Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №487/3729/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 30 вересня 2026 р.

Справа: №487/3729/26

Суддя: Афоніна С. М.

Справа №487/3729/26

Провадження №2/487/2739/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання кредиту №26777-11/2025 від 12.11.2025 у розмірі 23 100,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 12.11.2025 між сторонами в електронній формі укладено договір про надання кредиту №26777-11/2025, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На виконання договору Товариство 12.11.2025 перерахувало на рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Відповідач зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 23 100,00грн, з яких: 10000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 8100 грн – заборгованість за процентами, 5000,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями.

19.05.2026 судом відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

01.10.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» в частині стягнення з нього заборгованості за штрафними санкціями.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

12.11.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання кредиту №26777-11/2025, за умовами якого Товариство надало відповідачу споживчий кредит у розмірі 10 000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом згідно з Графіком платежів. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами договору комісія за видачу кредиту нараховується у процентному відношенні від суми виданого кредиту та підлягає сплаті позичальником у перший платіжний період. Пунктом 5.3 договору передбачено, що в разі прострочення сплати платежів Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

12.11.2025 Товариство перерахувало кошти кредиту в сумі 10 000,00 грн на платіжну картку відповідача, що підтверджується довідкою платіжної установи ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідач кредит не повернув, проценти та інші платежі не сплатив; заборгованість становить 23 100,00 грн, з яких 10 000,00 грн – тіло кредиту, 8 100,00 грн – проценти, 5 000,00 грн – штраф.

Відповідно до статей 626, 628, 629 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути кредит у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України). Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною і може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором; такий договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі (частина друга статті 639 ЦК України). Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 та від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 10 000,00 грн підтверджується наявними у справі доказами. Проценти за користування кредитом нараховано відповідно до погодженої сторонами процентної ставки в межах строку кредитування. Доказів повернення кредиту та сплати процентів відповідач не надав, розрахунок заборгованості не спростував. Тому вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000,00 грн та за процентами в розмірі 8 100,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався. Договір між сторонами укладено 12.11.2025, прострочення виконання зобов`язань відповідачем та нарахування штрафу мали місце в період дії воєнного стану. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є імперативною нормою, яка поширюється на всі кредитні договори незалежно від дати їх укладення, і посилання позивача на частину третю статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» щодо граничного розміру неустойки не спростовують його застосування. Отже, відповідач звільняється від обов`язку сплати штрафу, а вимога про стягнення штрафу в розмірі 5000,00 грн задоволенню не підлягає.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 000,00 грн (10 000,00 грн – тіло кредиту, 8 100,00 грн – проценти), у задоволенні решти вимог слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесених позивачем витрат представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 44022416 від 02.01.2026, додаткову угоду №26777-11/2025, акт про надання правничої допомоги та детальний опис робіт, виконаних адвокатом.

Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц(провадження № 61-39474св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, заявлені позивачем вимоги, їх складність та об`єм досліджених судом доказів, а також принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 085,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 137, 141, 178, 259, 263–265, 268, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором №26777-11/2025 від 12.11.2025 в розмірі 18 100,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 085,00 грн. та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 3 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», адреса: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 72, код ЄДРПОУ 44022416.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: С.М. Афоніна

Повний текст рішення складено 05.10.2026.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua