Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №755/17892/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17892/24

Провадження №: 2/755/12184/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно заявлених вимог позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №130450071 в розмірі 40 900,50 грн, з яких: 11 500,00 грн - загальна заборгованість за основною сумою боргу; 29 400,50 грн - загальна заборгованість по відсоткам.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 23 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №130450071. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. 31 грудня 2020 року додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції. Відповідно до реєстру боржників №153 від 28.09.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №130450071. 20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 21.10.2022 року до договору факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 40900,50 грн, з яких: 11500,00 грн - сума заборгованості по основному боргу; 29400,50 грн - сума заборгованість по відсоткам. Позивач зазначає, що всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором в сумі 40 900,50 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28.10.2024 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

25.11.2024 до від представника відповідача Яреська Т.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне. Так, у позивача відсутнє право вимоги за кредитним договором у зв`язку з тим, що договір факторингу та додаткова угода були укладені раніше ніж кредитний договір. Крім того, додаткова угода була укладена після закінчення строку договору факторингу. Також позивачем до позову не було надано первинних бухгалтерських документів, що підтверджують існування заборгованості та безпідставно нараховано проценти поза межами строку кредитування.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 23 липня 2021 року був укладений кредитний договір №130450071 між первинним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 на суму 11500,00 грн, який мав бути повернутий до 22.08.2022 зі сплатою процентів відповідно до обумовлених сторонами умов, в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів від суми кредиту за кожен денб користування ним, виходячи із часу дії вказаного договору та виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань (а.с. 7 звор - 10).

Вказаний договір кредитної лінії був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За доводами позовної заяви, позивач отримав право вимоги за вказаним вище кредитним договором від ТОВ «Таліон плюс», який, у свою чергу, отримав вказані вимоги від первинного кредитора на підставі договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 та додаткової угоди від 31.12.2020 № 26 до договору факторингу № 28/1118-01.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Таліон плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) була укладена додаткова угода від 31.12.2020 № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти текст Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 у новій редакції. (а.с. 12-14 звор)

Відповідно до п.4.1. вказаного договору визначено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує (а.с. 9-11, 79).

Відповідно до п. 2.1. цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором. Згідно п.п. 1.3. договору під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частино договору факторингу.

Тому відповідні доводи відповідача є не спроможними.

Разом із тим, до позовної заяви не був долучений та в матеріалах справи відсутній Реєстр боржників до договору факторингу №28/1118-01, укладеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», або витяг з такого реєстру, з якого б убачалось відступлення ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №130450071 від 23 липня 2021 року.

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТОВ «Таліон плюс» (клієнт) був укладений договір факторингу № 20102022, за умовами якого клієнт ТОВ «Таліон плюс» відступив, а фактор ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до боржників первісного кредитора, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги (а.с. 15-16 звор), за яким, зокрема, згідно витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 21.10.2022, відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором №130450071 (а.с.18).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що на виконання п. 2.1. договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (в редакції додаткової угоди) був складений та підписаний Реєстр прав вимоги яким би підтверджувалось, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №130450071.

Отже відсутні й докази правомірності відступлення ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 за кредитним договором №130450071.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, через недоведеність відступлення первісним кредитором права вимоги за кредитним договором.

Згідно ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору на рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 5, 526, 512, 514, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 639, 651, 653, 1046, 1048, 1049, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: