Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №136/1128/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Суд: Липовецький районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 01 жовтня 2026 р.

Справа: №136/1128/26

Суддя: Шпортун С. В.

Справа № 136/1128/26

провадження № 2/136/571/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 жовтня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шпортун С.В.

за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі по тексту – ТОВ «Коллект Центр», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи підставність позову тим, що 06.01.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3457206, відповідно до якого Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику грошові кошти в розмірі 6000.00 грн, а Позичальник зобов`язався їх повернути в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених Договором. Сторони домовилися, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання Позичальником в повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів згідно умов Договору та повернення Кредиту в узгоджений Сторонами договору термін.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому його умовами.

27.08.2021 було укладено договір № 27/08-1 відповідно до якого ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 73457206.

10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3457206.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3457206.

22.02.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2105338996042, відповідно до якого товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка складає 3700.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил, узгоджено строк дії договору та відповідальність за неналежне виконання умов договору.

01.12.2021 було укладено договір № 2-12 відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2105338996042.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2105338996042.

Позивач зазначає, що Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання внаслідок чого допустив заборгованість, загальний розмір якої за вищевказаними Договорами становить 54 125.91 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 8815.04 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 43935.75 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.; заборгованість за комісіями - 900.00 грн.; інфляційні збитки - 385.88 грн.; нараховані 3% річних - 89.24 грн., які ОСОБА_1 у добровільному порядку не погашає, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом, у якому позивач просить також вирішити питання про судові витрати.

У визначений судом строк відповідач не надав відзиву.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позові просив про розгляд справи у його відсутність, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи повідомленим у встановленому законом порядку про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, заяв та клопотань щодо поважності причин неявки чи розгляду справи у його відсутність до суду не направив, судові виклики повернуто до суду за відомостями Укрпошти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

За змістом пунктів 992, 993 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, ч.2, 4, 6, 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі якщо судове повідомлення направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, і повернуто відділом поштового зв`язку з посиланням на відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, відмовою адресата від одержання, тощо, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомленим.

У зв`язку з викладеним, суд протокольною ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності сторін спору на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Ураховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

06.01.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3457206, відповідно до якого Позикодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 6000,00 гривень, строком 15 днів, дата повернення кредиту 21.01.2021.

Відповідно до п.1.5. Договору визначено розмір процентів за користування грошовими коштами з 1 по 15 день позичальник сплачує процентну плату за користування грошовими коштами за кожен день строку користування у розмірі 0,9500%. У зв`язку із підвищенням ступеню кредитного ризику за останній день строку користування кредитом позичальник зобов`язується сплатити кредитору проценти що дорівнює 15% від суми кредиту та становить 900,00 грн.

Відповідно до п.1.6 Договору сторони узгодили можливість продовження дії договору, відповідно п.1.10 Договору але не більше одного календарного року.

На дату укладення договору п.1.11 орієнтована реальна річна процентна ставка становить 711, 75%, орієнтована вартість кредиту 7755,00 грн. У випадку настання умов передбачених п.1.6. Договору орієнтована реальна річна процентна ставка становить 1220,14%, орієнтована вартість кредиту 11616,00 грн.

Істотні умови кредитування позичальнику надано у Паспорті споживчого кредиту.

Позичальник особисто підписав Договір та Паспорт споживчого кредиту.

Факт перерахування грошових коштів відповідачеві на виконання умов договору підтверджується платіжною інструкцією № 187 від 06.01.2021 на суму 6 000,00 грн. (а.с. 14).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" (а.с.23) заборгованість ОСОБА_1 за договором № 3457206 від 06.01.2021 станом на 26.08.2021 становить 11 616,00 грн.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору від 27.08.2021 за № 27/08-1 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за договором № 73457206 до ОСОБА_2 в сумі 11616,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за договором № 73457206 станом на 06.01.2022 сума становить 11616,00 грн., в рахунок погашення заборгованості позичальником вносились грошові кошти в сумі 4600,00 грн., загальний розмір заборгованості становить 7 491,12 грн.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору від 10.03.2023 ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" набуло права вимоги за договором № 73457206 до ОСОБА_3 .

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" за договором № 73457206 станом на 25.05.2026 сума становить 6491.12 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5116,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги- 0,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості – 0,00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн., заборгованість за комісіями – 900,00 грн., інфляційні збитки – 385,88 грн., нараховані 3% річних -89,24 грн. Встановлено, що в рахунок погашення заборгованості позичальником вносились 28.04.2025 грошові кошти в сумі 1000,00 грн.

22.02.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2105338996042, за яким ТОВ «Служба миттєвого кредитування» зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3700 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил. Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів. Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). тип процентної ставки - фіксована.

Сторонами узгоджено графік платежів, який є додатком до договору № 2105338996042 та у якому узгоджено термін платежу до 09.03.2021.

Відповідно до Заяви-анкети, ознайомившись з примірним (типовим) кредитним договором та усіма його додатками, включаючи Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ "Служба миттєвого кредитування", що розміщені на Офіційному сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.ua, та погодившись з ними, позичальник просив Товариство надати кредит на особисті потреби у розмірі: 3700,00 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов`язуюсь повернути кредит у розмірі 3700,00 грн. та сплатити проценти у розмірі 1 184,00 грн. Розмір процентів: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредитуй) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. в).

Договір та усі складові, які є його невід`ємною частиною підписані позичальником одноразовим електронним підписом.

Факт перерахування грошових коштів відповідачеві на виконання умов договору підтверджується листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 05.05.2025 на суму 3700,00 грн. (а.с. 17).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Служба миттєвого кредитування» заборгованість за кредитним договором від 22.02.2021 за № 2105338996042, станом на 30.11.2021 становить 31.044, 14 грн.

01.12.2021 було укладено договір № 1-12 відповідно до якого ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору від 01.12.2021 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за договором № 73457206 до ОСОБА_2 за договором № 2105338996042.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" заборгованість ОСОБА_1 за договором №2105338996042 станом на 10.03.2023 становить 53592.84 грн., 09.12.2021 позичальником вносились грошові кошти в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору від 10.03.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права вимоги за договором № 73457206 до ОСОБА_3 .

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" (а.с.24) заборгованість ОСОБА_1 за договором №2105338996042 станом на 10.03.2023 становить 52 592,84 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 3699,04 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги- 27 345,35 грн., заборгованість за нарахованими процентами– 21548,45 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн., заборгованість за комісіями –0,00 грн., інфляційні збитки – 0,00 грн., нараховані 3% річних -0,00 грн. Сплачено 28.04.2025 1000,00 грн.

Частиною першою та третьою статті 512 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 у справі № 5026/886/2012).

Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договорів про відступлення прав вимоги ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача за вищевказаними кредитними договорами № 3457206 від 06.01.2021 та № 2105338996042 від 22.02.2021 на загальну суму 54125,51 грн.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником за вказаним зобов`язанням.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Судом встановлено, що відповідач підписав договори як особисто так і одноразовим ідентифікатором з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак було дотримано презумпція правомірності договорів

За таких обставин права набуті за договорами сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договорів, підлягають виконанню.

На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, договори є дійсними.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Суд звертає увагу, що відповідач був обізнаний з розглядом цивільної справи, повідомлявся в установленому порядку про розгляд, але жодним чином не висловив своєї позиції за вимогами до нього банку про стягнення кредитної заборгованості, не заперечував наявної заборгованості, укладення договорів, отримання кредитних коштів, розміру нарахованої заборгованості, у тому числі процентів, тощо.

Суд враховує, що відповідач мав достатній строк для подачі відзиву у даній справі в межах визначеного судом строку, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України), утім його не подав, як і жодних доказів на спростування використання кредитних коштів, тощо.

Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом, що ним не було зроблено.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина відповідача щодо порушення умов виконання зобов`язань є доведеною зібраними та дослідженими судом доказами, що додані до матеріалів справи, відтак останній зобов`язаний нести відповідальність.

Суд погоджується із розрахунком заборгованості наданим позивачем на підтвердження розміру заборгованості відповідача за кредитними договорами № 3457206 від 06.01.2021 та № 2105338996042 від 22.02.2021 в частині заборгованості за основними зобов`язаннями та відсотками, а саме:

- за договором № 3457206 від 06.01.2021 заборгованість за основним зобов`язанням 5116,00 грн.

- за договором № 2105338996042 від 22.02.2021 заборгованість за основним зобов`язанням 3699,04 грн. та 43935.75 грн. заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України виокремлює два випадка недійсності правочинів: оспорюваний та нікчемний правочин.

Так, відповідно до наведеної норми права підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо. Наведеними вище правовими нормами не встановлено можливість суду вважати такі умови нікчемними.

Статтею 13 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд не має права давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України.

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, як сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24), та зокрема зазначив, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Суд враховує, що розмір кредиту та відсотків передбачені у договорі та відповідач із ними погодився, заборгованість нарахована в межах строку кредитування, про що зазначено у договорах, відповідач не подав до суду зустрічного позову, отож вимоги в частині присудження із відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 900,00 грн. в межах пред`явлених вимог за кредитним договором № 3457206 від 06.01.2021, судом встановлено, що сторонами у п. п.1.5. Договору було визначено розмір процентів за користування грошовими коштами з 1 по 15 день, відповідно до яких позичальник зобов`язався сплачувати процентну плату за користування грошовими коштами за кожен день строку користування у розмірі 0,9500%. У зв`язку із підвищенням ступеню кредитного ризику за останній день строку користування кредитом позичальник зобов`язується сплатити кредитору проценти, що дорівнюють 15% від суми кредиту та становлять 900,00 грн.

Отож умови щодо сплати комісії сторонами не узгоджувались, відтак в цій частині вимоги не доведені, тому не підлягають до задоволення.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 385,88 грн. за період з 09.2021 по 06.01.2022 та 3% річних в розмірі 89,24 грн. за період з 27.08.2021 по 23.02.2022, суд виходить з наступного.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі N 127/15672/16-ц (провадження N 14-254цс19).

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону N 540-IX передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16 червня 2020 року N 691-IX "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19").

Отже, на період дії карантину законодавець звільнив позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками), однак не звільнив від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, тому до спірних правовідносин застосовні положення про позовну давність та щодо її продовження на строк дії карантину.

Тобто, строки давності щодо вимог про стягнення сум за статтею 625 ЦК України, які не спливли на момент набрання чинності Законом N 540-IX (02 квітня 2020 року), продовжуються на строк дії такого карантину.

Такі висновки щодо застосування Закону N 540-IX викладені в пункті 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі N 910/18489/20 (провадження N 12-46гс22).

Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року N 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон N 2120-IX), що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Закон N 2120-IX виключив можливість нарахування сум за статтею 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року, однак не змінив положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону N 540-IX щодо продовження строку давності, зокрема за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих до 24 лютого 2022 року, на період дії карантину.

Карантин на території України скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року N 651.

З урахуванням викладеного, суд перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 385,88 грн. за період з 09.2021 по 06.01.2022 та 3% річних в розмірі 89,24 грн. за період з 27.08.2021 по 23.02.2022, підлягають до задоволення, оскільки позивач дотримався строків давності, які продовжувалися відповідно до Закону N 540-IX.

З мотивів наведених судом вище позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується Главою 8 ЦПК України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, серед іншого належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі N 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі N 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі N 317/1209/19, провадження N 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі N 554/2586/16-ц.).

Судом встановлено, що при пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662, 40 грн., які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу позивачем надано до позову Договір про надання правової допомоги від 01.07.2024 за №01-07/2024 між АБ «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект центр»; Перелік наданих послуг на суму 16 000 грн. час витрачений на надання усної консультації 2 години, для складання позовної заяви 4 години; Витяг з акту №21 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі N 178/1522/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, враховуючи наведене, обсяг наданих послуг у співвідношенні до витраченого часу, наявної усталеної судової практики судів вищих інстнцій, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 525, 526, 530, 1048, 1054 ЦК України, ст. 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280, 281 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитними Договорами № 3457206 від 06.01.2021 та №2105338996042 від 22.02.2021 у розмірі 53 225 ,91 (п`ятдесят три тисячі двісті двадцять п`ять) гривень 91 коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2618 (дві тисячі шістсот вісімнадцять) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5880 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники цивільного процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, Київська обл.,01133, ЄДРПОУ - 44276926);

Відповідач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя С.В. Шпортун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua