Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №134/1274/26 — Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/1274/26

2/134/763/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 вересня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Балух О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

14 липня 2026 року до Крижопільського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (далі – ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказує, що 27 травня 2025 року між сторонами укладено в електронній формі кредитний договір № 34530, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 6 850,00 грн строком на 730 днів (до 27 травня 2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування (365 % річних). Кредит надавався шляхом перерахування коштів на платіжну картку відповідачки.

Договір укладено через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця та підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання умов кредитного договору 27 травня 2025 року кредитні кошти у розмірі 6 850,00 грн перераховано на належну відповідачці платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК».

Відповідно до умов кредитного договору за користування кредитом відповідачка зобов`язалася сплачувати проценти у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування, а платежі зі сплати процентів мали здійснюватися кожні 20 днів відповідно до графіка платежів. Починаючи з 16 червня 2025 року відповідачка належним чином свої зобов`язання не виконувала, нараховані проценти у встановлені договором строки не сплачувала, унаслідок чого утворилася заборгованість.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідачки прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за період з 27 травня 2025 року по 02 травня 2026 року в розмірі 23 290,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором ним нараховано штраф у розмірі 13 700,00 грн, який просить стягнути з відповідачки на свою користь.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 34530 від 27 травня 2025 року в загальному розмірі 36 990,00 грн, з яких: 23 290,00 грн - прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 13 700,00 грн - штраф за порушення умов кредитного договору, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 15 липня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 07 вересня 2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з першою неявкою відповідачки.

У судове засідання, призначене на 30 вересня 2026 року, учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У позовній заяві представник позивача – адвокат Руденко К.В. просив розглянути справу за відсутності сторони позивача, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у порядку, визначеному п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, причини її неявки суду невідомі.

У встановлений судом строк відповідачка не подала відзив на позов, тому суд відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 30 вересня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 27 травня 2025 року між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 34530, який ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором 923682.

За умовами цього договору ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 6 850,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а остання зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Процентна ставка за користування кредитом визначена у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування (365 % річних), є фіксованою та застосовується протягом погодженого сторонами строку кредитування – 730 днів. Повернення суми кредиту передбачено наприкінці строку кредитування, а періодичність платежів зі сплати процентів установлена кожні 20 днів відповідно до графіка платежів, що є Додатком № 1 до договору.

Умовами договору також передбачено, що проценти нараховуються щоденно за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня перерахування кредитних коштів позичальнику до дня повернення кредиту включно, на залишок заборгованості за кредитом. У разі прострочення чергового платежу зі сплати процентів позичальник зобов`язаний протягом 20 календарних днів сплатити прострочені проценти, строк сплати яких настав, а також фактично нараховані проценти станом на дату оплати.

Згідно з договором загальні витрати позичальника за кредитом на дату його укладення визначені в розмірі 50 005,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка – 2 686,54 %, а орієнтовна загальна вартість кредиту – 56 855,00 грн. Комісій за надання, обслуговування та повернення кредиту договором не передбачено.

Крім того, пунктом 3.5 договору передбачено відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів у вигляді штрафу: 1 096,00 грн на четвертий день порушення та 274,00 грн за кожний день порушення починаючи з п`ятого дня.

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту, підписаного відповідачкою 27 травня 2025 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором, сума кредиту становить 6 850,00 грн, строк кредитування – 730 днів, процентна ставка – 365 % річних. Загальні витрати за кредитом визначені у розмірі 50 005,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту – 56 855,00 грн, реальна річна процентна ставка – 2 686,54 %. Повернення кредиту та сплата процентів передбачені відповідно до встановленого графіка платежів.

Факт надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до якого 27 травня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», було здійснено переказ коштів у розмірі 6 850,00 грн з призначенням платежу «Перерахування коштів за договором 34530 від 27.05.2025 на умовах фінансового кредиту».

Крім того, на виконання ухвали суду АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» надано інформацію щодо належної ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 та виписку про рух коштів за період з 27 травня 2025 року по 01 червня 2025 року. З наданої виписки вбачається, що 27 травня 2025 року на зазначену платіжну картку зараховано кошти у розмірі 6 850,00 грн.

Згідно з наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором № 34530 від 27 травня 2025 року, станом на 02 травня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідачки становить 43 840,00 грн, з яких: 6 850,00 грн - строкова заборгованість за сумою кредиту; 23 290,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 13 700,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями. Відомостей про здійснення відповідачкою платежів у рахунок погашення заборгованості розрахунок не містить.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідно до частини шостої цієї статті відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, яка застосовується до спірних правовідносин у силу частини другої статті 1054 цього Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як установлено судом, кредитним договором № 34530 від 27 травня 2025 року сторони погодили суму кредиту 6 850,00 грн, строк кредитування 730 днів, фіксовану процентну ставку 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (365 % річних), а також періодичність сплати процентів – кожні 20 днів відповідно до графіка платежів. Повернення суми кредиту передбачено наприкінці строку кредитування.

Відповідно до умов договору проценти нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня надання кредитних коштів до дня повернення кредиту включно, на залишок заборгованості за кредитом.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вирішуючи спір у межах заявлених позовних вимог, суд має встановити факт укладення кредитного договору та надання відповідачці кредитних коштів, погоджені сторонами умови нарахування і сплати процентів, факт та період прострочення їх сплати, наявність та розмір здійснених відповідачкою платежів, а також перевірити правильність визначення позивачем розміру заборгованості, заявленої до стягнення.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами

Як установлено судом, умовами кредитного договору № 34530 від 27 травня 2025 року сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування та періодичність сплати процентів кожні 20 днів відповідно до графіка платежів. Проценти нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом на залишок заборгованості за кредитом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свій обов`язок за договором та 27 травня 2025 року перерахував відповідачці кредитні кошти у розмірі 6 850,00 грн. Водночас доказів належного виконання відповідачкою зобов`язань зі сплати процентів у строки, визначені договором та графіком платежів, матеріали справи не містять.

З наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 27 травня 2025 року по 02 травня 2026 року за користування кредитними коштами нараховано проценти, прострочена заборгованість за якими становить 23 290,00 грн. Розмір нарахованих процентів відповідає погодженій сторонами процентній ставці та умовам кредитного договору.

Враховуючи, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак свого обов`язку щодо своєчасної сплати процентів за користування ними належним чином не виконала, доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості суду не надала, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 23 290,00 грн простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки штрафу в розмірі 13 700,00 грн, суд виходить з такого.

Позивач просить стягнути з відповідачки 13 700,00 грн штрафу, нарахованого за порушення зобов`язань за кредитним договором.

Обґрунтовуючи правомірність такого нарахування, позивач посилається на Закон України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, викладено в новій редакції пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». На думку позивача, передбачене цим пунктом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори, укладені до визначеної у ньому дати, а оскільки кредитний договір № 34530 укладено 27 травня 2025 року, заборона на нарахування штрафних санкцій на спірні правовідносини не поширюється.

Суд не погоджується з такими доводами позивача.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначена норма ЦК України є імперативною та не ставить звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки у залежність від дати укладення кредитного договору, зокрема не обмежує її застосування договорами, укладеними до 24 січня 2024 року.

Внесення Законом № 3498-IX змін до пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не супроводжувалося внесенням відповідних змін до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не припинило його дії. Отже, саме по собі встановлення у Законі України «Про споживче кредитування» іншого обсягу звільнення споживачів від відповідальності не свідчить про виникнення у кредитодавця права на стягнення неустойки всупереч прямій забороні, встановленій ЦК України.

При цьому відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому посилання позивача на спеціальний характер Закону України «Про споживче кредитування» не спростовує необхідності застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Аналогічний підхід застосовується у судовій практиці: виключення або зміна положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо відповідальності позичальника не розглядається як підстава для незастосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до штрафних санкцій, нарахованих під час дії воєнного стану.

У цій справі кредитний договір № 34530 укладено 27 травня 2025 року, а штраф у розмірі 13 700,00 грн нараховано позивачем за невиконання відповідачкою зобов`язань за цим договором у період дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у зв`язку з чим відповідачка звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання, а нарахований штраф підлягає списанню кредитодавцем.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки 13 700,00 грн штрафу задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» підлягають частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 34530 від 27 травня 2025 року в розмірі 23 290,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом. У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 13 700,00 грн слід відмовити.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, укладений між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» як замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як виконавцем.

За умовами договору виконавець зобов`язався надавати замовнику юридичні послуги, зокрема здійснювати підготовку та подання позовних заяв про стягнення заборгованості з боржників замовника, складати інші процесуальні документи та здійснювати представництво інтересів замовника у судах.

Пунктом 3.1 договору визначено вартість окремих юридичних послуг, зокрема: 9 000,00 грн – підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника замовника; 12 000,00 грн – складення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції; 15 000,00 грн – складення касаційної скарги; 3 000,00 грн – складення відзиву на позовну заяву, заперечень та додаткових пояснень; 1 000,00 грн – складення та надсилання адвокатського запиту; 1 000,00 грн – складення заяви чи клопотання; 2 500,00 грн за годину – участь у судовому засіданні.

Відповідно до пунктів 3.2-3.4 договору вартість наданих послуг визначається згідно з установленими договором тарифами та фіксується в актах наданих послуг, які є підставою для оплати. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання відповідного акта наданих послуг.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг № 144 від 30 квітня 2026 року виконавцем надано послуги зі складання та подання позовних заяв до суду про стягнення заборгованості з боржників ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» згідно з реєстром № 1 від 30 квітня 2026 року. Загальна вартість наданих за актом послуг становить 100 000,00 грн.

Згідно з витягом з реєстру № 1 до акта приймання-передачі наданих послуг № 144 від 30 квітня 2026 року, ФОП ОСОБА_2 надано ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» правничі послуги у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 34530 від 27 травня 2025 року, а саме: складання та подання позовної заяви до суду – вартістю 9 000,00 грн, а також складання адвокатського запиту про витребування доказів – вартістю 1 000,00 грн. Загальна вартість правничих послуг, наданих у цій справі, становить 10 000,00 грн.

На підтвердження оплати наданих юридичних послуг позивачем надано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 70 від 30 квітня 2026 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» перерахувало ФОП ОСОБА_2 100 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за надання юридичних послуг по Договору № 03/06/2024 від 03.06.24 згідно акту № 144 від 30.04.2026 року, без ПДВ».

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц).

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 року у справі № 910/7032/17).

Попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 824/20/23).

Так, у питанні щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд неодноразово наголошував, що зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності таких витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідачка клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до суду не подавала.

Разом з тим, Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року у справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України, а не у частині четвертій статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та непропорційним до предмета спору. Ця справа незначної складності, ціна позову становить 36 990,00 грн, а її розгляд не потребував дослідження значного обсягу доказів чи вирішення складних правових питань, оскільки судова практика щодо вирішення спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами є сталою та передбачуваною.

Як убачається з наданих позивачем доказів, заявлені до відшкодування витрати в розмірі 10 000,00 грн складаються з 9 000,00 грн за складання та подання позовної заяви та 1 000,00 грн за складання адвокатського запиту про витребування доказів. При цьому обсяг фактично наданої у цій справі правничої допомоги не свідчить про необхідність покладення на відповідачку витрат у заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, ціну позову, складність справи та обсяг фактично наданої правничої допомоги, суд доходить висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн не відповідають критеріям розумності та пропорційності.

З огляду на характер спору та обсяг фактично наданих послуг суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, у сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 36 990,00 грн, а підлягає задоволенню в сумі 23 290,00 грн, що становить 62,96 % (23 290,00 х 100 : 36 990,00). Тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1 676,25 грн судового збору (2 662,40 х 62,96 %) та 3 148,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (5 000,00 х 62,96 %), а всього 4 824,25 грн судових витрат.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» заборгованість за кредитним договором № 34530 від 27 травня 2025 року в розмірі 23 290,00 грн (двадцять три тисячі двісті дев`яносто гривень 00 копійок), яка складається з простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» 4 824,25 грн (чотири тисячі вісімсот двадцять чотири гривні 25 копійок) судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ», місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 41466388.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя