Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №205/14943/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/14943/25

Номер провадження2/205/1429/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Остапенко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» адвокат Тараненко А.І. звернувся з вищезазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №330415476 від 24.10.2023 року у розмірі 60 381,72 гривень, вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24.10.2023 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №330415476 на суму 12 600,00 гривень. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням одноразового ідентифікатора. Отже, відповідач ОСОБА_1 підписала вищезазначений договір шляхом введення одноразового ідентифікатора «JPYM-5443». У кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми та строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. На виконання умов кредитного договору, 24.10.2023 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало свій обов`язок та перерахувало відповідачу ОСОБА_1 , шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 12 600,00 гривень на банківську карту НОМЕР_3 відповідача, яку остання вказала у Заявці при укладенні Кредитного договору. Позичальник свої зобов`язання виконав щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням. Відповідач своїх обов`язків щодо повернення кредиту не виконує, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість. 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №264 від 26.12.2023, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 31.07.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 31/0724-01 (далі - Договір факторингу 2). ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги №1 від 31.07.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е (далі - Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 60 381,72 гривень. ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 60 381,72 гривень, яка складається з: 12 600,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 47 781,72 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). У зв`язку з чим, ТОВ «ФК ЕЙС» звернулося до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №330415476 від 24.10.2023 року у загальному розмірі 60 381,72 гривень та вирішити питання судових витрат.

16.12.2025 року відповідачем ОСОБА_1 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення заборгованості за кредитним договором повністю, відмовити у стягненні судових витрат як таких, що не підтверджені належними доказами, у разі іншої позиції суду - зменшити розмір відсотків, як явно завищений та несправедливий. В обґрунтування зазначає, що факт отримання грошових коштів відповідачем не доведено. Позивачем не доведено що саме відповідач вчиняла дії в електронному кабінеті. Нараховані позивачем відсотки підлягають зменшенню або не підлягають стягненню. Позивачем також не доведено що він є належним кредитором. Судові витрати підлягають відмові або суттєвому зменшенню, оскільки не надано підтверджень реальної сплати адвокату, заявлені години явно завищені, вартість послуг не відповідає характеру справи. Позивач не довів строку повернення кредиту, дату прострочення, моменту з якого почався пербіг позовної давності.

26.12.2025 року представником позивача ТОВ «ФК ««ЕЙС» Поляковим О.В. через систему «Електронний суд» надано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує вповному обсязі та просить задовольнити. В обгрунтування зазначає, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і паролю особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Одноразовий персональний ідентифікатор «JPYM-5443» направлено відповідачу ОСОБА_1 24.10.2023 о 17:52:35 на номер мобільного телефону, вказаний нею в Заявці на отримання грошових коштів НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле ІТС товариства 24.10.2023 о 17:53:17. Кредитний договір укладено сторонами в електронній формі за допомогою одноразового паролю ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутністі належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання договорів недійсними. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 12600,00 гривень на картковий рахунок відповідача. відповідач особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Зазначає, що нарахування процентів повністю повністю узгоджується з кредитним договором. Наголошує, що відповідач неправильно трактувала положення договорів факторингу та дійшла хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, якийє невід`ємною частиною договору факторингу. Позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що підтверджує належне виконання адвокатом послуги. Позивач зазначив, що строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків.

19.01.2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду з запереченням на відповідь на відзив позивача. Зазначає, що позивач фактично повторює загальні твердження, які вже містилися в позовній заяві, не надаючи нових і допустимих доказів, що спростували б доводи відповідача. Позивач не довів що саме відповідач здійснювала дії щодо укладення електронного договору та не надав жодного первинного банківського документу, що підтвердив зарахування коштів на рахунок відповідача, належність карткового рахунку останноньому, дату та призначення платежу. Позивачем не спростовано надмірності процентів, їх неспівмірності з тілом кредиту. Позивачем також не усунено сумніві відповідача, щодо реального права існування вимоги на момент відступлення, повноти реєстрів боржників, належного повідомлення відповідача про кожен етап факторингу. Просить суд відмовити у задоволенні позову як необгрунтованого та недоведеного.

20.01.2026 року відповідачем ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» до суду подано остаточні письмові заперечення. Зазначає, що відповідач послідовно заперечує проти позову та не визнає факту укладення кредитного договору, факту отримання грошових коштів та наявності будь-якої заборгованості перед позивачем. Позивач є неналежною стороною спору. Зауважує, що позивач не довів правових підстав та розміру заявлених процентів та вимог. Звертає увагу суду, що представник позивача фактично перебуває у трудових відносинах із позивачем, що підтверджується збігом місцезнаходження позивача та його представника, а також відсутністю доказів надання незалежної правничої допомоги. У зв`язку з цим будь-які заявлені або потенційні витрати на правничу допомогу не є фактично понесеними витратами у розумінні статей 133-141 ЦПК України, оскільки виплата заробітної плати штатному працівнику не є втратами, пов`язаними з розглядом конкретної справи, та не підлягає компенсації за рахунок відповідача. Просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

20.01.2026 року представником позивача ТОВ «ФК ««ЕЙС» Поляковим О.В. через систему «Електронний суд» надано додаткові пояснення у справі. В обгрунтування повторює позицію викладену в позовній заяві та відповіді на відзив, та додатково зазначає, що позивачем подано клопотання про витребування первинних бухгалтерських документів. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

26.01.2026 року представником позивача ТОВ «ФК ««ЕЙС» Поляковим О.В. через систему «Електронний суд» до суду надано додаткові пояснення у справі, в яких звертає увагу суду на те, що відповідач у запереченнях на додаткові пояснення у справі знову надає ті ж аргументи, хоча позивач вже надав свої контаргументи на них. У зв`язку з чим, вказує на можливе зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та затягування розгляду справи. Зазначає, що позивач не заявляє вимог щодо стягнення штрафних санкцій, а просить стягнути з відповідача тіло кредиту та несплачені відсотки за користування кредитом. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07 жовтня 2025 року частково задоволено клопотання ТОВ «ФК «ЕЙС», витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що містить банківську таємницю.

На виконання ухвали суду від 07 жовтня 2025 року АТ «Універсал Банк» надано відповідь, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 . Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_3 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Банком додатково надано Виписку (рух коштів) за картковим рахунком, спеціальним платіжним засобом до якого є картка № НОМЕР_3 , за період з 24.10.2023 по 29.10.2023, в якій зазначено що 24.10.2023 17:53:29 відбулося зарахування коштів GLOBUSPLUS A2C у розмірі 12 600,00 гривень.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності представника позивача. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином. Через систему «Електронний суд» надала заяву про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі. Просить суд врахувати подані відповідачем відзив, заперечення на відповідь на відзив, додаткові письмові пояснення. У задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.10.2023 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №330415476 (кредитний договір) на суму 12 600,00 гривень.

Невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п.п. 14.1,14.2 Договору).

Перед укладенням Кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит (далі - Заявка), в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (Додаток № 5); пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику (далі - Правила) (Додаток № 4), які є невід`ємною частиною Кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит Первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору; отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору; надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором).

Отже, саме відповідач ОСОБА_1 ініціювала укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «JPYM-5443», що підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в ІТС ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Одночасно з підписанням Кредитного договору первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачем у Заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання Кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного Кредитного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту.

Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, у Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Відповідно до п.2.1 Договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 12 600,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила).

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором в сумі 12 600,00 гривень 24.10.2023 (що є датою надання кредиту). Другий та решта траншів з Договором надаються позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором. Загальна сума кредиту за цим Договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії Договору (п.п.2.3, 2.4,2.5. Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору, кожен окремий транш за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_5 .

Судом встановлено, що 24.10.2023 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» ініціювало переказ коштів у розмірі 12 600,00 гривень на виконання договору №330415476 від 24.10.2023 безготівковим зарахуванням через банк провайдер на банківську картку № НОМЕР_5 ОСОБА_1 , яку зазначено в Заявці на отримання грошових коштів в кредит та кредитному договорі, та що підтверджується платіжним дорученням від 24.10.2023 року, інформаційною довідкою та Випискою (рух коштів) за картковим рахунком, спеціальним платіжним засобом до якого є картка № НОМЕР_3 , за період з 24.10.2023 по 29.10.2023 ОСОБА_1 наданою АТ «Універсал Банк».

Суд зазначає, що надані позивачем докази перерахування грошових коштів є належними та допустимими доказами, що підтверджує факт перерахування позикодавцем грошових коштів відповідачу ОСОБА_1

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти відповідачу виконав в повному обсязі.

Згідно до п.п.8.1, 8.2 Договору, за користування Кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за користування кредитом, Договором не передбачено. Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному в Договорі.

Пунктом 8.3 Договору, зазначено, що протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом визначають наступним чином: 8.3.1 За період від дати видачі кредиту до 23.11.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 299,30 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,82 % від суми кредиту за кожень день користування ним (далі- Дисконтна процентна ставка); 8.3.2 У разі якщо позичальник вчинить описані в п.3.2 Договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 23.11.2023 проценти, нараховуються за ставкою 600,54 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,65 % від суми кредиту за кожень день користування ним (далі- Індивідуальна процентна ставка).

Відповідно до п. 8.4 Договору, після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти, нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку та не повертала наданий кредит в строки, передбачені Кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №330415476 від 24.10.2023 року, шляхом обміну електронними повідомленням, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), розміщена на сайті кредитора;

- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору, з яким вона попередньо уважно ознайомилася. Акцептовані нею умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).

Для підписання і укладення цього правочину був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що кредитний договір №330415476 від 24.10.2023 року підписано відповідачем ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим вона акцептувала пропозицію кредитодавця та уклала кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора «JPYM-5443» на сайті кредитодавця, який отримала на свій мобільний телефон, що підтверджується Довідкою щодо дій позичальника ОСОБА_1 в ІТС Товариства.

Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Разом із цим, за змістом статті 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 04 липня 2018 року (справа №310/11534/13-ц), в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року (справа №300/438/18).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи також підтверджено, що 28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №264 від 26.12.2023, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Згідно Реєстру прав вимоги №264 від 26.12.2023 за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги за Кредитним договором №330415476 від 24.10.2023 року до ОСОБА_1 (39) у загальному розмірі 28 090,44 гривень, з яких: 12 600,00 гривень - заборгованість по основному боргу (тілу кредиту); 15 490,44 гривень - заборгованість по відсоткам.

31.07.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 31/0724-01 (далі - Договір факторингу 2). ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги №1 від 31.07.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Згідно Реєстру прав вимоги №1 від 31.07.2024 року за Договором факторингу №31/0724-01 від 31.07.2024 року до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги за Кредитним договором №330415476 від 24.10.2023 року до ОСОБА_1 (299) у загальному розмірі 60 381,72 гривень, з яких: 12 600,00 гривень - заборгованість по основному боргу (тілу кредиту); 47 781,72 гривень - заборгованість по відсоткам.

29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е (далі - Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором №330415476 від 24.10.2023 року до ОСОБА_1 (5389) у загальному розмірі 60 381,72 гривень, з яких: 12 600,00 гривень - заборгованість по основному боргу (тілу кредиту); 47 781,72 гривень - заборгованість по відсоткам.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором.

У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача ОСОБА_1 не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за Кредитним договорам.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №330415476 від 24.10.2023, становить 60 381,72 гривень, яка складається з: 12 600,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 47 781,72 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), що підтверджується Випискою з особового рахунку на період 29.05.2025-05.06.2025.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов?язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений документ сформований в системі іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт набуття позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 підтверджений матеріалами справи.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на підтвердження виникнення кредитних зобов`язань позивачем надано копії: Договір кредитної лінії №330415476 від 24.10.2023 року, Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору №330415476 від 24.10.2023 року, які підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним ідентифікатором; Порядок укладання Фінансовою компанією договорів у вигляді електронного документа, що підписується сторонами при наданні споживчих послуг (із зазначенням всіх етапів укладення договору з прінт-скрінами екрану з особистого кабінету) діє з 25.07.2023; Порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»; Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»; Заявка на отримання грошових коштів в кредит від 24.10.2023 ОСОБА_1 ; Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»; Виписка з особового рахунку за Кредитним договором №330415476 від 24.10.2023 року ОСОБА_1 ; Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»; Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»; платіжне доручення про перерахування коштів відповідачу ОСОБА_1 від 24.10.2023 року; Довідка про перерахування коштів ОСОБА_1 ..

Відповідач ОСОБА_1 вважає недоведеним факт видачі кредитних коштів та факт укладення електронного договору.

Кредитний договір №330415476 від 24.10.2023 року було укладено в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор. Відповідно до ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Всупереч твердженням відповідача, в матеріалах справи наявна Довідка про щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», яка підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір №330415476 від 24.10.2023 року, отримала одноразовий ідентифікатор «JPYM-5443» та вказано номер телефону НОМЕР_1 , на який відправлено ідентифікатор. Крім того, у Довідці зазначено персональні дані Відповідача, зокрема РНОКПП та паспортні дані, що дає можливість його ідентифікувати. За вказаними у Довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір №330415476 від 24.10.2023 року. Це однозначно підтверджує, що відповідач була належним чином ідентифікована, отримала одноразовий ідентифікатор та використала його для підтвердження своєї згоди на умови договору.

Судом встановлено, що 24.10.2023 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» ініціювало переказ коштів у розмірі 12 600,00 гривень на виконання договору №330415476 від 24.10.2023 безготівковим зарахуванням через банк провайдер на банківську картку № НОМЕР_5 ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням від 24.10.2023 року, інформаційною довідкою та Випискою (рух коштів) за картковим рахунком, спеціальним платіжним засобом до якого є картка № НОМЕР_3 , за період з 24.10.2023 по 29.10.2023 ОСОБА_1 наданою АТ «Універсал Банк».

Суд зазначає, що надані позивачем докази перерахування грошових коштів є належними та допустимими доказами, що підтверджує факт перерахування позикодавцем грошових коштів відповідачу ОСОБА_1

На підставі вищевикладеного, суд відхиляє позицію відповідача ОСОБА_1 щодо не доведення факту укладення договору відповідачем та видачі кредитних коштів останній.

Відповідач ОСОБА_1 не погоджується з розміром нарахованих відсотків за кредитним договором, проте власних розрахунків заборгованості суду не надає. Тому суд при вирішенні спору по суті приймає до уваги розрахунок заборгованості, доданий позивачем до позовної заяви, як достовірний. На час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати боргу та не спростовано зазначених позивачем обставин.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. З огляду на це, можна дійти висновку, що дотримано всіх умов правомірності кредитного договору №330415476 від 24.10.2023 року, передбачених законодавством. Слід зазначити і те, що відповідачу до укладення кредитного договору було надано можливість ознайомитися із Паспортом споживчого кредиту, де були відображені всі умови договору, зокрема щодо орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі).

Згідно ч.2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Отже, нарахування відсотків було здійснено у відповідності до умов підписаного сторонами кредитного договору.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про споживче кредитування» відповідач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Проте відповідач не відмовлялася від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликала, не зверталася за додатковими роз`ясненнями положень договору, тобто не скористалася цим правом.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсним не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

Уклавши Договір, відповідач підтвердила, що ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися умов договору та Правил, що є невід`ємною частиною до нього.

Відповідач отримала екземпляр договору на власну електронну пошту, а також мала вільний доступ до умов договору на сайті первісного кредитора. Інформація надана первісним кредитором з дотриманням усіх умов законодавства, викладена в чіткій, зрозумілій формі, при цьому саме відповідач ініціювала укладення договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Позивачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1056-1 ЦК України, щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана (проінформована, доведена до відома) відповідачу. Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Відповідач у відзиві зазначає, що позивач не є належним кредитором.

Укладання договорів факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс», та між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не можуть ставити під сумнів відступлення прав вимоги за такими договорами факторингу новому кредитору, оскільки станом на момент укладення подібного кредитного договору договори факторингу були чинними.

При цьому право вимоги по кредитному договору №330415476 від 24.10.2023 року відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», а в подальшому позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто після укладення кредитного договору. Умови зазначених договорів факторингів передбачали можливість передачі праава вимоги, які виникнуть після дати підписання договорів факторингу. Такі умови договорів факторингу не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні права та обов?язки. Крім того, додатковими угодами до договорів факторингу, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору факторингу передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного Реєстру права вимоги, а не з дати укладення договору факторингу.

Отже, Відповідно до договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи суду - Витяги з Реєстру права вимоги, що є належними доказами щодо ланцюга відступлень права вимоги за кредитним договором №330415476 від 24.10.2023 року до позивача.

Суд зазначає, що відповідач неправильно трактувала положення договорів факторингу та дійшла хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору факторингу. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Отже, передача права вимоги здійснюється не за самим договором факторингу, а за реєстрами, які є додатками до нього. Матеріалами справи підтверджується, що позивач долучив всі належні докази на підтвердженя факту переходу права вимоги за кредитним договором №330415476 від 24.10.2023 року передані ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі реєстрів прав вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором.

Отже, позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє боржника від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Відповідач була зобов`язана виконати свої договірні зобов`язання, проте не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача.

Щодо застосування строку позовної давності, про яке зазначає відповідач у відзиві, суд зазначає наступне.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Статтею 256 ЦК України, зазначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

За змістом норми початок перебігу позовної давності пов`язується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року №6-116цс13, та постанові Верховного суду України по справі 6-31 цс15.

Суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14).

Таким чином, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

Отже, наслідки спливу позовної давності застосовується до обґрунтованого позову за наявності заяви відповідача.

Враховуючи вищевикладене та те, що строк позовної давності у даній справі закінчився під час дії воєнного стану, та з урахуванням розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Цивільного кодексу України відповідно до пункту 19, де зазначено: «у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану», Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, суд зазначає, що позивач не пропустив вищевказані строки звернення до суду та має право на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт набуття позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 підтверджений матеріалами справи, факт невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Кредитним договором №330415476 від 24.10.2023 року доведений, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 60 381,72 гривень, вказана заборгованість відповідачем не спростована, тому позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 7 000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу надано копію Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 року; копію Додаткової Угоди №25770739726 від 30.05.2025 до Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 року; копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 року (данний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) №29/05/25-01 від 29.05.2025 року на суму 7 000,00 гривень.

Згідно п.п.3.1 та 3.2 вказаного Договору отримання винагороди Адвокатським бюро з надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. При визначені розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосується доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатським бюро інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин Адвокатського бюро з клієнтом; професійний досвід, науково - теоретична підготовка та репутація Адвокатського бюро.

Згідно п.3.3 Договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами у Додатку №1 до цього Договору: усна консультація: 1 год. - 500,00 гривень; вивчення матеріалів справи: 1 год.- 500,00 гривень; складання адвокатського запиту: 1 год.- 500,00 гривень; складання клопотання про витребування доказів:1 год.- 500,00 гривень; складання позовної заяви: 1 год.- 2 500,00 гривень тощо.

Пунктом 3.4 Договору про надання правничої допомоги передбачено, що після належного виконання доручення Адвокатського бюро надає клієнту Акт прийому передачі наданих послуг.

Відповідно до Акту прийому передачі наданих послуг від 05.06.2025 року, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 року, Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» наступні послуги по клієнту ОСОБА_1 : складання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №330415476 від 24.10.2023 року, 2 години - 5 000,00 гривень; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 за кредитним договором №330415476 від 24.10.2023 року, 2 години - 1 000 гривень; складання адвокатського запиту: 1 година- 500,00 гривень; складання клопотання про витребування доказів:1 година - 500,00 гривень.

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами.

Відповідач ОСОБА_1 заперечувала витрати на правничу допомогу, як такі, що не мають підтвердження та є завищеними, а також що представник позивача фактично перебуває у трудових відносинах із позивачем, що підтверджується збігом місцезнаходження позивача та його представника, у зв`язку з цим будь-які заявлені або потенційні витрати на правничу допомогу не є фактично понесеними витратами у розумінні статей 133-141 ЦПК України, оскільки виплата заробітної плати штатному працівнику не є втратами, пов`язаними з розглядом конкретної справи, та не підлягає компенсації за рахунок відповідача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд також звертає увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Така правова позиція також підтверджена усталеною практикою Верховного Суду.

Таким чином, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 7 000,00 гривень є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому зазначені судові витрати також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК Україниґ, суд стягує з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 422,40 гривень.

Керуючись ст.ст.141,263-265,273,354 ЦПК України,

УХВА ЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №330415476 від 24.10.2023 року в загальному розмірі 60 381,72 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд.19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956;

Представник позивача: адвокат Тараненко Артем Ігорович, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, оф.21;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.Г. Остапенко