Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №758/8388/24 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8388/24

Категорія 71

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Білоус А.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 року позивач ОСОБА_3 звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, зазначивши, що є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У первісному свідоцтві про народження дитина була записана як « ОСОБА_6 » зі слів матері на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, оскільки позивачка на час її народження не перебувала у зареєстрованому шлюбі. У червні 2021 року позивачкою було укладено шлюб з відповідачем ОСОБА_4 , після чого 13.08.2021 було внесено запис про нього як батька до актового запису про народження дитини, змінено відомості про прізвище та по-батькові дитини та повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . У подальшому шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №757/5196/23-ц. При цьому вони з відповідачем разом не проживають з 01.02.2023, їхнє спілкування повністю припинилося, кожен із них живе своїм життям. Відповідач з березня 2022 року і по теперішній час проживає у Швейцарській Конфедерації. Дитина проживає з позивачкою та перебуває повністю на її утриманні, фактична позивачка є єдиним з батьків, який здійснює її виховання, турботу про здоров`я та фізичний розвиток. Відповідач не є біологічним батьком дитини, тому особливого родинного зв`язку або довірливих стосунків між ними немає. Фактично між ними відсутнє спілкування, відповідач не приймає участі у вихованні, розвитку та утриманні дитини. Ураховуючи наведене, позивачка вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача стосовно дитини забезпечить дотримання найкращих інтересів дитини, оскільки наразі позивачка має погоджувати будь-які юридично важливі дії стосовно дитини (наприклад - виїзд з України закордон, оформлення навчання, реєстрація місця проживання дитини тощо) з батьком, який фактично не приймає участі в житті дитини, не займається її вихованням і утриманням, проте оперативність надання ним «згоди» має негативний вплив на реалізацію прав і свобод дитини. Між позивачкою та відповідачем після розлучення склались напружені стосунки, тому їхнє спілкування у разі необхідності отримати таку «згоду» від батька на вчинення дій по відношенню до дитини стає приводом для сварок, які чує дитина, що негативно впливає на її емоційно-психологічний стан. При цьому відповідач, який на даний час проживає в Швейцарській Конфедерації, надав заяву від 26.04.2024, яка була нотаріально посвідчена та легалізована у встановленому законом порядку, про те, що він погоджується щодо позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із зазначених підстав позивачка просить позбавити відповідача батьківських прав відносно її дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 06.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

07.11.2024 на адресу суду надійшов письмовий висновок Органу опіки та піклування Подільської районної у місті Києві державної адміністрації щодо розв`язання даного спору, у якому представник третьої особи просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 06.02.2025 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та витребувано у Печерського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію заяви від 13.08.2021, яка була підставою для внесення змін до актового запису про народження №2704 від 02.08.2016, складеного на ОСОБА_7 .

13.05.2025 до суду надійшли документи на виконання вказаної вище ухвали суду.

13.06.2025 представником відповідача подано до суду письмові пояснення та заперечення щодо позовної заяви, у яких зазначено про невизнання відповідачем позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Ухвалою суду від 29.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

До початку розгляду справи по суті, 07.05.2026 представником позивача було подано заяву про відвід головуючого судді, яку ухвалою суду від 11.05.2025 визнано необґрунтованою.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 14.05.2026 у задоволенні заяви про відвід судді відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, просила їх задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у письмових поясненнях та запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00032124131 від 13.08.2021, при народженні дитина була записана як « ОСОБА_6 » та запис про батька дитини було вчинено за вказівкою матері на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.

13.08.2021 Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві внесено зміни до актового запису про народження дитини, змінено її прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », по батькові з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 », батьком дитини записано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , та повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

Зміни до актового запису були внесені на підставі заяви про визнання батьківства ОСОБА_4 від 13.08.2021, із яким на той час позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі.

Так, із заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 757/5196/23-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу вбачається, що з 02.06.2021 вони перебували у зареєстрованому шлюбі, однак цим рішенням шлюб між ними було розірвано.

В обґрунтування позову позивачка стверджує, що з 01.02.2023 вони з відповідачем спільно не проживають та їхнє спілкування повністю припинилося, з березня 2022 року і по теперішній час він проживає у Швейцарській Конфедерації. При цьому дитина проживає з позивачкою та повністю перебуває на її утриманні, відповідач не приймає жодної участі у вихованні, розвитку та утриманні дитини, а також відповідною заявою від 26.04.2024 висловив свою згоду на позбавлення його батьківських прав відносно дитини, у зв`язку з чим наявні підстави для позбавлення його батьківських прав.

Вирішуючи обґрунтованість таких доводів позивачки та встановлюючи наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, суд виходить з наступного.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.05.2020 по справі № 215/5867/17.

Положеннями частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, в ході судового розгляду позивачкою не доведено систематичного невиконання відповідачем батьківських обов`язків, його винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками, що відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 164 СК України може бути підставою для позбавлення батьківських прав та крайнім заходом впливу.

Доказів, які б підтверджували свідоме та систематичне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, позивачкою суду не надано.

При цьому суд вважає, що надана позивачкою на обґрунтування позовних вимог заява відповідача від 26.04.2024, у якій він зазначив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не являється її біологічним батьком, не може слугувати підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки, в силу зазначених вище вимог законодавства, такий доказ не можна вважати достатнім для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.

За таких обставин необхідність застосування такого крайнього заходу впливу в ході розгляду справи судом не встановлена.

Також суд приймає до уваги, що відповідач таку заяву в ході судового розгляду не підтримав, оскільки він про це суду не повідомляв.

Більше того, він заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність.

Крім того, суд приймає до уваги, що згідно з положеннями ст. 19 СК України при розгляді судами справ про позбавлення батьківських прав обов`язковим для врахування є висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Водночас, згідно з наявним у справі висновком органу опіки та піклування в особі Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.11.2024, органом опіки та піклування фактично не наведено позиції щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Так, у вказаному висновку зазначено, що 26.09.2024 до Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли пояснення від ОСОБА_3 , в яких зазначено, що вона разом з донькою виїхали з України на проживання до Швейцарської Конфедерації. ОСОБА_4 своїх пояснень або заперечень по справі не надав, на зв`язок із працівниками Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації не вийшов. 05.11.2024 зазначене питання розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Печерської районної державної адміністрації та прийнято рішення. Під час засідання членами комісії з питань захисту прав дитини розглянуто документи та враховано, що одна із сторін у зазначеній справі - ОСОБА_3 із донькою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувають в Швейцарській Конфедерації, а ОСОБА_4 не вийшов на зв`язок, на засідання не з`явився. Враховуючи зазначене, діючи в межах чинного законодавства України, зважаючи на фактичну відсутність дитини та одного з батьків на території Печерського району міста Києва, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація просила суд прийняти рішення по справі № 758/8388/24 на підставі наявних у справі доказів та в інтересах дитини в межах чинного законодавства України.

Наведене, на думку суду, також свідчить про відсутність достатніх підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки у висновку органу опіки та піклування не встановлено жодних фактичних обставин ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, ураховуючи встановлені обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такої виключної міри, як позбавлення батьківських прав, вимоги позивачки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому суд відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові, понесені позивачем судові витрати покладаються на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін та третіх осіб по справі:

позивач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, буд. 15, код ЄДРПОУ 37401206.

Повний текст рішення складено 25.06.2026.

СуддяО. О. Ковбасюк