Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №759/16574/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16574/25

пр. № 2/759/1480/26

03 квітня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Корецької М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди обладнання,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників справи

Аргументи позивача

25 липня 2025 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , подана 24 липня 2025 року, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди обладнання.

Позов обґрунтований тим, що:

- 04 січня 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір оренди обладнання № ОО04-01-23-01-Ю (далі також - договір);

- за вказаним договором позивач передав відповідачеві у строкове платне користування обладнання вартістю 5 880,00 гривень;

- розмір орендної плати за договором становить 500,00 гривень на місяць; строк оренди шість місяців з можливістю автоматичного поновлення строку;

- 02 липня 2025 року позивач надіслав відповідачеві вимогу про повернення обладнання, яку відповідач проігнорував.

З урахуванням викладеного, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 17 880,00 гривень, з яких:

6 000,00 гривень - заборгованість за орендну плату;

6 000,00 гривень - неустойка;

5 880,00 гривень - вартість неповернутого об`єкта оренди.

21 серпня 2025 року, до відкриття провадження у справі, до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява представника позивача, адвокатки Дударенко А.М., подана 19 серпня 2025 року. У заяві представник позивача збільшила позовні вимоги, посилаючись на арифметичну помилку в підрахунку заборгованості.

З урахуванням збільшених вимог просила стягнути з ОСОБА_2 на його користь 23 320,00 гривень, з яких:

6 000,00 гривень - заборгованість за орендну плату;

6 000,00 гривень - неустойка;

11 320,00 гривень - вартість неповернутого об`єкта оренди.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися. 08 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, позов підтримала, просила його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Позиція відповідача

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відзив на позовну заяву ОСОБА_2 не подав.

ІІ. Процесуальні дії суду

04 серпня 2025 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, з підстав несплати позивачем судового збору.

05 вересня 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначив судове засідання на 20 жовтня 2025 року.

У зв`язку з неявкою відповідача, судове засідання призначене на 20 жовтня 2025 року, суд відклав на 08 грудня 2025 року

У зв`язку з відсутністю електропостачання в суді судове засідання, призначене на 08 грудня 2025 року, суд відклав на 03 квітня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Поштові конверти, якими відповідачеві на його місцезнаходження суд направив ухвалу про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками та судові повістки-повідомлення, повернувся до суду без вручення. На довідках про причини повернення (досилання) стоять відмітки «повертається» та «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 43, 45).

Суд зауважує, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника - суду.

З огляду на те, що відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, з урахуванням того, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечив, суд без оформлення окремого документа ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

04 січня 2023 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) уклали договір оренди обладнання № ОО04-01-23-01-Ю (а.с. 5-6).

Відповідно до п. 1.1. Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне використання майно (далі - об`єкт оренди), що належить орендодавцю на праві власності або іншого майнового права згідно з актом приймання-передачі (додаток № 1).

Вартість об`єкта оренди виражається в національній валюті України та визначається в актах приймання-передавання обладнання (пункт 1.1.1. договору).

Строк оренди складає шість місяців з моменту підписання договору оренди. Якщо Орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, то договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (пункти 3.1., 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата, що становить 500,00 гривень за кожний місяць користування об`єктом оренди, виплачується Орендарем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 04 числа кожного місяця.

Згідно з п. 8.1. договору після закінчення строку оренди Орендар зобов`язується протягом одного робочого дня повернути орендоване майно Орендодавцю.

Якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення речі, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (пункт 8.3. договору).

Згідно з актом приймання-передачі до договору оренди обладнання № ОО04-01-23-01-Ю від 04.01.2023 Орендодавець передав, а Орендар прийняв таке обладнання:

- Ві520Trek, серійний номер 864866053485149 вартістю 3 700,00 гривень;

- Phonto3, серійний номер 1055567735 вартістю 3 810,00 гривень;

- Phonto3, серійний номер 1011267213 вартістю 3 810,00 гривень (а.с. 7).

02 липня 2025 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 досудову вимогу, в якій повідомив про розірвання договору оренди, вимагав сплатити заборгованість за користування об`єктом оренди в сумі 6 000,00 гривень, заборгованість за послуги з вилучення GPS-обладнання в сумі 1 650,00 гривень в термін до 16.07.2025, надати транспортний засіб, на якому встановлено обладнання для вилучення обладнання, та повернути йому обладнання в термін до 16.07.2025 або сплатити до 16.07.2025 вартість обладнання в сумі 5 880,00 гривень (а.с. 8-10).

ІV. Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є диспозитивність.

Принцип диспозитивності полягає, зокрема, у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Способами захисту цивільних прав, згідно із п. 5, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Між сторонами у справі виникли правовідносини щодо виконання зобов`язань за договором найму (оренди) майна (обладнання).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму (частина перша статті 760 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України).

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно із ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (частини перша, друга статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

V. Оцінка суду

Між сторонами у справі виникли правовідносини з приводу виконання зобов`язань за договором найму (оренди) рухомого майна (обладнання) загальною вартістю 11 320,00 гривень.

Пунктом 4.1. договору передбачений обов`язок ОСОБА_2 щомісячно сплачувати орендну плату в сумі 500,00 гривень.

Пунктом 8.1. договору передбачений обов`язок ОСОБА_2 повернути орендоване майно Орендодавцю протягом одного робочого дня після закінчення строку оренди.

Пунктом 8.2. договору передбачений обов`язок ОСОБА_2 сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в разі неповернення об`єкта оренди після припинення договору.

02 липня 2025 року позивач направив відповідачеві вимогу, в якій повідомив про розірвання договору оренди та необхідність сплатити заборгованість з орендної плати, повернути об`єкт оренди або сплатити його вартість.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, не подав відзив на позов та не навів суду будь-яких аргументів, якщо у нього такі існували, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог. Доказів сплати орендної плати, а так само доказів повернення об`єкта оренди відповідач не надав.

У вимозі від 02 липня 2025 року позивач визначив термін виконання зобов`язання з повернення об`єкта оренди - 16 липня 2025. Відтак з 17 липня 2025 року позивач в силу приписів ст. 785 ЦК України та п. 8.2. договору набув право на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування обладнанням.

З огляду на те, що станом на день ухвалення рішення відповідач доказів повернення об`єкта оренди не надав, суд констатує що розмір неустойки за дев`ять повних місяців прострочення відповідача становить 9 000,00 гривень (500 грн*2*9). Попри наведене, суд в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства, позбавлений процесуальної можливості стягнути з відповідача неустойку в більшому розмірі, ніж заявив позивач (6 000,00 гривень).

VІ. Висновки суду

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 пред`явив вимогу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором оренди обладнання в сумі 23 320,00 гривень, з яких:

6 000,00 гривень - заборгованість за орендну плату;

6 000,00 гривень - неустойка;

11 320,00 гривень - вартість неповернутого об`єкта оренди.

На підтвердження вказаної суми заборгованості позивач надав належні, допустимі, достовірні і достатні докази.

Доказів погашення зазначеної заборгованості ОСОБА_2 не надав, чим порушив права позивача.

З огляду на викладене, суд задовольняє позов повністю.

VІІ. Розподіл судових витрат

Розподіл судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір в сумі 1 211,20 гривень, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «КОМІНБАНК» № ПН1172 від 18.08.2025 (а.с. 27).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, судовий збір у сумі 1 211,20 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й струмування від подання безпідставних позовів.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат:

1) їх дійсність;

2) необхідність;

3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий правовий висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц Верховний Суд зазначив, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

У постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правничої допомоги не потрібен.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

17 грудня 2025 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, подана 10 грудня 2025 року адвокаткою Дударенко А.М.

У заяві представник позивача просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 360,00 гривень.

У матеріалах справи наявні:

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3625/10, видане адвокатці Дударенко Анні Михайлівні Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 17.04.2008 (а.с. 29);

- ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1965542 від 19.08.2025 на представництво інтересів фізичною особою - підприємця ОСОБА_1 адвокаткою Дударенко Анною Михайлівною у Святошинському районному суді міста Києва (а.с. 28);

- договір про надання правничої допомоги № 33, укладений між адвокаткою Дударенко Анною Михайлівною та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (клієнтом) 19.08.2025 (а.с. 49-52).

Відповідно до п. 1.1. цього договору клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надавати правничу допомогу та здійснювати представництво інтересів клієнта у цивільному спорі фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з ОСОБА_2 в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Розмір плати за надані послуги (гонорар) за цим договором визначається: представництво в суді перша судова інстанція (вступ у справу, підготовка процесуальних документів, подача процесуальних документів, участь у судових засіданнях) - від 20 000,00 гривень з урахуванням категорії складності, а також витрати, що пов`язані із прибуттям до суду, що включає: Юридичний супровід: усна консультація - 500 грн/година; письмова консультація - 1000 грн/година. Розробка листів, скарг звернень, претензій, заяв з процесуальних питань і т.п. - 1000 грн/година. Розробка позовних заяв (у тому числі апеляційних, касаційних), заяв по суті справи - від 1000 грн/година до 2000 грн/година. Представництво інтересів в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, установах організаціях різних форм власності, перед третіми особами - 1000 грн/година. Представництво інтересів у цивільній справі участь представника у суді від 3360 грн/засідання. У разі тривалості судового засідання понад 1,5 години розмір плати додатково узгоджується сторонами.

- акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) № 1 від 20.08.2025, відповідно до якого адвокат передав, а клієнт прийняв результати таких правничих послуг: представництво інтересів клієнта у цивільній справі № 759/16574/25 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати, що розглядається Святошинським районним судом м. Києва; підготовка та направлення до суду заяви про виконання вимог ухвали від 04 серпня 2025 року у цивільній справі № 759/16574/25; направлення до суду заяви про повернення помилково сплаченого судового збору (3 години, вартість послуги: розробка листів, скарг звернень, претензій, заяв з процесуальних питань і т.п. - 1000 грн/година.), загальною вартістю 3 000,00 гривень (а.с. 53-54);

- квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «КОМІНБАНК» № ПН1261 від 21.08.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 перерахував адвокатці Дударенко А.М. грошові кошти в сумі 3 000,00 гривень; оплата за адвокатські послуги згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 20.08.2025 (а.с. 55);

- акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) № 2 від 08.12.2025, відповідно до якого адвокат передав, а клієнт прийняв результати таких правничих послуг: представництво інтересів клієнта у цивільній справі № 759/16574/25 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати, що розглядається Святошинським районним судом міста Києва; прибуття представника для участі у судовому засіданні з розгляду справи, що призначене на 11 год 00 хв 08 грудня 2025 року до Святошинського районного суду м. Києва адресою: м. Київ, вул. Я. Коласа, 27А, підготовка та направлення заяви з процесуальних питань через систему Електронний Суд (до 1,5 годин, вартість послуги: представництво інтересів у цивільній справі участь представника у суді - від 3360 грн/засідання), загальною вартістю 3 360,00 гривень (а.с. 56-57);

- квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «КОМІНБАНК» № ПН1599 від 09.12.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 перерахував адвокатці Дударенко А.М. грошові кошти в сумі 3 360,00 гривень; оплата за адвокатські послуги згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт № 2 від 08.12.2025 (а.с. 60).

Дослідивши зазначені докази, суд, з урахуванням складності справи, дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є доведеною, реальною і співмірною з обсягом виконаних адвокатом робіт та ціною позову. Будь-яких клопотань щодо неспівмірності зазначених витрат відповідач не заявляв.

З огляду на те, що суд задовольнив позов повністю, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди обладнання задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди обладнання в сумі 23 320,00 гривень, з яких: 6 000,00 гривень - заборгованість за орендну плату; 6 000,00 гривень - неустойка; 11 320,00 гривень - вартість неповернутого об`єкта оренди.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,20 гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 360,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Повне рішення суду складене 13 квітня 2026 року.

Суддя Ю.В. Кравченко