Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №546/221/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/221/26 Номер провадження 22-ц/814/4431/26Головуючий у 1-й інстанції Зіненко Ю. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 11 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що між ОСОБА_2 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 04 вересня 2025 року було укладено договір про надання коштів у кредит № 71177949 (далі - Договір). Договір підписаний електронним підписом позичальника. Договором передбачалися наступні умови: розмір кредиту - 5000,00 грн, строк кредитування - 30 днів, денна процентна ставка - 0,275%, комісія за надання кредиту - 15,00% від суми кредиту, неустойка - 4,00% за кожен день понадстрокового користування. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання та перерахував ОСОБА_2 кредитні кошти на картковий рахунок - № НОМЕР_1 .

У зв`язку з невиконанням умов Договору у ОСОБА_2 утворилась заборгованість за Договором в сумі 16162,50 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 5000,00 грн, процентами - 412,50 грн, комісією - 750,00 грн та пенею - 10000,00 грн.

Також 14 вересня 2025 року було укладено договір про надання коштів у кредит № 6511241 (далі - Договір). Договір підписаний електронним підписом позичальника. Договором передбачалися наступні умови: розмір кредиту - 10000,00 грн, строк кредитування - 360 днів, денна процентна ставка - 0,95%, комісія за надання кредиту - 17,25% від суми кредиту, неустойка - 500,00 грн за кожен день понадстрокового користування. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання та перерахував ОСОБА_2 кредитні кошти на картковий рахунок - № НОМЕР_2 .

У зв`язку з невиконанням умов Договору у ОСОБА_2 утворилась заборгованість за Договором в сумі 25370,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 10000,00 грн, процентами - 8645,00 грн, комісією - 1725,00 грн та пенею - 5000,00 грн.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представниця позивача - ОСОБА_3 просить стягнути з відповідачки заборгованість, оскільки ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором не виконала. Також просить стягнути з відповідачки судові витрати у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 11 травня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» заборгованість: за кредитним договором № 71177949 від 04 вересня 2025 року в сумі 6162 (шість тисяч сто шістдесят дві) гривні 50 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту - 5000 гривень 00 копійок, процентами - 412 гривень 50 копійок та комісією - 750 гривень 00 копійок; за кредитним договором № 6511241 від 14 вересня 2025 року в сумі 20370 (двадцять тисяч триста сімдесят) гривень 00 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту - 10000 гривень 00 копійок, процентами - 8645 гривень 00 копійок та комісією - 1725 гривень 00 копійок.

У частині позовних вимог щодо стягнення неустойки було відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 74 копійки та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2874 (дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) гривні 60 копійок.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу, в якій прохають скасувати рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 11 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, судом було позбавлено прав ОСОБА_2 на доступ до правосуддя, не надано матеріалів справи для ознайомлення та можливостей скористатися своїми процесуальними правами.

Звертає увагу суду, що будь-яких належних доказів укладення ОСОБА_2 договорів №71177949 від 04 вересня 2025 року та №6511241 від 14 вересня 2025 року, матеріали справи не містять з наданих ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» документів вбачається, що жодних належних доказів того, що в даному випадку в якості позичальника виступала саме ОСОБА_2 , а не інша особа під її іменем, і що саме вона ініціювала отримання кредитних коштів, погодила умови їх отримання та повернення, до суду надано не було.

Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 04 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладений договір про надання коштів № 71177949 (далі - Договір 1) (звор. а.с. 13 - а.с. 20). Договір 1 підписаний відповідачкою електронним підписом з допомогою одноразового ідентифікатора - 28086.

Відповідно до пункту 2.2. Договору 1 сума кредиту - 5000,00 грн, процентна ставка/день - 0,275%, строк договору - 30 днів, комісія за надання кредиту - 15,00% від суми кредиту, що становить 750,00 грн, пеня - 4,00%.

Положеннями пункту 5.6. Договору 1 передбачено, що договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином Договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.

Також з допомогою одноразового ідентифікатора - 28086 ОСОБА_2 підписала Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 21).

Згідно з довідко про ідентифікацію ОСОБА_2 ідентифікована позивачем шляхом використання одноразового ідентифікатора «28086», відправленого 04 вересня 2025 року о 12 год. 12 хв. на електронну пошту, при укладенні договору № 71177949 (а.с. 22).

Відповідно до копії платіжної інструкції № 73d2ab14-f6b9-4eaf-bfc0-607a28ae5529 04 вересня 2025 року було здійснено переказ коштів в сумі 5000,00 грн ОСОБА_2 на картку № НОМЕР_1 (звор. а.с. 23).

Також 07 квітня 2026 року до суду надійшов лист АТ КБ «ПриватБанк» зі змісту якого встановлено, що в банку на ім`я ОСОБА_2 було емітовано картку № НОМЕР_3 до рахунку № НОМЕР_4 (а.с. 73). До даного листа була додана виписка по рахунку ОСОБА_2 з якої встановлено, що 14 вересня 2025 року на указаний рахунок були зараховані кошти в сумі 10000,00 грн (а.с. 74).

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 71177949 у ОСОБА_2 утворилась заборгованість перед кредитором в сумі 16162,050 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 5000,00 грн, процентами - 412,50 грн, комісією - 750,00 грн та пенею - 10000,00 грн (звор. а.с. 11 - а.с. 12).

14 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладений договір кредитної лінії (Надійний) № 6511241 (далі - Договір 2) (звор. а.с. 25 - а.с. 32). Договір 2 підписаний відповідачкою електронним підписом з допомогою одноразового ідентифікатора - 734638.

Відповідно до пункту 2.2. Договору сума кредиту - 10000,00 грн, процентна ставка/день - 0,95%, строк договору - 360 днів, комісія за надання кредиту - 17,25% від суми кредиту, що становить 1725,50 грн, неустойка - 500,00 грн.

Положеннями пункту 5.6. Договору передбачено, що договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином Договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.

Згідно з довідко про ідентифікацію ОСОБА_2 ідентифікована позивачем шляхом використання одноразового ідентифікатора «734638», відправленого 14 вересня 2025 року о 11 год. 01 хв. на електронну пошту, при укладенні договору № 6511241 (звор. а.с. 33).

Відповідно до копії платіжної інструкції № 94a2d369-ea5d-490b-8c64-5942544db674 14 вересня 2025 року було здійснено переказ коштів в сумі 10000,00 грн ОСОБА_2 на картку № НОМЕР_2 (а.с. 35). Також на підтвердження факту перерахування коштів була надана довідка, видана 19 січня 2026 року ТОВ «Європейська платіжна система» (а.с. 34).

Також 07 квітня 2026 року до суду надійшов лист АТ КБ «ПриватБанк», зі змісту якого встановлено, що в банку на ім`я ОСОБА_2 була випущена платіжна картка № НОМЕР_3 до рахунку № НОМЕР_4 (а.с. 73). До даного листа була додана виписка по рахунку ОСОБА_2 , з якої встановлено, що 14 вересня 2025 року були зараховані кошти в сумі 10000,00 грн (а.с. 74).

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 6511241 у ОСОБА_2 утворилась заборгованість перед кредитором в сумі 25370,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 10000,00 грн, процентами - 8645,50 грн, комісією - 1725,00 грн та пенею - 5000,00 грн (а.с. 24).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що факт укладення відповідачкою кредитних договорів в електронній формі, отримання нею кредитних коштів та невиконання зобов`язань щодо їх повернення належним чином підтверджено матеріалами справи. При цьому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентів та комісії, однак не вбачав законних підстав для стягнення неустойки, нарахованої у період дії воєнного стану. У зв`язку з цим суд стягнув з відповідачки на користь позивача 26 532,50 грн заборгованості.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно статей 626, 627ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті1054,1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Згідно статей 12,13,81ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 04 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 в електронній формі укладено договір про надання коштів № 71177949, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів, комісії та неустойки. Договір підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором «28086», а факт перерахування кредитних коштів підтверджується платіжною інструкцією. За розрахунком позивача, за цим договором утворилася заборгованість у розмірі 16162,50 грн, з яких 5000,00 грн – тіло кредиту, 412,50 грн – проценти, 750,00 грн – комісія та 10000,00 грн – пеня.

14 вересня 2025 року між тими ж сторонами укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 6511241, за яким відповідачці надано кредит у розмірі 10000,00 грн строком на 360 днів. Договір підписано одноразовим ідентифікатором «734638», а факт отримання коштів підтверджується платіжною інструкцією, довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» та випискою АТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість за цим договором становить 25370,00 грн, у тому числі 10000,00 грн – основний борг, 8645,50 грн – проценти, 1725,00 грн – комісія та 5000,00 грн – пеня.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки факт укладення відповідачкою кредитних договорів в електронній формі, отримання нею кредитних коштів та невиконання взятих на себе зобов`язань щодо їх повернення підтверджений належними та достатніми доказами.

Суд першої інстанції правильно встановив наявність заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією, водночас обґрунтовано відмовив у стягненні неустойки, нарахованої в період дії воєнного стану, з огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Відтак визначений судом розмір заборгованості у сумі 26 532,50 грн є обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Зачепіло Зоряни Ярославівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 11 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна