Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №163/1810/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/1810/26 Провадження №33/802/868/26Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., за участю представника митниці Федчишиної С.Ф., розглянувши апеляційну скаргу особи, щодо якої складено протокол – ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 30 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , директора ТОВ «АНХОЛІ» (код ЄДРПОУ 45374193), РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 228844 (двісті двадцять вісім тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 84 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок

ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він будучи директором ТОВ «АНХОЛІ» (код ЄДРПОУ 45374193), під час митного оформлення товарів «транспортні засоби» за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ №24UA205170024141U9 від 26.08.2024, №24UA205170024142U8 від 26.08.2024, №24UA205170024594U8 від 28.08.2024, №24UA205170024661U4 від 29.08.2024, вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 228844,84 грн. шляхом заявлення в митних деклараціях неправдивих відомостей щодо країни походження товарів та надання з цією метою митному органу сертифікатів з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AТ 0768503 від 20.08.2024, №PL/MF/AТ 0768506 від 22.08.2024, №PL/MF/AТ 0768515 від 27.08.2024, №PL/MF/AТ 0768512 від 28.08.2024, які не були підтверджені зазначеною у них митницю у м.Кельце Республіки Польща і не були зареєстровані у Системі обробки даних – Електронній сервісній книзі зазначеної митниці, та стали підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у вказаних митних деклараціях, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.485 МК України.

Не погодившись із таким судовим рішенням особа, щодо якої складено протокол – ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із доповненнями до неї, в яких посилаючись на його незаконність просить скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що місцевий суд неправильно встановив суб`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки сам по собі факт не підтвердження сертифіката іноземним митним органом свідчить про дефект документа, а не про його обізнаність щодо цього дефекту на момент його подання під час митного оформлення. На думку ОСОБА_1 суд першої інстанції ототожнив об`єктивну характеристику документа з суб`єктивним ставленням до неї особи, яка цей документ подала, що є неприпустимим при кваліфікації діяння за ст. 485 МК України.

Разом з тим, звертає увагу, що він як директор підприємства – покупця, не мав жодного відношення до оформлення сертифікатів EUR.1. При цьому під час безпосереднього митного оформлення всіх чотирьох декларацій митний орган України прийняв подані сертифікати без будь-яких зауважень, а товари випущено у вільний обіг, що встановлено самою оскаржуваною постановою. Обов`язок виявляти дефект документа, який на момент митного оформлення не викликав сумнівів у профільного контролюючого органу, не може покладатися на директора підприємства-покупця, який не має ані повноважень, ані технічних можливостей для перевірки реєстрів іноземної митниці.

Окрім того, зазначає, що лист митного органу Республіки Польща не встановлює його обізнаності про недоліки сертифікатів, а висновок місцевого суду про умисел є припущенням, не підтвердженим доказами.

Разом з тим на адресу Волинського апеляційного суду 02.10.2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю витребування та одержання додаткових письмових доказів і офіційних пояснень від іноземного контрагента – компанії «T-Rex Trade Kft», апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, події, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, мали місце у 2024 році. Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про що свідчать матеріали справи (а.с. 86–89).

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано лише 10 серпня 2026 року (а.с. 97). Після відкриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції розгляд справи призначався, зокрема, на 02 вересня 2026 року та 23 вересня 2026 року, однак ОСОБА_1 у зазначені судові засідання не з`явився, посилаючись на необхідність забезпечення участі захисника.

Водночас відповідно до ст. 271 КУпАП участь захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення є правом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а не безумовною передумовою проведення судового розгляду. Саме по собі бажання особи користуватися правовою допомогою не свідчить про неможливість розгляду справи за її відсутності та не створює обов`язку суду безстроково відкладати розгляд справи.

При цьому ОСОБА_1 до поданих клопотань не було долучено договору, ордера чи іншого документа, який би підтверджував фактичне залучення ним захисника для участі у розгляді цієї справи, а також не наведено конкретних обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому реалізувати право на захист у визначений судом час.

Відтак, з огляду на неодноразову неявку ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції, його попередні посилання на необхідність участі захисника та відсутність підтвердження фактичного залучення такого захисника, апеляційний суд не вбачає об`єктивних причин, які б перешкоджали розгляду справи за наявними матеріалами.

Щодо клопотання, поданого 02 жовтня 2026 року, апеляційний суд також враховує, що необхідність одержання додаткових доказів та пояснень від іноземного контрагента виникла, за твердженням апелянта, лише на цій стадії провадження, хоча обставини, які є предметом судового розгляду, мали місце ще у 2024 році, а ОСОБА_1 мав можливість заявляти відповідні клопотання та подавати докази як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і разом з апеляційною скаргою, поданою 10 серпня 2026 року.

При цьому апелянтом не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що витребування саме таких документів та пояснень є необхідним для вирішення справи, не зазначено, які саме обставини вони можуть підтвердити чи спростувати, а також не надано доказів вжиття ним до цього часу реальних та належних заходів для їх отримання.

За таких обставин посилання на необхідність одержання додаткових доказів від іноземного контрагента саме на момент чергового судового засідання не може визнаватися достатньою та об`єктивною підставою для відкладення розгляду справи.

Апеляційний суд наголошує, що право особи на захист, передбачене КУпАП, має бути забезпечене судом, однак це право не є абсолютним у частині можливості неодноразового відкладення судового розгляду без наведення належних та об`єктивних причин. Реалізація процесуальних прав повинна здійснюватися добросовісно та не може бути спрямована на невиправдане затягування провадження.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги тривалість провадження, те, що обставини, які є предметом судового розгляду, мали місце у 2024 році, неявку ОСОБА_1 до суду першої інстанції, його неявку у судові засідання апеляційної інстанції 02 та 23 вересня 2026 року, відсутність підтвердження залучення захисника, а також ненаведення конкретних об`єктивних причин, які унеможливлюють розгляд справи за наявними матеріалами, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлене 02 жовтня 2026 року клопотання про відкладення розгляду справи є необґрунтованим.

За таких обставин підстав для відкладення розгляду справи апеляційний суд не вбачає, а наведені у клопотанні мотиви не свідчать про наявність об`єктивної перешкоди для продовження апеляційного розгляду. Тому в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи слід відмовити, а справу розглянути за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши представника митниці Федчишиної С.Ф., яка скаргу вважає безпідставною та просила залишити її без задоволення, а судове рішення, - без змін, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Згідно із вимогами ст.487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.485 МК України, вищевказаних вимог закону дотримався.

Висновок місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Суддя в оскаржуваній постанові проаналізував всі докази і дав кожному з них належну юридичну оцінку, вказавши які обставини ними підтверджуються чи спростовуються, та прийшов до обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Доводи ОСОБА_1 щодо його непричетності до вчинення вказаного правопорушення є безпідставними та спростовуються сукупністю доказів у справі, а саме: протоколом про порушення митних правил від 08.07.2026 № 0430/UA205000/2026; митними деклараціями типу ІМ40ДЕ №24UA205170024141U9 від 26.08.2024, №24UA205170024142U8 від 26.08.2024, №24UA205170024594U8 від 28.08.2024, №24UA205170024661U4 від 29.08.2024, сертифікатами з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AТ 0768503 від 20.08.2024, №PL/MF/AТ 0768506 від 22.08.2024, №PL/MF/AТ 0768515 від 27.08.2024, №PL/MF/AТ 0768512 від 28.08.2024, відповіддю уповноваженого митного органу м. Кельце Республіки Польща від 26.02.2025 №2601-IOА.4331.143.2025, та іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження.

Статтею 485 МК України встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Відповідно до положень статті 485 МК України вбачається, що в діях винної особи має міститись прямий умисел як форма вини та особлива мета ухилення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру.

Для притягнення до відповідальності, згідно з статтею 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, вини у формі прямого умислу, а також наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.

За змістом статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (далі – КУпАП) визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.

Згідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною другою статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом (частини п`ята, шоста статті 264 МК України).

Склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Таким чином, зовнішній прояв винного, протиправного діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносини (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Як встановлено, місцевим судом, факт ввезення на митну територію України в адресу ТОВ «АНХОЛІ» (код ЄДРПОУ 45374193) товарів: «транспортні засоби» в кількості 4 штуки і випуск їх у вільний обіг підтверджується копіями митних декларацій типу ІМ40ДЕ №24UA205170024141U9 від 26.08.2024, №24UA205170024142U8 від 26.08.2024, №24UA205170024594U8 від 28.08.2024, №24UA205170024661U4 від 29.08.2024.

Товари заявлені у митному режимі імпорт, їх продавцем і відправником зазначена польська угорська компанія «T-Rex Trade Kft».

Декларування товару здійснював ОСОБА_1 , який на дату декларування товарів одночасно був керівником фірми отримувача товарів ТОВ «АНХОЛІ», що підтверджується витягом з програмного комплексу ІКС «Податковий блок».

У графі 36 митної декларації заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товару за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).

Преференція заявлена на підставі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AТ 0768503 від 20.08.2024, №PL/MF/AТ 0768506 від 22.08.2024, №PL/MF/AТ 0768515 від 27.08.2024, №PL/MF/AТ 0768512 від 28.08.2024, у яких органом його видачі зазначено митницю в Кельце Республіки Польща.

На вчинений Держмитслужбою запит Управління податкової адміністрації у м.Кельце Республіки Польща листом від 26.02.2025 №2601-IOА.4331.143.2025 повідомило, що вищевказані сертифікати з перевезення товару EUR.1 не були підтверджені Митницею у м.Кельце та не були зареєстровані у Системі обробки даних – Електронній сервісній книзі зазначеної митниці.

З огляду на таку інформацію начальник УК та АМП Волинської митниці у доповідній записці №15/15-03/3087 від 12.03.2026 констатувала, що указані сертифікати не відповідає вимогам ст.16 Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Цією ж доповідною запискою визначено суми митних платежів, що підлягають доплаті до Державного бюджету за аналізованими по справі митними деклараціями, а саме всього 228844,84 грн, у тому числі: ввізне мито – 190704,03 грн, ПДВ – 38140,81 грн.

Аналогічна сума недоборів митних платежів у своєму підсумку відображена у приєднаних до службової записки в.о. начальника УК та АМП від 15.07.2026 № 15-04/15-01/8937 довідках-розрахунках за кожною митною декларацією окремо.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі про країну походження товару.

Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару (ч. 1 ст. 41 МК України).

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (ч. 3 ст. 41 МК України).

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною 1 статті 281 МК України встановлено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

З огляду на вищевикладене апеляційний суд вважає, що місцевим судом було обґрунтовано взято до уваги отриману на запит Волинської митниці відповідь уповноваженого митного органу м. Кельце Республіки Польща від 26.02.2025 №2601-IOА.4331.143.2025 інформацію, що вищевказані сертифікати з перевезення товару EUR.1 не були підтвердженні Митницею у м. Кельце та не були зареєстровані у Системі обробки даних – Електронній сервісній книзі зазначеної митниці.

Доводи ОСОБА_1 , що надана інформація уповноваженого митного органу м. Кельце Республіки Польща є неналежним та недопустимим доказом, є необґрунтованими, оскільки відповідь уповноваженого митного органу м. Кельце Республіки Польща від 26.02.2025 №2601-IOА.4331.143.2025 здобута у передбаченому МК України порядку, є офіційним документом, який складений і видавався службовою особою від імені органів державної влади іноземної країни та посвідчує важливі факти, які мають правове значення, а тому є належним і допустимим доказом по справі.

Наведена у відповіді уповноваженого польського митного органу інформація є конкретною та однозначною, підтверджує юридично значимі факти та будь-яких посилань не необхідність проведення додаткових перевірочних заходів на підтвердження існування цих фактів не містить.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що фактичні обставини справи свідчать, що заінтересованою стороною з економічної точки зору у здійсненні поставок товарів із використанням сертифікатів з перевезення товару EUR.1 є саме очолюване ОСОБА_1 товариство ТОВ «АНХОЛІ».

Про такий висновок свідчить сума недоплачених митних платежів, які сплачуються саме покупцем товару, у даному випадку ТОВ «АНХОЛІ».

Жодної економічної чи іншої вигоди у використані указаного сертифіката для продавця товару угорської компанії «T-Rex Trade Kft» по справі не вбачається і стороною захисту не доведено.

Від дня складання протоколу про порушення митних правил та по дату розгляду справи в суді жодних претензій продавцю товару з приводу не підтвердження компетентним іноземним органом сертифікатів з перевезення товару EUR.1 ОСОБА_1 не пред`являв, жодних заходів для цього не вчиняв, хоча для цього мав реальну можливість та більш як достатньо часу.

Будь-якого логічного та розумного пояснення невжиття жодних заходів на доведення своєї непричетності до викладених в протоколі про порушення митних правил обставин, які призвели до безпідставного заявлення преференційного режиму при розмитнення товару, ОСОБА_1 ні митному органу, ні суду не надав.

Така пасивна поведінка не притаманна добросовісному контрагенту у договірних комерційних правовідносинах, у тому числі й з огляду на обсяг і характер адміністративної відповідальності за таке діяння, а інколи кримінальної.

Крім того, загальна сума митних платежів, яка підлягає доплаті до Державного бюджету України є значною, що додатково свідчить про наявність економічної заінтересованості, тобто умислу ОСОБА_1 на неправомірне зменшення розміру митних платежів шляхом подання митному органу сертифікатів з перевезення товару EUR.1, автентичність та видача яких не підтверджена.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 , як директора ТОВ «АНХОЛІ» який під час митного оформлення товарів «транспортні засоби» за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ №24UA205170024141U9 від 26.08.2024, №24UA205170024142U8 від 26.08.2024, №24UA205170024594U8 від 28.08.2024, №24UA205170024661U4 від 29.08.2024, вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 228844, 84 грн., шляхом заявлення в митних деклараціях неправдивих відомостей щодо країни походження товарів та надання з цією метою митному органу сертифікатів з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AТ 0768503 від 20.08.2024, №PL/MF/AТ 0768506 від 22.08.2024, №PL/MF/AТ 0768515 від 27.08.2024, №PL/MF/AТ 0768512 від 28.08.2024, які не були підтверджені зазначеною у них митницею у м.Кельце Республіки Польща і не були зареєстровані у Системі обробки даних – Електронній сервісній книзі зазначеної митниці, та стали підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у вказаних митних деклараціях, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.485 МК України .

Доводи ОСОБА_1 про те, що він як директор покупця не брав участі у видачі сертифікатів EUR.1 іноземною митницею, не звільняє його від відповідальності. Відповідно до положень чинного законодавства України, керівник підприємства є посадовою особою, яка відповідає за фінансово-господарську діяльність товариства, у тому числі за достовірність документів та відомостей, що подаються до контролюючих органів від імені підприємства. Використовуючи сертифікати EUR.1 як підставу для отримання податкових пільг, керівник бере на себе повну відповідальність за правомірність їх застосування.

Посилання апелянта на те, що під час безпосереднього митного оформлення митний орган прийняв зазначені документи без зауважень, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Спрощений порядок митного оформлення та випуск товару у вільний обіг не виключають права митних органів здійснювати пост-митний контроль. Згідно з нормами МК України, митні органи мають право проводити перевірку автентичності документів протягом установленого законом строку після завершення митного оформлення.

Виявлення факту подання недостовірних документів під час подальшої перевірки є самостійною підставою для притягнення до відповідальності за ст. 485 МК України.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність у директора технічних можливостей для перевірки реєстрів іноземних митниць також відхиляються судом. Суб`єкт господарювання, який веде зовнішньоекономічну діяльність, діє на власний ризик та зобов`язаний проявляти належну обачність при виборі іноземного контрагента та прийманні від нього документів. Ризики використання недостовірних документів з метою зменшення податкового навантаження покладаються на підприємство-резидента та його керівника.

Усі інші ОСОБА_1 , які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки вони перевірялись місцевим судом, який дав їм правильну юридичну оцінку, а на думку апеляційного суду зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства, і фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ст.485 МК України шляхом закриття провадження у справі.

Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, та призначив стягнення, яке відповідає вимогам митного законодавства, а тому підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, на що вказує ОСОБА_1 в своїй апеляції, немає.

Постанова судді є законною та такою, що винесена відповідно до вимог МК України і КУпАП, а підстави для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись положеннями статті 294 КУпАП та ст.ст. 458, 485 Митного кодексу України, Волинський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, щодо якої складено протокол – ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 30 липня 2026 року щодо нього - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Копію постанови, у відповідності до ст. 295 КУпАП, протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої її винесено.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.А. Подолюк