Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №165/2675/25 — Волинський апеляційний суд

Суд: Волинський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 29 вересня 2026 р.

Справа: №165/2675/25

Суддя: Здрилюк О. І.

Справа № 165/2675/25Головуючий у 1 інстанції: Гайворонський О. В.

Провадження № 22-ц/802/869/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Русинчук М. М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Косівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Косівському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства та встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 , поданою від її імені представником ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 16 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовано тим, що вона і ОСОБА_5 , починаючи з 2016 року проживали разом однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу у м. Косів Івано-Франківської області, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Вони придбали разом земельну ділянку та житловий будинок на АДРЕСА_1 , зробили ремонт в будинку, обробляли земельну ділянку для садівництва.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_6 . Оскільки вона не перебувала в офіційному шлюбі з ОСОБА_5 , тому у свідоцтві про народження дитини у графі батько відомості нею були внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Місце проживання ОСОБА_5 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично він разом із нею проживав у м. Косів, з 2016 року працював контролером енергонагляду у філії ПАТ «Косівський РЕМ» ПАТ «Прикарпаттяобленерго».

Вони проживали однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу. ОСОБА_5 є біологічним батьком ОСОБА_6 .

ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_5 , а ОСОБА_4 – його старша дочка.

15 вересня 2024 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу під час мобілізації та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . У картці вивчення військовослужбовця НОМЕР_2 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 вказав свою адресу фактичного проживання: АДРЕСА_1 , що перебуває у цивільному шлюбі із ОСОБА_2 , а також вказав дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 (дочка ОСОБА_2 від попереднього шлюбу) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

24.01.2025 ОСОБА_5 під час штурмових дій противником в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області, виконуючи обов`язки, пов`язані із захистом Батьківщини, зник безвісти. 29.01.2025 до ЄРДР були внесені відомості за попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 115 КК України щодо факту зникнення безвісти ОСОБА_5 ..

Малолітня дочка зниклого безвісти ОСОБА_5 . ОСОБА_6 має право на виплату його грошового забезпечення.

Ураховуючи наведене, просила:

- визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- внести зміни в актовий запис про народження № 65, складений 06 жовтня 2020 року Косівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про народження ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши відомості про батька – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- встановити факт проживання громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу із громадянином України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 16 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, починаючи з 2016 року до дня зникнення безвісти ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_10 .

У решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 від імені позивача ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові про визнання батьківства і внесення змін в актовий запис про народження дитини та ухвалити у цій частині нове судове рішення – про задоволення цих позовних вимог.

Зазначає, що незважаючи на неможливість провести генетичне дослідження щодо споріднення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , вважає, що вона довела іншими належними і допустимими доказами, що ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_5 ..

Допитані в судовому засіданні свідки повідомили, що вона і ОСОБА_5 з 2016 року спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу і у цей період у них народилася дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Так само у картці військовослужбовця ОСОБА_5 зазначив своїми дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , що свідчить про те, що сам ОСОБА_5 визнавав ОСОБА_6 своєю дочкою.

Зазначене також підтверджується домашніми світлинами, де зображена уся сім`я. Крім того, позов визнали відповідачі.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Міністерство оборони України, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав і просить її задовольнити.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін з таких підстав.

Відмовляючи у позові в частині вимог про визнання батьківства ОСОБА_5 щодо ОСОБА_6 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт походження дитини від ОСОБА_5 , що він є біологічним батьком ОСОБА_6 ..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року).

Згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з вимогами статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду (стаття 125 СК України).

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Передумовою звернення до суду із позовом про визнання батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Верховний Суд у постановах від 26 листопада 2025 року в справі № 694/2322/22, від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 виснував, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку.

Верховний Суд неодноразово вказував, що для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, висновок якої має важливе значення у процесі дослідження батьківства, є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ (див.: постанови Верховного Суду від 18 березня 2026 року в справі № 522/13613/21, від 05 червня 2024 року в справі № 458/619/17).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 травня 2009 року в справі «Калачова проти рф», заява № 3451/05, також зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

У справі «Міфсуд проти Мальти», заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року, ЄСПЛ повторив, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

З матеріалів справи встановлено, що у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 , виданому Косівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зазначено ОСОБА_2 (мати) і ОСОБА_9 (батько). На підставі ч. 1 ст. 135 СК України відомості про батька дитини записано за вказівкою матері, оскільки позивач ОСОБА_2 із ОСОБА_5 не перебували у зареєстрованому шлюбі.

Разом із тим, ОСОБА_10 по батькові ОСОБА_11 , а не ОСОБА_12 , про що достеменно позивач знала, проживаючи разом із ним з 2016 року.

При цьому батьком дитини зазначено ОСОБА_9 .

Посилання представника позивача в суді апеляційної інстанції на те, що позивач так зазначила батька дитини, щоб отримувати допомогу від держави – відхиляються апеляційним судом, оскільки зазначення за вказівкою матері даних про батька дитини, у тому числі і по батькові, жодним чином не впливало на отримання такої допомоги.

Посилання в апеляційній скарзі на такий доказ, як картка вивчення військовослужбовця НОМЕР_2 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 , у якій ОСОБА_5 зазначив своєю дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – відхиляються апеляційним судом, оскільки у зазначеній графі вказано загальні дані про дітей, у якій ОСОБА_5 зазначив дітьми трьох осіб, у тому числі і не свою дитину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 (дочку ОСОБА_2 від попереднього шлюбу).

Також у графі «сімейний стан» зазначено: цивільний шлюб, дані про позивача та адресу її проживання. Разом із тим, сповіщення сім`ї № 267/9 від 27.01.2025 про те, що ОСОБА_5 зник безвісти надіслано не цивільній дружині, а матері ОСОБА_3 ..

Посилання в апеляційній скарзі на неможливість проведення відповідної експертизи для підтвердження батьківства ОСОБА_5 відносно дочки ОСОБА_8 – відхиляються апеляційним судом, оскільки не відповідають дійсності.

Так, призначена за клопотання сторони позивача судово-генетична експертиза не проведена не тому, що таку неможливо провести взагалі, а тому, що її проведення позивач просила призначити експертам Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, а в експертних установах МВС України відсутні методики молекулярно-генетичних досліджень для вирішення питання встановлення аутосомної ДНК для визначення факту біологічної спорідненості між бабусею та внучкою.

Таку судову молекулярно-генетичну експертизу проводять експерти Медико-генетичного центру Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМА ПАПА» (м. Київ).

Після роз`яснення стороні позивача положень ст. 12 ЦПК України, представник позивача заявила про те, що позивач не бажає заявляти клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки позивач надала докази лише фактичного спільного проживання у певний період з ОСОБА_5 , що не можуть бути автоматично належними, достовірними та допустимими доказами у тому числі і щодо вимог про визнання батьківства, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові про визнання батьківства.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на об`єктивно встановлених фактичних обставинах справи, яким судом надано належну правову оцінку, правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду в частині задоволення позову сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом і не переглядається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 , подану від її імені представником ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 16 квітня 2026 року в оскаржуваній частині щодо відмови у позові – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua