Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №760/24299/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/24299/26

1-кп/760/3654/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом`янського районного суду м. Києва кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Київ, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, студента 2-го курсу Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

04.12.2025 приблизно о 21 год. 25 хв. ОСОБА_4 перебував в магазині «Новус» за адресою: м. Київ, проспект Лобановського, 4Д, разом зі своїми друзями, коли до них приєднались троє раніше незнайомих осіб, одним з яких був ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де між останнім та потерпілим ОСОБА_4 стався словесний конфлікт на фоні образливих жартів у бік друзів потерпілого зі сторони ОСОБА_6 . Після чого, в той же час, а саме 04.12.2025 приблизно о 21 год. 30 хв. потерпілий ОСОБА_4 спустився в приміщення паркінгу магазину «Новус» за адресою: м. Київ, проспект Лобановського, 4Д, де до нього підійшов ОСОБА_6 та почав продовжувати словесний конфлікт, словесно ображаючи потерпілого.

Приблизно о 21 год. 30 хв., перебуваючи у приміщенні паркінгу «Новус» за адресою: м. Київ, пр.-т. В.Лобановського 4Д, ОСОБА_6 , стоячи напроти потерпілого ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні кистю своєю правої руки зібраної у кулак наніс потерпілому ОСОБА_4 один удар у ділянку голови справа, від чого потерпілий упав на підлогу.

В результаті протиправних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_4 спричинено наступні тілесні ушкодження: відповідно до висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз №042-326-2026: " закрита травма голови: лінійні переломи тіла нижньої щелепи ліворуч та праворуч (без зміщення), що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості."

Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю розкаявся.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений та його захисник не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст.349КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Зазначені дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

При призначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_6 у відповідності до ст. 65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжуючі покарання. ОСОБА_6 раніше не судимий, вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії не тяжкого, також суд враховує ставлення обвинуваченого до вчиненого, поведінку до та після вчинення злочину, наявність обставин, які пом`якшують покарання, відсутність тяжких наслідків від злочину.

Крім того, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який є студентом Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, не одружений, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря - психіатра не перебуває.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 суд, відповідно до статті 66 КК України, відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним(не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти росії від 09.06.2005р., Ісмалова проти росії від 29.11.2007 року).

Виходячи з викладеного, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_6 діяння не є тяжким злочином, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1ст. 122 КК України.

Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

При цьому, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбаченим законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч. 1 ст. 75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з`ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженої особи без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за її поведінкою та виконанням покладених на неї судом обов`язків.

Враховуючи наведені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого, його щире бажання виправитись, відсутність тяжких наслідків від злочину, беручи до уваги, позитивну характеристику, його молодий вік, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст.75,76 КК України.

Підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за правилами ст. 69 КК України, не зважаючи на його щиросердне каяття, - відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 371, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1