Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №161/1800/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/1800/26Головуючий у 1 інстанції: Антіпова Т. А.

Провадження № 22-ц/802/1233/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Федонюк С. Ю.,

суддів – Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою від його імені представником ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося в суд із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що 08 січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 908860322 у формі електронного документу (одноразовий ідентифікатор MNV43MU6), відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 500 грн на умовах строковості, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору.

Позивач вказує, що в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становила 12200 грн.

Зазначав, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та перерахувало грошові кошти у розмірі 12200 грн на карту позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Позивач також покликався на те, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до позичальників, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором (та рядом додаткових угод), право вимоги за яким передано згідно з реєстром № 125 від 16 березня 2021 року.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відповідно до умов договору факторингу № 05/0820-01, реєстр вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року.

11 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу № 11/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» отримало право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором згідно з реєстром боржників від 14 липня 2025 року.

Позивач також зазначав, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 39607,20 грн, з яких: 12200 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27407,20 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 39607,20 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2026 року у даній справі позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 908860322 від 08 січня 2021 року у розмірі 39607,20 грн, судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Не погодившись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» відмовити, вирішити питання розподілу судових витрат.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач набув право грошової вимоги за кредитним договором до нього.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог частини 13 статті 7, частини 1 статті 368, частини 1 статті 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи з огляду на ціну позову – 39607,20 грн.

Згідно з частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, врахувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

У відповідності до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 39607,20 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Враховуючи межі перегляду апеляційним судом оскаржуваного рішення, відповідно до норм статті 367 ЦПК України – за доводами та вимогами апеляційної скарги, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.

За матеріалами справи судом установлено, що 08 січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 908860322 у формі електронного документу (одноразовий ідентифікатор MNV43MU6), відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальникові кредит на суму 500 грн строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. За користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в пункті 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 350,40 процентів річних, що становить 0,96 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.4.1 договору); за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.3 договору - з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.2. договору строку нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 583,52 процентів річних, що становить 1,60 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.4.2 договору); у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів у порядку, передбаченому пунктом 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

З огляду на вищезазначене та у порядку статті 212 ЦК України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з урахуванням усіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.3. цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору (пункт 1.4.3. договору). Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак, при ненадходженні платежу, зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (пункти 1.7, 1.7.1, 1.7.2 договору) (а. с. 26-28).

У заявці на отримання грошових коштів у кредит від 08 січня 2021 року зазначено інформацію про позичальника ОСОБА_1 : дані його паспорта, номер РНОКПП, адреса його реєстрації та проживання (а. с. 21).

Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало та 08 січня 2021 року перерахувало грошові кошти в розмірі 500 грн на картку позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № c046d1b0-acf2-4e0c-9546-5afddcc2f38c (а.с. 14 зворот).

Крім цього, судом установлено, що рядом додаткових угод, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 , було збільшено суму кредиту до 12200 грн (а. с. 29-48).

Відповідно до зазначених додаткових угод ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти: 08 січня 2021 року – 200 грн, 09 січня 2021 року – 9300 грн, 02 лютого 2021 року – 1600 грн, 03 лютого 2021 року – 600 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 10-15).

Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 02 березня 2026 року за вихідним № 20.1.0.0.0/7-260226/58327-БТ повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та зазначено, що на даний картковий рахунок було здійснено зарахування коштів 08 січня 2021 року, 09 січня 2021 року, 02 лютого 2021 року, 03 лютого 2021 року (а. с. 117-118).

Зарахування зазначених коштів також підтверджується наданою АТ КБ «ПриватБанк» випискою за договором № б/н за період 08 січня 2021 року по 08 лютого 2021 року (а. с.118 зворот-121).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором (продовжено рядом додаткових угод), право вимоги до відповідача передано згідно з реєстром № 125 від 16 березня 2021 року (а. с. 83-91).

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відповідно до умов договору факторингу № 05/0820-01, реєстр вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року (а. с. 75-82).

11 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу № 11/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» отримало право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 за цим кредитним договором, реєстр боржників від 14 липня 2025 року (а. с. 68-73).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором заборгованість позичальника ОСОБА_1 становить 39607,20 грн, з яких: 12200 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27407,20 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а. с. 61).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з частинами 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

При цьому, судом установлено, що кредитний договір № 908860322 від 08 січня 2021 року укладено в електронній формі, що відповідає положенням статті 207 ЦК України із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено набуття права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами 1, 2 статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Однак, відповідачем не доведено, що він сплачував визначену договором суму заборгованості первісному кредитору.

Судом установлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Строк дії договору факторингу № 28/1118-01 неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод до 31 грудня 2024 року.

За змістом пункту 2.1 договору факторингу № 28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги від 16 березня 2021 року № 125 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. За змістом пункту 2.1 договору факторингу № 05/0820-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу № 05/0820-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.

Згідно із витягом з реєстру прав вимоги від 31 серпня 2023 року № 11 до договору факторингу від 05 серпня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за спірним кредитним договором.

11 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу від № 11/07/25-Е. За змістом пункту 1.1 цього договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за проценти, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до пункту 1.2 договору факторингу № 11/07/25-Е перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2. Згідно з реєстром прав вимоги від 14 липня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 .

Місцевий суд врахував, що майбутня вимога – це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина 1 статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 08 січня 2021 року № 908860322 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази переходу права грошової вимоги, спростовуються наведеними судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Кредитний договір, укладений між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», договори факторингу, укладені між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а також між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Враховуючи наведене, безпідставними є доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» не набуло право грошової вимоги до нього.

Таким чином, суд правильно дійшов висновку, що свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало та перерахувало грошові кошти у розмірі 12200 грн на картку позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням (а. с. 10-15).

Також судом установлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов?язання за кредитним договором, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за укладеним кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором заборгованість позичальника ОСОБА_1 становить 39607,20 грн, з яких: 12200 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27407,20 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а. с. 61).

Разом з тим, щодо розміру нарахованої заборгованості в сумі 39607,20 грн відповідачем жодних заперечень в апеляційній скарзі не наведено.

Врахувавши наведені обставини, беручи до уваги принцип додержання меж апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за кредитом.

Доводи апеляційної скарги відповідача по суті спору ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні відповідачем спірних правовідносин та положень законодавства, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що місцевим судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

За змістом частин 4 та 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 05 жовтня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2026 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді