Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №476/439/26 — Єланецький районний суд Миколаївської області

Справа № 476/439/26

Провадження № 2/476/427/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 року с-ще Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Слободніченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна

В С Т А Н О В И В :

08.06.2026 року представник позивачки, адвокат Максименко В.В., звернулася в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.

Позовні вимоги представник позивачки мотивує тим, що у період з 22 травня 1993 року по теперішній час позивачка з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу сторони придбали житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 4823055100:03:006:0002, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

На даний час виникла необхідність поділу спільного майна подружжя, але відповідач у добровільному порядку відмовляється провести такий поділ, тому позивачка змушена звернутись до суду із вказаним позовом.

Посилаючись на положення ст.ст. 60, 69 СК України, представник позивача просила суд визнати будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 66,8 кв.м., житловою 17,1 кв.м. об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 66,8 кв.м., житловою 17,1 кв.м. та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 4823055100:03:006:0002, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 66,8 кв.м., житловою 17,1 кв.м. та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 4823055100:03:006:0002, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Звільнити позивачку від сплати судового збору за подання вказаної позовної заяви.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про слухання справи.

В судове засідання представник позивачки не з`явилася, до суду надала заяву, в якій просила розглянути справу за її та позивачки відсутність, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх повністю, з підстав, вказаних в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши письмові матеріали, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Так, відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 22 травня 1993 року сторони зареєстрували шлюб у відділі ЗАГС Єланецького району Миколаївської області, актовий запис № 30.

26 жовтня 2006 року ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 уклали договір дарування будинку, посвідчений приватним нотаріусом Єланецького районного нотаріального округу Миколаївської області Волошиним В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1445, відповідно до якого ОСОБА_3 безоплатно передала у власність ОСОБА_2 будинок, за АДРЕСА_1 .

17.07.2008 року за № 72 районним архітектором Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області надано погодження відповідачу в тому, що відділ містобудування, архітектури, ЖКТ та розвитку інфраструктури райдержадміністрації не заперечує щодо будівництва ним на своїй присадибній ділянці нового житлового будинку роміром 8,8 х10,2 (м).

Із довідки від 07.08.2008 року за № 1470 виданої відділом земельних ресурсів у Єланецькому районі Миколаївської області вбачається, що за даними державного земельного кадастру на земельну ділянку, яка надається ОСОБА_2 у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на території Єланецької селищної ради присвоєно кадастровий номер:4823085500:02:017:0002.

На підставі рішення Єланецької селищної ради № 6 від 27 травня 2010 року відповідачу ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ №137167, площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: 4823055100:03:006:0002.

Таким чином, судом встановлено, що в період перебування сторін у шлюбі відповідач збудував житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та отримав у власність земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 4823055100:03:006:0002, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевказані обставини підтверджуються також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 21.04.2026 року № 473655446.

Житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 збудований у шлюбі за спільні кошти, а отже, є спільною сумісною власністю подружжя, частки у праві власності дружини та чоловіка є рівними. Також суд враховує презумпцію спільності майна, набутого за час шлюбу, яка відповідачем в ході розгляду справи спростована не була.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшень, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності.

Згідно з пунктом 22 вищевказаної постанови поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Зі змісту п.п. 23,24 постанови вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

В п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року встановлено, що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

Відповідно до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , збудований за час перебування сторін у шлюбі, право власності на який належним чином зареєстровано на відповідача в органах, що здійснюють відповідну реєстрацію, відтак, підлягає поділу між ними.

При цьому суд враховує, що на час будівництва вищевказаного житлового будинку сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

Також, відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Отже, виходячи з принципу рівності часток в майні подружжя, закріпленого в ч. 1 ст. 70 СК України, суд дійшов висновку, що житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 4823055100:03:006:0002, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , придбано за час шлюбу подружжям, відтак належить сторонам на праві спільної сумісної власності, які відповідно мають рівні частки у цьому майні. При цьому, суд враховує те, що правовий режим такої власності має враховувати інтереси всіх її власників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає за можливе визнати, що будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 66,8 кв.м., житловою 17,1 кв.м. є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та визнати за сторонами право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельної ділянки, в порядку поділу спільного майна подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4070,84 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна задовольнити.

Визнати будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 66,8 кв.м., житловою 17,1 кв.м. об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право особистої приватної власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 66,8 кв.м., житловою 17,1 кв.м. та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 4823055100:03:006:0002, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право особистої приватної власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 66,8 кв.м., житловою 17,1 кв.м. та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 4823055100:03:006:0002, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 4070 (чотири тисячі сімдесят) грн. 84 коп.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 01.10.2026 року.

Суддя Н.В. Чернякова