Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №278/1730/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 278/1730/25 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 82 Доповідач Миколайчук П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Миколайчука П.В.,

суддів Григорусь Н.Й., Панкеєвій В.А.,

за участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Козлов Андрій Іванович,

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17.04.2026

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

11.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до Житомирського районного суду Житомирської області з позовом до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є спадкоємицею після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та подала приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Фещенко А.С. заяву про прийняття спадщини. Під час оформлення спадкових прав на нерухоме майно встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про обтяження № 44792268 від 02.11.2021, згідно з яким державним виконавцем накладено арешт на нерухоме майно та заборонено відчуження будь-якого майна, що належить ОСОБА_3 . Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 10.04.2025 виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_3 завершені. Позивач зазначала, що наявність арешту перешкоджає оформленню спадкових прав, а зняти його в позасудовому порядку неможливо.

Житомирський ВДВС подав до суду першої інстанції відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначав, що у відділі перебувало виконавче провадження № 66130691 з виконання виконавчого листа № 278/1168/17, виданого 23.06.2021 Житомирським районним судом Житомирської області, про зобов`язання ОСОБА_3 усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні під`їздом загального користування шляхом знесення паркану. 20.07.2021 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 12 000,00 грн. 29.10.2021 виконавче провадження закінчено. Оскільки виконавчий збір сплачено не було, відкрито виконавче провадження № 67336795, у межах якого винесено постанову про арешт майна боржника (запис № 44792268). 07.12.2022 виконавчий документ повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення (а.с. 34-45).

Ухвалою суду першої інстанції від 21.05.2025 до участі у справі як співвідповідача залучено ОСОБА_2 (а.с. 52).

21.01.2026 представник позивача подав додаткові пояснення, в яких зазначав, що державний виконавець в порушення ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII не звернув стягнення на пенсію боржника, не перевірив наявність у нього нерухомого майна, у постанові від 07.12.2022 вказав недостовірні відомості про відсутність майна, а сума стягнення 12 135,87 грн є неспівмірною з вартістю арештованого нерухомого майна (а.с. 99-102).

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

17.04.2026 Житомирський районний суд Житомирської області ухвалив рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирського ВДВС, ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна відмовив.

Рішення мотивоване тим, що на час відкриття спадщини у спадкодавця були наявні непогашені зобов`язання зі сплати виконавчого збору, які разом з правами на майно перейшли до позивача як єдиного спадкоємця, у зв`язку з чим позов подано передчасно.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Козлов А.І., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, а також стягнути з відповідачів судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що право власності позивача на спадкове майно відповідачами не оспорюється, а існування запису про арешт позбавляє нотаріуса можливості видати свідоцтво про право на спадщину. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам, викладеним у додаткових поясненнях від 21.01.2026. Так, Житомирський ВДВС, якому було відомо про смерть боржника та заведення спадкової справи № 13/2024, не пред`явив вимог до спадкоємця у строк, встановлений ст. 1281 ЦК України, а тому втратив право вимоги, а позивач не є правонаступником боржника у виконавчому провадженні. Крім того, строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання сплинув 07.12.2025, а ОСОБА_2 жодних дій щодо залучення позивача до виконання судового рішення не вчиняла. Збереження арешту за відсутності відкритих виконавчих проваджень, на думку скаржника, є невиправданим втручанням у право позивача на мирне володіння майном відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи, рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04.09.2026 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою апеляційного суду від 04.09.2026 справу призначено до розгляду.

02.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від Житомирського ВДВС, в інтересах якого діє Шатило А.М., до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти доводів скаржника та вважає їх безпідставними. Відзив обґрунтовано тим, що виконавче провадження № 66130691 з виконання виконавчого листа № 278/1168/17 закінчено 29.10.2021 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону № 1404-VIII, а оригінал постанови разом із виконавчим документом надіслано до Житомирського районного суду Житомирської області. На думку відповідача, закінчення виконавчого провадження з цієї підстави не передбачає повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання, а тому твердження скаржника про невикористання стягувачем права на повторне пред`явлення не відповідає дійсності. Відповідач зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII арешт з майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження не знімається, якщо не стягнуто виконавчий збір. Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII та п. 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у такому разі постанова про стягнення виконавчого збору реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ і підлягає виконанню, а стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця. 02.11.2021 відкрито виконавче провадження № 67336795, у якому у зв`язку з несплатою боржником виконавчого збору на підставі ст. 56 Закону № 1404-VIII накладено арешт на майно боржника (запис № 44792268). 07.12.2022 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, що не припиняє заходів примусового виконання і не тягне виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників. На думку відповідача, ст. 59 Закону № 1404-VIII визначає підстави для зняття виконавцем арешту з майна боржника, а в усіх інших випадках арешт може бути знятий лише за рішенням суду.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 до апеляційного суду не надійшов.

У судове засідання, призначене на 05.10.2026, учасники не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Представник скаржника - адвокат Козлов А.І. звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому апеляційний суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8, 9).

Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Фещенко А.С. заведено спадкову справу № 13/2024, спадкоємцем у якій є ОСОБА_1 (а.с. 20).

ОСОБА_3 на праві власності належав жилий будинок у с. Нова Рудня Житомирського району Житомирської області, набутий на підставі договору дарування (а.с. 10-12).

На підставі виконавчого листа № 278/1168/17, виданого 23.06.2021 Житомирським районним судом Житомирської області, про зобов`язання ОСОБА_3 усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні під`їздом загального користування відкрито виконавче провадження № 66130691 (а.с. 41).

20.07.2021 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 12 000,00 грн (а.с. 39).

29.10.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 66130691 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ надіслано до суду, який його видав. Оскільки виконавчий збір сплачено не було, відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII та п. 8 розділу III Інструкції постанову про стягнення виконавчого збору зареєстровано як виконавчий документ, за яким 02.11.2021 відкрито виконавче провадження № 67336795 (а.с. 40).

02.11.2021 у виконавчому провадженні № 67336795 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника в межах суми звернення стягнення 12 135,87 грн, відомості про який внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 02.11.2021 за реєстраційним номером обтяження 44792268, опис предмета обтяження: все майно (а.с. 21-22, 42).

07.12.2022 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII (а.с. 43).

Застосовані норми права, оцінка доводів сторін та мотиви суду

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, дослідив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд уважає, що рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до ст. 1218, 1231 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих прав і обов`язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Отже, спадкоємець, який прийняв спадщину, набуває спадкове майно в тому правовому стані, в якому воно перебувало на момент відкриття спадщини, разом з обов`язками спадкодавця, що не припинилися внаслідок його смерті, у тому числі з обтяженнями, накладеними на це майно в межах виконавчого провадження, у якому спадкодавець був боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначила, що позов про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або на іншій законній підставі майном, що не належить боржнику. Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Орган державної виконавчої служби залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 461/8026/24 (провадження № 61-11868св25), переглядаючи справу за позовом спадкоємця боржника про зняття арешту з успадкованого майна, накладеного державним виконавцем за життя спадкодавця, дійшов висновку, що позивач, яка прийняла спадщину після смерті особи, що за життя була боржником у виконавчому провадженні та на майно якої накладено арешт, є спадкоємцем усіх прав та обов`язків боржника, а тому відсутні підстави для задоволення її позовних вимог про зняття арешту з цього майна.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Вбачається, що арешт на майно ОСОБА_3 накладено за його життя, у межах виконавчого провадження, в якому він був боржником, з метою забезпечення виконання його обов`язку зі сплати виконавчого збору, який на час смерті боржника виконаний не був.

За таких обставин ОСОБА_1 як спадкоємець, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , є правонаступником всіх прав та обов`язків спадкодавця, у тому числі невиконаного обов`язку зі сплати виконавчого збору, тобто позивачка не є тією «іншою особою», якій належить арештоване майно замість боржника, у розумінні ч. 1 ст. 59 Закону № 1404-VIII, оскільки арештоване майно на момент накладення арешту належало саме боржнику, а до позивача перейшло в порядку універсального правонаступництва разом з обов`язками спадкодавця, забезпеченими цим арештом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов`язок спадкодавця зі сплати виконавчого збору перейшов до позивача разом з правами на спадкове майно, що виключає можливість зняття арешту з цього майна за позовом спадкоємця у порядку ст. 59 Закону № 1404-VIII.

Доводи апеляційної скарги про те, що право власності позивача на спадкове майно відповідачами не оспорюється, а наявність арешту перешкоджає отриманню свідоцтва про право на спадщину, колегія суддів відхиляє.

Так, предметом спору є не визнання права власності позивача на спадкове майно, а наявність підстав для зняття арешту, накладеного на майно боржника. Сама по собі неможливість оформлення спадкових прав через наявність арешту, накладеного на майно спадкодавця як боржника, не свідчить про порушення прав позивача з боку відповідачів, оскільки таке обтяження існувало на момент відкриття спадщини і перейшло до спадкоємця разом із майном. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.02.2026 у справі № 461/8026/24, де спадкоємцю також було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з арештом спадкового майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не є правонаступником боржника у виконавчому провадженні, оскільки заміна боржника в порядку ст. 15 Закону № 1404-VIII та ст. 442 ЦПК України не проводилась, є необґрунтованими, оскільки процесуальна заміна сторони виконавчого провадження є лише процесуальним оформленням матеріального правонаступництва, яке у разі спадкування настає в силу закону з часу відкриття спадщини, згідно зі ст. 1216, 1218, ч. 5 ст. 1268 ЦК України. Тому відсутність процесуального рішення про заміну боржника не змінює того, що позивач набула спадкове майно разом з обов`язками спадкодавця, забезпеченими арештом.

Доводи апеляційної скарги про втрату кредитором права вимоги до спадкоємця на підставі ст. 1281 ЦК України колегія суддів не приймає, оскільки підстави зняття арешту з майна боржника визначені ст. 40, 59 Закону № 1404-VIII, і такої підстави, як непред`явлення кредитором вимог до спадкоємця у порядку ст. 1281 ЦК України, зазначені норми не містять.

Доводи апеляційної скарги про закінчення строку повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання та про те, що ОСОБА_2 не вчиняла дій щодо залучення позивача до виконання судового рішення, колегія суддів відхиляє, оскільки, як убачається з матеріалів справи та підтверджено відзивом Житомирського ВДВС, виконавче провадження № 66130691 з виконання виконавчого листа № 278/1168/17, стягувачем за яким є ОСОБА_2 , закінчено постановою державного виконавця від 29.10.2021 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, а виконавчий лист надіслано до суду, який його видав. 07.12.2022 стягувачу повернуто не цей виконавчий лист, а постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконувалась у виконавчому провадженні № 67336795. Отже, доводи скаржника про невчинення ОСОБА_2 дій щодо повторного пред`явлення виконавчого листа та залучення позивача до виконання судового рішення ґрунтуються на помилковому розумінні обставин справи та не стосуються виконавчого провадження, в межах якого накладено спірний арешт. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, крім, зокрема, випадків нестягнення виконавчого збору. Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про його стягнення, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Отже, закінчення виконавчого провадження № 66130691 без стягнення виконавчого збору не є підставою для зняття арешту. Також, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII також не тягне за собою зняття арешту, а сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання до них не віднесений.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам, викладеним у додаткових поясненнях від 21.01.2026, колегія суддів враховує, однак зазначає, що ці доводи стосуються правомірності дій державного виконавця під час виконавчого провадження № 67336795 у 2021–2022 роках (черговість звернення стягнення, повнота перевірки майнового стану боржника, достовірність відомостей у постанові від 07.12.2022). Правомірність таких дій не є предметом цього спору і може бути перевірена лише в порядку, встановленому розділом VII ЦПК України, за скаргою сторони виконавчого провадження. Посилання на неспівмірність суми стягнення (12 135,87 грн) вартості арештованого майна також не є підставою для зняття арешту за позовом спадкоємця, оскільки питання про зняття арешту з майна, вартість якого перевищує суму стягнення, вирішується в межах виконавчого провадження. Тобто доводи, наведені в додаткових поясненнях, не впливають на правильність висновків суду при ухваленні рішення.

Доводи апеляційної скарги про невиправдане втручання у право позивача на мирне володіння майном відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції колегія суддів відхиляє, оскільки, згідно зі ст. 56 Закону № 1404-VIII, арешт майна боржника накладено на підставі закону, з легітимною метою забезпечення виконання обов`язку боржника зі сплати виконавчого збору, який нараховано у зв`язку з невиконанням ним у добровільному порядку судового рішення. За ч. 1 ст. 1282 ЦК України, позивач набула майно вже обтяженим арештом разом з обов`язками спадкодавця та не позбавлена можливості виконати цей обов`язок у межах вартості успадкованого майна. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII, надходження на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, необхідної для стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, є підставою для зняття виконавцем арешту з майна боржника. Отже, позивач має доступний позасудовий спосіб припинити обтяження спадкового майна шляхом сплати суми, забезпеченої арештом. З огляду на розмір стягнення, забезпеченого арештом, покладення на спадкоємця такого обов`язку не становить надмірного індивідуального тягаря, а тому справедливий баланс між правами позивача та публічним інтересом не порушено.

Оцінючи посилання скаржника на постанови Верховного Суду в інших справах колегія суддів бере до уваги, що релевантні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах за позовом спадкоємця боржника викладено Верховним Судом у пізнішій постанові від 04.02.2026 у справі № 461/8026/24, які суд і застосовує. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, у разі наявності різних висновків Верховного Суду суд має враховувати останню правову позицію.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки.

Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 375 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд залишив судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, немає, а судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 141, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Козлов Андрій Іванович, - залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17.04.2026 у справі № 278/1730/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.10.2026.

Судді

П.В. Миколайчук Н.Й. Григорусь В.А. Панкеєва