Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №550/256/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 550/256/26 Номер провадження 22-ц/814/3335/26Головуючий у 1-й інстанції Литвин В. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Карпушина Г.Л., Одринської Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», в інтересах якого діє представник - Кукса Карина Олександрівна, на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 18 травня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачкою було укладено договір кредитної лінії № 963616518, який підписано електронним підписом позичальниці шляхом використання одноразового ідентифікатора.

На підставі низки договорів факторингу право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідно до умов кредитного договору, первісний кредитор надав відповідачці кредит у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 5 250,00 грн, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, кредит не повернула, проценти за користування ним не сплатила, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідачки 18 138,75 грн заборгованості, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 250,00 грн, заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом в сумі 12 888,75 грн, а також судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 18 травня 2026 року в позові відмовлено повністю.

Рішення суду обґрунтовано недоведеністю виконання зобов`язання з боку первісного кредитора.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 18 травня 2026 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а також стягнути з відповідачки судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

Позиція учасників справи

Узагальнені доводи, наведені в апеляційній скарзі

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що позивач надав докази укладення кредитного договору, а на підтвердження обставини надання первісним кредитором суми кредиту відповідачці позивачем додано до позовної заяви платіжне доручення № 8e07444c-8897-435a-ab3d-c9a8e09c2a1c від 27 травня 2021 року.

Вказує, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів, за результатами якого можливо було б встановити належність банківської картки відповідачці та факт перерахування коштів.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Щодо розгляду справи без виклику сторін

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що ціна позову становить 18 138,75 грн, та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, статтю 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою було укладено договір кредитної лінії № 963616518, який підписано електронним підписом позичальниці шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Згідно з умовами кредитного договору сума виданого кредиту становить 5 250,00 грн; строк кредиту - 24 дні; процентна ставка (фіксована) 518,30 % річних, що становить 1,42 % від суми кредиту за кожен день користування ним (а.с. 61-63).

На підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.10-13) право вимоги за кредитним договором № 963616518 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс»;

в свою чергу, на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року право вимоги за кредитним договором № 963616518 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (а.с.26-29);

У подальшому, на підставі договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року (а.с. 35-38), акта прийому-передачі реєстру боржників від 04 червня 2025 року (а.с. 42), реєстру боржників від 04 червня 2025 року (а.с. 40-41) право вимоги за кредитним договором № 963616518 перейшло до позивача.

Позиція апеляційного суду

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 1046, 1049 ЦК України визначається, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У статті 11 цього Закону визначено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (статті 12 вказаного Закону).

Частиною третьою статті 12 ЦК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження виникнення договірних відносин між первісним кредитором та відповідачкою позивач надав договір кредитної лінії № 963616518 від 27 травня 2021 року (а.с. 61-63), в якому зазначено прізвище, ім`я по батькові відповідачки; серія, номер паспорта та інформація про орган, який його видав; адреса її проживання; податковий номер відповідачки; її електронна адреса та номер телефону. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що вищевказаний договір не містить інформацію про банківську картку, на яку первісний кредитор мав перерахувати кошти.

Також, позивачем на підтвердження виконання умов договору первісним кредитором надано платіжне доручення № 8e07444c-8897-435a-ab3d-c9a8e09c2a1c від 27 травня 2021 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вищезазначене платіжне доручення не може вважатися доказом перерахування первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачці кредиту в сумі 5 250,00 грн згідно з кредитним договором № 963616518, оскільки таке платіжне доручення не містить обов`язкових реквізитів платіжного первинного документа, зокрема, посади і прізвища особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, будь-яких відміток про виконання цього платіжного доручення установою банку, з цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Тобто, за загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.

Так, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 54 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція є розпорядженням ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Тобто, платіжна інструкція (платіжне доручення) лише містить волевиявлення платника щодо здійснення переказу коштів, але сама по собі не підтверджує факту виконання такої операції та зарахування коштів на рахунок отримувача.

Надана позивачем копія платіжного доручення № 8e07444c-8897-435a-ab3d-c9a8e09c2a1c від 27 травня 2021 року не містить жодної відмітки банку або іншого надавача платіжних послуг про прийняття до виконання чи виконання платіжної операції, не містить реквізитів, які б підтверджували успішне виконання переказу, не підтверджує списання коштів з рахунку платника та їх зарахування на рахунок відповідачки.

Крім цього, копія платіжного доручення не підтверджена жодною фінансовою установою або надавачем платіжних послуг, а тому не може вважатися належним доказом виконання платіжної операції.

Отже, подана позивачем копія платіжного доручення не відповідає формі розрахункового документа, не містить обов`язкових реквізитів, що дають можливість перевірити факт виконання платіжної операції, та не може вважатися належним, допустимим та достатнім доказом перерахування кредитних коштів відповідачу, а тому не підтверджує виконання первісним кредитором свого обов`язку за кредитним договором.

Суд першої інстанції правильно вказав, що позивачем не доведено факту отримання відповідачкою кредиту за кредитним договором № 963616518, а також не надано будь-яких інших документів, оформлених відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджували б здійснення первісним кредитором господарських операцій з надання кредиту відповідачці, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, який обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, вказавши, що позивачем не доведено виникнення у відповідачки зобов`язань, що випливають із кредитного договору, зокрема щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, і, як обґрунтовано зауважено місцевим судом, право вимоги щодо заявлених до стягнення з відповідачки сум у позові за кредитним договором № 963616518 не перейшло до позивача і за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, із цим твердженням погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про витребування доказів є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, позивач просив витребувати докази, на підставі яких, на його думку, можливо встановити належність банківської картки відповідачці та факт перерахування на неї грошових коштів.

Водночас відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, який не може самостійно надати докази, вправі подати клопотання про їх витребування судом. При цьому у клопотанні має бути зазначено, зокрема, який доказ витребовується, обставини, які він може підтвердити або спростувати, підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа, а також заходи, яких особа вжила для отримання цього доказу самостійно, та/або причини неможливості його самостійного отримання.

Отже, звернення до суду з клопотанням про витребування доказів не звільняє учасника справи від обов`язку обґрунтувати неможливість самостійного отримання відповідного доказу.

Суд першої інстанції, встановивши відсутність належного обґрунтування неможливості самостійного отримання доказів, прийшов до правильного висновку та відмовив у задоволенні клопотання про їх витребування.

При цьому зазначена відмова не свідчить про обмеження права позивача на доказування, а є наслідком невиконання ним процесуального обов`язку щодо належного обґрунтування клопотання про витребування доказів.

Фактично позивач намагається перекласти на суд обов`язок зі збирання доказів, які могли бути отримані ним самостійно або щодо отримання яких не доведено існування об`єктивних перешкод.

З огляду на викладене, довід апеляційної скарги про безпідставність відмови у витребуванні доказів не спростовує законності й обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 18 травня 2026 року - без змін, як законне, обґрунтоване та вмотивоване.

Щодо судових витрат в частині судового збору

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, у тому числі: витрат в частині судового збору; в частині судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, а також відсутні підстави для стягнення витрат з правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», в інтересах якого діє представник - Кукса Карина Олександрівна – залишити без задоволення.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 18 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Г.Л. Карпушин

Т.В. Одринська