Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №275/25/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 275/25/26

Провадження № 2/211/3557/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді – Ткаченко С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Бодрухіної Є.А.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області, про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до відповідача Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області та просять суд визнати за ними право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 53,0 кв.м., житловою площею 35,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог позивачами зазначено, що вони є власниками указаного домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності на житло, однак у зв`язку з бойовими діями змушені були покинути домівку та переїхати до іншого місця проживання. У зв`язку з активними бойовими діями на території Донецької області, належне їм нерухоме майно було пошкоджено, у зв`язку з чим вони звернулись до державного реєстратора щодо внесення їх даних до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, однак отримали відмову у зв`язку з відсутністю відомостей щодо права власності на нерухоме майно з філії бюро технічної інвентаризації м. Донецька у м. Ясинувата та Ясинуватському районі, що з 2014 року знаходиться на тимчасово окупованій території у м. Ясинувата Донецької області. Тому оскільки єдиним способом захисту їх прав є звернення до суду, просять задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду із заявою про розгляд справи за їх відсутності, на вимогах наполягає.

Представник відповідача Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника, при вирішенні спору покладається на розсуд суду, заперечень проти вимог не мають.

Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Донецьким інститутом агропромислового виробництва з опитним господарством 08 червня 1999 року на підставі розпорядження № 125, позивачам ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на праві приватної спільної сумісної власності належить 1/2 частина житлового будинку, загальною площею 53,0 кв.м., житловою площею 35,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4 – копія свідоцтва).

Згідно реєстраційного напису на документі про право приватної власності, зазначеного Бюро технічної інвентаризації м. Донецька 31 липня 1999 року на звороті правовстановлюючого документа, посвідчено право власності позивачів на указане домоволодіння, про що зроблено запис в реєстраційній книзі № 2 під реєстровим № 25.

Згідно акту № 137 обстеження нерухомого майна від 29 липня 2020 року, складеного тимчасовою комісією з обстеження пошкоджень (руйнувань) об`єктів житлово-комунального господарства, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 повністю знищене, квартира не придатна до проживання (а.с. 6 – копія акту).

Як вбачається з рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Брусилівської селищної ради Житомирської області № 81884021 від 17 листопада 2025 року, відмовлено позивачам у проведенні реєстраційних дій за заявою № 69154854 від 30 вересня 2025 року у зв`язку з відсутністю відомостей на запит державного реєстратора протягом встановленого Законом строку, а саме за повідомленням Очеретянської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області, філія бюро технічної інвентаризації м. Донецька у м. Ясинувата та Ясинуватському районі з 2014 року знаходиться на тимчасово окупованій території у м. Ясинувата Донецької області, тому надати інформацію щодо наявності архівних даних оформлених або зареєстрованих прав власності, що виникли до 01 січня 2013 року, неможливо (а.с. 5 – копія рішення).

Інститут права власності в Україні регулюється приписами статті 41 Конституції України. Відповідно до ч. 1 даної статті, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 316 ЦП України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із усталеною судовою практикою власник майна має пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджені відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється.

Отже, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, способу для відновлення порушеного права власника.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 453/1240/13 (провадження № 61-20741св18).

У разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на право власності майна позивача у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР 1963 року, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), Очеретинську селищну територіальну громаду включено до території активних бойових дій з 24.02.2022, серед переліку територій і с. Піски, на території якого з 2014 року велися активні бойові дії, станом на 29.07.2020 домоволодіння позивачів було вщент зруйновано, що підтверджується письмовими доказами у справі.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності та кожний доказ окремо, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачами доведено їх право власності на спірне домоволодіння, проте в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дані відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на домоволодіння, що міститься на паперових носіях у БТІ та знаходиться на тимчасово окупованій території України на даний час неможливо, позивачі не можуть зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим позбавлені можливості розпоряджатися своїм майном, що безпосередньо порушує їх право власності, а тому заявлені ним позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачами вимога про відшкодування судових витрат не заявлялась, вони покладаються на позивачів.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно – повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 . РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 53,0 кв.м., житловою площею 35,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за позивачами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко