Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №201/4548/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/4548/26

Провадження № 2/201/3887/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання — Рясної А.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 19 серпня 2025 року у справі № 201/4319/25 з нього, ОСОБА_1 , стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини — ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.01.2026 року зазначене рішення залишено без змін, у зв`язку з чим воно набрало законної сили.

Позивач вказува, що на момент ухвалення зазначеного рішення його сімейний та матеріальний стан значно відрізнявся від теперішнього.

Так після ухвалення рішення він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 ). У їх шлюбі народилася друга дитина — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, на нього покладено обов`язок утримання ще однієї малолітньої дитини, рівнозначний за своєю правовою природою обов`язку щодо дитини від першого шлюбу.

Вказував, що його середньомісячний дохід становить приблизно 74 000 грн, який є змінним та залежить від премій і обсягу службового навантаження. Водночас з урахуванням існуючих аліментних зобов`язань та необхідності утримання іншої малолітньої дитини, фактичне фінансове навантаження є істотним. На даний час його дружина перебуває у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами та фактично здійснює догляд за малолітньою дитиною, у зв`язку з чим не має можливості отримувати стабільний дохід та фактично перебуває на його утриманні. Після закінчення відпустки, відповідно до статті 179 КЗпП України, статті 84 СК України та статті 18 Закону України “Про відпустки” вона матиме право оформити відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у період якої не отримуватиме заробітної плати, що є типовою та передбачуваною законом формою догляду за малолітньою дитиною. Крім того, у провадженні Дніпровського районного суду перебуває справа № 175/4253/26 про стягнення аліментів на другу дитину та на утримання дружини, що підтверджує наявність додаткового фінансового навантаження. Таким чином, на нього покладено обов`язок утримання двох малолітніх дітей, а також фактично утримання дружини, що істотно змінює його сімейний та матеріальний стан.

Народження другої дитини та необхідність утримання дружини є об`єктивною та істотною зміною сімейного стану, що безпосередньо впливає на його платоспроможність. Збереження розміру аліментів у частці 1/4 доходу на користь лише першої дитини за наявності ще однієї малолітньої дитини та обов`язку утримання дружини фактично призводить до непропорційного розподілу його доходу між утриманцями, що суперечить принципам справедливості та рівності прав дітей.

Вказував, що метою подання цього позову є не ухилення від виконання обов`язку щодо утримання дитини, а забезпечення справедливого, розумного та пропорційного розподілу його доходу між усіма особами, яких він зобов`язаний утримувати відповідно до закону. Зменшення розміру аліментів дозволить забезпечити рівне ставлення до обох дітей, зберегти стабільність виплат та уникнути виникнення заборгованості.

З наведених підстав позивач просив змінити розмір аліментів, визначений рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 19.08.2025 року у справі № 201/4319/25, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.01.2026, та зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , з 1/4 частини до 1/8 частини з усіх видів його доходу щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

У разі якщо суд дійде висновку про неможливість зменшення розміру аліментів до 1/8 частини доходу, просив визначити їх у розмірі, що не перевищує 1/6 частини доходу, з урахуванням принципу рівності прав дітей, наявності інших утриманців та його матеріального становища, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2026 року вищевказану позовну заяву розподілено судді Куць О.О.

Ухвалою судді від 08 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

У відзиві на позовну заяву від 17 квітня 2026 року відповідач вказувала, що у справі № 175/4253/26 Дніпровський районний суд Дніпропетровської області постановив 17 березня 2026 року увалу про відкриття провадження у справі та роз`яснив учасникам справи про наявність у них прав та обов`язків, а сам факт перебування відповідної справи у провадженні суду не свідчить про виникнення обов`язку зі сплати аліментів у позивача тому, що такий обов`язок виникає виключно на підставі рішення суду, що набрало законної сили, та не може вважатися належним доказом погіршення матеріального стану позивача на момент розгляду цієї справи. Відтак, позивач свідомо намагається ввести суд в оману, створюючи уявлення про більший обсяг фінансових зобов`язань, ніж існує насправді.

В свою чергу звернення дружини позивача до Дніпровського районного суду про стягнення з нього аліментів, вказує про відсутність у позивача ОСОБА_1 додаткового фінансового навантаження, оскільки він не утримує дружину ОСОБА_4 та малолітню дитину ОСОБА_5 у зв`язку із зверненням до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення аліментів (справа № 175/4253/26). У сукупності такі дії позивача та його дружини свідчать про їх узгоджений характер та спрямованість на створення формальних підстав для зменшення обсягу аліментних зобов`язань перед дитиною від попереднього шлюбу, що має ознаки зловживання процесуальними правами.

На переконання відповідача позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Визначений рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 19.08.2025 року у справі № 201/4319/25 розмір аліментів забезпечить право їх доньки ОСОБА_3 на нормальний життєвий рівень, мінімально достатній для її фізичного, морального, культурного і соціального розвитку, а в доданому до позовної заяви розрахунковому листі ОСОБА_1 за березень 2026 року виплачено 39487,15 грн., хоча на момент звернення позивача до суду він заявляє про дохід приблизно 74000 грн., що свідчить в бік збільшення його матеріального становища. Позивач, будучи працездатною особою, отримує дохід у розмірі 74 000 грн, і має можливість сплачувати аліменти, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Доказів зменшення майнового стану позивачем не надано. Враховуючи вищезазначене, на підставі ч.1 ст. 182, ст. 178 ЦПК України, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

У відповіді на відзив від 20 квітня 2026 року позивач зазначив щодо помилковості тверджень відповідача стосовно того, що зміна сімейного стану сама по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів. Таким чином, навіть за відсутності судового рішення про стягнення аліментів, фактичне фінансове навантаження позивача вже збільшилось, що відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо необхідності врахування реального, а не формального матеріального стану. При цьому закон не ставить можливість зміни розміру аліментів у залежність від наявності судового рішення щодо інших утриманців, а вимагає оцінки сукупності фактичних обставин.

Факт звернення до суду не свідчить про відсутність утримання, а лише підтверджує наявність спору щодо визначення його розміру. Крім того, відповідно до законодавства, дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, має право на утримання незалежно від факту добровільної допомоги.

Вказував, що відповідачем висунуто припущення про нібито узгодженість його дій із дружиною та зловживання процесуальними правами. Зазначені твердження є голослівними, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях відповідача. Фактично відповідач намагається підмінити доказування обставин справи власними оціночними судженнями, що суперечить вимогам статті 81 ЦПК України. Сам по собі факт звернення до суду як ним, так і іншими особами, не може розцінюватися як зловживання правом, оскільки право на судовий захист гарантоване Конституцією України та процесуальним законодавством. Більше того, подання позову про стягнення аліментів на дитину та утримання дружини прямо передбачене законом та є реалізацією передбачених законом прав, а не зловживанням ними. Таким чином, зазначені доводи відповідача є юридично неспроможними, спрямованими на введення суду в оману та не підлягають врахуванню при вирішенні справи. Такі твердження мають ознаки недобросовісної процесуальної поведінки та спрямовані виключно на дискредитацію позивача, а не на спростування обставин справи.

Позивач звертав увагу суду, що відповідач зазначає, що його дохід становить 39 487,15 грн, що є неправильним тлумаченням наданих доказів та свідчить про неповне дослідження доданих до позову документів. Відповідачем фактично проігноровано частину довідки про доходи, що призвело до викривлення реального розміру його доходу. Подана довідка про доходи містить дві складові виплат за березень 2026 року: 39 487,15 грн; 35 010,18 грн. Таким чином, загальний дохід становить 74 497,33 грн. Разом з тим, сам по собі розмір доходу не є єдиним критерієм в силу норм статті 182 Сімейного кодексу України.

Стягнення аліментів у розмірі 1/4 доходу на одну дитину за наявності іншої малолітньої дитини призводить до порушення принципу рівності та справедливості. Зменшення розміру аліментів спрямоване саме на забезпечення балансу інтересів обох дітей.

Позивач вказував, що на даний час у провадженні суду перебуває справа про стягнення аліментів на другу дитину та утримання дружини. Рішення у цій справі безпосередньо вплине на визначення його фінансового навантаження, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи. Враховуючи викладене, доводи відзиву є необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлені позовні вимоги. Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував факт зміни його сімейного стану, наявність інших утриманців та збільшення фінансового навантаження, що свідчить про безпідставність заперечень проти позову. Отже просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

10 липня 2026 року позивач направив до суду клопотання, просив долучити до матеріалів справи копію заочного рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/4253/26 як новий доказ, що підтверджує істотну зміну його сімейного та матеріального стану після звернення до суду з даним позовом.

У запереченнях від 17 липня 2026 року відповідач просила надати критичну оцінку копії заочного рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/4253/26, з урахуванням того, що воно не набрало законної сили та саме по собі не підтверджує наявності передбачених статтею 192 Сімейного кодексу України підстав для зменшення розміру аліментів. При вирішенні спору просила врахувати необхідність перевірки фактичних сімейних відносин позивача з ОСОБА_4 , реального матеріального становища позивача та всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У додаткових поясненнях від 19 липня 2026 року позивач вказував, що підставою його позовних вимог є істотна зміна сімейного та матеріального стану, що настала після ухвалення рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 19 серпня 2025 року у справі № 201/4319/25. Після ухвалення зазначеного рішення він перебуває у зареєстрованому шлюбі; у нього народилася друга дитина; дружина здійснює догляд за малолітньою дитиною та фактично перебуває на його утриманні; істотно збільшився обсяг його обов`язків щодо утримання членів сім`ї. Саме зазначені обставини відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України є підставою для зміни розміру аліментів.

Вказував, що заочне рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/4253/26 було подано ним не як доказ, що має преюдиційне значення, а як письмовий доказ, який підтверджує існування судового рішення щодо покладення на нього додаткових аліментних обов`язків та є одним із доказів істотної зміни його сімейного і матеріального стану.

При цьому народження другої дитини, перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною, а також його обов`язок щодо утримання дружини і двох дітей існують незалежно від того, набрало чи не набрало законної сили заочне рішення у справі № 175/4253/26.

Крім того, відповідач у своїх запереченнях фактично не спростовує самих обставин зміни його сімейного стану, а лише посилається на процесуальний статус одного з поданих ним доказів. Разом з тим предметом доказування у даній справі є не факт набрання законної сили заочним рішенням, а наявність істотної зміни сімейного та матеріального стану після ухвалення рішення про стягнення аліментів, що прямо передбачено статтею 192 Сімейного кодексу України як підстава для зміни їх розміру. Більше того, заочне рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області підтверджує, що судом уже досліджено подані сторонами докази та надано оцінку обставинам щодо наявності у нього обов`язку утримувати другу малолітню дитину та дружину. Незалежно від набрання зазначеним рішенням законної сили, воно є письмовим доказом, який відповідно до статті 89 ЦПК України підлягає оцінці судом разом з іншими доказами у справі. За змістом статті 192 Сімейного кодексу України вирішальним є саме встановлення факту зміни сімейного та матеріального стану платника аліментів, а не дата набрання законної сили судовим рішенням, яке підтверджує окремі з таких обставин. З огляду на викладене позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених ним позовних вимог. Просив врахувати наведені у цих письмових поясненнях доводи під час оцінки заперечень відповідача, а під час ухвалення рішення врахувати викладені у цих письмових поясненнях доводи та подані докази.

У поданих заявах позивач просив розглядати справу без його участі.

Відповідач також подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про відмову у задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Судом встановлено, рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 19 серпня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи від 14 квітня 2025 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

12 серпня 2025 року позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , що відтверджується свідоцтвом про шлюб.

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь аліменти на утримання доньки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення заяви до суду, з 05.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви до суду, тобто з 05.02.2026 року і до досягнення дитиною – ОСОБА_5 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі – Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що підставою його позовних вимог є істотна зміна сімейного та матеріального стану, що настала після ухвалення рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 19 серпня 2025 року у справі № 201/4319/25. Після ухвалення зазначеного рішення він перебуває у зареєстрованому шлюбі; у нього народилася друга дитина; дружина здійснює догляд за малолітньою дитиною та фактично перебуває на його утриманні; істотно збільшився обсяг його обов`язків щодо утримання членів сім`ї.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи по суті даний спір, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустими доказами погіршення його майнового становища, зменшення розміру аліментів не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 – дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та суперечитиме її інтересам.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, зокрема, зміна сімейного стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.

Відтак позов задовленню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Куць