Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №202/6655/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 202/6655/26

2/212/8556/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді – Козлова Д. О.,

при секретарі – Пижик В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що ОСОБА_1 є фактичним власником нерухомого майна: 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 (загальна площа 54,10 кв. м., жила площа 38,30 кв. м.), яка є його спадком після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_2 . Вказував, що ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Також позивач на день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за цією ж адресою. Додавав, що його батько, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інших спадкодавців у ОСОБА_2 немає. ОСОБА_1 в строк для прийняття спадщини заяви про неприйняття спадщини не подавав. Спірна квартира належала спадкодавцю на підставі довідки, виданої ЖБК «МИР» 25.11.1992 року, зареєстрованої Єнакієвським БТІ 10.12.1992 року. Однак, коли ОСОБА_1 звернувся до нотаріусу про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на кв. АДРЕСА_1 , то 14.05.2026 р. ОСОБА_1 було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. На підставі переліченого просив суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Від представника відповідача надійшов відзив, де було зазначено, що Донецька обласна державна адміністрація позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки вона є місцевим органом виконавчої влади, тому не може виступати відповідачем по цій справі, враховуючи, що нерухоме майно, про яке заявлений позов, знаходиться на території Єнакіївської міської ради Донецької області, діяльність якої офіційно не припинена. Додавав, що матеріали справи не містять вичерпних доказів, що позивач є єдиним спадкоємцем. Таким чином просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином.

Представник Донецької обласної державної адміністрації у судове засідання також не з`явився, надавши заяву з проханням вирішити спір за відсутності представника відповідача.

Суд при цьому зазначає, що за ч. 1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому згідно із ч. 3 ст. 223 ЦПК якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, суд зазначає, що неявка у судове засідання учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому на підставі переліченого вмотивування, суд дійшов переконання про можливість провести розгляд справи за відсутності учасників процесу, які не з`явились.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного обґрунтування.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 2 липня 2012 року, вбачається, що відділ ДРАЦС Єнакіївського міського управління юстиції у Донецькій області склав актовий запис № 884 від 2 липня 2012 року, за яким ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років в м. Єнакієве, що підтверджується довідкою про причину смерті від 30.06.2012 року.

Згідно із свідоцтвом про народження, виданим 14 травня 1959 року міським відділом РАЦС міста Єнакієве Донецької області, актовий запис № 778 від 14 травня 1959 року, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якого вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

На підставі свідоцтва про шлюб, виданого 12 жовтня 1957 року міським відділом РАЦС міста Єнакієве Донецької області, актовий запис № 1036 від 12 жовтня 1957 року, вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 одружились, внаслідок чого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 26 липня 2010 року відділом РАЦС Єнакіївського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 967, вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 78 років.

На підставі паспорту громадянина України (паспорт НОМЕР_1 ) вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 на момент своєї смерті.

Також відповідно до паспорту громадянина України (паспорт НОМЕР_2 ) вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_2 .

Крім того за домовою книгою зареєстрованих осіб в квартирі АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є зареєстрованим в квартирі АДРЕСА_1 , починаючи з 8 травня 1981 року, а ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 до 18 липня 2012 року.

Однак відповідно до постанови від 11.05.2026 року приватний нотаріус, ОСОБА_6 , відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки за інформацією Державного архіву Донецької області КП Єнакіївської міськради «Єнакіївське міжміське бюро технічної інвентаризації» розташоване в м. Єнакієве по вул. Блюхера 126, яке за «Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, з 7 квітня 2014 року є тимчасово окупованою територією України. Крім того інформація про місцезнаходження документів КП «Єнакіївське міжміське бюро технічної інвентаризації» після окупації даного населеного пункту, правонаступників на підконтрольній території України, яким передано на зберігання інвентаризаційні справи нерухомості в державному архіві Донецької області відсутня.

Також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про власника квартири АДРЕСА_1 відсутні.

В той же час у постанові від 11.05.2026 року приватний нотаріус, ОСОБА_6 , встановила, що спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є її син, ОСОБА_1 , який прийняв спадщину за ч. 3 ст. 1268 ЦК, оскільки постійно проживав та був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою, а інших спадкоємців немає.

Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який набув чинності 1 січні 2004 року, передбачено, що такий ЦК застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 р.

Суд також зазначає, що згідно із ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речі набувачу.

На підставі ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв до вступу в силу ЦК 2004 року, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Вказані норми дублюються у ст. 384 ЦК 2004 року, де зазначено, що в разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає власником квартири.

За п. 69, 71 Листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)» зазначалось, що члени ЖБК, які повністю внесли пайовий внесок за квартиру відповідно до ст. 15 Закону «Про власність», набувають права власності на квартиру.

З п. 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» вбачається, що за ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.

Згідно із п. 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5 вбачається, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.

В цьому сенсі суд встановив, що відповідно до ордеру на житлове приміщення № 44 від 27 червня 1972 року вбачається, що ОСОБА_2 , родина якої складалась з 3-х осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ), на підставі рішення виконкому міської ради м. Єнакієве від 14 червня 1972 року № 101/16 за списком ЖБК «Мир» було надано право на вселення у 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

При цьому за довідкою Житлово-будівельного кооперативу «Мир» від 25 листопада 1992 року вбачається, що ОСОБА_2 , яка мешкає у квартирі АДРЕСА_1 , виплатила повністю суму внеску за таку квартиру в сумі 5237,01 рублів, зокрема, спочатку в сумі 2203,23 рублів 23 вересня 1971 року, а в подальшому в сумі 3033,78 рублів в червні 1987 року.

Крім того суд встановив, що право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 54,1 кв. м., житлова площа 38,3 кв. м.) було зареєстровано за ОСОБА_2 КП «Єнакіївське міське бюро технічної інвентаризації» 10 грудня 1992 року в реєстровій книзі № 105 за № 19793 на підставі довідки Житлово-будівельного кооперативу «Мир» від 25 листопада 1992 року, що також підтверджується технічним паспортом від 1 листопада 1992 року на таку нерухомість, складеним на ОСОБА_2 .

За ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Суд зауважує, що станом на день виникнення у спадкодавця права власності на спадкове майно процедура реєстрації прав на нерухоме майно передбачала реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих рад.

При цьому як було встановлено судом державна реєстрація права власності 10 грудня 1992 року в КН «Єнакіївському міському бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_2 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 54,10 кв. м., жила площа – 38,3 кв. м.) на підставі довідки Житлово-будівельного кооперативу «Мир» від 25 листопада 1992 року була доведена позивачем.

Таким чином на підставі дослідження перелічених письмових доказів суд вважає, що в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 правомірно набула право власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 , оскільки нею було проведено повну сплату пайових внесків за вказане житлове приміщення в червні 1987 року.

При цьому суд зазначає, що за п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті члена житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, вона включається до складу спадкового майна.

На підставі переліченого обґрунтування суд дійшов того, що квартира АДРЕСА_1 увійшла до складу спадкового майна, що залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки остання набула свого часу на законних підставах право власності на вказану квартиру.

За змістом ст. 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі п. 37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином суд дійшов висновку, що у позивача, як спадкоємця померлої ОСОБА_2 , існують перешкоди щодо підтвердження відповідними правовстановлюючими документами набуття таким спадкодавцем права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Отже, з огляду на викладене вмотивування суд встановив правомірність дій позивача щодо звернення до суду із вказаним позовом, оскільки він фактично позбавлений можливості реалізувати своє право на спадкові права в позасудовому порядку.

З огляду на те, що до складу спадщини входять усі права, належні спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та які не припинилися внаслідок його смерті, та враховуючи, що до позивача перейшли спадкові права померлої ОСОБА_2 , то таким чином її син, ОСОБА_1 , успадкував право власності на спірне житлове приміщення.

Так згідно із ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України (в редакції 2004 року) (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч. 2 ст. 1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ст. 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

На підставі ч. 1 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За ч. 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

На підставі ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

На підставі п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Аналогічна правова позиці викладена Верховним Судом у постанові від 16.02.2022 року по справі № 752/3435/16.

В той же час суд встановив, що з 07.04.2014 року м. Єнакієве Донецької області знаходиться на території України, тимчасово окупованою Російською Федерацією за «Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р, та «Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженому наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376.

Отже, суд зауважує, що Єнакіївська міська рада Донецької області фактично не здійснює свої повноваження з 07.04.2014 року, тому відсутність даних про офіційне припинення такої юридичної особи не впливає на встановлену судом неможливість її бути відповідачем по даній справі.

При цьому Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки було утворено Донецьку обласну військову адміністрацію, яка тимчасово в умовах запровадженого воєнного стану отримала додатковий правовий статус обласної військової адміністрації, залишаючись при цьому місцевим органом виконавчої влади.

Таким чином суд відкидає посилання представника відповідача на те, що Донецька обласна військова адміністрація на час запровадженого в Україні воєнного стану не може бути відповідачем за даним спором за відсутності такої фактичної можливості у Єнакіївської міської ради Донецької області.

Отже, судом за наслідком розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець за законом першої черги після смерті своєї матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично прийняв спадщину у встановленому законом порядку, однак через обставини, що не залежать від нього, не отримав в поза судовому порядку свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного вмотивування, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації про визнання права власності в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 54,10 кв. м., жила площа – 38,30 кв. м.) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 5 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , а мешкає в АДРЕСА_3 .

Відповідач: Донецька обласна державна адміністрація, ЄДРПОУ: 00022473, місцезнаходження: м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого 6.

Суддя: Д. О. Козлов