Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №182/1151/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1151/25

Провадження № 2/0182/696/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01.10.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 22 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7211591, відповідно до якого Товариством було надано відповідачу грошові кошти на загальну суму 4 500 грн. 00 коп., а відповідач зобов`язувалася повернути кредит у термін, визначений договором. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України. 26 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-капітал», у відповідності до гл.47 ЦК України, було укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно якого ТОВ «Мілоан» відступає право вимоги, а ТОВ ФК «Кредит-капітал» набуває право вимоги до боржників, в тому числі, й до ОСОБА_1 заборгованість якої становить 14 119 грн. 92 коп., яку представник позивача й просить суд стягнути з відповідача, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2025 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Від представника відповідачки на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вважає, що вона не підлягає задоволенню та заперечує проти позову з наступних підстав. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу права вимоги позивача за кредитним договором № 7211591 від 22.12.2023 року, укладеного між відповідачкою та ТОВ «Мілоан». До позовної зави не надано акту прийому-передачі та реєстру боржників до відступлення прав вимоги за договором № 105-МЛ від 26 квітня 2024 року, який мав бути переданий первісним кредитором позивачу, як визначено у даному договорі, що позбавляє встановити, що право вимоги до відповідачки за договором № 7211591 від 22.12.2023 року, укладеного між відповідачкою та ТОВ «Мілоан», дійсно, перейшло до позивача, а також яка сума заборгованості відступлена ТОВ «Мілоан». Також, позивачем не надано жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідачки, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідного рахунку відповідачці. Крім того, при заявленій позивачем заборгованості в розмірі 4 320 грн., останній просить стягнути з відповідачки прострочену заборгованість за сумою відсотків в розмірі 9 529,92 грн., тобто, більше, ніж в 2 рази основної заборгованості. Враховуючи викладене, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

15.10.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надійшла відповідь на відзив, у якій вказано, що 22.12.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 7211591, зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами загальним строком 105 календарних днів, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку Відповідача. ТОВ «Мілоан» надіслало відповідачеві одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору у вигляді смс на номер телефону Відповідача, який той використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції товариства щодо укладення кредитного договору № 7211591 від 22.12.2023 року, що зафіксовано в ІТС товариства. Кредитний договір № 7211591 від 22.12.2023 року є укладеним в електронній формі. При укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Тобто, підписання Відповідачем договору про надання кредиту свідчить про ознайомлення його з правилами надання коштів у позику та вимогами ч.2 ст.12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", так як ознайомлення із даними правилами передують укладенню договору. Отже, Відповідач був у повній мірі поінформований про умови надання кредиту, відповідно до вимог чинного законодавства, що не заперечується і Позивачем. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості, виконаний ТОВ «Мілоан», враховує щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, є належним та допустимим доказом, у розуміння статей 76-78 ЦПК України. Усі умови кредитування, процентні ставки, сума кредиту та розміри платежів було обумовлені та погоджені сторонами, тому, розрахунки заборгованості є правильними та підлягають стягненню. Усі докази, що підтверджують укладення договору, надсилання суми кредиту відповідачу та детальний розрахунок суми, яка підлягає до стягнення, містяться у додатках до позовної заяви. Також, на підтвердження надання відповідачу кредиту, позивач подав копію платіжного доручення № 118366010 від 12 грудня 2023 року, з якого слідує, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 на кредит рах.№444111*7574 кредитні кошти в сумі 4 500 грн. 00 коп., у дорученні вказано номер транзакції, сума транзакції, дата проведення транзакції та номер картки, на яку перераховані кошти, де, зокрема, сума транзакції збігається з сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції з датою укладеного договору та зазначено частково номер картки, на яку перераховані кошти, який збігається з реквізитами платіжної банківської картки, вказаної в п.2.1 договору. Товариство не банк та небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників. Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб, шляхом переказу кредитних коштів, на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту. Товариством, на підтвердження здійснення господарської операції щодо кредитного договору, надано платіжне доручення від 22.12.2023 року про переказ коштів, згідно укладеного кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Судом встановлено, що 25.12.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7211591, відповідно до якого Товариство надало позичальнику грошові кошти в сумі 4 500,00 грн.

Згідно п.1.5.1 Договору, комісія за надання кредиту: 270,00 грн., яка нараховується за ставкою 6,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п.1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 607,50 грн., які нараховуються за ставкою 0,90 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Згідно п.1.5.3 Договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 9315,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п.1.6 Договору).

Також, позивачем надано графік платежів за договором про споживчий кредит 7211591 від 22.12.2023 року, заяву на отримання кредиту № 7211591 та додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором, як додатки до кредитного договору.

Відповідно до п.6.1-6.2 Договору, укладення цього Договору здійснюється в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформа- ційно- телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Підписання даного договору відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послі- довність) для підписання цього договору.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Порядок укладення електронного договору визначений статтею 11 даного закону, при цьому, згідно частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.

Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладення договору, шляхом заповнення Анкети-заяви про надання (отримання) кредиту, з веденням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору.

На виконання умов укладеного договору кредитодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4 500,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням 118366010 від 22.12.2023 року.

26.04.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 7211591 від 22.12.2023 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

На виконання Договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ від 26.04.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» складено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ від 26.04.2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором сумі 14 119,92 грн., з яких: 4 320,00 грн. залишок по тілу кредиту; 9 529,92 грн. залишок по відсотках; 270,00 грн. залишок по комісії.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором за кредитним договором №8230932 від 25.03.2024 року на підставі укладеного із ТОВ «Мілоан» договору відступлення прав вимог № 108-МЛ від 29.07.2024 року. Відтак, у ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» виникло право вимоги до відповідача.

19.11.2025 року від представника ТОВ ФК «Контрактовий дім» Пономар К.О. надійшла відповідь на виконання ухвали в якій зазначено, що Товариством 22.12.2023 року о 21:12 успішно здійснено (завершено) переказ коштів від платника ТОВ «Мілоан» ЄДРПОУ 40484607 за платіжною операцією № 1342428905 на суму 4500,00 грн. на користь отримувача Люстрова Ганна Валеріївна на платіжну карту НОМЕР_1 (АТ Універсал Банк) з призначенням платежу «кредитні кошти від ТОВ МІЛОАН згідно договору 7211591».

Згідно статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно пункту 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання.

У Постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 вказано про те, що виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.

Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» направило відповідачу претензію з вимогою про погашення боргу за кредитним договором однак, за наявних письмових матеріалів справи, відповідач вимоги позивача не виконав, заборгованість не погасив.

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При укладанні Договору сторони керувались частиною 1 статті 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статей 525-526,530,1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, на підставі оцінки викладених у позовній заяві аргументів, наданих позивачем доказів та вищенаведених положень закону, суд визнає доведеним факт невиконання відповідачем ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до наданого суду розрахунку, сума заборгованості Відповідача становить 14 119,92 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 4 320 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків – 9 529,92 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту – 270,00 грн.

Ознайомившись з умовами кредитного договору та розрахунком заборгованості, суд вважає, що вимоги щодо нарахування відсотків є несправедливими і значно перевищують розмір заборгованості, стягнутий за тілом кредиту, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Необхідно зазначити, що, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить, виключно, від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то, за певних обставин, обсяг відповідальності може бути нерозумним, з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також, у цій постанові зазначено, що, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Суд стверджує, що, дійсно, розмір відсотків є завищеним відносно тіла кредиту, непропорційними і нерозумними, що є за своєю суттю несправедливим, оскільки порушують права споживачів кредитних послуг.

Вимога про нарахування та сплату вищезазначених відсотків у розмірі 9 529,92 грн., з огляду на розмір тіла кредиту (4 320,00 грн.), є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить, виключно, від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

За таких обставин, з огляду на суттєву не співмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та тілом кредиту, що не є справедливим та, з урахуванням положень п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 4 320,00 грн., що дорівнює тілу кредиту та відповідатиме балансу інтересів кредитора та боржника.

Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача становить 8 910,00 грн. (4 320,00 грн. (тіло кредиту) + 4 320,00 грн. (відсотки за користування кредитом) + прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту у сумі 270,00 гривень.

Враховуючи викладене, позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 8 910,00 грн., яка та складається з: 4 320,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4 320,00 грн. - заборгованість за процентами, заборгованість за комісією 270,00 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (8 910 грн. 00 коп. х 100 % : 14 119,92 грн. 00 коп.. = 63 %) - задоволено позов. Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп. (2 422 грн. 40 коп. х 63 % : 100 % = 1 526 грн. 12 коп.).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 526 грн. 12 коп., у відповідності до пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 10, 12, 13, 23, 141, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 7211591 від 22.12.2023 року у розмірі 8910 (вісім тисяч дев`ятсот десять грн.) 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) судовий збір в розмірі 1 526 грн. (одна тисяча п`ятсот двадцять шість грн.) 12 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал