Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №127/15895/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15895/26

Провадження № 2/127/4556/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокуВінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ан О.В.,

за участю секретаря судового засідання Поляруш І.О.,

представника позивача – адвоката Геращенко Тетяни Василівни,

представника відповідача – адвоката Дідиченка Олега Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

У травні 2026 із позовом до суду звернулася ОСОБА_1 , яка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Мотивує заявлені вимоги тим, що вона та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи тяжкий стан здоров?я малолітньої дитини, необхідність її постійного лікування, обстеження та медичного супроводу, що потребує значних і регулярних витрат, відсутність належної матеріальної участі відповідача у забезпеченні дитини, а також перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною та відсутність стабільного доходу, позивач вважає обґрунтованим та таким, що повністю відповідає інтересам дитини, визначення розміру аліментів у розмірі 1/2 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, що є необхідним для забезпечення належного рівня життя, лікування та розвитку дитини.

Ухвалою суду від 12.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати у спрощеному позовному порядку.

Відповідач надав відзив у якому позовні вимоги визнав частково, а тому просив суд стягнути з нього на користь позивача 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Вказав на те, що він немає відношення до дитини від другого шлюбу позивачки. Він розуміє необхідність утримувати сина, проте він не має стабільного заробітку. Він готовий нести половину витрат на лікування сина у добровільному порядку. Витрати на лікування хаотичні та належать до додаткових витрат. Він надавав кошти добровільно, що підтверджується тим, що позивач довгий час не зверталася із позовом про примусове стягнення аліментів.

Представник позивача заявлені вимоги підтримала, вказала на те, що дитина потребує весь час додаткових витрат на обстеження та лікування, тому щоб кожного разу не звертатися до суду із позовами про стягнення додаткових витрат на дитину просить стягнути аліменти у розмірі частки доходу відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав позицію викладену у відзиві. Повідомив, що додаткові витрати не можуть стягуватися наперед, а лише після їх понесення, тому просив позовні вимоги задовольнити частково. Зазначив, що відповідач надає кошти у добровільному порядку, їх розмір є незначним проте він їх надає.

Судом установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області розірвано.

У період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають без реєстрації по АДРЕСА_1 .

Дитина ОСОБА_3 звертався за допомогою до закладів охорони здоров`я, так згідно виписки дитині діагностовано стрептококконосійство, герпетичний мікст-інфекції, хронічний іридоцикліт, хронічний увеїт нез`ясованої етілогії в стадії нестійкої ремісії обох очей, фіброз скловидного тіла обох очей.

У зв`язку із вказаними захворюваннями позивач несе витрати на лікування сина.

Відповідач володіє на праві власності Dong feng EQ 1044.

Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України, далі - СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 180 СК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Визначаючись щодо розміру аліментів на утримання дитини враховано, що син проживає та фактично перебуває на утриманні матері, батько на постійні основі фінансово не допомагає, звичайні потреби дитини, рівність обов`язку батьків в утриманні дитини суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача у розпорядження позивачки аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє з огляду на те, що значна частина витрат належить до додаткових, тому суд роз`яснює стороні позивача її право звернутися до суду із позовом про їх стягнення.

Судом враховано і представник також зазначила, що захворювання бувають у стані то ремісії то загострення, тому суд вважає, що доцільним буде звернення позивачем із позовом про стягнення додаткових витрат за результатами їх понесення.

З огляду на вище зазначене суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути 1331,20 грн судового збору, так як позивач була звільнена від його сплати.

Також оскільки позовні вимоги задоволено частково з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, які понесла позивач на правничу допомогу у сумі 3500 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд не стягує з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу, оскільки відповідач не надав доказів понесення таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 79, 81, 89, 141, 206, 244, 263, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в розпорядження ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 08.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,

Повний текст рішення суду складено 30.09.2026

Суддя: