Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №127/10066/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10066/26

Провадження № 2/127/2959/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В. В.,

за участі: секретаря судових засідань Карпенка А. В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Зільберта О. Є.,

представника відповідача - адвоката Крупельницького В. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

заявлені вимоги мотивовані тим, що 15.12.2025 о 08:50 год., по вул. Стуса, 9, в м. Вінниці, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом AUDI А6, не був уважним, відволікся від стеження за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не врахував габарити транспортного засобу, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка рухалась по краю проїзної частини з лівої сторони на дорозі з одностороннім рухом, обходячи місце проведення дорожніх робіт. Внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримала незначні тілесні ушкодження та пошкодження взуття. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.3.Б ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Внаслідок нанесення тілесних ушкоджень позивачці, вона отримала поверхневу травму ділянки гомілковостопного суглобу та стоп, забій правої стопи. Спричинені позивачці тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення стану її здоров`я. Під час лікування позивачкою було витрачено: на медичні обстеження та процедури - 4 912,00 грн.; на лікарські засоби - 4 578,69 грн.

Позивачка зазначає, що вона є фізичною особою підприємцем, яка здійснює підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі парфумами та шкіргалантереєю. Окрім того, надає консультаційні послуги ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн». У зв`язку з тим, що вона перебувала на лікарняному з 15.12.2025 ро 16.01.2026, та не могла здійснювати свою діяльність у сфері роздрібної торгівлі, вона зазнала упущеної вигоди: за 4 квартал 2025 року дохід позивачки від роздрібної торгівлі склав лише 762,95 грн., в той же час за 4 квартал 2024 року - 9 244,40 грн. Отже її упущена вигода складає 8 481,45 грн.

Загальний розмір матеріальної шкоди, яку позивачка просить стягнути у заявлених вимогах із відповідача - 48 921,27 грн.

Крім того, позивачка зазначає, що їй завдано і моральної шкоди, яку вона оцінює у 30 000 грн., та яку також просить стягнути із відповідача на її користь.

Ухвалою суду від 13.04.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб.

12.05.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач заявлені вимоги не визнає, та заперечує щодо їх задоволення у повному обсязі обгрунтовуючи тим, що докази, які були надані позивачкою не підтверджують втрату працездатності, стаціонарне травматологічне лікування чи інші об`єктивні ознаки тяжкості травми, не доводять її істотне та тривале порушення стану здоров`я, не дають підстави вважати, що весь обсяг лікування у зазначений період був зумовлений саме подією від 15.12.2025. Окрім того деякі квитанції надані позивачкою є незрозумілими, оскільки не містять відомостей фінансування послуг з обстеження здоров`я, які саме медичні послуги було оплачено, чи були вони необхідними та чи перебувають вони у причинно-наслідковому зв`язку із подією, яка мала місце 15.12.2025. Також зазначив, що надані у якості доказів товарні чеки на придбання медичних препаратів, також не підтверджують необхідність їх придбання у такій кількості та не підтверджуються листами-призначення лікарів. Вимоги позивачки щодо стягнення із відповідача упущеної вигоди та моральної шкоди, вважає не обгрунтованими, не підтвердженими, не допустимими, недостовірними та недостатніми, а тому просив відмовити у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі.

25.05.2026 року представником позивача подано відповідь на відзив.

29.06.2026 року представником позивачки подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивачка просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь у відшкодування матеріальної шкоди - 17 972,14 грн. та у відшкодування моральної шкоди - 30 000 грн.

Позивач та її представник – адвокат Зільберт О. Є. у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, за обставин викладених у позовній заяві та у заяві про зменшення позовних вимог, просили суд їх задовільнити.

Представник відповідача – адвокат Крупельницький В. Л., у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, зважаючи на зміст заяви, суд приходить до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.01.2026 року у справі №127/40221/25, ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.

З даної постанови вбачається, що 15.12.2025 о 08:50 год. по вул. Стуса, 9, в м. Вінниця, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом AUDI А6, не був уважним, відволікся від стеження за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не врахував габарити транспортного засобу, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка рухалась по краю проїзної частини з лівої сторони на дорозі з одностороннім рухом, обходячи місце проведення дорожніх робіт. Внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримала незначні тілесні ушкодження та пошкодження взуття. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.3.Б ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до виписок із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №7503 від 19.12.2025, №26387 від 15.12.2025, №29 від 16.01.2026, первинного прийому ортопеда-травматолога з ТОВ «Медичного закладу «Альтамедика» вбачається, що позивачка ОСОБА_1 отримала травми ділянки гомілково-стопного суглобу та стопи, забій правої стопи.

Наданими позивачкою до позовної заяви та дослідженими в ході розгляду справи по суті копіями чеків підтверджуються витрати позивачки на придбання медичних препаратів.

Суд приймає до уваги положення ст. ст. 78, 79 ЦПК України, та вважає не належними і недопустимими доказами, та не приймає до уваги: квитанцію на а.с.18, платіжну інструкцію від 08.01.2026 на а.с.20, платіжну інструкцію від 25.12.202 на а.с.21, оскільки дані докази не містять відомостей фінансування послуг з обстеження здоров`я, лікування або оплату інших медичних послуг.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (стаття 1188 ЦК України).

Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 638/10072/17.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1-3 статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2025 у справі № 624/946/23 дійшов висновку, що грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли, на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Отже, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1167 ЦК України, тому за загальним правилом перевага у вирішенні вказаного спору мала б надаватися спеціальним нормам.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкода може бути завдана як власникам (володільцям), наприклад, транспортних засобів, так і третім особам, зокрема пасажирам, пішоходам.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом установлено, що ОСОБА_1 зазнала незначних тілесних ушкоджень у зв`язку із порушенням ОСОБА_2 . Правил дорожнього руху. Факт заподіяння шкоди за участі ОСОБА_2 та наявність його вини підтверджується постановою про притягнення до адміністративної відповідальності та є підставою цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 , як обов`язку відшкодувати ОСОБА_1 матеріальних збитків.

Суд дослідивши надані докази прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених вимог, що стосуються відшкодування матеріальної шкоди, а саме у сумі 2 228,99 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями. У задоволенні решти вимог суд відмовляє з причини недоведеності понесення витрат та їх необхідності, відсутності доведеності причинно-наслідкового зв`язку.

Що стосується вимог в частині стягнення моральної шкоди, то виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне та можливе стягнути з відповідача на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

Суд вважає, що позивачка не надала належних та допустимих доказів своїх вимог в частині стягнення коштів - компенсації упущеної вигоди, втраченого заробітку. Тому в задоволенні цих вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 200,47 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст. 4, 7, 12, 13, 78, 79, 81, 89, 141, 244, 263, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 2 228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) грн. 99 коп. та у відшкодування моральної шкоди 5 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 200,47 грн. судового збору.

В частині інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 05.10.2026.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: