Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №216/7392/24 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/7392/24

провадження 2/216/304/26

РІШЕННЯ

іменем України

31 серпня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Таганської Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Обґрунтування позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що їй належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі окрім неї також зареєстровані її колишній чоловік – ОСОБА_2 , та діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_2 не проживає у квартирі з 25.06.2019 року, а ОСОБА_3 з 2021 року, обоє мешкають за кордоном, та добровільно не бажають знятись з реєстраційного обліку.

Відповідачі не сплачують комунальних послуг, не беруть участі в утриманні житла, не мають там особистих речей. Станом на 01.08.2024 заборгованість по сплаті комунальних послуг складає 21 282,85 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження.

11 березня 2025 року представниця відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6 звернулась до суду з відзивом на позов.

Як на підставу заперечень посилається на те, що з 15.12.2015 ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою, шлюб було розірвано рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/7927/23 від 07.12.2023. Під час перебування у шлюбі 22 липня 2016 року подружжям було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та оформлено на позивачку, шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О.П., зареєстровано за номером 1589. Згідно п. 6.3 вищевказаного договору, придбання цієї квартири вчиняється за письмовою згодою чоловіка – покупця – ОСОБА_2 , тобто є спільною сумісною власністю. Квартира була придбана за кошти відповідача, та його батьків. Відповідач в даний час мешкає за кордоном, однак він є громадянином України, та має право користуватися вказаним житлом. Просила суд відмовити в позові.

Ухвалою суду від 12 серпня 2025 року за клопотанням представниці відповідача ОСОБА_6 , зупинено провадження у справі № 216/7392/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 216/2785/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку квартири, набутої у шлюбі.

Ухвалою суду від 10 лютого 2026 року поновлено провадження у справі № 216/7392/24.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Аргументи учасників

Позивачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, її представниця ОСОБА_7 надала заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представниця відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6 надала суду заяву про розгляд справи без її участі, просила відмовити в позові із посиланням на обставини викладені у відзиві на позов.

Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради Чайка Л.Б. надала суду заяву про справи без участі представника, заперечень немає.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Обставини справи, встановлені судом.

Згідно договору купівлі-продажу квартири посвідченого 22.07.2016 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О.П., та зареєстрованого в реєстрі за № 1589, ОСОБА_8 належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 6.3 вищевказаного договору визначено, що придбання квартири за цим договором вчиняється за письмовою згодою чоловіка покупця – ОСОБА_2 , викладеного у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О.П.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/7927/23 від 07.12.2023, яке набрало законної сили 09.01.2024, розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , зареєстрований 15 грудня 2015 року Центрального-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1206.

Довідками об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аристократ» від 01.10.2024, та № 173 від 14.10.2024 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: власниця – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чоловік – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (згідно акту про місце проживання не проживає за вказаною адресою з 2019 року по теперішній час); син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (згідно акту про місце проживання не проживає за вказаною адресою з 2021 року по теперішній час); донька – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/2785/25 від 17.09.2025, яке набрало законної сили 20.10.2025, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Позиція суду та застосовані норми права

Приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, зміст позовних вимог зводиться до захисту прав позивача як користувача спірної житлової квартири від порушень з боку відповідача, який зареєстрований у цій же квартирі, шляхом зняття його з реєстрації.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак вимога позивачки в частині визнання його таким, що втратив право користування квартирою є незаконною, та в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо вимоги позивачки про визнання втратившим право користування квартирою відповідачем ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців; якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках, перелік яких наведений у частині 3 цієї статті.

При прийнятті рішення по суті справи, суд також керується роз`ясненнями, даних в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», зі змінами та доповненнями, де зазначено, що у справах про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені законом строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, з особами, що потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Під час розгляду справи судом не здобуто жодних доказів про поважність причин не проживання відповідача ОСОБА_3 у спірному помешканні.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц висловлений висновок щодо застосування статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вказано, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Верховний Суд виходить з того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, провадження № 61-30912св18, від 26 лютого 2020 року у справі №333/6160/17, провадження №61-7317св19, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, провадження № 61-23089св19.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.

Дійсна сутність відповідних позовних вимог має оцінюватись судом виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.

Водночас відповідно до статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

У зв`язку із цим, відповідно до статті 16 ЦК України вимоги про зняття особи з реєстрації за місцем проживання можливе лише при вирішенні спору про житлові права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється: за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Разом з тим, частиною 3 статті 18 цього ж Закону визначено, що зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника.

В ході розгляду справи судом встановлено, що співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 є позивачка та відповідач ОСОБА_2 , останній мешкає за кордоном, а тому позивачка позбавлена можливості без його згоди зняти з реєстрації відповідача ОСОБА_3 , відповідно змушена вирішувати дане питання в судовому порядку.

Висновки за результатами розгляду справи

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, вважає позов в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 таким, що підлягає до задоволення, оскільки останній залишив спірне житлове приміщення близько п`яти років не намагався повернутись до нього. Пояснень, щодо поважності не користування житлом відповідачем ОСОБА_3 не надано, отже є підстави для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.

Таким чином, враховуючи доведеність з боку позивача того факту, що відповідач ОСОБА_3 понад шість місяців не проживає на спірній житловій площі без поважних на те причин, суд вважає, що заявлені позовні вимоги заявлені до нього є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірним житлом.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 71, 72 ЖК України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 89, 228-229, 263, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 таким, що втратив право користування житловим приміщеннями, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сил и після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Відомості про сторони:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, код ЄДРПОУ: 41697046, місцезнаходження: 50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1.

Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО