Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №148/303/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/303/26

Провадження №2/148/658/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 вересня 2026 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.,

при секретарі Ліванчук А.Ф.,

за участі позивача -відповідача ОСОБА_1 ,

представника позивача -відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача-позивача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Тульчині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_4 , поданим передставником ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Тульчинської міської ради, до ОСОБА_1 , представникоком якої є ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи позовні вимоги тим, що 31.05.1970 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб та остання змінила прізвище на ОСОБА_7 .

12.12.1973 ОСОБА_5 придбав 19/50 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення № 268 від 25.07.1979 виконавчого комітету Тульчинської міської ради затверджено добудову до житлового будинку та змінено частки, а саме, за ОСОБА_5 визначено 59/100 частки в житловому будинку.

Рішенням Тульчинської міської ради народних депутатів 9 сесії 22 скликання від ІНФОРМАЦІЯ_1 змінено назву вилиці ОСОБА_8 на ОСОБА_9 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. За життя він склав заповіт, яким все своє майно заповів сину ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 померла.

59/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 була спільним майном подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_10 та кожному належало по 59/200.

Отримати свідоцтво про право власності на частку у спільному майні ОСОБА_10 не встигла у зв`язку із смертю. Також ОСОБА_10 отримала право на обов`язкову частку в спадщині після смерті чоловіка, що становить 59/1200 частки житлового будинку АДРЕСА_2 .

Спадкова маса майна померлої ОСОБА_10 становить 59/400 (59/1200 + 59/600) частини житлового будинку АДРЕСА_2 .

Спадкоємцями майна померлої ОСОБА_10 є її діти: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 , між якими відсутня згода щодо позасудового оформлення спадкових прав після смерті батьків.

Таким чином, позивач отримала право на спадкування 1/2 частини майна померлої матері ОСОБА_10 , що становить 59/800 частки житлового будинку АДРЕСА_2 .

Згідно з ст. 71 ЗУ «Про нотаріат», у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у справі № 570/997/19 від 16.06.2021, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про право особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень ст. 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Сама по собі реєстрація майна, набутого під час шлюбу, на одного з подружжя, не змінює його статусу спільної сумісної власності. Це означає, що таке майно належить обом із подружжя, незалежно від того, на кого з них зареєстроване право власності (Постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 462/518/18 та від 10.11.2021 у справі №639/5409/18).

Відповідно до Постанови ОП КЦС ВС від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21 право на обов`язкову частку внаслідок прийняття спадщини обов`язковим спадкоємцем трансформується в майнове право, яке підлягає спадкуванню. ЦК, як основний регулятор спадкових відносин, не містить жодних обмежень чи заборон на спадкування такого права за відсутності його оформлення.

У зв`язку з даними обставинами позивач змушена звернутися до суду з даним позовом. Просить визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_10 , на 59/800 частки житлового будинку АДРЕСА_2 . Судові витрати стягнути з відповідача.

16.03.2026 представником відповідача було подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , представникоком якої є ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно, який обгрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько відповідача – ОСОБА_5 , який за життя 02.12.2016 склав заповіт, яким все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті, заповів сину - ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати відповідача - ОСОБА_10 , яка за життя заповіт не складала, а спадкоємцями за законом після її смерті є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Батьки сторін перебували у шлюбі з 31.05.1970, що підтверджується свідоцтвом про одруження виданим Холодівською сільською радою Тульчинського району Вінницької області від 21.05.1970 серії НОМЕР_1 .

12.12.1973 ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_11 відповідно до договору купівлі-продажу придбали 2/3 жилого будинку, з належними до цієї частини господарчими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 під номером вісім. ОСОБА_5 купив 19/50, а ОСОБА_11 1/50 вищезазначеного жилого будинку.

25.07.1979 виконкомом Тульчинської міської ради Гаврилюку Л.М. видано свідоцтво № 978 про право особистої власності на жилий будинок, яке зареєстровано Тульчинським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 14 за реєстровим № 676 від 13.08.1979. У вказаному свідоцтві зазначено, що 59/100 частин жилого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 належать ОСОБА_5 на праві особистої власності.

Отже 59/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 перебували у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_7 .

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Отже, обов`язкова частка ОСОБА_10 , як непрацездатної дружини спадкодавця ОСОБА_5 , складає 1/6 від його частини у спільній сумісній власності подружжя щодо 59/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до копій спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , наданих до матеріалів справи № 148/303/26 приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Сухомлин О.А., єдиними спадкоємцями є позивач та відповідач у частині відповідного спадкового майна. Інших спадкоємців не має.

Постановою № 374/02-14 від 23.12.2025 приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Сухомлин О.А. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя у зв`язку зі смертю одного з подружжя (колишнього подружжя) на ім`я покійної ОСОБА_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи викладене, відповідач позбавлений можливості в позасудовому порядку оформити свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої матері ОСОБА_10 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого батька ОСОБА_5 .

Також, у досудовому порядку врегулювати спір неможливо, через відсутність згоди позивача.

Відповідно до вищевикладених обставин, відповідач ОСОБА_4 отримав право на спадкування як 1/2 частини майна померлої матері ОСОБА_10 , так і спадкування всього іншого майна померлого батька ОСОБА_5 .

Отже, для обчислення успадковуваної частки відповідача у житловому будинку необхідно від початкових 59/100 частин житлового будинку відняти частку позивача ОСОБА_1 (59/800 частин у житловому будинку), а саме: 59/100 - 59/800 = 472/800 – 59/800 = 413/800 = 413 : 800 = 0,51625.

Частка відповідача від 59/100 частин житлового будинку складає: 413/800 або 0,51625 у початкових 59/100 частинах житлового будинку АДРЕСА_2 .

Представником позивача, адвокатом Кугутюком О.В. додано до позовної заяви витяг з рішення Тульчинської міської ради від 27.12.2007 (підпункт 1.392. пункту 1). Згідно якого вирішено передати безкоштовно у власність земельні ділянки, що знаходяться в користуванні громадян міста, та видати Державні акти на право власності на землю, зокрема земельну ділянку загальною площею 0,1350 гектарів по АДРЕСА_2 у тому числі 0,10 гектарів для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 0,035 гектарів для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_5 .

Прийняття Тульчинською міською радою рішення від 27.12.2007 вказує на те, що спадкодавець ОСОБА_5 розпочав за життя, у встановленому законом порядку, процедуру приватизації земельної ділянки загальною площею 0,1350 гектарів по АДРЕСА_2 та не завершив її у зв`язку зі смертю.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.06.2020 у справі № 623/633/17 зроблено висновок, що «Особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця…

До складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі».

Аналізуючи земельне законодавство України з грудня 2007 року по теперішній час можна дійти до висновку про те, що стаття 126 ЗК України зазнала змін, зокрема з 01.01.2013 такий правовстановлюючий документ як державний акт на право власності на земельну ділянку чинним законодавством не передбачений, а право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Листом № 04-06-1151 від 12.03.2026 Тульчинська міська рада повідомила, що у неї відсутня інформація про видачу громадянину ОСОБА_5 . Державного акта на право власностіна земельну ділянку загальною площею 0,1350 га по АДРЕСА_2 , зокрема 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та 0,035 га для ведення особистого селянського господарства. Водночас, відсутня інформація про присвоєння вищевказаним земельним ділянкам кадастрових номерів.

Листом № 161/14-26 від 10.03.2026 Відділ № 6 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надав інформацію про те, що станом на 01.01.2013 записів державного реєстру щодо реєстрації правовстановлюючих документів на право власності чи користування земельними ділянками, розташованими по АДРЕСА_2 , за гр. ОСОБА_5 не виявлено. Інформація про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам за адресою: АДРЕСА_2 , також відсутня.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Отже, за ОСОБА_4 може бути визнано право на завершення приватизації земельної ділянки загальною площею 0,1350 гектарів по АДРЕСА_2 , у тому числі 0,10 гектарів для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 0,035 гектарів для ведення особистого селянського господарства.

Через дані обставини відповідач змушений звернутися до суду з даним зустрічним позовом. Просить визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_5 , та в порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_10 , на 413/800 частки житлового будинку АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_4 право на завершення приватизації земельної ділянки загальною площею 0,1350 гектарів по АДРЕСА_2 , у тому числі 0,10 гектарів для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 0,035 гектарів для ведення особистого селянського господарства. Судові витрати стягнути з ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 17.03.2026 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Тульчинську міську раду.

В судове засідання позивач-відповідач та її представник не з`явилися, від представника надійшла заява, відповідно до якої він просить провести розгляд справи у його та позивача відсутність, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки загальною площею 0,1350 гектарів по АДРЕСА_2 , у тому числі 0,10 гектарів для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 0,035 гектарів для ведення особистого селянського господарства - відмовити, а решту позовних вимог - задовольнити. В судовому засіданні 02.07.2026 позивач-відповідач та її представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, а зустрічні позовні вимоги визнали частково щодо будинку, а щодо права на завершення приватизації -заперечили.

Представник відповідача-позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить розглянути справу у його відсутність, зустрічний позов і раніше надані пояснення підтримує. В судовому засіданні 02.07.2026 представник відповідача-позивача зустрічні позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені у зустрічному позові обставини, а первісний позов визнав повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-відповідача за зустрічним позовом - представник Тульчинської міської ради в судове засідання не з`явився, в матеріалах спарви наявна заява від нього, згідно якої він просить розглянути справу у його відсутність, з винесенням рішення по суті, на підставі документів, які є у справі.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника третьої особи.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 31.05.1970 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб у Холодівській сільській раді Тульчинського району Вінницької області, про що свідчить копія свідоцтва про одруження від 31.05.1970 серія НОМЕР_2 (а.с.19), а також копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 20.08.2025 №00053146591 (а.с.161). В результаті реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінила своє дошлюбне прізвище на " ОСОБА_7 ".

12.12.1973 ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_11 відповідно до договору купівлі-продажу придбали 2/3 жилого будинку, з належними до цієї частини господарчими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 під номером вісім. ОСОБА_5 купив 19/50, а ОСОБА_11 1/50 вищезазначеного жилого будинку, про що свідчить копія дублікату договору купівлі-продажу від 12.12.1973, посвідченого нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори за реєстровим №2725 (а.с.12).

Відповідно до копії рішення № 268 від 25.07.1979 виконавчого комітету Тульчинської міської ради народних депутатів «Про зміну ідеальних частин, визнання права власності між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_3 » (а.с.8), затверджено проведену ОСОБА_5 добудову до житлового будинку та змінено частки, а саме, за ОСОБА_5 визначено 59/100 частки в житловому будинку. На підставі вказаного рішення виконкому на імя ОСОБА_5 було видано свідоцтво № НОМЕР_3 на право особистої власності на жилий будинок від 25.07.1979, яке було зареєстровано в Тульчинському МБТІ 13.08.1979 (а.с.18).

Відповідно до копії рішення Тульчинської міської ради народних депутатів 9 сесії 22 скликання від 31.07.1997 (а.с.5), змінено назву вулиці Р. Люксембург на Відродження.

Згідно з копіями довідок КП «Тульчинське МБТІ» від 21.02.2025 №204 (а.с.9) та від 23.04.2025 №418 (а.с.166), ОСОБА_5 належить 59/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР (діючого на момент набуття та перебудови майна), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю.

Оскільки 59/100 частин житлового будинку були придбані за відплатним договором та збільшені за рахунок затвердженої добудови у період шлюбу, цей об`єкт є спільною сумісною власністю подружжя. Формулювання «Свідоцтво на право особистої власності» у радянському праві визначало вид власності громадянина (приватна на противагу державній чи колективній), а не статус майна особи поза шлюбом. Таким чином, частка ОСОБА_5 та частка ОСОБА_10 у праві спільної сумісної власності на вказаний житловий будинок є рівними та становлять по 236/800 частин (половина від титульних 59/100) за кожним.

Згідно з копією дублікату заповіту від 02.12.2016, посвідченого державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Сухомлин О.А. та зареєстрованого в реєстрі за №1-2180 (а.с.167), ОСОБА_5 заповів ОСОБА_4 все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що він за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 02.01.2025 серія НОМЕР_4 (а.с.20).

Після його смерті відкрилася спадщина за заповітом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

У статтях 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої - п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За своєю юридичною природою свобода розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту (свобода заповіту) є одним із основоположних принципів спадкового права, при цьому вона не є абсолютною. Кодексом визначено обмеження волі заповідача щодо права розпоряджатися власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов`язкову частку у спадщині.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Дружина спадкодавця, ОСОБА_10 , на момент смерті чоловіка досягла 74-річного віку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка була чинною на час відкриття спадщини), непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Частиною 2 ст.5 вказаного Закону визначено, що виключно цим Законом визначається пенсійний вік, який відповідно до ст.26 становить 60 років.

Таким чином, ОСОБА_10 відносилася до категорії непрацездатних осіб за віком, а тому набула законне право на обов`язкову частку у спадщині покійного чоловіка.

Згідно зі ст.1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини.

Факт спільного проживання подружжя ОСОБА_7 підтверджується копією довідки виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 15.08.2025 №992 (а.с.10), згідно з якою ОСОБА_5 дійсно був зареєстрованим до дня смерті в АДРЕСА_4 , і на день смерті за даною адресою була зареєстрована його дружина ОСОБА_12 .

Оскільки ОСОБА_10 постійно проживала разом із чоловіком на час відкриття спадщини, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину, а відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України отримала право на обов`язкову частку після смерті ОСОБА_5 .

За умови спадкування за законом після померлого ОСОБА_5 , коло спадкоємців першої черги складалося б із дружини, сина та дочки, відтак законна частка дружини становила б одну третину від спадкового майна чоловіка. Розмір обов`язкової частки ОСОБА_10 становить половину від законної (а саме – 1/6 частину від батьківських 236/800), що становить 59/800 частин житлового будинку.

Відповідно, частка сина ОСОБА_4 за заповітом після смерті батька, з вирахуванням обов`язкової частки матері, становить 177/800 (236/800 - 59/800) частин житлового будинку, як різниця між загальною спадковою часткою батька та обов`язковою часткою матері.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 18.02.2025 серія НОМЕР_5 (а.с.11).

Після її смерті відкрилася спадщина за законом, яка складається з її власної частки подружжя (236/800) та набутої за життя обов`язкової частки після чоловіка (59/800), що разом становить 295/800 частин житлового будинку. Ця загальна частка підлягає розподілу між спадкоємцями за законом.

Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.12.2025 № 374/02-14 (а.с.17), приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Сухомлин О.А. у зв`язку із смертю дружини померлого відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя (колишнього подружжя) на ім`я покійної ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як роз`яснив ВССУ у п.1 листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за № 24-753/0/4/-13 від 16.05.2013, при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 01.01.2004 або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.

Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

З матеріалів витребуваних судом копій спадкової справи № 52/2025 до майна померлого ОСОБА_5 (а.с.39-88) та спадкової справи № 53/2025 до майна померлої ОСОБА_10 (а.с.89-132), заведених приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Сухомлин О.А., вбачається, що спадкоємці у встановлений законом строк звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, а саме: 20.02.2025 - ОСОБА_1 , а 22.04.2025 - ОСОБА_4 .

При проведенні нотаріальних дій нотаріусом за даними Спадкового реєстру перевірено чинність правочинів на випадок смерті та встановлено, що складений спадкодавцем ОСОБА_5 заповіт від 02.12.2016 на ім`я ОСОБА_4 є чинним, не скасованим та не зміненим.

Дослідженням документів спадкових справ також встановлено коло спадкоємців померлої ОСОБА_10 , відповідно до якого єдиними спадкоємцями першої черги за законом є її діти: син - ОСОБА_4 (позивач за зустрічним позовом) та дочка - ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом). Відомості про наявність інших спадкоємців першої черги за законом у матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що сторони об`єктивно позбавлені можливості оформити свої спадкові права після смерті їх батька ОСОБА_5 та матері ОСОБА_10 у позасудовому порядку, це питання повинно бути вирішено у судовому порядку.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також з урахуванням взаємного визнання позовних вимог за первинним позовом та зустрічних вимог за зустрічним позовом сторонами (їх представниками) один одним в частині розподілу часток житлового будинку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 у цій частині є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню, а поділ спадкового майна здійснюється саме у визначеному представниками сторін порядку.

При цьому, здійснений представниками сторін та заявлений у позовних і зустрічних вимогах математичний розрахунок часток спадкового майна батька та матері (яке в сукупності становить 472/800 частин будинку) є абсолютно вірним, арифметично точним і таким, що повністю відповідає вимогам матеріального права.

Тому, спадкове майно розподіляється судом в межах заявлених позовних та зустрічних вимог сторін наступним чином: за дочкою ( ОСОБА_1 ) визнається право власності на 59/800 частин житлового будинку в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_10 ; за сином ( ОСОБА_4 ) визнається право власності на 413/800 частин житлового будинку в порядку спадкування за заповітом після батька ОСОБА_5 та в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_10 (що складається з належної йому після батька частки в розмірі 177/800 частин та спадкової частки після матері в розмірі 236/800 частин).

Щодо вимог ОСОБА_4 про визнання за ним права на завершення приватизації земельної ділянки судом встановлено наступне.

Згідно з копією рішення 9 сесії 5 скликання № 446 Тульчинської міської ради від 27.12.2007 "Про передачу земельних ділянок у власність та видачу Державних актів на право власності на землю громадянам міста" (а.с.184-185), вбачається, що міська рада вирішила передати безкоштовно у власність земельні ділянки, що знаходяться в користуванні громадян міста, та видати Державні акти на право власності на землю, зокрема, згідно з п. 392 вказаного рішення, земельну ділянку загальною площею 0,1350 га по АДРЕСА_2 , в тому числі 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 0,035 га для ведення особистого селянського господарства, громадянину ОСОБА_5 .

Відповідно до копії повідомлення Тульчинської міської ради від 12.03.2026 № 04-06-1151 (а.с.172) вбачається, що інформацією про видачу ОСОБА_5 . Державного акта на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1350 га по АДРЕСА_2 , зокрема, 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та 0,035 га для ведення особистого селянського господарства відділ земельних відносин Тульчинської ради не володіє. Інформація про присвоєння вищевказаним земельним ділянкам кадастрових номерів відсутня.

Відповідно до копії повідомлення Відділу № 6 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.03.2026 № 161/14-26 (а.с.171), станом на 01.01.2013 записів державного реєстру щодо реєстрації правовстановлюючих документів на право власності чи користування земельними ділянками, розташованими по АДРЕСА_2 , за гр. ОСОБА_5 не виявлено. Інформація про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам за адресою: АДРЕСА_2 , також відсутня.

Згідно з п. «г» ч.1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною першою статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення міською радою про передачу у власність земельної ділянки) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п.1 ч.3 ст. 152 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами перебачений у статті 118 ЗК України.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання (ч.6 ст.118 ЗК України у редакції, чинній на момент ухвалення рішення сільською радою про передачу у власність земельної ділянки).

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення (ч. 7 ст.118 ЗК України у редакції, чинній на момент ухвалення рішення міською радою про передачу у власність земельної ділянки).

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.8 ст.118 ЗК України у редакції, чинній на момент ухвалення рішення міською радою про передачу у власність земельної ділянки).

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування (ч.9 ст.118 ЗК України у редакції, чинній на момент ухвалення рішення міською радою про передачу у власність земельної ділянки).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність (ч.10 ст.118 ЗК України у редакції, чинній на момент ухвалення рішення міською радою про передачу у власність земельної ділянки).

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч.11 ст.118 ЗК України у редакції, чинній на момент ухвалення рішення міською радою про передачу у власність земельної ділянки).

Згідно зі ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені та яка необхідна для їх обслуговування.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.008 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення міською радою про передачу у власність земельної ділянки), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення міською радою про передачу у власність земельної ділянки) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Між тим, з набранням чинності з 01.01.2013 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 та Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012, посвідчення права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без оформлення державних актів.

Відтак, починаючи з 01.01.2013 державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються.

ЗК України у редакції, чинній до 01.01.2013, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Зазначений висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 14-652цс18.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відомостей про те, що ОСОБА_4 звертався до Тульчинської міської ради з метою завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації земельної ділянки у матеріалах справи немає.

За встановлених фактичних обставин справи обґрунтованим є висновок про те, що у позивача за зустрічним позовом не виникло права на позов, оскільки він не звертався до повноважного органу (Тульчинської міської ради) з метою завершення процедури приватизації земельної ділянки, а також не надав суду доказів про отримання відмови у завершенні такої процедури.

З огляду на передчасність звернення до суду за відсутності доказів порушення, оспорювання чи невизнання прав повноважним органом, вимоги зустрічного позову в частині визнання права на завершення приватизації земельної ділянки задоволенню не підлягають. Водночас відповідач-позивач ОСОБА_4 не позбавлений права звернутися до суду з позовом у разі відмови повноважного органу на завершення ним приватизації земельної ділянки, розпочатої спадкодавцем.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, враховуючи встановлені обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням взаємного визнання сторонами позовних вимог один одного в частині нерухомого майна, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про повну обґрунтованість первинних позовних вимог ОСОБА_1 та часткову обґрунтованість зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 , у зв`язку з чим наявні правові підстави для задоволення первинного позову в повному обсязі та зустрічного позову - частково.

Відповідно до ч. 1 та п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за первинним позовом ОСОБА_1 при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1268,70 грн (а.с.1), а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн (а.с.14). Оскільки первинний позов задоволено повністю, вказані витрати в загальній сумі 11268,70 грн підлягають стягненню на її користь з ОСОБА_4 .

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 6304,20 грн (з яких: 5239,22 грн - за майнову вимогу та 1064,96 грн - за немайнову вимогу) (а.с.149), а також понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000 грн.

Оскільки зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягненню на його користь з ОСОБА_1 підлягає судовий збір лише за задоволену майнову вимогу в сумі 5239,22 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеній вимозі в розмірі 7500 грн (50% від понесених витрат на адвоката). Всього підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 сума у розмірі 12739,22 грн.

В результаті взаємозаліку (компенсації) судових витрат, остаточному стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 підлягає різниця сплаченого судового збору (5239,22 грн - 1268,70 грн = 3970,52 грн) з вирахуванням різниці витрат на професійну правничу допомогу (10000 грн - 7500 грн = 2500,00 грн), що разом за результатами взаємної компенсації становить остаточну суму у розмірі 1470,52 грн (3970,52 грн - 2500,00 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.1, 5, 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка була чинною на час відкриття спадщини ), ст. 15, 16, 392, 1216-1218, 1220, 1223, 1225, 1233-1235, 1226, 1241, 1261, 1268, 1269 ЦК України, ст. 116, 118, 125, 126 ЗК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення міською радою про передачу у власність земельної ділянки), ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 223, ч. 2 ст. 247, ст. 263- 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , поданий представником ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 , поданий представником ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Тульчинської міської ради Вінницької області, про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 59/800 частин житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7 ) право власності на 413/800 частин житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом — Тульчинської міської ради Вінницької області, в частині вимог про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки загальною площею 0,1350 га по АДРЕСА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , за результатами компенсації та взаємозаліку судових витрат (судового збору та витрат на професійну правничу допомогу) грошові кошти у розмірі 1470, 52 грн (одна тисяча чотириста сімдесят гривень 52 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: