Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №756/14884/24 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/14884/24

Провадження № 2/756/259/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

01 жовтня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,

секретаря судового засідання - Донеска А.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

I. Стислий виклад позиції позивача

До суду надійшов позов про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позивач зазначає, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 1 листопада 2021 року - виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , до вказаної квартири подаються послуги з тепло- та водопостачання.

Підключення будинку за адресою: АДРЕСА_1 до мереж тепло- та водопостачання свідчить про виконання послуг позивачем. Відповідачі від надання житлово-комунальних послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися.

Позивач зобов`язання виконує належним чином. Відповідачі свої зобов`язання не виконують, не здійснюють платежів за отримані послуги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 80615,50 грн.

Позивач просить стягнути з відповідачів вказану суму заборгованості, а також судові витрати у справі.

II. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі.

В судове засідання відповідачі не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Разом з тим, до суду надійшла заява ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності у частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, нарахованої до 1 травня 2018 року.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва за клопотанням представника позивача витребувано в Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відомості, що підтверджують право власності/користування об`єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

III. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Суть спору сторін зводиться до неналежного виконання відповідачами зобов`язань за спожиті житлово-комунальні послуги.

Судом встановлено, що КП «Київтеплоенерго» з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надавало послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води. Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами № 630, який був опублікований у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

З 1 листопада 2021 року позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. Надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води здійснювювалось на підставі типових індивідуальних договорів, оприлюднених на веб-сайті КП «Київтеплоенерго».

Крім того, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач прийняв право вимоги до юридичних та фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до додатку № 1 та додатку № 2 до зазначеного договору позивач набув право вимоги щодо заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 391611245, квартира АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за відповідачами.

Крім того, на виконання ухвали Оболонського районного суду міста Києва надійшла відповідь від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», згідно з якою кв. АДРЕСА_2 на праві власності (свідоцтво про право власності на житло, видане від 11 листопада 2004 року) зареєстрована за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у рівних долях.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання виконує належним чином, здійснює надання житлово-комунальних послуг.

Відповідачі свої зобов`язання не виконують належним чином, не здійснюють платежів за житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

З розрахунків, наданих позивачем, вбачається, що заборгованість відповідачів становить 80615,50 грн, яка складається з: 6906,77 грн - заборгованість за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого опалення; 4559,29 грн - заборгованість за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання; 16423,36 грн - заборгованість за спожиті з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення; 18579,15 грн - заборгованість за спожиті з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води; заборгованість за спожиті з 1 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 17840,97 грн; заборгованість за спожиті з 1 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 14766,50 грн; заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 861,14 грн; заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 548,82 грн; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 129,50 грн.

IV. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону № 2189-VIII від 9 листопада 2017 року), а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного і житлового законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що підставою для заміни кредитора у зобов`язанні може бути передання його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (статті 513, 514 ЦК України).

У разі неподільності предмета зобов`язання, виникає солідарна вимога, встановлена договором або законом, відповідно до статті 541 ЦК України.

Договір між позивачем та відповідачами не укладався, однак правовідносини, які виникли, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», чинним на момент надання житлово - комунальних послуг та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками право відносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, споживачі та виконавці комунальних послуг

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини 1,2 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, оскільки кв. АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за відповідачами, вони є споживачами комунальних послуг, що надаються позивачем, у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 листопада 2024 року в справі №463/6799/18 міститься висновок про те, що відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Крім того, судом встановлено, що КП «Київтеплоенерго», за договором цесії, має право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, позивач набув права вимоги до відповідача щодо заборгованості за спожиті послуги, з наведених вище норм матеріального права.

Доказів про те, що позивач неналежним чином чи не в повному обсязі (якості) надавав відповідачам послуги з постачання теплової енергії, останніми суду не надано, як і не надано доказів відмови від отримання вказаних послуг.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б засвідчували факт відключення квартири, у якій зареєстровані та проживають відповідачі, від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання їм послуг з постачання теплової енергії.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до частини 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Водночас, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц).

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року (далі - Закон України № 2120-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. Закон України № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» № 3450-IX від 8 листопада 2023 року (далі - Закон України №3450-IX) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон України № 3450-ІX набрав чинності 30 січня 2024 року.

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу

«Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України» № 4434-IX від 14 травня 2025 року щодо поновлення перебігу позовної давності». Цим Законом виключено з ЦК України пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», а отже поновлено перебіг позовної давності.

Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2020 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також до скасування правового режиму воєнного стану.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.

З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість відповідачів з оплати житлово-комунальних послуг до травня 2018 року, а саме з 1 лютого 2017 року до 1 травня 2018 року становить 11466,06 грн (6906,77 грн заборгованості за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого опалення + 4559,29 грн заборгованості за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання).

Разом з тим, оскільки з березня 2020 року до вересня 2025 року перебіг позовної давності зупинено, а також враховуючи те, що позов пред`явлено в листопаді 2024 року, позовна давність щодо вимог КП «Київтеплоенерго» про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг у період з лютого 2017 року по березень 2017 року спливла.

На підставі викладеного судом здійснено перерахунок заборгованості відповідачів. За період з березня 2017 року до травня 2018 року борг відповідачів з оплати послуг централізованого опалення за період складає 4955,48 грн (6906,77 грн - 1951,29 грн = 4955,48 грн), де:

6909,77 грн - початкова сума заборгованості;

1951,29 грн - борг, який не підлягає стягненню, у зв`язку зі спливом строків позовної давності;

4955,48 грн - кінцевий розмір заборгованість із урахуванням застосованих строків позовної давності.

Заборгованість відповідачів з оплати послуг централізованого гарячого водопостачання у період, за який позовна давність сплила, відсутня.

Загальна сума заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг за період до 1 травня 2018 року, яка підлягає стягненню з власників зазначеного нерухомого майна, становить 9514,77 грн (4955,48 грн + 4559,29 грн = 9514,77 грн), де:

4955,48 грн - заборгованість з оплати послуг централізованого опалення;

4559,29 грн - заборгованість з оплати послуг централізованого гарячого водопостачання.

Крім того, оскільки відповідачі не надали доказів на спростування заборгованості за період з 1 травня 2018 року по 25 листопада 2024 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у розмірі 78664,21 грн (заявлений загальний розмір заборгованості в розмірі 80615,50 грн - сума заборгованості з оплати послуг централізованого опалення за період з 1 лютого 2017 року до 1 квітня 2017 року в розмірі 1951,29 грн = 78664,21 грн).

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 141-142, 223, 259, 263-265, 268, 273, 277-279, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 78664 (сімдесят вісім шістсот шістдесят чотири) грн 21 коп., з кожного по 26221 (двадцять шість тисяч двісті двадцять один) грн 40 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго судовий збір у розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн, з кожного по 504 (п`ятсот чотири) грн 68 коп.

У іншій частині позову відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ - 40538421, адреса місцезнаходження: місто Київ, площа Івана Франка, 5);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом міста Києва за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення складено 01 жовтня 2026 року.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА