Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №487/5788/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5788/26

Провадження № 2/487/3703/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючої судді Скоринчук К.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МИКОЛАЇВВОДОКАНАЛ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за послуги з водопостачання, водовідведення та абонентської плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, МІСЬКЕ КОМУНАЛЬНУ ПІДПРИЄМСТВО «МИКОЛАЇВВОДОКАНАЛ», через свого представника Савицьку Ольгу Едуардівну звернулося у Заводський районний суд м. Миколаєва з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій просило суд стягнути з останніх у солідарному порядку заборгованість за послуги з водопостачання, водовідведення та абонентської плати у загальному розмірі 28 985,41 грн та судові витрати.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що МІСЬКЕ КОМУНАЛЬНУ ПІДПРИЄМСТВО «МИКОЛАЇВВОДОКАНАЛ» надає населенню м. Миколаєва послуги з водопостачання та водовідведення, в тому числі споживачам за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення між позивачем та споживачами за вказаною адресою було укладено згідно п.п. б п. 12.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, шляхом оформлення особового рахунку № НОМЕР_1 та видачі абоненту розрахункового документа (розрахункової книжки).

Свої зобов`язання щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення позивач виконував в повному обсязі та належним чином.

Відповідачі не виконували свої обов`язки передбачені чинним законодавством щодо своєчасної та у повному обсязі сплати наданих послуг, у зв`язку з чим за період з 01.07.2014 до 25.05.2026 у них утворилась заборгованість у розмірі 28 985,41 грн, з яких: за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення борг у розмірі 28 261,89 грн та борг з абонентської плати – 723,52 грн.

У позові представник також зазначила, що нарахування відбувалось відповідно до затверджених норм згідно благоустрою помешкання, на підставі рішень Миколаївської міської ради № 385 від 26.06.1998, № 592 від 14.07.2017 та № 661 від 28.07.2021 за нормою 6,40 куб. м. на одну людину на місяць. Пільги та субсидії не надавались. Кількість зареєстрованих осіб за даною адресою у спірний період становила 5 осіб.

Крім цього, представник вказала, що за особовим рахунком встановлена абонентська плата у розмірі 19,04 грн для послуг з централізованого водопостачання, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг (за відсутності вузлів комерційного обліку).

У позовній заяві представник констатувала, що період заборгованості відповідачів складається з нарахувань за надані житлово-комунальні послуги з 01.07.2014 по 25.05.2026. Посилаючись на те, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а також те, що після переривання перебіг позовної давності починається заново, позивач вказував, що протягом спірного періоду заборгованості відбулось переривання строку позовної давності зі сплати за надані послуги, оскільки відповідачами періодично частково сплачувалась заборгованість.

Також зазначав, що перебіг позовної давності було продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину з 13.03.2020, у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та з 24 лютого 2022 року на час дії воєнного стану. Таким чином вважав, що з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, позивачем не пропущено строку позовної давності.

Посилаючись на вказані обставини, а також те, що відповідачі у добровільному порядку не виконують умови договору та не сплачують за надані комунальні послуги, позивач був змушений звернутися в суд з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.08.2026 провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Заводського районного суду міста Миколаєва заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов.

Копію ухвали надіслано сторонам.

За адресою проживання відповідачів направлялась ухвала про відкриття провадження, яка повернулась з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що МІСЬКЕ КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «МИКОЛАЇВВОДОКАНАЛ» надає населенню м. Миколаєва послуги з водопостачання та водовідведення, в тому числі відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі якщо вимоги до форми договору не встановлені законом. Укладення договору шляхом оформлення особового рахунку та видачі розрахункової книжки не суперечить чинному законодавству.

Договір на надання послуг водопостачання та водовідведення між МКП ’’МИКОЛАЇВВОДОКАНАЛ” та відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за даною адресою був укладений згідно підпункту “б” пункту 12.1 “Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 року № 65 шляхом оформлення окремого особового рахунку № НОМЕР_1 та видачі абоненту розрахункового документа (розрахункової книжки).

З відомостей, що містяться у реєстрі територіальної громади міста Миколаєва та Єдиному державному демографічному реєстрі слідує, що відповідач ОСОБА_5 зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з березня 2006 року.

Станом на листопад 2014 року відповідач ОСОБА_2 , яка також зареєстрована за вказаною адресою була неповнолітня, у зв`язку з чим позивач просив стягнути заборгованість, що утворилася за надані ним послуги за особовим рахунком № НОМЕР_1 , після настання повноліття відповідача, зокрема з 01.12.2014.

Крім того, з реєстру територіальної громади слідує, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з 01.11.2016, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з вказаних відповідачів заборгованість у солідарному порядку, що утворилася у період з 01.12.2016 до 25.05.2026 (а.с. 13).

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд бере до уваги таке.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний в тому числі оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

Відповідно до ст. 9 названого Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Статтею 22 Закону України «Про питну воду та питне водовідведення» встановлено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання;

Згідно з п. 47 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених Постановою КМУ №690 від 05.07.2019 року (із мінами та доповненнями) Індивідуальний споживач зокрема зобов`язаний: оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Відповідно до пунктів 35, 37, 38, 39 вищезазначеної Постанови, плата за послуги, абонентське обслуговування та плата за технічне обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових систем централізованого водопостачання та водовідведення багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки,визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.

Будь-які дані про показання з приладів обліку або відомості про їх встановлення у матеріалах справи відсутні.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, наданим позивачем, за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 25.05.2026 наявна заборгованість за надані з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення 28 261,89 грн та плата за абонентське обслуговування в розмірі 723,52 грн, разом – 28 985,41 грн.

Доказів, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає дійсності, відповідачами не надано, як і не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ними зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.

Крім того, з наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися, із заявою про їх відсутність у квартирі до позивача не зверталися, офіційний документ, що підтверджує їх відсутність у житловому приміщенні, не надавали, однак плату за отримані послуги не оплачували.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами за своїм змістом є зобов`язальними, позивач повинен надавати послуги водопостачання та водовідведення, а відповідачі повинні за них сплачувати в силу приписів ст. 11 ЦК України.

Згідно з статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, якими є не тільки законні, а й підзаконні нормативно-правові акти. За відсутності таких умов та вимог зобов`язання виконується відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Приписами статті 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” встановлено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Отже судом встановлено, що відповідачі є споживачами комунальної послуги, що надає позивач, оскільки між позивачем і відповідачами установилися фактичні договірні відносини з приводу надання комунальних послуг постачання води і водовідведення. Однак, відповідачі не сплачують вартість наданих послуг, що порушує право позивача на отримання коштів за надані послуги у встановлений законодавством строк, та в повному обсязі.

За такого, у відповідачів виникло зобов`язання сплатити заборгованість за спожиті послуги, а у позивача право вимагати від них виконання свого обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Положеннями ст. 610 та 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пред`являючи вимоги до відповідачів, позивач просив стягнути з останніх заборгованість за надані послуги, яка утворилася за період з 01.07.2014 до 25.05.2026. В обґрунтування вимог щодо періоду нарахування заборгованості за надані відповідачам послуги вказував, що строк пред`явлення вимог до відповідачів ним порушений не був, через проведення відповідачами у період з 01.07.2014 до 01.03.2022 часткової оплати за отримані послуги, а також дію в України положень Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Крім того зазначав, що згідно з п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-ІХ відновлено перебіг строків позовної давності за статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України з 04 вересня 2025 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за правилом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 259 ЦК передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Аналізуючи викладене, суд позбавлений права самостійно застосовувати строки позовної давності до пред`явлених вимог за відсутності відповідної заяви сторони у спорі.

Так, за період з 01.07.2014 до 30.11.2014 заборгованість відповідача ОСОБА_1 за послуги з водопостачання та водовідведення склала 412,27 грн.

Після настання повноліття ОСОБА_2 , солідарна заборгованість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2014 до 30.11.2016 склала 2 188,30 грн.

Як вже було встановлено судом, відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з 01.11.2016 і до нині, а отже з 01.11.2016 є користувачами наданих позивачем послуг. Як слідує з розрахунку заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , заборгованість за надані позивачем послуги у солідарних боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за період з 01.12.2016 до 25.05.2026 склала 26 384,84 грн.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, ураховуючи, що відповідачі, будучи зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачами послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, заборгованість за спожиті послуги не сплатили, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Згідно з статтею 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 662,40 грн, сплачений позивачем при подачі цього позову.

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МИКОЛАЇВВОДОКАНАЛ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за послуги з водопостачання, водовідведення та абонентської плати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МИКОЛАЇВВОДОКАНАЛ» заборгованість за надані з 01.07.2014 до 30.11.2014 послуги з водопостачання, водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 412,27грн.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МИКОЛАЇВВОДОКАНАЛ» заборгованість за надані з 01.12.2014 по 30.11.2016 послуги з водопостачання, водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 2 188,30 грн.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МИКОЛАЇВВОДОКАНАЛ» заборгованість за надані з 01.12.2016 до 25.05.2026 послуги з водопостачання, водовідведення та абонентської плати за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 26 384,84 грн.

Стягнути у пропорційному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МИКОЛАЇВВОДОКАНАЛ» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - МІСЬКЕ КОМУНАЛЬНУ ПІДПРИЄМСТВО «МИКОЛАЇВВОДОКАНАЛ», код ЄДРПОУ: 31448144, МФО 307123, поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ "ВСТ Банк", адреса: м. Миколаїв, вул. Погранична, 161;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: К.М. Скоринчук