Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №158/1993/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/1993/26Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К.

Провадження № 22-ц/802/1208/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Русинчук М. М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Асатряна А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олицької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

06 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла іі мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина за заповітом, посвідченим Олицькою селищною радою Ківерцівського району Волинської області 20.02.2004 № 147, на сертифікат на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0236755, виданий 01.12.1997 Ківерцівською районною держадміністрацією.

Вона пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини у зв`язку зі станом здоров`я та матеріальним становищем.

На момент смерті матері вона хворіла та пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини. Тому була позбавлена можливості особисто подати заяву про прийняття спадщини, а тому з поважних причин пропустила встановлений законом строк.

Тепер вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і отримала роз`яснення нотаріуса про необхідність звернення до суду щодо продовження строку для прийняття спадщини.

Ураховуючи наведене, просила визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 червня 2026 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про задоволення позову.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав і просить її задовольнити.

Представник відповідача не заперечив щодо задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду змінити з таких підстав.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків, тобто спадщини, від фізичної особи, яка померла, до інших осіб спадкоємців.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що прийняття спадщини є суб`єктивним цивільним правом спадкоємця, реалізація якого залежить від його волевиявлення, однак таке волевиявлення має бути здійснене у спосіб та у строк, визначений законом, оскільки після спливу встановленого строку виникає стан правової визначеності для інших спадкоємців та осіб, права яких пов`язані зі спадковим майном.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або, у сільських населених пунктах, уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК).

Отже, спадкоємець, який не проживав постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, не набуває статусу такого, що прийняв спадщину автоматично, а повинен протягом шести місяців із дня відкриття спадщини подати відповідну заяву нотаріусу.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно вимог частини третьої статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ст. ст. 263, 264, 265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. В мотивувальній частині рішення має бути зазначено, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Отже, неналежний відповідач – це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі – належному відповідачеві.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таким чином, пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що після смерті матері позивачки ОСОБА_2 спадкоємцями першої черги були батько ОСОБА_3 (тепер помер) та шестеро дітей подружжя.

Батько з матір`ю проживали разом та були зареєстровані в будинку, що не заперечив і представник відповідача.

Ураховуючи наведене, батько прийняв спадщину після смерті матері позивача.

Матеріали справи не містять жодних доказів щодо відкриття спадщини після смерті батька.

Із позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 при наявності інших спадкоємців після смерті матері, звернулася із даним позовом до відповідача – Олицької міської ради.

При цьому, не навела жодного обґрунтування, яким чином цей відповідач порушує, не визнає або оспорює права, свободи чи інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду.

Не довела цієї обставини позивач ОСОБА_1 і в суді апеляційної інстанції.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що при наявності інших спадкоємців першої черги після смерті матері ОСОБА_2 , позов ОСОБА_1 пред`явлено до Олицької міської ради, як до неналежного відповідача, у зв`язку із чим відсутні підстави для його задоволення.

Заявлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції відмовлено в позові, але розглянуто позов, заявлений до неналежного відповідача, вимоги за яким впливають на права та інтереси інших осіб, тобто з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду у редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 червня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті рішення суду – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий – суддя

Судді