Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №206/5083/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №206/5083/25

2/760/12705/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

за участю секретаря - Пилипенко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до Самарського районного суду міста Дніпра з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з останнього на його користь заборгованість за Договором № 1694676 від 14.08.2024 у розмірі 26 545,00 грн та судовий збір.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 14.08.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1694676 про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надає позичальнику кредит у розмірі 5 000,00 грн, а останній зобов`язується одержати та повернути кошти, сплатити проценти за користування ним, та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надано на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку дії кредиту.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати та не в повному обсязі, що призвело до утворення у останнього заборгованості.

29.01.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-3/25, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників, у тому числі за заборгованістю ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1694676 від 14.08.2024.

Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору № 1694676 від 14.08.2024, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» становить 26 545,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 12 600,00 грн - заборгованість за відсотками, 8 945,00 грн - пеня.

З огляду на викладене позивач просить суд позов задовольнити.

08.09.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Поштаренко О.В.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 10.09.2025 було відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнав позовні вимоги частково, а саме, відповідач не заперечує факт укладення Договору №1694676 від 14.08.2024 та отримання кредиту у розмірі 5 000,00 грн. Проте відповідач вважає недоведеним факт відступлення права вимоги від первісного кредитора до позивача по справі, адже наявний в матеріалах справи Договір факторингу є неналежним доказом, оскільки в його Додатках відсутня інформація щодо заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №1694676 від 14.08.2024.

Також відповідач не погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості за даним Кредитним договором, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати 1% (зміни до даної статті внесені Законом України від 24.12.2023), тому первісний кредитор повинен був здійснити розрахунок процентів за користування кредитом до 21.08.2024 за процентною ставкою 1,5% на день, встановленою в Договорі, а після 21.08.2024 - не більше 1% на день. У зв`язку з чим відповідач надав свій розрахунок заборгованості за процентами, який становить:

- з 14.08.2024 по 30.08.2024 за процентною ставкою 1,5% - 525,00 грн;

- з 21.08.2024 по 28.01.2025 за процентною ставкою 1% - 8 000,00 грн,

- загальний розмір заборгованості становить 8 525,00 грн.

Також відповідач не визнає нарахування пені, посилаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У зв`язку з викладеним, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

24.11.2025 від позивача надійшло клопотання про передачу даної цивільної справи за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 27.11.2025 дану справу було передано до Солом`янського районного суду м. Києва за підсудністю.

17.02.2026 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20.02.2026 у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали від 20.02.2026.

Позивач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 14.08.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1694676 про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надає позичальнику кредит у розмірі 5 000,00 грн, а останній зобов`язується одержати та повернути кошти, сплатити проценти за користування ним, та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надано на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку дії кредиту.

Факт укладення Кредитного договору та надання відповідачу кредиту у розмірі 5 000,00 грн підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 1.5.1 даного Договору за користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: Стандартна процента ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку дії кредиту.

Отже, підписавши Договір кредиту, сторони погодили нарахування протягом всього строку кредитування фіксованої процентної ставки у розмірі 1,5 % на день, що підтверджується умовами кредитного договору та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 1.1 Договору кредиту на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кошти у кредит у національній валюті України - гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, позикодавець наділений правом вимагати від позичальника сплати процентів за користування кредитом у розмірі, зазначеним у Кредитному договорі, адже позичальник, підписуючи даний Договір, був обізнаний про встановлений розмір процентної ставки та погодився на такі умови кредитування.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо здійснення перерахунку розміру заборгованості за процентами за користування кредитом із обчислення процентної ставки у розмірі 1% на день, як зазначено у Законі України «Про споживче кредитування», а не 1,5 % на день, як встановлено умовами Кредитного договору, адже сторонами даного договору погоджено саме розмір процентної ставки 1,5 % на день, що не суперечить волевиявленню сторін під час укладання Кредитного договору та відповідає нормам чинного цивільного законодавства України.

Щодо підтвердження факту переходу права за договором факторингу суд повідомляє про таке.

Відповідно до положень п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З матеріалів справи встановлено, що 29.01.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-3/25, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників, у тому числі за заборгованістю ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1694676 від 14.08.2024.

Відповідно до положень ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу № 01.02-3/25 від 29.01.2025 клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Загальний розмір заборгованостей складає 41 815 064,35 грн, згідно з Реєстром боржників, який складається сторонами в паперовому вигляді та у формі електронного документу (п. 2.2 Договору).

Відповідно до умов договору права вимоги відступаються після підписання соронами цього договору з моменту підписання Акту приймання-передачі Реєстру боржників.

З наявного в матеріалах справи витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу від 29.01.2025 № 01.02-03/25, який є невід`ємною частиною Договору факторингу, вбачається, що в даному Реєстрі відображений перелік кредитних договорів із зазначенням номеру, прізвища, ім`я та по батькові боржника, його паспортних даних, адреси місця проживання та розрахунку заборгованості (зазначені дані з 1 по 24 та 2858 по 2860 рядок).

Серед вказаного переліку відсутні дані про кредитний договір № 1694676, укладений 14.08.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , та відомості про самого боржника ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач не надав суду доказів в підтвердження, що право грошової вимоги до нього від первісного кредитора перейшло і за вищевказаним Кредитним договором, що у свою чергу свідчить про необгрунтованість пред`явлення позовних вимог позивачем до відповідача ОСОБА_1 .

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, у зв`язку з недоведеністю позивачем наявності заборгованості перед ним у відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 207, 526, 530, 549, 610, 633, 634, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268,270-274 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя: Букіна О.М.