 678 204 ,25 грн;

- пеня за прострочення сплати процентів – 2 756 717,75 грн;

- строкова заборгованість за кредитом – 242 928,05 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 1 925,229,09 грн;

- строкова заборгованість за процентами – 4 102,78 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 32 596,63 грн./а.с.129-130 т.1/

Складені позивачем розрахунки ґрунтуються на нікчемних для поручителя умовах договору, яким визначено відсоткову ставку 16,00% річних, а тому апеляційним судом до уваги не приймаються. Розмір стягнення з урахуванням обставин, установлених у висновку експерта, стороною позивача не уточнювався, а надані стороною позивача докази не є достатніми для вчинення апеляційним судом власного розрахунку.

Із огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Зокрема, строкова заборгованість за кредитом, яка становить 242 928,05 доларів США, що у гривневому еквіваленті 1 925 229,09 грн, підлягає стягненню в солідарному порядку із відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гефест», як правонаступника позивача.

Правових підстав для покладення на ОСОБА_1 солідарного обов`язку з погашення простроченої та строкової заборгованості за процентами, а також пені за прострочення сплати процентів, колегія суддів не вбачає, а тому в задоволенні таких позовних вимог до ОСОБА_1 слід відмовити.

Між тим, відповідач ОСОБА_2 , який погодивши зміну відсоткової ставки, не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про належність виконання ним кредитного зобов`язання, а тому заявлена позивачем прострочена заборгованість за процентами у розмірі 85 362,40 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 678 204 ,25 грн, пеня за прострочення сплати процентів у розмірі 2 756 717,75 грн та строкова заборгованість за кредитом, яка склала 242 928,05 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 1 925,229,09 грн, підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Гефест», як правонаступника позивача.

Доводів на спростування викладеного апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення районного суду скасуванню, із постановленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, шляхом взаємозаліку, із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «Гефест» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати на ІТЗ у розмірі 120,00 грн, а всього 1 820,00 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2011 року – скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» строкову заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №154/06-Ф від 15 червня 2007 року в розмірі 242 928,05 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 1 925 229,09 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» прострочену заборгованість за процентами у розмірі 85 362,40 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 678 204 ,25 грн, пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 2 756 717,75 грн та строкову заборгованість за кредитом, яка склала 242 928,05 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 1 925,229,09 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати на ІТЗ у розмірі 120,00 грн, а всього 1 820,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.10.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді Т.В. Одринська

О.В. Чумак