Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №216/5780/24 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5780/24

провадження 2/216/267/26

РІШЕННЯ

іменем України

01 жовтня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Таганської Є.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі – ТОВ «Діджи Фінанс») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 124 908,11 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 49 456,24 грн, заборгованість за відсотками 75 451,87 грн. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Обґрунтування позовних вимог

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 09.12.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та відповідачкою було укладено договір про надання споживчого кредиту № 771411, на підставі якого відповідачці були видані кредитні кошти в сумі 50 000 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань утворилася заборгованість.

28.08.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та позивачем було укладено Договір факторингу № 2808-23 відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 26 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

11 лютого 2025 року представник відповідачки – Вовк М.В. звернувся до суду з відзивом на позов.

Як на підставу заперечень посилається на те, що позивачем не було доведено факту перерахування грошових коштів за кредитним договором на картковий рахунок позичальника документальними доказами, а саме: виписками з особових рахунків клієнта, іншою первинною бухгалтерською документацією тощо, які повинні бути оформленні згідно норми статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Просив відмовити з цих підстав в позові, та стягнути на користь відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 20 лютого 2025 року звернувся до суду з відповіддю на відзив. Вважає відзив відповідачки безпідставним. На підтвердження перерахунку відповідачці грошових коштів позивачем надано платіжне доручення № 12891 від 09.12.2021, за яким первісним кредитором було перераховано кошти в розмірі 50 000 грн на картковий рахунок указаний відповідачкою при укладенні кредитного договору № 473121****9608, призначення платежу: #4731219617719608 ПН 2916410240 видача кредиту згідно договору № 771411 від 09.12.2021 ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 . Щодо стягнення витрат на правничу допомогу зазначає, що вони мають бути доведені стороною, що дійсно понесені, та оцінюватись судом за критеріями співмірності, та розумності.

Обставини справи, встановлені судом

09.12.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та відповідачкою було укладено договір про надання споживчого кредиту № 771411, підписаний власноручно.

Пунктами 1.2. – 1.4. вказаного договору визначено, що на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 62 500 грн. Строк кредиту 1096 днів, з кінцевим терміном повернення 09.12.2024 (включно). Детальні терміни повернення кредиту, визначені у Графіку платежів, що є додатком № 1 до цього Договору.

Також, п. 1.5. договору про надання споживчого кредиту № 771411 визначено тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить:

- за перший день користування кредитом (включно) – 25% в день (9125% річних);

- за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних.

Платіжним дорученням № 12891 від 09.12.2021 підтверджено перерахування відповідачці грошових коштів на загальну суму 50 000 грн, призначення платежу: #4731219617719608 ПН 2916410240 видача кредиту згідно договору № 771411 від 09.12.2021 ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку наданого позивачем заборгованість відповідачки перед ТОВ «Діджи Фінанс» станом на 28.08.2023 становить 124 908,11 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 49 456,24 грн, та заборгованості за відсотками – 75 451,87 грн.

На підставі договору факторингу від 28.08.2023, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс», до останнього перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 771411 від 09.12.2021.

Джерела права й акти їх застосування

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Як встановлено при розгляді справи, первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду

Судом встановлено, що 09.12.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та відповідачкою було укладено договір про надання споживчого кредиту № 771411, умовами якого було визначено порядок повернення кредиту, та сплати процентів.

В ході розгляду справи відповідачка позов не визнала, заперечила факт отримання кредитних коштів, та у відзиві на позов посилалась на відсутність доказів у позивача на підтвердження вказаної обставини.

Матеріали справи містять платіжне доручення № 12891 від 09.12.2021 про перерахування банком платника АТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів на загальну суму 50 000 грн, призначення платежу: #4731219617719608 ПН 2916410240 видача кредиту згідно договору № 771411 від 09.12.2021 ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 .

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Вказані норми є підставою для висновку про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24).

Позивач не скористався правом звернення до суду з клопотанням про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України, на підтвердження фактичних обставин справи.

Таким чином, позивачем не було надано суду первинних документів (в тому числі й виписок з рахунку) оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на підтвердження перерахування відповідачці кредитних коштів первісним кредитом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовні вимоги.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обґрунтованості та законності заявленого ним позову, що зумовлює необхідність визнання позовних вимог необґрунтованими із постановленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про відмову в позові.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пп. 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в позові, судовий збір, та витрати на правничу допомогу заявлені позивачем слід залишити за ним.

Разом з тим, відповідачкою заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн, на підтвердження понесення яких надано розрахункову квитанцію серії АВ-ТБ № 0250009 від 10.02.2025, договір про надання правової (правничої) допомоги від 10.02.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Серед правових послуг зазначено: ознайомлення з матеріалами справи, консультації, складення відзиву на позов.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що ціна наданих адвокатами послуг була доведена належним чином.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі N 922/1964/21 (провадження N 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього ‘(пункти 107-109).

Таким чином, враховуючи відмову у позові, на користь відповідачки слід стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в заявленому розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610, 625-629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6 13, 17, 18, 76 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Відомості про сторони:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО