Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №758/13245/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/13245/25

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання - Мороз А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данченка 30» про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данченка 30» (далі - ОСББ «Данченка 30») про зобов`язання вчинити дії.

Зазначав, що 07.05.2025 він звернувся до ОСББ «Данченка 30» з заявою № 0705-25/1 про отримання інформації стосовно структури тарифу на утримання прибудинкової території у розмірі 12,00 грн./м.кв. з зазначенням вартості всіх складових (тобто, з яких складових тариф утворено і вартість кожної складової окремо).

У відповідь на своє звернення ОСОБА_1 отримав лист від відповідача, який по своїй суті є відмовою у наданні запитуваної інформації. Він вважає свої права порушеними, оскільки має повне право на отримання запитуваної інформації.

Посилаючись на норми законодавства, зокрема, на положення таких законів як: ст. 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 3 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вказав, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надавачі послуг, зокрема об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язані надавати споживачам повну інформацію про ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, структуру цін/тарифів, їх зміну, порядок надання та розмір плати.

Крім того, зазначав, що має повне право вимагати у відповідача надання детальної структури тарифу на утримання будинку, яка повинна включати:

- перелік послуг, що входять до тарифу (прибирання, обслуговування ліфтів, освітлення місць загального користування, тощо);

- розрахунок вартості кожної окремої послуги;- обґрунтування витрат, які включені до тарифу. При цьому, посилаючись на такі вимоги законодавства як: п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" та ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів".

Посилаючись на те, що вказані дії ОСББ «Данченка 30» є протиправними, відмова у наданні запитуваної інформації не ґрунтується на нормах чинного законодавства і порушує законодавство, просив зобов`язати ОСББ «Данченка 30» надати відповідь на його звернення № 0705-25/1 від 07.05.2025 з зазначенням запитуваної інформації.

Відповідно до ухвали судді Подільського районного суду м. Києва від 19.09.2025 було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Данченка 30» про зобов`язання вчинити дії та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому остання проти задоволення позовних вимог заперечила з огляду на наступне.

Зазначала, що ОСББ «ДАНЧЕНКА 30» отримало на електронну пошту звернення від ОСОБА_1 № 0705-24/1 від 07.05.2025, у якому заявник запитує структуру тарифу внеску на утримання будинку та прибудинкової території. Ознайомившись із зверненням, заявнику у визначений Законом України «Про звернення громадян» строк надано відповідь листом за вих. № 12 від 03.06.2025, у якій було повідомило заявника про те, що: «За результатом розгляду вашого запиту інформуємо, що розрахунок тарифу та визначення порядку здійснення оплати на користь Об`єднання - це питання, що вирішені співвласниками за результатом їх розгляду на Загальних зборах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данченка 30. Керуючись прийнятими загальними зборами рішеннями, співвласникам щомісячно нараховуються відповідні внески і платежі. Згідно квитанції на оплату за березень 2025 року внесок на утримання будинку та прибудинкової території складає 12,00 грн/м.кв ., який був прийнятий рішенням власників приміщень на Загальних зборах від 14.01.2024. Розмір внесків на утримання будинку і прибудинкової території загальними зборами ОСББ визначений виходячи з затвердженого в кошторисі об`єднання розміру витрат з цією метою».

Таким чином, заяву ОСОБА_1 розглянуто по суті, а не «надано відмову» як помилково вказує представник позивача.

Крім того, щодо безпідставності заявлених вимог та норм права, які відповідач просить застосувати при розгляді даної справи. Звертаючись до суду позивач, без посилання на норми права та будь-яку судову практику, просить суд повторно зобов`язати розглянути звернення, відповідь на яке вже надана, проте зміст якої його суб`єктивно не влаштовує. При цьому, позивач вважає, що на взаємовідносини даного спору поширюється дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про захист прав споживачів» щодо чого варто вказати про наступне.

По-перше, у Законі України «Про житлово-комунальні послуги» виключним чином сформульовано відносини, на які поширюється його дія . Так, відповідно до п.1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. У п. 2. цієї ж норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до ст. 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" .

По-друге, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. У свою чергу, позов не містить посилання на порушення прав та способи їх захисту, передбачені цим Законом, тому вважаємо, що позивач застосовує до спірних правовідносин норми Закону України «Про захист прав споживачів» виключно з метою ухилення від оплати судового збору за подання завідомо безпідставного позову.

Зазначала, що у постанові Верховного суду від 30.11.2023 у справі № 401/983/23 викладено висновок про те, що: «відносини щодо утримання та експлуатації багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення регулюються, зокрема, ЦК України, Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Отже, законодавець розмежував поняття «внесок» та «житлово-комунальна послуга», з урахуванням чого Закони України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про захист прав споживачів» до ОСББ не застосовуються, оскільки ОСББ не є виробником чи продавцем товарів, або надавачем послуг у розумінні цих законів. ОСББ є юридичною особою що створена співвласниками і не має на меті отримання прибутку для його розподілу між своїми співвласниками. До спірних правовідносин належить застосовувати Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (надалі - Закон України «Про ОСББ»), а також Закон України «Про звернення громадян».

Згідно з Законом України «Про ОСББ» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ОСББ» метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про ОСББ" об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема, утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об`єднання; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про ОСББ» вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів для співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до положень ч. 9 ст. 10 Закону України «Про ОСББ» та згідно із законодавчо встановленим порядком голосування на зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, а також доведення затверджених рішень до відома співвласників.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про ОСББ», співвласник має право знайомитися з протоколами установчих та загальних зборів (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про ОСББ», орендар має бути ознайомлений із статутом об`єднання, правами та обов`язками співвласників.

Слід зауважити, що позивач не надав до звернення та до позовної заяви документ, що підтверджує його статус як співвласника або орендаря. При цьому, ОСББ «Данченка 30» отримавши звернення від ОСОБА_1 розглянуло його належним чином та повідомило про те, що 16.01.2024 було проведено загальні збори ОСББ «Данченко 30», на яких співвласниками прийнято рішення з ряду питань порядку денного, у тому числі затверджено розмір обов`язкового щомісячного внеску співвласників: житлових приміщень в будинку у розмірі 12 грн. 00 коп. за 1 квадратний метр загальної площі приміщення співвласника.

Таким чином, відповідач не допускав порушень вимог Закону України «Про звернення громадян» оскільки відповідь на звернення надана в передбачений вказаним законом строк, а зміст відповіді надано виходячи з вимог Закону України «Про ОСББ».

Саме адресат звернення при наданні відповіді розглядає та надає відповідь на звернення в межах його повноважень і компетенції, тобто - формулювання змісту відповіді та визначення підстав для надання запитуваних відомостей/документів є дискреційними повноваженнями адресата звернення.

З урахуванням наведеного вище вважаємо, що позовні вимоги про зобов`язання ОСББ «Данченка 30» повторно розглянути вже розглянуте звернення є безпідставними.

Водночас, саме на позивача покладається тягар доведення заявлених ним позовних вимог. Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у п. 5 ч. 3 ст. 2 та ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із матеріалів справи взагалі не вбачається порушень прав позивача, тому вважаємо що позов є безпідставним.

Статтею 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

З урахуванням наявних матеріалів позовної заяви вважає, що позивачем подано завідомо безпідставний позов за відсутності предмета спору, що не спрямований на реальний захист його прав, а має на меті інші мотиви, зокрема, безпідставне стягнення витрат на правову допомогу.

Посилаючись на вищевикладене, представник відповідача просив у задоволені позову відмовити в повному обсязі та відмовити позивачу у задоволені його клопотання щодо стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 500 грн.

У відповіді на відзив позивач вказав, що представник відповідача у своєму відзиві безпідставно стверджує, що відповідь на його звернення було надано. Проте, проаналізувавши запит позивача та відповідь відповідача, є очевидним, що відповідь на звернення не було надано у повному обсязі, зокрема, відповідь в частині запитуваної інформації щодо структури тарифу на утримання прибудинкової території у розмірі 12,00 грн./м.кв. з зазначенням вартості всіх складових (тобто, з яких складових тариф утворено і вартість кожної складової окремо) взагалі надано не було.

Таким чином, твердження відповідача про надання відповіді на його звернення по суті його запиту не відповідає дійсності, а є лише частиною правди. Так, відповідь якусь було надано, проте не у повному обсязі.

Вказав, що наведені правові підстави для отримання ним від відповідача запитуваної інформації підтверджується як чинним законодавством, так і судовою практикою.

Крім того зазначав, що судова практика однозначно підтверджує право співвласника вимагати та отримувати інформацію про фінансову діяльність ОСББ, зокрема ту, що стосується структури внесків. До такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові у справі № 911/1053/20, при цьому позивач посилається на норми ст. 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Щодо безпідставності твердження відповідача про відсутність порушеного права позивача ОСОБА_1 вказав, що під порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за яким воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отримання запитуваної інформації у відповідача має для нього велике значення для реалізації його прав як співвласника багатоквартирного будинку, а не надання такої інформації є порушенням його прав, за поновленням яких він і звернувся до суду.

Щодо твердження представника відповідача про відсутність доказів наявності у позивача права власності чи договору оренди зазначав наступне: відповідач систематично виставляє йому рахунки на оплату комунальних послуг, зокрема, на утримання будинку та прибудинкової території. Проте, відповідач не відмовляється від отримання цих коштів, не заперечує щодо права отримання від нього цих коштів.

Таким чином, до подання позову щодо зобов`язання відповідача надати інформацію щодо структури тарифу у нього не виникало питань щодо статусу позивача.

Разом з тим, оскільки він проживає у вказаному будинку та має довіреність на представництво інтересів власника квартири, запит щодо надання запитуваної у відповідача інформації є правомірним. Зокрема, Законом України «Про звернення громадян» встановлено чіткий порядок розгляду та наданні відповіді на звернення громадян, а також строк надання такої відповіді, проте відповідач вказаний порядок свідомо та цілеспрямовано проігнорував, вважаючи необов`язковим надання відповіді на звернення позивача.

Згідно вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Заявою (клопотанням) вважається звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги. Таким чином, відповідачем порушено його права, передбачені Законом України «Про звернення громадян», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Посилаючись на вищевикладене, просив позовні вимоги задовольнити.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 07.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до ОСББ «Данченка 30» із запитом про надання інформації № 0705-25/1 (далі - запит).

У запиті він вказав, що згідно з квитанцією на оплату за березень 2025 року тариф на послугу «внесок на утримання будинку та прибудинкової території» складає 12, 00 грн./м.кв.

У вказаному запиті ОСОБА_1 просив ОСББ «Данченка 30» надати йому інформацію щодо:

- структури тарифу з зазначенням вартості всіх складових (тобто з яких складових тариф утворено і вартість кожної складової окремо).

Відповідь просив надіслати в п`ятиденний термін на електронну адресу.

03.06.2025 за вих. № 12 голова правління ОСББ «Данченка 30» Медведкова Н. М. надала відповідь на вказаний запит, в якій зазначила, що всі звернення, скарги, заяви, пропозиції, що надходять на адресу Об`єднання розглядаються відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», у строк визначений у вказаному законі.

За результатом розгляду запиту позивача проінформовано, що розрахунок тарифу та визначення порядку здійснення оплати на користь Об`єднання - це питання, що вирішені співвласниками за результатом їх розгляду на Загальних зборах ОСББ «Данченка 30».

Керуючись прийнятими Загальними зборами рішеннями, співвласникам щомісячно нараховуються відповідні внески і платежі.

Згідно квитанції на оплату за березень 2025 року внесок на утримання будинку та прибудинкової території складає 12, 00 грн./м.кв., який був прийнятий рішенням власників приміщень на Загальних Зборах від 14.01.2024. Розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території загальними зборами ОСББ визначений виходячи з затвердженого в кошторисі об`єднання розміру витрат з цією метою.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з статтею 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Надання доступу до інформації, усунення порушень права на інформацію та оскарження відмови або бездіяльності щодо надання інформації здійснюються відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів з архівних, бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків або на підставі рішення суду.

Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб`єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як установлено судом, запит 07.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до ОСББ «Данченка 30» із запитом про надання інформації № 0705-25/1.

03.06.2025 за вих. № 12 голова правління ОСББ «Данченка 30» Медведкова Н. М. надала відповідь на вказаний запит.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» голова правління ОСББ «Данченка 30» Н. М. Медведкова надала відповідь на запит у встановлений законодавством термін.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України та частини першої статі 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно з ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідачу ОСОБА_1 не було надано відповіді ОСББ «Данченка 30» на його звернення останнім не надано.

Отже, вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСББ «Данченка 30» надати відповідь на його звернення № 0705-25/1 від 07.05.2025 не підлягають задоволенню, з огляду на вищенаведене.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладено, керуючись Законом України «Про інформацію», Законом України «Про звернення громадян», ст. ст. 12, 76-81, 141, 258, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данченка 30» (04084, м. Київ, вул. Данченка Сергія, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 42962597) про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення - 05.10.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяС. С. Захарчук