Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №205/1717/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/1717/25

Номер провадження1-кп/205/573/26

Новокодацький районний суд міста Дніпра

Провадження № 1-кп/205/573/26 Справа № 205/1717/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024042110000386 від 14 листопада 2024 року стосовно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Марганець Дніпропетровської області, громадянин України, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , має вищу освіту, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, останній раз: 15.04.2022 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Звільнений по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушен ня, передбаченого ч 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (надалі КК),

за участю:

прокурора ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

в режимі відеоконференції:

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_6

представника потерпілої ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

Старший лейтенант ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізаціїї та перебуваючи на посаді командира взводу резерву сержантського складу роти резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 14 листопада 2024 року близько 12:20 год., керуючи технічно справним транспортним засобом автомобілем «Toyota Land Cruiser» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , рухався проїзною частиною вулиці Метробудівська з боку вулиці Великої Діївської в напрямку вулиці Набережної Заводської в Новокодацькому районі міста Дніпра, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, при виборі швидкості руху керованим ним автомобілем, не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, внаслідок чого втратив можливість контролювати його рух, продовжив свій некерований рух прямо та без гальмування, виїхавши на смугу зустрічного руху транспортних засобів по вулиці Набережній Заводській, допустив зіткнення з автомобілем «Ford Focus C307», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась в крайній лівій смузі (четвертій) вул. Набережна Заводська справа наліво за напрямком руху автомобіля.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водію ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден лобної ділянки зліва; закритої травми тазу з переломами лівої бічної маси крижі, лівої вертлугової западини з центральним вивихом стегнової кістки, переломами нижньої гілки правої лонної кістки та гілок обох сідничних кісток, гематомою малого тазу, які згідно висновку судово-медичного експерта відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров?я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося у тому, що водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом - автомобілем «Toyota Land Cruiser» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , не виконав вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, невиконання якого знаходиться в причинному зв`язку з наслідками, що настали, а саме: п. 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Правова кваліфікація дій обвинуваченого.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, тобто порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Позиції учасників судового провадження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному та суду пояснив, що дійсно він, при вказаних у цьому вироку обставинах, у вказаному місці та у вказаний час, втратив керування транспортним засобом, виїхав на зустрічну смугу для руху та скоїв зіткнення з автомобілем Форд Фокус. Цивільний позов потерпілої не визнав у повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні також підтвердила обставини та механізм дорожньо-транспортної пригоди за обставин, викладених у цьому вироку та не заперечувала проти проведення судового розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК). Просила суд про призначення суворого покарання обвинуваченому ОСОБА_3 та просила задовольнити цивільний позов у повному обсязі.

Мотиви суду щодо доведеності обвинувачення.

Положеннями ч. 3 ст. 349 КПК визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі зазначеної норми процесуального закону, повинен роз`яснити суть даної норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їх позицій (Постанова ККС ВС від 03.08.2023 у справі №281/181/21).

Відповідно до правового висновку щодо застосування норм процесуального права, викладеного у постановах ККС ВС від 22.04.2025 у справі №159/483/24, від 11.03.2025 у справі №359/3977/24 та ін., суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений та потерпіла не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, судом установлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються та вважає за необхідне обмежитись дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .

В той же час, враховуючи невизнання обвинуваченим та цивільним Відповідачем цивільного позову потерпілої, суд вважає за необхідне здійснити його судовий розгляд у загальному порядку.

Так, суд, допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суд про обставини вчинення кримінального правопорушення, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, доходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження у повному обсязі, а його необережні дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Мотиви призначення покарання.

При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст. 65-67 КК, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК належить до категорії нетяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, зокрема, що ОСОБА_3 раніше не судимий, визнав свою провину у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога, за місцем несення служби характеризується позитивно, є учасником бойових дій.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК, суд відносить щире каяття, яке ґрунтується на визнанні особою своєї провини та висловленні жалю з приводу вчиненого, часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК, судом не встановлено.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 наголошено, що „окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину“ (абзац п`ятий підпункту 4.1); „правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям“ (абзац четвертий підпункту 4.2).

За таких обставин, з огляду на принцип індивідуалізації та домірності (пропорційності) покарання, який полягає, зокрема у адекватності застосованого заходу примусу та скоєного діяння, суд доходить висновку, що в даному конкретному випадку пропорційним відносно вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення буде покарання у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що сприятиме досягненню мети призначеного покарання та зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним особисто так і іншими особами.

Таким чином, суд, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, характер та обставини його вчинення, рівень його суспільної небезпеки, виключно негативні наслідки кримінального правопорушення для потерпілої, вказані вище дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставини, що його обтяжують, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження нових злочинів можливо досягти в без ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим, суд призначає покарання у виді штрафу у максимальному розмірі, передбаченого санкцією статті з позбавленням права керування транспортними засобами.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Питання щодо речових доказів вирішуються судом в порядку ст. 100 КПК.

Заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування залучався експерт для проведення судових експертиз, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати на їх проведення на користь держави.

Вирішення судом цивільного позову.

Потерпілою ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 та Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) було заявлено цивільний позов про стягнення матеріального та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала поданий нею цивільний позов та просила його задовольнити у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_3 не визнав цивільний позов у повному обсязі та зазначив, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження частково відшкодував потерпілій заподіяну шкоду у загальній сумі близько 200 000 гривень та його цивільно-правова відповідальність застрахована, у зв`язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог до нього.

Представник цивільного Відповідача до зали суду не з`явився, надав суду заяву в якій просив здійснити розгляд даного кримінального провадження та цивільного позову у його відсутність. При цьому, направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог до МТСБУ у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали цивільного позову потерпілої, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вислухавши їх доводи та обґрунтування, доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, який був чинним на час ДТП, (далі Закон), регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За змістом п. 13.1 статті 13 Закону, учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до абз. 2 п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.п. «г» п. 41.1 статті 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до п. 23.1 статті 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого, шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим.

Відповідно до ст. 28 Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до п. 30.1, 30.2 статті 30 Закону, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Так, у своїй позовній заяві потерпіла ОСОБА_5 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальну шкоду, пов`язану з фізичним знищенням автомобіля у розмірі 25 610 гривень, а з МТСБУ 160 000 гривень, а також просить стягнути з МТСБУ шкоду, заподіяну її життю та здоров`ю в розмірі 242 266 гривень 05 копійок.

Свої позовні вимоги до обвинуваченого ОСОБА_3 та МТСБУ в частині відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням автомобіля Форд Фокус, реєстраційний номер НОМЕР_4 потерпіла обґрунтовує тим, що відповідно до висновку експерта №04/08/25 за результатом проведення транспортно-товарознавчого дослідження, проведеного за заявою потерпілої, вартість матеріального збитку, завданого потерпілій складає 185 610 гривень, а тому МТСБУ, в межах лімітів цивільної відповідальності має відшкодувати їй 160 000 гривень за фізичне знищення транспортного засобу, а обвинувачений ОСОБА_3 25 610 гривень, оскільки розмір матеріальних збитків перевищує ліміт відповідальності МТСБУ.

Представник цивільного Відповідача у своєму відзиві заперечував проти задоволення цивільного позову в частині відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням автомобіля, оскільки ані потерпіла, ані її представник не звертались протягом року з моменту настання ДТП з заявою на виплату такого відшкодування, що, відповідно до положень п.п. 37.1.4 п. 37.1 статті 37 Закону є підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

Суд не може погодитись з вказаною позицією представника цивільного Відповідача, оскільки вона суперечить матеріалами кримінального провадження та правовим висновкам Верховного Суду з огляду на таке.

Так, відповідно до правового висновку щодо застосування норм матеріального права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17, пропуск річного строку сам по собі не припиняє цивільне право потерпілого на відшкодування шкоди і не є спеціальною позовною давністю. За наявності добросовісної поведінки потерпілого та якщо буде доведено, що строк пропущено з причин, незалежних від нього, він може вимагати відшкодування безпосередньо в суді.

На підтвердження добросовісної поведінки потерпілої, до матеріалів цивільного позову долучено лист-запрошення представника потерпілої від 24 липня 2025 року, з доказами його направлення на електронну адресу, в тому числі й до МТСБУ, відповідно до якого, представник потерпілої просив забезпечити участь уповноважених осіб МТСБУ для огляду об`єкта дослідження, а саме автомобілю Форд Фокус, реєстраційний номер НОМЕР_4 та подальшого проведення товарознавчої експертизи та оцінки колісного транспортного засобу. На вказаний лист запрошення представники МТСБУ не відреагували, не забезпечили присутність уповноваженого представника під час проведення огляду об`єкта оцінки.

Таким чином, потерпіла не була бездіяльною щодо реалізації свого права на отримання відшкодування, а вчинила дії, безпосередньо спрямовані на встановлення обставин страхового випадку та розміру завданої шкоди. При цьому проведення огляду транспортного засобу є необхідною складовою визначення розміру шкоди, а тому своєчасне повідомлення МТСБУ про необхідність такого огляду свідчить про належну ініціативу потерпілої щодо врегулювання страхового випадку. Крім того, МТСБУ, будучи своєчасно повідомленим про необхідність проведення огляду транспортного засобу й про обставини ДТП, не зазначало потерпілій або її представнику про необхідність подання нею саме заяви про страхове відшкодування.

Також, за змістом положень ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

За вказаних обставин, з огляду на те, що загальна сума матеріальної шкоди спричинена потерпілій внаслідок фізичного знищення транспортного засобу складає 185 610 гривень, а ліміт відповідальності МТСБУ за шкоду майну потерпілого на момент ДТП складало 160 000, суд доходить висновку про доведеність потерпілою позовних вимог в цій частині, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі, а різниця між лімітом страхового відшкодування та фактичним розміром шкоди підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 .

Крім вказаного, потерпілою ОСОБА_5 у цивільному позові ставиться питання про стягнення з МТСБУ шкоди, заподіяної її життю та здоров`ю в розмірі 242 266 гривень.

У відзиві на позовну заяву представник цивільного Відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в цій частині, посилаючись на те, що хоча додатки до цивільного позову і містять чеки на придбання лікарських засобів, однак додані до позову документи не містять необхідних призначень лікарями придбань таких лікарських засобів та проведення оперативних втручань, а тому вважає вказані позовні вимоги не доведеними потерпілою.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Касаційний цивільний суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 694/1482/21 визнав недостатніми самі лише квитанції на придбання ліків за відсутності виписки з історії хвороби, амбулаторної картки, діагнозів та призначень лікаря, оскільки за таких обставин неможливо встановити, що придбані препарати були призначені потерпілому та пов`язані з лікуванням ушкоджень, отриманих унаслідок ДТП.

Необхідність витрат на лікування має бути підтверджена не лише фактом їх оплати, а й медичними доказами, які дають можливість встановити їх необхідність, призначення потерпілому та причинний зв`язок із отриманими внаслідок ДТП ушкодженнями.

У даному конкретному випадку на підтвердження понесення потерпілою витрат на лікування до цивільного позову долучено виписки з медичних карт стаціонарного хворого №10746 від 03.12.2024, №4952 від 09.05.2025, №8311 від 12.06.2025 з копіями фіскальних чеків, рахунків на оплату та відповідних призначень лікарів на загальну суму 148 966 гривень 05 копійок, а тому суд вважає зазначену суму матеріальних збитків такою, що знайшла своє підтвердження під час розгляду даного кримінального провадження та така сума підлягає стягненню з МТСБУ на користь потерпілої.

Крім зазначеного, потерпілою ОСОБА_5 заявлено вимоги про відшкодування шкоди, пов`язаною зі стійкою втратою працездатності, яку остання оцінила в 93 300 гривень.

У відзиві на позовну заяву в цій частині представник цивільного Відповідача зазначає про відсутність доказів отримання потерпілою ОСОБА_5 ІІІ групи інвалідності, у зв`язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Так, відповідно до п. 26.1 статті 26 Закону, шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до абз. 4 п. 26.2 статті 26 Закону, мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

На спростування доводів представника цивільного Відповідача щодо відсутності доказів отримання потерпілою ОСОБА_5 групи інвалідності, в матеріалах цивільного позову міститься відповідне пенсійне посвідчення останньої № НОМЕР_5 , відповідно до якого остання отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи, а тому право на отримання нею регламентної виплати за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є підтвердженим.

Суд не може погодитись з розрахунком, наданим представником потерпілої щодо розміру регламентної виплати за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності, оскільки з 1 квітня 2024 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 8 000 грн, а тому 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі станом на 14.11.2024 становило 96 000 гривень, оскільки такий розмір, згідно з вимог Закону, визначається саме на дату настання страхового випадку.

В той же час, з огляду на принцип диспозитивності, закріпленого в ч. 1 ст. 13 ЦПК України, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та прямої заборони виходу за межі позовних вимог, зазначеної в ч. 2 ст. 264 ЦПК України, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги потерпілої до МТСБУ в цій частині у розмірі, заявленому в позові, а саме у сумі 93 300 гривень.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та МТСБУ в частині відшкодування матеріальної шкоди знайшли своє повне підтвердження під час розгляду даного кримінального провадження та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Із систематичного аналізу норм закону слідує, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При цьому розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Крім цього, відповідно до ст. 26-1 Закону, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Потерпілою у своєму цивільному позові заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 300 000 гривень, з яких вона просить суд стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 287 886 гривень 70 копійок, а з МТСБУ у розмірі 12 113 гривень 30 копійок.

У своєму відзиві представник цивільного Відповідача з посиланням на недоведення потерпілої розміру шкоди, заподіяної здоров`ю, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В той же час, з огляду на вищевикладені висновки суду про доведеність потерпілою розміру шкоди, заподіяної її здоров`ю, суд доходить висновку про необхідність задоволенні позовних потерпілої в цій частині, які повністю узгоджуються з вимогами ст. 26-1 Закону.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілій, суд безумовно погоджується, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілій ОСОБА_5 було спричинено моральної шкоди, яка полягає у фізичних і душевних страждань, які зазнала потерпіла внаслідок завдання шкоди її здоров`ю, суд враховує характер заподіяння моральної шкоди, характер і об`єм моральних страждань потерпілої, що полягає у глибині душевних страждань та переживань, непомірному стресі, втраті психологічної рівноваги внаслідок порушення сталого побуту, життєвих зв`язків і що внаслідок цього вона змушена була змінити свій звичний уклад життя, докладати додаткових зусиль для організації свого життя та лікування, а також, що жодна майнова компенсація практично не в змозі відновити попередній стан її здоров`я, який існував до події кримінального правопорушення, а тому суд, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості вважає що моральне відшкодування слід визначити у розмірі 150 000 гривень з яких, як зазначалось вище, 12 113 гривень 30 копійок підлягає стягненню з МТСБУ, а решта у розмірі 137 886 гривень 70 копійок підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 .

При цьому, суд враховує, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження, обвинуваченим ОСОБА_3 було добровільно сплачено потерпілій грошові кошти у загальному розмірі 170 100 гривень на лікування, проте ця обставина вже враховувалась судом під час обрання виду та розміру покарання обвинуваченому та не звільняє останнього від обов`язку відшкодувати потерпілій заподіяну моральну шкоду.

Щодо позовних вимог про стягнення процесуальних витрат.

Також, у своєму позові потерпіла ОСОБА_5 просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та МТСБУ витрати, пов`язані з залученням експерта за проведення транспортно-товарознавчого дослідження №04/08/25 від 11 серпня 2025 року. На підтвердження понесених витрат потерпілою подано до суду копію договору №29/05/25 від 29 травня 2025 року та фіскальний чек по сплаті 4000 гривень за вказаним договором.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як установлено судом, відповідно до висновку експерта розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілій унаслідок фізичного знищення транспортного засобу, становить 185 610 грн 40 коп.

При цьому з Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягає стягненню 160 000 грн, що становить 86,2021 % від загального розміру встановленої експертизою шкоди, а з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає стягненню 25 610 грн 40 коп., що становить 13,7979 %.

Оскільки проведення зазначеної експертизи було безпосередньо пов`язане з визначенням розміру матеріальної шкоди, яка є предметом позову, понесені потерпілою ОСОБА_5 витрати на її проведення у розмірі 4 000 грн підлягають розподілу між відповідачами пропорційно розміру задоволених щодо них позовних вимог.

Таким чином, з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь потерпілої підлягає стягненню 3 448 грн 08 коп. витрат на проведення експертизи, а з обвинуваченого ОСОБА_3 — 551 грн 92 коп. таких витрат.

При цьому Верховний Суд у своїй постанові у справі №462/2077/17 зазначив, що при позові до кількох відповідачів судовий збір відшкодовується пропорційно розміру задоволених вимог до кожного відповідача, а солідарне стягнення судових витрат не допускається.

Підсумовуючи все вищевказане, суд доходить висновку про часткове задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Керуючись ст. ст. 7, 128, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 5000 (п`яти) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Роз`яснити обвинуваченому, що він зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

У разі несплати штрафу та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт.

На підстав ч. 2 ст. 124 КПК, стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення судових експертиз технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/104-24/46684-ІТ у розмірі 3183 гривень 06 копійок, №СЕ-19/104-25-3847-ІТ у розмірі 2387 гривень 70 копійок, №СЕ-19/104-25/3843-ІТ у розмірі 2387 гривень 90 копійок та за проведення комплексної експертизи матеріалів та засобів відео-, звукозапису та автотехнічної експертизи №КСЕ-19/121-24/35508 у розмірі 15 918 гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 25 610 гривень 40 копійок в якості відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 137 886 гривень 70 копійок в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь потерпілої ОСОБА_5 402 266 гривні 05 копійок в якості відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь потерпілої ОСОБА_5 12 113 гривень 30 копійок в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 понесені нею витрати на залучення експерта у розмірі 551 грн 92 коп.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь потерпілої ОСОБА_5 понесені нею витрати на залучення експерта у розмірі 3 448 грн 08 коп.

В задоволенні інших позовних вимог потерпілої ОСОБА_5 відмовити.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, накладені ухвалами слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2024 та від 20.11.2024 скасувати.

Речові докази:

?автомобіль марки «Ford Focus С307», реєстраційний номер НОМЕР_4 та який повернуто на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 – вважати повернутим за належністю;

?автомобіль марки «VOLKSWAGEN CRAFTER», реєстраційний номер – НОМЕР_6 , який повернуто ОСОБА_8 – вважати повернутим за належність;

?автомобіль марки «Toyota Land Cruiser 100», реєстраційний номер НОМЕР_7 , який повернуто ОСОБА_9 на відповідальне зберігання – вважати повернутим за належністю;

?оптичний диск з відеозаписом з камер спостереження «Безпечне місто Дніпро» ДМР залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження

Вирок суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК.

Копії вироку вручити обвинуваченому ОСОБА_3 та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1