Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №760/11023/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/11023/24

2/760/6138/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

за участю секретаря - Пилипенко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ», звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , на його користь заборгованість у розмірі 19 100,00 грн за Договором про надання фінансового кредиту № 1320236239439 від 21.07.2023.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ СТАРТ» № 1320236239439 від 21.07.2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» відповідач отримала на споживчі цілі кредит у розмірі 6 700,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі від 895,00 % до 915,00 % (1,50 % перші 20 днів, 2,50 % з 21 дня по дату повернення) річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить від 76245,50 % до 184361,03 %.

Згідно п. 1.3. Договору кредит надано строком на 120 днів з 21.07.2023 року по 18.11.2023 року.

Відповідач звернувся за отриманням кредиту 21.07.2023 о 13:03, а в 13:07 21.07.2023 року ним підписаний кредитний договір шляхом введення в особистому кабінеті ОТР паролю «W8Y4S6».

ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» свої зобов`язання за даним договором виконав в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором, переказ коштів здійснено 21.07.2023 року.

Однак відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість станом на 26.04.2024 року по кредиту за договором № 1320236239439 від 21.07.2023 року у розмірі 19 100,00грн, яка складається з наступного:

Заборгованість за кредитом - 6 700,00грн;

Заборгованість за відсотками - 12 400,00грн.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

09.05.2024 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.05.2024 у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали від 22.05.2024, також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

17.06.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вона заперечує проти задоволення позовних вимог у зв`язку з тим, що вона вказаний позивачем договір не укладала, на сайті товариства не реєструвалась, згоди на обробку своїх даних позивачу не надавала, кредитні кошти не отримувала. Крім того, банківська карта, на яку нібито були перераховані грошові кошти, відповідачу не належить. А також, на думку відповідача, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості за даним кредитним договором.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правову допомогу, відповідач вважає такі витрати завищеними та такими, що не відповідають співмірності складності справи, а тому просить суд стягнути їх в розмірі, що не перевищує 1 000,00 грн.

З огляду на викладене, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.09.2024 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін даної цивільної справи до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 21.11.2024 позов ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» було задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» кредитну заборгованість у розмірі 19 100,00 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 5300, 00 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

20.01.2025 від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21.11.2024, у якій відповідач зазначила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, зокрема і факту накладання електронного підпису на документ, факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача, а також наявність заборгованості у зазначеному розмірі. Відповідач звертає увагу суду на те, що зазначений в матеріалах справи номер карткового рахунку їй не належить.

З огляду на викладене, просить суд скасувати заочне рішення в даній справі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.01.2025 справу передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11.03.2025 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення було задоволено, заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21.11.2024 у справі № 760/11023/24 було скасовано, та призначено справу за позовом ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до судового розгляду за правилами спрощено позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У позовній заяві представник позивача просив суд провести розгляд справи без його участі.

06.10.2025 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та її представника, проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ СТАРТ» № 1320236239439 від 21.07.2023, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» відповідач отримала на споживчі цілі кредит у розмірі 6 700,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі від 895,00 % до 915,00 % (1,50 % перші 20 днів, 2,50 % з 21 дня по дату повернення) річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить від 76245,50 % до 184361,03 %.

Особливістю цього договору є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Погодження з умовами кредитного договору здійснюється клієнтом шляхом введення у спеціальному полі під акцептом, який містить усі істотні умови Електронного договору, Одноразового ідентифікатора який відповідає ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та натисканням іконки виправитипідписати. Вказана іконка може бути активною тільки після введення одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор генерується кредитодавцем в інформаційно-телекомунікаційній системі та надсилається клієнтам в СМС-повідомленні. Після успішного акцепту клієнтом, кредитодавець надає електронну цифрову печатку на договір з позначкою часу і відправляє клієнту на електронну пошту, вказану в особистому кабінеті.

Відповідач звернувся за отриманням кредиту 21.07.2023 о 13:03, а о 13:07 21.07.2023 року ним підписаний кредитний договір шляхом введення в особистому кабінеті ОТР паролю «W8Y4S6».

Згідно п. 1.3. Договору на отримання кредиту відповідачу надається кредит строком на 120 днів з 21.07.2023 по 18.11.2023. Відповідно до анкети заявки на отримання кредиту та паспорту Договору про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ СТАРТ» № 1320236239439 від 21.07.2023 відповідачу надано кредит в сумі 6 700,00 грн.

В додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ СТАРТ» № 1320236239439 від 21.07.2023 відповідачем погоджено графік платежів підписаний ним за допомогою одноразового ідентифікатора. Згідно додатку № 2 до договору про надання фінансового кредиту продукту «КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ СТАРТ» № 1320236239439 від 21.07.2023 відповідачем надана згода на взаємодію з третіми особами при врегулюванні проблем заборгованості з зазначенням їх прізвищ ім`я та по батькові та номерами телефонів.

ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» свої зобов`язання за даним договором виконав в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором, переказ коштів здійснено 21.07.2023, що підтверджується довідкою про ідентифікацію з зазначенням номеру транзакції, дати та часу транзакції, номеру карти.

01.04.2024 на адресу відповідача позивачем направлена претензія-вимога № 3707.

Відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконала, порушив умови кредитного договору, внаслідок чого має прострочену заборгованість.

Суд звертає увагу на те, що відповідач стверджує про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення між сторонами договору та надання відповідачу кредитних коштів, та не може погодитись з таким твердженням з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом:

- заповнення відповідачем Анкети-Заяви на отримання кредиту від 21.07.2023;

- надання згоди на взаємодію з третіми особами при врегулюванні проблемної заборгованості;

- підписання Договору про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» № 1320236239439 від 21.07.2023.

Таким чином, було укладено Кредитний договір № 1320236239439 від 21.07.2023 у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора: «W8Y4S6». Відповіді позичальника про підтвердження укладання кредитного договору № 1320236239439 від 21.07.2023, які надсилались у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий - 0963133868.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеній у його постанові від 12.01.2021 у цивільній справі №524/5556/19: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено…».

Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Акцепт ОСОБА_2 (ідентифікатор А664) підтверджує укладення договору.

В довідці про ідентифікацію підтверджено, що відповідачу були перераховані грошові кошти за кредитним договором № 1320236239439 від 21.07.2023 у розмірі 6 700,00 грн з посиланням на номер карти. Неповний номер картки відповідає вимогам постанов НБУ щодо захисту платіжних даних та не спростовує факту переказу. Відповідач не надав доказів неотримання коштів чи сплати боргу.

Таким чином, суд вважає, що електронний акцепт, квитанція платіжних систем та одноразовий ідентифікатор є належними та достатніми доказами, які підтверджують укладення договору в електронному вигляді, надання коштів та виникнення заборгованості.

З приводу незгоди відповідача із розрахунком заборгованості за кредитним договором суд повідомляє таке.

Відповідно до кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем 21.07.2023 № 1320236239439, останній були надані грошові кошти у тимчасове платне користування. У свою чергу, відповідач взяла на себе зобов`язання повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, що передбачені договором, та виконання зобов`язання за цим договором у повному обсязі.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника у розмірі 6 700,00 грн.

Підписавши кредитний договір, відповідач погодилась з усіма умовами, викладеними у ньому, у тому числі із розміром відсотків та порядком їх нарахування.

Разом з цим, суд вважає, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування розміру спірної заборгованості.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як передбачено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Враховуючи наведене вище та вимоги чинного законодавства, суд вважає встановленим, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір у належній формі, як і факт перерахування позивачем кредиту відповідачу у розмірі 6700, 00 грн.

За вказаних вище обставин, доводи відповідача в обгрунтування своїх заперечень проти позову, суд вважає недоведеними.

Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Як встановлено судом, відповідач після укладання кредитного договору належним чином не виконував своїх зобов`язань із здійснення платежів, чим допустив порушення умов повернення кредиту, тобто строків та розмірів внесення щомісячних платежів, а тому допустив порушення виконання своїх зобов`язань.

Аналізуючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що нарахована позивачем заборгованість за кредитним договором, зокрема по тілу кредиту та відсоткам, є обґрунтованою та доведеною матеріалами справи.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, умов договору та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 19100,00 що складається із заборгованості за тілом кредиту та відсоткам.

Щодо розподілу судових витрат суд повідомляє про таке.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пунктах 29, 30 постанови Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Позивачем додані такі докази понесення витрат на правничу допомогу, копії яких додані позовної заяви, а саме:

- Договір про надання правової допомоги № 1 від 04.01.2022;

- акт виконаних робіт від 01.05.2024 до Договору про надання правової допомоги № № 1 від 04.01.2022;

- рахунок № 05/05-1 від 03.05.2024;

- платіжна інструкція № 8092 від 03.05.2024.

Відповідно до Акта виконаних робіт від 01.05.2024 адвокат надав, а клієнт (позивач) прийняв такі правничі послуги:

- опрацювання кредитної справи боржника - 3 години;

- пошук контактів боржника, його місцезнаходження - 2 години;

- опрацювання державних реєстрів з приводу майнового стану - 4 години;

- підготовка та направлення претензії - 1 година;

- підготовка та подання позовних матеріалів - 3 години.

Загальна вартість наданих послуг складає 10 600,00 грн

Позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 600,00 грн.

У свою чергу, відповідач у відзиві на позов висловив свої заперечення з приводу стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10 600,00 грн, зазначивши, що така сума витрат є суттєво завищеною та не відповідає складності справи та ціні позову. Тому просив суд зменшити розмір витрат на правову допомогу, понесених позивачем у даній цивільній справі, з 10 600,00 грн до 1 000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (постанова Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі 275/150/22).

Відповідно до постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру судових витрат, не обгрунтував своїх тверджень щодо співмірності витрат зі складністю даної справи та обсягом та витраченим часом на надання правової допомоги позивачу, а лише зазначив про таку неспівмірність та послався на аналіз судової практики з аналогічних справ.

Враховуючи предмет позову, його ціну, розмір задоволених позовних вимог, складність та обсяг самої справи, положення ст.141 ЦПК України, співмірності складності справи із наданими адвокатом послугами, витраченого представником часу, суд вважає такий розмір витрат на правничу допомогу не є пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи, а тому приходить до висновку про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн, що, на думку суду, є співмірним зі складністю даної справи та відповідає розміру задоволених позовних вимог.

Отже з відповідача на користь позивача підягають стягненню витрати за надання правничої допомоги в сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягнення судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 525-526, 549, 610, 611, 626- 629, ч. 1 ст. 634, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 40860735, адреса місцезнаходження: Черкаська обл., м. Шпола, вул. Таранця, буд. 20) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 1320236239439 від 21.07.2023 у розмірі 19100,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 40860735, адреса місцезнаходження: Черкаська обл., м. Шпола, вул. Таранця, буд. 20) судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя: Букіна О.М.