Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №754/7543/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/9093/26

Справа №754/7543/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючої - судді: Панченко О.М.,

за участю секретаря: Черниш К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 10017-10/2023 від 08.10.2023 у розмірі 8 000.00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 8 000.00 грн зі сплатою процентів за користування ним. Кредитодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку, реквізити якої відповідачка зазначила самостійно. Натомість відповідачка у визначений договором строк кредит не повернула та процентів не сплатила, унаслідок чого утворилася заборгованість. 29.03.2024 ТОВ «Аванс Кредит» та позивач уклали договір факторингу, за яким право грошової вимоги до відповідачки перейшло до позивача. Надіслана відповідачці досудова вимога про погашення заборгованості залишена без задоволення.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 30.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання з одночасним витребуванням доказів по справі.

У встановлений строк відповідачка відзив на позов не подала.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про підтримання позовних вимог, позовні вимоги просив задовольнити та розглядати справу за його відсутності. Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

08.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 10017-10/2023.

Договір укладено в електронній формі: відповідно до п. 2.16, 2.17 договору клієнт приймає пропозицію (оферту) кредитодавця шляхом введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його номер телефону, після чого електронний підпис накладається на оригінал договору. Договір, додаток № 1 до нього, паспорт споживчого кредиту, заявка-анкета та інформаційне повідомлення споживача підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0423.

Згідно з п. 1.1 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 8 000 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним. Кредит надається строком на 360 днів, дата надання кредиту - 08.10.2023, дата погашення - 01.10.2024 (п. 1.2 договору). Права продовжувати строк кредитування клієнт не має (п. 1.3 договору). Тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування (п. 1.4, 1.4.1 договору). Проценти сплачуються кожні 20 днів згідно з графіком платежів, що є додатком № 1 до договору (п. 1.5 договору). Нарахування процентів здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п. 1.2 договору, на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня (п. 3.3 договору). Кредит надається в безготівковій формі на рахунок клієнта з використанням реквізитів платіжної картки № 5168 74хх хххх 4004 (п. 1.6 договору).

Згідно з графіком платежів (додаток № 1 до договору) загальна сума платежів за договором становить 80 000 грн, з яких 8 000 грн - сума кредиту та 72 000 грн - проценти за користування кредитом; останній платіж припадає на 01.10.2024. Як вбачається з паспорта споживчого кредиту від 08.10.2023, процентна ставка 2,50% в день становить 912,50% річних, реальна річна процентна ставка - 185 488,02%, загальні витрати за кредитом - 72 000 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 80 000 грн.

Номер платіжної картки, на яку надавався кредит, відповідачка зазначила самостійно у заявці-анкеті клієнта на отримання фінансового кредиту від 08.10.2023 - 5168 - 74хх - хххх - 4004 (п. 17 заявки).

Виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (сервіс iPay.ua) від 30.06.2025 вих. № 3466_250630114650, згідно з яким на виконання укладеного з кредитодавцем договору про переказ коштів № ФК-П-2022/01-1 від 12.01.2022 08.10.2023 о 13:00:10 на платіжну картку з маскою НОМЕР_1 перераховано 8 000 грн; номер транзакції в системі iPay.ua - 294005978, призначення платежу - зарахування 8 000 грн на картку НОМЕР_2 . Номер зазначеної платіжної картки збігається з реквізитами платіжної картки, вказаними у п. 1.6 договору та у заявці-анкеті відповідача, а також відповіддю від АТ «ПРИВАТБАНК» про зарахування коштів на суму 8000 грн за період 08.10.2023-13.10.2023 р. на карту НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 .

29.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (клієнт) та позивачем (фактор) укладено договір факторингу № 29032024, за умовами якого клієнт відступив факторові права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, а фактор замінив клієнта у відповідних кредитних договорах і набув прав грошових вимог до боржників (п. 1.1, 1.2, 1.4 договору факторингу).

Як вбачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29032024 від 29.03.2024, до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 10017-10/2023 від 08.10.2023 у розмірі 42 800 грн, з яких 8 000 грн - основний борг та 34 800 грн - заборгованість за процентами..

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором, станом на 29.03.2024 заборгованість відповідача становила 42 800 грн, з яких 8 000 грн - заборгованість за кредитом і 34 800 грн - заборгованість за процентами. Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем за період з 30.03.2024 по 01.10.2024, станом на 01.10.2024 заборгованість становить 80 000 грн, з яких 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 72 000 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; проценти нараховувалися по 200 грн за кожний день користування кредитом.

Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості від 10.04.2026 вих. № 5670/1973 разом із позовною заявою та доданими до неї документами надіслано відповідачу 17.04.2026, що підтверджується описом вкладення у поштове відправлення № 0505599665050 та списком згрупованих поштових відправлень № 2224.

Доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування ним матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зазначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору; це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Отже, підписання відповідачкою договору шляхом введення одноразового ідентифікатора W0423 відповідає вимогам чинного законодавства, а укладений у такий спосіб договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.06.2025 містить усі реквізити платіжної операції - дату, час, суму, номер транзакції та реквізити картки отримувача, які збігаються з реквізитами платіжної картки, зазначеними відповідачем у заявці-анкеті та в п. 1.6 договору. Суд враховує, що реквізити картки визначила сама відповідачка, а факту укладення договору та отримання кредитних коштів вона не заперечувала.

Також даний факт підтверджується випискою з АТ «ПРИВАТБАНК» про те, що карту № НОМЕР_3 було емітовано на ім`я ОСОБА_1 та в період 08.10.2023-13.10.2023 р. було зарахування коштів на суму 8000 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що кредитодавець виконав свій обов`язок з надання кредитних коштів у розмірі 8 000 грн саме відповідачу.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Договір факторингу № 29032024 від 29.03.2024, витяг з реєстру боржників та акт приймання-передачі реєстру містять дані саме про кредитний договір № 10017-10/2023 від 08.10.2023 і про відповідачку, а оплату відступленого права вимоги підтверджено платіжною інструкцією. Зазначені правочини у встановленому законом порядку не оспорювалися та недійсними не визнавалися, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України є правомірними. Неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання на користь нового кредитора; водночас таке повідомлення відповідачу надсилалося.

Отже, позивач набув право вимоги за кредитним договором і є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За приписами ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, суд зазначає наступне.

Заборгованість за тілом кредиту становить 8 000 грн і відповідає сумі наданого відповідачці кредиту. Доказів її погашення матеріали справи не містять, а тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими.

Проценти за користування кредитом у розмірі 72 000 грн нараховані за визначеною п. 1.4.1 договору ставкою 2,50% в день, тобто по 200 грн за кожний день користування кредитом, за період з 08.10.2023 по 01.10.2024 - у межах строку кредитування, встановленого п. 1.2 договору. Нарахування процентів поза межами строку кредитування не здійснювалося, а тому підстав для їх зменшення з мотивів, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, суд не вбачає.

Відступлення права грошової вимоги відбулося 29.03.2024, тобто в межах строку кредитування, а тому до позивача як нового кредитора перейшло й право нараховувати договірні проценти до закінчення цього строку в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу прав (ст. 514 ЦК України).

Разом з тим, суд враховує, що заявлений до стягнення розмір процентів за користування кредитом - 72 000 грн - перевищує суму наданого відповідачу кредиту (8 000 грн) у дев`ять разів.

Кредит надано відповідачу - фізичній особі - на споживчі потреби, не пов`язані з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, тобто спірні правовідносини є відносинами споживчого кредитування, на які поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 18 цього Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором. За приписами ч. 5 ст. 18 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення; суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.

Суд враховує також, що у рішеннях Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 та від 11.07.2013 № 7-рп/2013 наголошено на необхідності особливого захисту споживача як слабкої сторони договірних відносин та на неприпустимості покладення на нього надмірного тягаря.

З огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру процентів за користування кредитом і суми фактично наданого відповідачу кредиту, що не є справедливим, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру процентів до розміру наданого кредиту, тобто до 8 000 грн, що відповідатиме балансу інтересів кредитора та боржника.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 10017-10/2023 від 08.10.2023 у розмірі 16 000 грн, з яких 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 8 000 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні решти заявлених позовних вимог слід відмовити.

Позивач просив стягнути з відповідача 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Відповідно до ч. 4 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову.

На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт наданих послуг № 1092 від 10.04.2026 на суму 8 000 грн, детальний опис наданих послуг та ордер на надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

Справа є малозначною та розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, спір не становить значної складності й не потребував дослідження великого обсягу доказів, а надані адвокатом послуги обмежилися консультуванням, ознайомленням з матеріалами кредитної справи, складенням позовної заяви типового змісту та поданням її до суду загальним обсягом 6 годин 30 хвилин. З огляду на це суд не вважає обґрунтованим і співмірним із предметом спору розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з тим, що заявлена сума не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат і вважає, що необхідно зменшити розмір стягнень з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу до суми 2 000.00 грн., яка відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 23032 від 10.04.2026. Пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 532,48 грн, виходячи з розрахунку (16 000*2 662,40 : 80 000).

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 638, 639, 1046-1056 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 79-81, 141, 265-268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 10017-10/2023 від 08.10.2023 у розмірі 16 000 грн, судовий збір у розмірі 532,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України

Суддя О. М. Панченко