Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №484/3284/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2/484/2365/26

Справа: 484/3284/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05.10.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді Коваленко Н.А.,

з участю секретаря судового засідання Голубкової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську, за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Філатов Іван Леонідович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ :

29.05.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Філатов І.Л. звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати за нею право власності на 1/5 частки квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки - ОСОБА_5 , після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, 1/5 частка квартири АДРЕСА_2 . Приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А. була заведена спадкова справа. Згідно з роз`ясненням з питань спадкування № 408/02-14 від 20.05.2026 року, наданим приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А., видача свідоцтва про право на спадщину на зазначене нерухоме майно є неможливою, оскільки частка померлого співвласника у праві спільної сумісної власності на квартиру не визначена. Таким чином, відсутність визначеного розміру частки спадкодавця у спільному майні унеможливлює встановлення складу спадкового майна та оформлення спадкових прав позивачки в нотаріальному порядку.

24.06.2026 у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження; витребувано від від приватного нотаріуса Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Цихоні Валентини Арсентіївни копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

07.07.2026 на адресу суду надійшла нотаріально засвідчена копія спадкової справи №12/2022.

04.08.2026 у справі закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, до суду представник позивача надала заяву із клопотанням про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повністю.

Відповідачі в судові засідання жодного разу не з`явлися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим відомим місцем їх проживання, однак всі поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими.

Крім того, про час та місце розгляду справи відповідачі повідомлялися в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті "Судова влади України".

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідачі про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлялися належним чином, в судові засідання не з`являлися, про причини неявки суд не повідомляли, в установлений строк відзив на позов не подали, представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності відповідачів за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також, спадкову справу №12/2022, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньо досліджених наявних у справі доказів, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні (п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України, в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.

Статтею 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки майна, що є в спільній сумісній власності частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду та правовідносини, що випливають з права на спадкування. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 ЦК України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 п. 12 роз`яснено, що за загальними правилами ч. 2 ст. 372 при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч.2 ст. 370, ч. 2 ст. 372 ЦК України). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Таким чином, оскільки при спадкуванні частки в майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблено також після відкриття спадщини, спадкоємці не позбавлені законом такого права, і їх право на визначені частки померлого витікає з поняття спадкування, яке відповідно до ст. 1216 ЦК України є перехід права та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб.

Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до ч.ч.1,2. ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

У відповідності до вимог ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб?єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Згідно роз`яснень, наданих у Постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року № 20 - частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними (п.5).

Аналогічне роз`яснення міститься у п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», зокрема зазначено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Суд встановив, що ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Цихоні Валентини Арсентіївни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті чоловіка - ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в чому їй було відмовлено через неможливість встановити частку померлого співвласника у праві спільної сумісної власності на квартиру.

Відповідно до матеріалів спадкової справи, ОСОБА_2 , відмовився від спадщини, що лишилася після смерті ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_1 , інших заяв спадкоємців матеріали спадкової справи не містять.

Свідоцтво про право власності на житло від 01.09.1997 року, видане Державним геологічним підпримством "Кіровгеологія" пошуково-зйомочна експедиція №46, посвідчує право власності на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 , громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , свідоцтво видане на підставі розпорядження від 01.09.1997 року №31 року.

Дане Свідоцтво про право власності на житло від 01.09.1997 року, зареєстроване Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації, реєстраційний номер: 20316040, в книзі: 5, які належать на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 .

Нотаріус відмовив у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину померлого спадкодавця, оскільки не визначена частка померлого співвласника у спільній сумісній власності, що стало підставою для звернення позивачки до суду з даним позовом.

Законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. До складу спадщини може входити нерухоме майно спадкодавця, право власності на яке належним чином не зареєстроване, проте набуття такого права власності відбулося з дотриманням чинного законодавства.

При отриманні свідоцтва про право власності частки співвласників житлового будинку виділені не були, але при цьому розумілось, що частки у спільній сумісній власності рівні, тому що всі вони користувались рівними правами та несли рівні обов`язки щодо квартири.

У зв`язку зі смертю одного з співвласників, позивачка не може реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом через те, що нотаріус відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не може видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності без виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

При чому, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про право особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємці не позбавлені можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування, на чому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 570/997/19.

Метою позивача при зверненні до суду є визнання права власності на частку у спадковому майні спадкодавця.

Отже, суд встановив, що спадкова квартира за адресою: АДРЕСА_1 - знаходиться у спільній сумісній власності позивача та відповідачів, без визначення конкретних часток кожного власника, враховуючи, що за життя співвласника - спадкодавця ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , частки у праві спільної сумісної власності на вказане майно не визначалися.

При чому, дружина померлого спадкодавця разом з померлим чоловіком та трьома їхніми дітьми: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 однаково володіли та користувались спадковою квартирою, адже, між ними не було укладено ніяких угод відносно власності на квартиру, тому їхні частки як співвласників у спільній сумісній власності є рівними, виходячи з норм Закону та свідоцтва про право власності на спадкову квартиру.

Виходячи із законодавчо встановленої рівності часток кожного із співвласників спільної сумісної власності, відсутності іншої домовленості між ними, суд вважає можливим визнати право власності позивачки на рівні частки спадкового майна померлого, тобто на 1/5 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (ст.ст. 1296,1297 ЦК).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири після смерті чоловіка, беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 відмовилися від спадщини, а відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину не звертались, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону і судом може бути прийнято рішення щодо задоволення позовних вимог позивачки щодо визнання за нею в порядку спадкування права власності на 1/5 частину квартири після смерті спадкодавця ОСОБА_5 .

Керуючись ст. ст. 263-268,272,273,280-283 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/5 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду складено та підписано 05.10.2026.

Суддя Н.А. Коваленко