Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №211/3794/24 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3794/24

Провадження № 2/211/103/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Сарат Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Зоріної С.М.,

за участю прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Загороднього А.В.,

представників позивача – Пономаренка В.С., Ленько М.М.,

представника відповідача - адвоката Ямкового В.І.,

представника третьої особи – Соколовського М.В.,

представника третьої особи – Козмінської М.В.,

третьої особи – Осельського Є.С.,

третьої особи – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Керівника Криворізької східної окружної прокуратури Шелеста Романа Миколайовича в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Науково-дослідний та проектний інститут по збагаченню та агломерації руд чорних металів «МЕХАНОБРЧОРМЕТ», ОСОБА_1 , Державна податкова служба України, Державне підприємство «СЕТАМ», приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Євген Сергійович, про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року Керівник Криворізької східної окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, Фонд) до ОСОБА_2 , у якому просив витребувати з чужого незаконного володіння відповідача на користь ФДМУ комплекс будівель загальною площею 21 879,9 кв. м, що складається з адміністративно-лабораторного корпусу літ. «А-4» площею 11 531,7 кв. м, будівлі ПЗД літ. «Б-1» площею 4 098,2 кв. м, будівлі ДВПА літ. «В-1,4» площею 2 839,2 кв. м, подрібнювального корпусу літ. «Г-1» площею 3 257,0 кв. м, корпусу стендових випробувань літ. «З-1» площею 153,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850688612110, номер відомостей про речове право 43174320) (далі - спірний комплекс, спірне майно), а також стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 01.12.1997 № 12/330-АО Державний науково-дослідний та проектний інститут по збагаченню та агломерації руд чорних металів «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» перетворено у відкрите акціонерне товариство, а згідно з Переліком майна, переданого до статутного фонду ВАТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ», підписаним 07.12.2004 між ФДМУ та товариством, до статутного фонду товариства передано, зокрема, об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , які нині становлять спірний комплекс. Товариство неодноразово змінювало найменування і тип та на сьогодні є Акціонерним товариством «Науково-дослідний та проектний інститут по збагаченню та агломерації руд чорних металів «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» (далі - АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ», товариство), 100 % акцій якого належать державі, а функції з управління корпоративними правами держави здійснює ФДМУ; процедура приватизації (продажу акцій) не завершена.

На думку прокурора, державне майно, передане до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, 100 % акцій якого залишаються у власності держави, до завершення приватизації є державною власністю, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21. Крім того, Законом України від 07.07.1999 № 847-XIV «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» об`єкти права державної власності інституту були віднесені до таких, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, у зв`язку з чим, як вважає прокурор, спірне майно до 20.10.2019 було вилучене з цивільного обороту.

Прокурор зазначав, що 31.05.2019 державний реєстратор КП «Криничанське БТІ» Профатілова М.С. зареєструвала право приватної власності АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» на спірний комплекс (номер відомостей про речове право 31970348) за відсутності правовстановлюючих документів, визначених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто незаконно. Надалі державний реєстратор виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучкова Т.Ф. зареєструвала право власності на спірний комплекс за ОСОБА_1 (номер відомостей про речове право 39874146) на підставі протоколу проведення аукціону з продажу майна платників податків № 77/20 та договору купівлі-продажу майна платників податків, яке перебуває в податковій заставі, від 15.11.2020, які, за твердженням прокурора, не виготовлялися та не підписувалися органами, зазначеними в них, є сфальсифікованими та не породжують права власності. На підтвердження цього прокурор послався на листи ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25.11.2022 № 10763/04-36-13-03-09 та від 15.05.2024 № 23054/5/04-36-13-10-16, протокол огляду документів від 20.02.2023, складений у кримінальному провадженні № 12021041720000215, та відповідь Державної податкової служби України на запит від 02.02.2023 № 0482-2023-0000166.

Надалі ОСОБА_1 передав спірний комплекс в іпотеку ТОВ «МІСТ КР» за договором іпотеки від 06.02.2021 № 98 на забезпечення виконання договору позики від 04.02.2021 № 04/02/2021 на суму 15 000 000 грн зі строком повернення до 11.02.2021; на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т.В. від 23.03.2021 № 3404 приватний виконавець Осельський Є.С. 09.06.2021 відкрив виконавче провадження № 65747797 та наклав арешт на спірне майно, яке за результатами електронних торгів, проведених ДП «СЕТАМ» 19.07.2021 (протокол № 546987), придбала ОСОБА_2 , право власності якої посвідчене свідоцтвом, виданим 27.07.2021 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лосінцем С.М. і зареєстрованим у реєстрі за № 937.

Прокурор вважає, що спірне майно вибуло з володіння держави поза її волею, а ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем, оскільки, проявивши розумну обачність, могла довідатися про порушення порядку реалізації майна з відкритих реєстрів, а саме: про відсутність правовстановлюючих документів серед підстав реєстрації права товариства 31.05.2019 та про законодавчу заборону приватизації; про відсутність зареєстрованої податкової застави та судового рішення про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок заставленого майна; про те, що арешт усього нерухомого майна товариства, накладений постановою державного виконавця від 02.12.2016 (номер запису про обтяження 17788102), припинено 23.12.2020 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2018 у справі № 202/5932/18, яка стосувалася іншого об`єкта ( АДРЕСА_2 ); про очевидну недобросовісність дій ОСОБА_1 та ТОВ «МІСТ КР», зареєстрованого 22.01.2021 зі статутним капіталом 100 тис. грн. Прокурор послався також на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бєлова проти Росії» та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (у позовній заяві номер справи помилково зазначено як № 233/14365/18), у якій зазначено, що придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача.

Витребування спірного майна, на думку прокурора, є пропорційним втручанням у право власності відповідача, яке ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету повернення державного майна, незаконне вибуття якого унеможливлює діяльність товариства та перешкоджає приватизації пакета його акцій, включеного наказом ФДМУ від 23.03.2021 № 469 до переліку об`єктів малої приватизації. У зв`язку з чим просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 13 червня 2024 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Представник відповідача адвокат Ямковий В.І. скористався своїм правом на подання відзиву на позов, скерувавши його до суду через систему «Електронний суд» 01.08.2024 року. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, документи, які прокурор вважає сфальсифікованими, не визнані недійсними, державна реєстрація прав на їх підставі не скасована, а листи органу ДПС і протокол огляду, складений прокурором, не є достатніми доказами підроблення документів та відсутності розрахунків; у кримінальних провадженнях жодній особі не повідомлено про підозру, а посилання на них суперечать презумпції невинуватості. ОСОБА_2 придбала майно оплатно, на електронних торгах у виконавчому провадженні, сплатила 15 001 000 грн за відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про права держави чи про обтяження, не пов`язані з реалізацією, тобто є добросовісним набувачем, від якого майно не може бути витребуване з огляду на частину другу статті 388 ЦК України. Спірне майно передане державою до статутного фонду товариства з метою приватизації, тобто з волі власника. Безоплатне витребування майна, на думку відповідача, становитиме непропорційне втручання в її право на мирне володіння майном. Перебіг позовної давності відповідач обчислює з 07.12.2004 - з моменту передачі майна до статутного фонду товариства.

Представник позивача Шелест Р.М. 09.08.2024 року через систему «Електронний суд» скерував відповідь на відзив, вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню, додатково зазначив, що рішення ЄСПЛ у справі «Бєлова проти Росії» ухвалене за інших фактичних обставин, оскільки до придбання майна ОСОБА_2 жодного спору щодо нього не існувало, а держава, будучи обізнаною про ймовірне кримінальне правопорушення, не забезпечила ефективного розслідування та своєчасного арешту майна. Спірне майно у приватну власність АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» не передавалась, форма власності не змінювалась. Строк позовної давності не пропущено, оскільки про порушення вимог закону та необхідність їх захисту в судовому порядку керівник Криворізької східної окружної прокуратури дізнався лише 29.04.2021 року в день реєстрації кримінального провадження № 12021041720000215. З 30.01.2024 перебіг позовної давності зупинено відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

12.08.2024 року представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду скеровані пояснення третьої особи, та просили їх врахувати при розгляді справи.

Ухвалою суду від 22.08.2024 року залучено до участі у справі за позовом Керівника Криворізької східної окружної прокуратури Шелеста Романа Миколайовича, в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_2 , треті особи Акціонерне товариство "Науково-дослідний та проектний інститут по збагаченню та агломерації руд чорних металів "МЕХАНОБРЧОРМЕТ", ОСОБА_1 , Державна податкова служба України про витребування майна з чужого незаконного володіння третіх осіб: Державне підприємство "СЕТАМ"; Приватного виконавця Осельського Євгена Сергійовича.

Фонд державного майна України подав до суду письмові пояснення від 21.11.2024 № 10-25-31528, у яких, навівши обставини створення товариства, передання майна до його статутного фонду, державної реєстрації права власності за товариством 31.05.2019, за ОСОБА_1 17.12.2020 та за ОСОБА_2 27.07.2021, зазначив, що документи, які стали підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 , не створювалися, містять ознаки фальсифікації та не породжують виникнення права власності в розумінні статті 328 ЦК України, а відповідач, проявивши розумну обачність і проаналізувавши відомості про сторони попередніх правочинів та історію реєстрації речових прав, могла довідатися про порушення порядку реалізації майна, тому не є добросовісним набувачем. Фонд просив позов задовольнити та здійснювати розгляд справи без участі його представника. Копію пояснень того ж дня надіслано відповідачу цінним листом з описом вкладення.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) як територіальний орган третьої особи - Державної податкової служби України - надало письмові пояснення від 09.08.2024, у яких, пославшись на ухвалу про відкриття провадження від 13.06.2024, повідомило, що станом на 08.05.2024 за АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» обліковується податковий борг у розмірі 1 977 867,55 грн, який виник 30.10.2016, у зв`язку з чим товариству направлялася податкова вимога від 02.11.2016 № 6565-17/81; з огляду на те, що постановою органу державної виконавчої служби від 02.12.2016 накладено арешт на все майно платника податків, ГУ ДПС протягом 2016-2020 років не здійснювало опису майна товариства в податкову заставу, зокрема комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , і не укладало договорів-доручень з Товарною біржею «Міжрегіональна товарно-промислова біржа» на організацію та проведення цільового аукціону з продажу майна товариства; опис майна товариства в податкову заставу здійснено актом від 16.12.2021 № 528/04689352/418, а відповідне обтяження зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2021. ГУ ДПС також повідомило про судові рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду про стягнення податкового боргу з товариства та просило долучити пояснення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 29.01.2025 року, закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

Третя особа - приватний виконавець Осельський Є.С. у поясненнях від 25.05.2025 фактичних обставин виконавчого провадження № 65747797 не заперечував, просив відмовити в позові та застосувати позовну давність, зазначивши, що під час виконавчого провадження неодноразово отримувалася інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої спірне майно належало ОСОБА_1 , а на момент реалізації майна відомості про права інших осіб на нього або їх обтяження в реєстрі були відсутні; ціна продажу 15 001 000 грн сплачена переможцем торгів у повному обсязі.

У судовому засіданні прокурор Загородній А.В. позов підтримав в повному обсязі, надавши пояснення по змісту позову. Доповнив що спірне майно було передано в 2004 році ВАТ НДПІ Механобрчермет. Вперше зареєстровано як нерухомість 31.05.2019 році за Акціонерним товариством право приватної власності. Спірне нерухоме майно під час корпоратизації державного інституту Фондом державного майна України передано до статутного фонду новоствореного ВАТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ», 100 % акцій статутного фонду якого на теперішній час залишаються у власності держави. Незважаючи на це, у 2019 році АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» зареєстрував за собою право приватної власності на спірний комплекс будівель. Спірне майно не передавалося товариству у приватну власність, а на момент відповідних подій діяла законодавча заборона на приватизацію об`єктів Державного науково-дослідного і проектного інституту «МЕХАНОБРЧОРМЕТ». Після чого, наприкінці 2020 року державним реєстратором незаконно проведено державну реєстрацію права власності на вказаний комплекс будівель за ОСОБА_1 . Вказана державна реєстрація проведена на підставі сфальсифікованих документів, які не виготовлялися, оскільки спірне нерухоме майно не перебувало у податковій заставі, та не підписувалися органами, зазначеними у документах. Матеріали справи містять докази того, що: у 2019–2020 роках ГУ ДФС у Дніпропетровській області не здійснювало опис цього майна в податкову заставу; не зверталося до суду за дозволом на погашення податкового боргу за рахунок цього майна; відповідні договори-доручення з товарною біржею та брокером не укладалися; довіреність особи, яка нібито погодила проведення аукціону від імені податкового органу, взагалі не видавалася; кошти у сумі понад 9,6 млн грн, які відповідно до умов аукціону мав сплатити ОСОБА_1 , на рахунок товарної біржі фактично не надходили.

За таких обставин, фактично вищевказані документи, які стали підставою для державної реєстрації, не створювалися, містять ознаки фальсифікації, а тому не породжують виникнення права власності відповідно до статті 328 ЦК України.

У подальшому, з метою легалізації незаконно придбаного державного майна, у 2021 році на підставі договору іпотеки, укладеного між ТОВ «МІСТ КР» та ОСОБА_1 , в якості забезпечення виконання зобов`язання останнього за договором позики на суму 15 млн грн, спірні об`єкти нерухомого майна передано в іпотеку ТОВ «МІСТ КР». А саму позику ОСОБА_1 повинен був повернути Товариству через сім днів з дати укладання відповідного договору позику.

Далі, у зв`язку з начебто неповерненням ОСОБА_1 вказаної позики, яку він насправді і не отримував згідно з його показаннями, 09.06.2021 за заявою ТОВ «МІСТ КР» з долученням виконавчого напису від 23.03.2021 приватним виконавцем Осельським Є.С. відкрито виконавче провадження та накладено арешт на вищевказаний комплекс будівель.

За результатами проведення ДП «СЕТАМ» електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) в процедурі виконавчого провадження, переможцем торгів стала ОСОБА_2 , про що приватним нотаріусом Лосінцем С.М. 27.07.2021 видано свідоцтво, яким посвідчено право власності ОСОБА_2 на вищевказане нерухоме майно.

На теперішній час право власності на спірний комплекс будівель залишається зареєстрованим за ОСОБА_2 , яка є останнім набувачем майна та належним відповідачем за віндикаційним позовом.

Представник Фонду державного майна України Пономаренко В.С. підтримав позов, зазначив, що Фонд державного майна є власником спірного майна. 100% акцій належить державі. Передавався статутний капітал, але залишилося державним майном. 31.05.2019 року реєструвалося за Акціонерним товариством право власності. Документи за ОСОБА_1 були сфальсифікованими.

Представник Фонду державного майна України Ленько М.М., зазначив, що 07.09.2023 року з листа прокуратури довідалися про факт вибуття спірного майна з власності держави. Фонд просив прокуратуру звернутись до суду. 18.09.2023 року листом вони звернулись до прокуратури. 03.11.2023 року, також був такий лист, всі листи є в матеріалах справи. Відчуження відбулося в 2019 році, не надавалося право здійснення вибуття без згоди Фонду. Вперше майно вибуло з власності держави в 2019 році. Їй не відомо на кого було зареєстровано майно до ОСОБА_2 . Невідомо, як вибуло з державної власності. Державне майно не могло бути реалізоване на торгах. В 2021 році ОСОБА_3 було стороною торгів, але мано було їхнє. Було накладено арешт на все майно ВАТ НДПІ Механобрчермет. Реалізовано без згоди Фонду. Вони не оспорювали, достатньо витребування майна.

Представник відповідача Ямковий В.І. позов не визнав повністю, надавши пояснення, які викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Третя особа приватний виконавець Осельський Є.С., зазначив, що позов не обґрунтований, просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, зазначив, що необхідно звернути увагу на строки позовної давності. Йому не відомо, що це було за обтяження від 17.032020 року. Вказане обтяження накладене вже після переходу права власності. На момент накладення обтяження майно вже не належало ВАТ НДПІ Механобрчермет. Опис майна не вноситься в реєстр, накладається арешт на все майно. Він не контактував Державною виконавчою службою Довгинцівського району, ні з представниками ВАТ НДПІ Механобрчермет з приводу наявності арешту. Він був безпосередньо на об`єкті ВАТ НДПІ Механобрчермет. ОСОБА_4 був присутнім, йому було передано майно на відповідальне зберігання. Контактів з ОСОБА_5 у нього не було. Його дії ніким не було оскаржено, торги не було оскаржено.

Представник третьої особи ГУ ДПС України Соколовський М.В. надав пояснення по письмовим поясненням, які просив долучити до матеріалів справи. Доповнив, що не укладалися договори з товарною біржею на продаж майна.

Представник третьої особи ДП «Сетам» Козмінська М.В. заперечує проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення по змісту письмових пояснень. Доповнила, що перевіряється лише повнота заповнення заявки, достовірність даних не перевіряється. Якщо на сайті була зазначена переможниця ОСОБА_6 , значить сума була внесена. Електронні торги з реалізації спірного майна (лот № 484262) проведені 19.07.2021 за заявкою приватного виконавця, за достовірність відомостей якої відповідає виконавець, а прокурор не посилається на жодні порушення організатором торгів вимог Порядку реалізації арештованого майна.

Третю особу ОСОБА_1 допитано як свідка, який суду пояснив, що приблизно в січні 2023 року через знайомого познайомився з особою на ім`я ОСОБА_7 , яка назвалася керівником комерційного підприємства і попросила його з`їздити до м. Києва до знайомого нотаріуса та підписати документи, які, за словами цієї особи, були потрібні для полегшення господарської діяльності. На його запитання про законність таких дій його запевнили, що все відбувається в межах закону. Точної дати поїздки до м. Києва свідок не назвав, зазначивши, що, наскільки пам`ятає, вона відбулася в лютому 2023 року. У нотаріальній конторі в центрі м. Києва нотаріус без будь-яких роз`яснень надала йому документи, які він підписав, лише побіжно їх переглянувши; нотаріус забирала його паспорт і згодом повернула; уся процедура тривала 15-30 хвилин. За поїздку йому заплатили 1 000 грн. Після цього з особою на ім`я ОСОБА_8 він більше не спілкувався.

Свідок також зауважив, що в серпні 2023 року до нього додому прийшли працівники поліції, після чого його допитали як свідка в кримінальному провадженні у приміщенні відділу поліції; частину пред`явлених йому документів він визнав підписаними ним у нотаріальній конторі, щодо інших заявив, що підписи від його імені виконані іншою особою, та надав зразки почерку і підпису. Спірного комплексу він ніколи не відвідував, участі в аукціоні з продажу майна платників податків не брав, коштів на рахунок товарної біржі не сплачував і таких коштів ніколи не мав, до державного реєстратора виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради не звертався, про ТОВ «МІСТ КР» та його керівника йому нічого не відомо; щодо вимоги ТОВ «МІСТ КР» про повернення позики пояснив, що після поїздки до м. Києва ні з ким із цього приводу не спілкувався до приходу працівників поліції. На час подій він офіційно не був працевлаштований, перебував у скрутному матеріальному становищі, має вищу юридичну освіту, недієздатним не визнавався; на запитання щодо свого стану під час підписання документів чіткої відповіді не надав. Значення понять «позика» та «іпотека» він, за його словами, розуміє в загальних рисах, а якби усвідомлював, що підписує договір позики на 15 000 000 грн, то відмовився б від його підписання.

У додаткових поясненнях від 16.09.2026, поданих у порядку частини першої статті 241 ЦПК України через систему «Електронний суд», представник відповідача зазначив, що з 28.08.2025 абзацом третім частини дев`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (у редакції Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX) визначено, що майно, внесене до статутного капіталу господарського товариства з корпоративними правами держави, належить такому товариству на праві власності, а пунктом 3-2 статті 18 цього Закону дію цього правила поширено на товариства незалежно від дати їх створення, корпоратизації та внесення майна, тож ФДМУ не є власником спірного майна; висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 917/1212/21 сформульовано до зміни законодавства та за інших фактичних обставин. Також представник відповідача вказав, що підставою реєстрації права товариства 31.05.2019 слугували документи самого ФДМУ, зокрема довідка від 15.05.2019 № 11-09-03060; що на час торгів діяв висновок Верховного Суду у справі № 826/11262/15 про належність статутного майна товариству; що майно, продане на електронних торгах у виконавчому провадженні, має «віндикаційний імунітет»; що держава тривалий час не забезпечує ефективного розслідування кримінальних проваджень і не може перекладати наслідки власної бездіяльності на добросовісного набувача; зокрема, ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42023042090000006 допитано лише як свідка (протокол допиту від 17.08.2023), а повідомлення про підозру в цьому провадженні жодній особі не вручено.

На підтвердження доводів про несення тягаря утримання спірного майна та про розмір своїх майнових втрат представником відповідача клопотанням від 21.09.2026, поданим через систему «Електронний суд» долучено копії: витягу з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 06.11.2023; квитанцій про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік; платіжної інструкції від 21.03.2025 № 385; актів комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, від 24.10.2024 № 70 і від 17.03.2025 № 59 зі списком пошкоджень; витягів з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, сформованих 23.12.2024 і 07.04.2025.

18.09.2026 прокурор подав через систему «Електронний суд» додаткові пояснення в порядку статті 241 ЦПК України у яких, заперечуючи доводи додаткових пояснень відповідача від 16.09.2026, зазначив, що: Закон № 4196-IX регулює діяльність юридичних осіб у перехідний період, який розпочався 28.08.2025, і не поширюється на спірні правовідносини, що виникли значно раніше; цей Закон не містить положень про його зворотну дію в часі, а за статтею 5 ЦК України, статтею 58 Конституції України та Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (з посиланням на постанову Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 640/8728/21) зворотна дія стосується лише пом`якшення чи скасування відповідальності і не поширюється на юридичних осіб; єдиним способом набуття права приватної власності на державне майно є приватизація (стаття 345 ЦК України), а передання майна до статутного фонду товариства не належить до способів приватизації, визначених статтею 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» та статтею 13 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»; правовідносини у справах № 211/3794/24 та № 917/1212/21 є подібними за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, визначеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, тому висновок у справі № 917/1212/21 є релевантним; волевиявлення ФДМУ послідовно спрямоване на приватизацію пакета акцій товариства, а не на відчуження окремого нерухомого майна, тоді як обставини реєстрації права власності на інший об`єкт за адресою: АДРЕСА_3 , предметом розгляду в цій справі не є.

Крім того, прокурор зазначив, що відомості про арешти нерухомого майна товариства містилися також в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 267636172, сформованій 27.07.2021 приватним нотаріусом Лосінцем С.М. за адресою об`єкта перед проведенням державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 , і що для оцінки добросовісності набувача не має визначального значення ні відсутність обтяжень на користь ФДМУ, ні реєстраційний номер об`єкта, щодо якого зареєстровані обтяження, оскільки інформація про чинні обтяження була доступною в реєстрі (стаття 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), а особливості спірного комплексу як нетипового об`єкта нерухомості площею майже 22 тис. кв. м мали викликати в потенційного набувача необхідність з`ясувати історію його вибуття з державної власності.

Третя особа АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» в особі генерального директора ОСОБА_9 у письмових поясненнях від 27.05.2026 позов підтримала в повному обсязі, вказавши, що товариство рішень про відчуження спірного майна не приймало, до реєстраторів не зверталося, а відчуження нерухомого майна відповідно до статуту товариства можливе лише за рішенням наглядової ради або загальних зборів. ОСОБА_9 заперечив підписання договору купівлі-продажу від 15.11.2020 та звернення до реєстраторів, визнав підписання ним 10.06.2021 акта про передачу спірного майна товариству на відповідальне зберігання у виконавчому провадженні № 65747797, допустив можливість підписання ним технічної документації в межах звичайного документообігу, а також зазначив, що в кримінальних провадженнях його не допитували, а про конкретні обставини цієї справи йому стало відомо лише 14.05.2026.

Суд вислухавши сторони, представників сторін, третіх осіб, свідка, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 20.11.1997 № 12/55-ПП затверджено план приватизації Державного науково-дослідного та проектного інституту по збагаченню та агломерації руд чорних металів «МЕХАНОБРЧОРМЕТ», відповідно до якого статутний фонд створюваного відкритого акціонерного товариства становить 8 465,4 тис. грн, що відповідає вартості майна, яке підлягає приватизації ( т. 1 а.с. 35).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 01.12.1997 № 12/330-АО державний інститут перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Науково-дослідний та проектний інститут по збагаченню та агломерації руд чорних металів «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» ( т. 1 а.с. 49-50).

Згідно з Переліком майна, переданого до статутного фонду ВАТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ», підписаним 07.12.2004 Фондом державного майна України і товариством, до статутного фонду товариства передано, зокрема, розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, буд. 3, адміністративно-лабораторний корпус, корпус стендових випробувань, будівлю ПЗД, будівлю ДВПА та подрібнювальний корпус, тобто об`єкти, що становлять спірний комплекс. До зазначеного Переліку 08.07.2005 Фондом і товариством внесено зміни та доповнення. ( т. 1 а.с. 51-53).

Наказом ФДМУ від 29.04.2011 № 681 товариство перейменовано на публічне акціонерне товариство, а наказом ФДМУ від 10.05.2018 № 623 затверджено нову редакцію статуту товариства у зв`язку зі зміною його типу ( т. 1 а.с. 54-55).

Відповідно до цього статуту товариство є юридичною особою приватного права, приватним акціонерним товариством, 100 % акцій якого належать державі в особі ФДМУ; правочини щодо відчуження нерухомого майна товариства належать до значних правочинів незалежно від їх вартості, рішення про надання згоди на вчинення яких приймаються наглядовою радою або загальними зборами товариства (пункти 1.4, 1.5, 20.1.1, 20.2 статуту) ( т. 1 а.с. 60-117).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань статутний капітал АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» становить 8 465 400 грн., 100 % якого належить державі, а органом, що здійснює функції з управління корпоративними правами держави, є ФДМУ. Наказом ФДМУ від 23.03.2021 № 469 пакет акцій товариства розміром 100 % статутного капіталу включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році; на час розгляду справи пакет акцій не приватизовано ( т. 1 а.с. 26-34).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28.08.2023 № 344320651 та щодо об`єкта від 23.05.2024 № 379837017 ( т. 1 а.с. а.с. 118-127) (далі - інформаційні довідки) державний реєстратор КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Профатілова М.С. зареєструвала право власності АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» на спірний комплекс з відкриттям розділу (номер відомостей про речове право 31970348; дата державної реєстрації 31.05.2019; рішення від 12.06.2019, індексний номер 47322597). Підставою державної реєстрації зазначено, зокрема: довідку ФДМУ від 15.05.2019 № 11-09-03060; статут, затверджений наказом ФДМУ від 10.05.2018 № 623, та цей наказ; накази ФДМУ від 02.11.2016 № 1997 та від 29.04.2011 № 681; накази Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області від 29.05.1997 № 12/52-ПК, від 20.11.1997 № 12/55-ПП, від 01.12.1997 № 12/330-АО і план приватизації; Перелік майна від 07.12.2004 та зміни і доповнення до нього від 08.07.2005, підписані ФДМУ та товариством; статут і протокол наглядової ради товариства від 13.11.2018 № 5; довідку товариства від 10.06.2019 № 180 про основні засоби, що перебувають на його балансі; технічний паспорт від 30.05.2019 № 40, а також інші документи ( т. 1 а.с. 128-132).

Державний реєстратор виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучкова Т.Ф. зареєструвала право власності на спірний комплекс за ОСОБА_1 (номер відомостей про речове право 39874146; дата державної реєстрації 17.12.2020; рішення від 23.12.2020, індексний номер 55883907). Підставою реєстрації зазначено: протокол проведення аукціону з продажу майна платників податків, що перебуває у власності АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ», № 77/20, виданий Товарною біржею «Міжрегіональна товарно-промислова біржа» (у позовній заяві протокол датовано 14.11.2020, в інформаційних довідках дата його видачі зазначена як 14.12.2020); договір купівлі-продажу майна платників податків, яке перебуває в податковій заставі, від 15.11.2020; наказ АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» від 13.11.2019 № 77/1-к про проведення інвентаризації та списання основних засобів; акти на списання основних засобів, видавцем яких зазначено АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ».

23.12.2020, тобто в день прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , державний реєстратор Сучкова Т.Ф. зареєструвала припинення обтяжень у вигляді арешту нерухомого майна товариства (записи у спеціальному розділі № 17788102 від 02.12.2016 та № 28108484 від 26.09.2018), зазначивши підставою ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2018 у справі № 202/5932/18 ( т. 1 а.с. 142-144).

06.02.2021 між ТОВ «МІСТ КР» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А. та зареєстрований у реєстрі за № 98 ( т. 1 а.с. 178-185), на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором позики від 04.02.2021 № 04/02/2021 на суму 15 000 000 грн зі строком виконання до 11.02.2021 ( т. 1 а.с. 175-177); відомості про іпотеку (запис № 40433938) та заборону на нерухоме майно (запис № 40433856) внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.02.2021 ( т. 1 а.с. 118-132).

23.03.2021 приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. вчинив виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 3404, про звернення стягнення на спірний комплекс як предмет іпотеки для задоволення вимог ТОВ «МІСТ КР» у розмірі 15 000 000 грн. ( т. 1 а.с. 187-188).

09.06.2021 приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Є.С. відкрив виконавче провадження № 65747797 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису, постановою від 09.06.2021 наклав арешт на спірне майно (запис про обтяження № 42418178), а 10.06.2021 склав постанову про опис та арешт майна № 65747797, якою о 12 год. 00 хв. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, буд. 3, описав і піддав арешту спірний комплекс. Опис проведено за участю понятих ОСОБА_10 і ОСОБА_11 ; під час опису був присутній генеральний директор АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» Рожков А.В., який особисто прийняв описане майно на відповідальне зберігання, отримав копію постанови про опис та арешт майна і розписався в ній. Зауважень чи заяв від осіб, присутніх під час опису та арешту майна, до постанови не внесено. ( т. 1 а.с. 189-203).

Вартість спірного майна визначено висновком про вартість майна, складеним ТОВ «Прайм Оцінка» на замовлення приватного виконавця, і за заявкою приватного виконавця майно виставлено на електронні торги (лот № 484262) ( т. 1 а.с. 204-205).

Згідно з протоколом проведення електронних торгів від 19.07.2021 № 546987 торги відбулися 19.07.2021; стартова ціна і ціна продажу становили 15 001 000,00 грн; переможцем торгів визначено ОСОБА_2 , яка сплатила гарантійний внесок у розмірі 750 050,00 грн і мала перерахувати на рахунок приватного виконавця 14 250 950,00 грн. Листом про сплату від 29.07.2021 № 1627563746 приватний виконавець Осельський Є.С. підтвердив сплату ОСОБА_2 14 250 950,00 грн, тобто сплату ціни продажу в повному обсязі, що підтверджено також листом ДП «СЕТАМ» від 07.11.2023 № 850/15515-12-23/17 ( т.1 а.с. 211-212, т. 4 а.с. 214-215).

За результатами торгів приватним виконавцем складено акт про проведення електронних торгів від 24.07.2021, 26.07.2021 знято арешт зі спірного майна, а 27.07.2021 приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лосінець С.М. видав ОСОБА_2 свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, зареєстроване в реєстрі за № 937, та зареєстрував її право власності на спірний комплекс (номер відомостей про речове право 43174320); того ж дня зареєстровано припинення іпотеки. ( т. 1 а.с. 213-215, а.с. 222-223).

Відповідно до інформаційної довідки щодо об`єкта від 23.05.2024 № 379837017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного комплексу, крім записів про право власності товариства, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , про іпотеку і заборону на користь ТОВ «МІСТ КР» та про арешт, накладений приватним виконавцем, містяться лише записи про обтяження, зареєстровані після набуття відповідачем права власності: про арешт нерухомого майна, накладений ухвалою слідчого судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.08.2023 у справі № 211/2259/23 (провадження № 1-кс/211/1302/23) (запис від 17.08.2023 № 51398845), та про податкову заставу на підставі акта опису майна від 17.10.2023 № 1484/2602323468/484, складеного Державною податковою службою України, у якому боржником зазначено ОСОБА_2 (запис від 18.10.2023 № 52169559). Відомості в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек за цим запитом відсутні.

Відповідно до інформаційної довідки щодо суб`єкта від 28.08.2023 № 344320651 у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» містяться, зокрема, записи про обтяження: № 41015380 від 17.03.2021 - арешт усього нерухомого майна товариства на підставі постанови Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі № 60983117; № 41184392 від 26.03.2021 - арешт нерухомого майна товариства, описаного як комплекс за адресою: вул. Телевізійна, буд. 3, у складі, зокрема, будівель літ. «А-4», «Б-1», «В-1,4», «Г-1», «Д-1», «Е-1», «Ж-1», «З-1», «И-1», «К-2,3», без зазначення реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна; № 45728123 від 17.12.2021 - податкова застава щодо майна товариства; № 49358276 від 24.02.2023 - арешт усього нерухомого майна товариства, а також припинені 23.12.2020 записи № 17788102 і № 28108484. Відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, наведені в цій довідці, свідчать про реєстрацію за ВАТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» права власності на окремі об`єкти за адресою: АДРЕСА_4 , зокрема 09.12.2004 - на механоскладальне відділення на підставі наказу від 01.12.1997 № 12/330-АО та Переліку майна від 07.12.2004, яке надалі відчужене ТОВ «КЗМО Ропчице» на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.2004.

Кримінальне провадження № 12021041720000215 внесено до ЄРДР 29.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, за повідомленням Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі від 24.03.2021 № 25087/1 за фактом незаконних реєстраційних дій при відчуженні майна, що перебувало у статутному фонді АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» (відповідь прокурора на відзив). Кримінальне провадження № 42023042090000006 внесено до ЄРДР 01.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України; станом на 14.02.2025 особам про підозру не повідомлялося, проводилися судові експертизи та слідчі (розшукові) дії (пояснення прокурора від 14.02.2025). Як показав у судовому засіданні ОСОБА_1 , у серпні 2023 року його допитано в кримінальному провадженні як свідка, під час чого він надав зразки почерку та підпису; згідно з протоколом допиту свідка від 17.08.2023 допит проведено старшим слідчим слідчого відділення відділення поліції № 1 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області в кримінальному провадженні № 42023042090000006 ( т. 1 а.с. 142-177, т. 4 а.с. 115-137), тобто через два дні після постановлення ухвали слідчого судді від 15.08.2023 про арешт спірного майна. Доказів повідомлення будь-якій особі про підозру, направлення до суду обвинувального акта чи ухвалення вироку в цих кримінальних провадженнях матеріали справи не містять.

Згідно з листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25.11.2022 № 10763/04-36-13-03-09 ОСОБА_12 звільнена з посади 13.09.2019, у зв`язку з чим довіреність від 14.07.2020 № 1780/27-17-18-20 не видавалася; згідно з листом від 15.05.2024 № 23054/5/04-36-13-10-16 у 2019-2020 роках ГУ ДФС у Дніпропетровській області не здійснювало опису майна АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» у податкову заставу, не зверталося до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок такого майна та не укладало 15.07.2019 договорів-доручень з Товарною біржею «Міжрегіональна товарно-промислова біржа» і ТОВ «Центр брокерських послуг». Згідно з протоколом огляду документів від 20.02.2023 кошти в сумі 9 667 771,75 грн від ОСОБА_1 на рахунок товарної біржі за період з 14.11.2020 по 19.01.2023 не надходили. Наведені обставини підтверджуються також письмовими поясненнями ГУ ДПС, згідно з якими опис майна АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» у податкову заставу протягом 2016-2020 років не здійснювався, договори-доручення на проведення цільового аукціону з продажу майна товариства не укладалися, а опис майна товариства в податкову заставу здійснено лише актом від 16.12.2021 № 528/04689352/418, на підставі якого 17.12.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження № 45728123 (витяг від 17.12.2021 № 290911346). Отже, станом на дату проведення електронних торгів 19.07.2021 спірне майно в податковій заставі не перебувало і відомостей про таке обтяження Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містив.

Матеріали справи містять також листування між Криворізькою східною окружною прокуратурою Дніпропетровської області та ФДМУ, з якого вбачається, що уповноважений державою орган тривалий час не володів інформацією про фактичний і реєстраційний стан нерухомого майна АТ НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» та не здійснював належного контролю за його збереженням.

Так, листом від 07.09.2023 № 04/60-4857ВИХ-23 Криворізька східна окружна прокуратура повідомила Фонд про встановлений факт вибуття з власності товариства комплексу будівель загальною площею 21 879,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та запропонувала повідомити про вжиті або заплановані Фондом заходи щодо визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації права приватної власності й повернення майна. У цьому ж листі прокуратура зазначила, що в разі невжиття Фондом заходів реагування нею буде вирішено питання про здійснення представництва інтересів держави в суді.

Із відповіді Фонду від 03.11.2023 № 10-17-28525 встановлено, що до отримання зазначеного листа прокуратури інформація про вибуття комплексу будівель у Фонду була відсутня. Після отримання повідомлення прокуратури Фонд обмежився направленням запитів до товариства від 15.10.2023 № 10-17-26678 та від 24.10.2023 № 10-17-27617. Водночас Фонд не повідомив про підготовку або пред`явлення ним позову, а просив Криворізьку східну окружну прокуратуру вжити заходів захисту майнових прав держави.

У зв`язку з невжиттям Фондом заходів цивільно-правового характеру Криворізька східна окружна прокуратура повторно звернулася до нього листом від 28.02.2024 № 60-1390ВИХ-24. У цьому листі прокуратура зазначила, що Фондом не вжито дієвих та належних заходів, які б забезпечили поновлення порушених інтересів держави, зокрема шляхом пред`явлення позову, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу.

Листом від 17.04.2024 № 10-17-10556 Фонд повторно повідомив, що про вибуття комплексу будівель йому стало відомо саме з листа прокуратури від 07.09.2023 та визнав, що інвентаризації та перевірки ревізійної комісії товариства у 2023-2024 роках не проводилися, попередня згода на відчуження спірного майна не надавалася, а власних матеріалів, які б підтверджували обставини вибуття, у Фонду немає. При цьому Фонд повторно просив прокуратуру вжити заходів представницького характеру та звернутися до суду з відповідним позовом.

Листом від 07.06.2024 № 60-3338ВИХ-24 Криворізька східна окружна прокуратура повідомила Фонд про встановлення підстав для представництва інтересів держави та про пред`явлення позовної заяви до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ( т. 2- а.с. 1-18, 23-35).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, після набуття відповідачем спірного майна комплекс зазнав пошкоджень унаслідок збройної агресії Російської Федерації. Актом комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, від 24.10.2024 № 70, складеним комісією, утвореною на підставі рішення виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради від 13.06.2023 № 231, і затвердженим головою комісії, зафіксовано пошкодження адміністративно-лабораторного корпусу літ. «А-4» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 3 (кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:03:154:0015), із зазначенням форми власності «приватна» та власника - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ); орієнтовна дата пошкодження - 19.10.2024, ймовірна причина - надзвичайна ситуація воєнного характеру внаслідок ракетного удару; пошкоджено покрівлю площею 600 кв. м та огороджувальні конструкції довжиною 300 м, зруйновано 110 віконних і дверних прорізів площею 500 кв. м. Цей акт зареєстровано в Державному реєстрі майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, за номером АКТ-КО-28.11.2024-193751, а сам об`єкт - за номером ОНМ-28.11.2024-427500, що підтверджується витягом з цього реєстру, сформованим 23.12.2024 виконавчим комітетом Довгинцівської районної в місті ради; категорію пошкоджень визначено (пошкодження до 20 %), статус відновлення об`єкта - «роботи не розпочаті».

Актом комісійного обстеження від 17.03.2025 № 59, затвердженим головою комісії 18.03.2025, зафіксовано пошкодження того самого об`єкта, орієнтовна дата пошкодження - 12.03.2025, ймовірна причина - надзвичайна ситуація воєнного характеру внаслідок ракетного удару. Згідно з доданим до акта списком пошкоджень об`єкта нерухомості, підписаним ОСОБА_2 12.03.2025, в адміністративно-лабораторному корпусі літ. «А-4» загальною площею 11 531,7 кв. м пошкоджено 216 вікон площею 890 кв. м, 4 вхідні групи площею 20 кв. м, 12 підвіконь, зовнішні водозливи довжиною 80 м, покрівлю площею 830 кв. м та огороджувальну конструкцію довжиною 320 м, а також 11 зовнішніх блоків кондиціонерів; у будівлі ПЗД літ. «Б-1» загальною площею 4 098,2 кв. м зруйновано стіни, підлогу і покрівлю на площі 3 500 кв. м; у будівлі ДВПА літ. «В-1,4» загальною площею 2 839,2 кв. м - на площі 2 500 кв. м; у подрібнювальному корпусі літ. «Г-1» загальною площею 3 257,0 кв. м - на площі 2 200 кв. м. Цей акт зареєстровано в зазначеному реєстрі за номером АКТ-КО-07.04.2025-241097, що підтверджується витягом, сформованим 07.04.2025; категорію пошкоджень визначено як ІІ (наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь і характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частин об`єкта або його окремих конструкцій, підсилення об`єкта або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій, пошкодження 41-80 %) з висновком «Пошкоджено будівлю, стіни, підлогу, покрівлю, 216 шт. вікон, 4 шт. двері, 11 зовнішніх блоків кондиціонування»; статус відновлення об`єкта - «роботи не розпочаті». ( т. 2 а.с. 16-33).

Матеріали справи містять докази несення відповідачем тягаря утримання спірного майна. Згідно з витягом з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 06.11.2023 за ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ) обліковано нарахування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за кодами класифікації доходів бюджету 18010201 і 18010301 у сумах 14,69 грн, 118,03 грн, 11 956,25 грн, 9 588,00 грн і 1 039 854,75 грн та з орендної плати з фізичних осіб (код 18010900) у сумі 44 248,50 грн, з від`ємним сальдо розрахунків у тих самих розмірах. Квитанціями АТ «КОМІНБАНК» від 22.03.2024, 25.03.2024, 24.04.2024, 25.04.2024, 26.04.2024, 30.05.2024, 27.06.2024, 26.07.2024, 31.07.2024 і 09.08.2024 підтверджується сплата ОСОБА_2 до бюджету коштів з призначенням платежу «101 Податок на нерухоме майно» (у тому числі нарахованої пені), зокрема платежами в сумах 44 248,50 грн, 11 956,30 грн, 9 588,00 грн, 100 000,00 грн, 100 000,00 грн, 20 000,00 грн, 220 000,00 грн, 220 000,00 грн, 225 780,20 грн, 200 000,00 грн і 379 938,80 грн. Платіжною інструкцією від 21.03.2025 № 385 підтверджується сплата ОСОБА_2 на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 647 280,38 грн з призначенням платежу «101 Сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 ».

Оглянувши в судовому засіданні на прохання представника відповідача копії документів, що містяться в матеріалах справи, свідок ОСОБА_1 зазначив, що підписи від його імені на протоколі проведення аукціону (Т. 1 , а.с. 145-147) та на документах, що містяться на (Т.1, а.с. 149-152), виконані не ним, не визнав свій почерк на повідомленні про вручення поштового відправлення (Т. 1, а.с. 186), а частину документів визнав підписаними ним у нотаріальній конторі в м. Києві. Разом з тим свідок не зміг точно пояснити, які саме документи він підписав у нотаріуса, допустив, що серед них був договір іпотеки від 06.02.2021, не пам`ятав, чи розписувався в реєстрі нотаріальних дій, суперечливо відповідав на запитання щодо підписання розписки про отримання позики, а також не зміг точно визначити час цих подій: після того як йому звернули увагу на те, що договір позики та договір іпотеки, який він допустив серед підписаних ним документів, датовані лютим 2021 року, свідок припустив, що знайомство з особою на ім`я ОСОБА_8 могло відбутися у 2022 або у 2021 році, підтвердивши лише те, що працівники поліції прийшли до нього в серпні 2023 року.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша, третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України); суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 78 ЦПК України); достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України, стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 56 ЦПК України прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках, зокрема якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Прокурор до звернення до суду повідомляв ФДМУ про стверджуване порушення інтересів держави та про звернення до суду, а Фонд позову не пред`явив, що свідчить про дотримання прокурором порядку, визначеного статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Водночас наявність у прокурора процесуальних підстав для звернення до суду не звільняє його від обов`язку довести обґрунтованість позовних вимог по суті.

Щодо предмета спору та обставин, які підлягають доведенню.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України (зміст якої на час виникнення спірних правовідносин і в чинній редакції є однаковим) якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з частиною другою статті 388 ЦК України в чинній редакції майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. У редакції, чинній на час проведення електронних торгів 19.07.2021, частина друга статті 388 ЦК України також передбачала, що майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 388 ЦК України в чинній редакції держава, територіальна громада не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, минуло більше десяти років. Оскільки перша державна реєстрація права власності на спірний комплекс у цьому реєстрі проведена 31.05.2019, зазначений строк не сплив, і ця норма підставою для відмови в позові не є.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина четверта статті 388 ЦК України).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем майна, до особи, яка незаконно заволоділа цим майном, про його повернення. Отже, звертаючись з таким позовом, позивач повинен довести, що саме він є власником майна, яке перебуває у володінні відповідача без відповідної правової підстави, а якщо відповідач є добросовісним набувачем, який набув майно за відплатним договором, - також наявність обставин, визначених частиною першою статті 388 ЦК України, та відсутність установлених частиною другою цієї статті перешкод для витребування.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 18.09.2025 у справі № 922/82/20 зазначив:

73. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник майна з дотриманням вимог ст.ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Тому не є ефективним способом захисту права власника для витребування ним свого майна із чужого незаконного володіння оспорювання не тільки відповідних рішень компетентних органів, але й договорів, інших правочинів щодо спірного майна та документів, що посвідчують відповідне право (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц).

83. Здійснюючи аналіз вказаної вище норми матеріального права, Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд неодноразово висновували, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих доказів. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Отже, для витребування майна не вимагається попереднього оспорювання правочинів щодо спірного майна чи скасування рішень про державну реєстрацію, однак позивач повинен довести обставини, з якими закон пов`язує можливість витребування майна, і насамперед належність йому права власності на спірне майно.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України суд захищає порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес саме тієї особи, яка звернулася за захистом, тому відсутність у позивача суб`єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, є самостійною підставою для відмови в позові.

Щодо належності спірного майна державі.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірний комплекс, внесений до статутного фонду (капіталу) АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ», є державною власністю, а ФДМУ здійснює повноваження його власника.

Судом встановлено, і це не заперечується учасниками справи, що спірний комплекс переданий Фондом до статутного фонду товариства відповідно до Переліку майна від 07.12.2004 на виконання затвердженого органом приватизації плану приватизації державного інституту та рішення про його перетворення у відкрите акціонерне товариство. Прокурор, обґрунтовуючи позов, сам виходить з того, що спірне майно є майном, внесеним до статутного фонду товариства.

Як на правову підставу належності такого майна державі прокурор послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, зазначивши, що в ній викладено висновок, аналогічний його позиції про те, що державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю, та що в цій постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 826/11262/15, щодо того, що власником майна, переданого до статутного капіталу, є саме товариство, а не держава.

Однак після ухвалення зазначеної постанови законодавець змінив правове регулювання цього питання.

Законом України від 09.01.2025 № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», зміни якого до Закону України «Про управління об`єктами державної власності» діють з 28.08.2025, абзаци другий і третій частини дев`ятої статті 11 цього Закону викладено в такій редакції:

«Господарські товариства, єдиним акціонером (учасником) яких є держава, а також засновані ними юридичні особи розпоряджаються державним майном, що обліковується у них на балансі, в межах повноважень, визначених законом та/або договором з відповідним суб`єктом управління таким майном.

Майно, внесене до статутного капіталу господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, а також майно, внесене до статутного капіталу юридичної особи, засновником (учасником, акціонером) якої є таке господарське товариство, належить таким господарському товариству або юридичній особі на праві власності, крім випадків, визначених законом».

Тим самим Законом частину дев`яту статті 11 доповнено положеннями, відповідно до яких відчуження, обтяження, передача у користування майна, що є власністю господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, здійснюється з урахуванням обмежень, установлених його статутом та законодавством, а порядок погодження органами товариства відчуження такого майна встановлюється статутом.

Крім того, статтю 18 «Прикінцеві положення» Закону України «Про управління об`єктами державної власності» доповнено пунктом 3-2, згідно з яким положення абзацу третього частини дев`ятої статті 11 цього Закону щодо правового режиму майна, внесеного до статутного капіталу господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та майна, внесеного до статутного капіталу юридичної особи, засновником (учасником, акціонером) якої є таке господарське товариство, застосовуються до таких господарського товариства або юридичної особи незалежно від дати їх створення, реорганізації чи корпоратизації та/або внесення такого майна до статутного капіталу, якщо інше не передбачено законом.

Отже, законодавець прямо визначив, що майно, внесене до статутного капіталу господарського товариства з корпоративними правами держави, належить саме товариству на праві власності, і такий правовий режим застосовується незалежно від того, коли товариство створене (корпоратизоване) та коли майно внесене до його статутного капіталу. Корпоративні права держави як єдиного акціонера (право на участь в управлінні товариством, на отримання дивідендів тощо) є самостійним об`єктом права і не тотожні праву власності товариства на його майно. Такий підхід узгоджується і з загальним правилом частини першої статті 115 ЦК України, за яким господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Абзац другий частини дев`ятої статті 11 цього Закону стосується державного майна, яке обліковується на балансі товариства, але не внесене до його статутного капіталу. Спірний комплекс, як стверджує сам прокурор і як убачається з Переліку майна від 07.12.2004, внесений саме до статутного фонду товариства, тому до нього застосовується абзац третій зазначеної частини. Доказів того, що щодо спірного майна законом установлено інший правовий режим, прокурор не надав.

Суд зважає також на те, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 18.09.2025 у справі № 922/82/20 зазначив:

105. Водночас судова палата вважає, що наявні обставини для відступу від висновку Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 4, 45 ГПК України про те, що держава в особі Міністерства є неналежним позивачем за вимогою про витребування майна, яке належало УДНДІ «Укрводгео» на праві господарського відання, викладеному у постанові від 21.08.2024 у справі № 953/24224/19, з огляду на таке.

Однак, як убачається з пункту 8 цієї постанови, у тій справі право власності на спірний об`єкт було зареєстроване за державою, а сам об`єкт був закріплений за державним науково-дослідним інститутом на праві господарського відання, тоді як у цій справі йдеться про майно, внесене до статутного капіталу господарського товариства, правовий режим якого прямо визначено абзацом третім частини дев`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності».

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Право власності є триваючим правовідношенням, а віндикаційна вимога є вимогою неволодіючого власника про повернення йому майна, тому наявність у позивача права власності суд оцінює станом на час вирішення спору. На час ухвалення цього рішення діє прямий законодавчий припис, відповідно до якого майно, внесене до статутного капіталу АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ», належить на праві власності товариству, а не державі, і застосування цього припису незалежно від дати внесення майна до статутного капіталу прямо передбачене законодавцем (пункт 3-2 статті 18 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»). Суд ураховує, що за загальним правилом до спірних правовідносин застосовуються норми права, чинні на час їх виникнення, однак у цьому разі законодавець спеціально визначив, що новий правовий режим майна, внесеного до статутного капіталу, застосовується незалежно від дати створення, корпоратизації товариства та внесення майна, тому суд не може не застосувати цей прямий припис закону.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, сформульований щодо законодавства, чинного до набрання чинності та введення в дію Закону № 4196-IX, і не містить тлумачення абзацу третього частини дев`ятої статті 11 та пункту 3-2 статті 18 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» в чинній редакції, тому не може бути застосований без урахування наступної зміни законодавства. При цьому суд ураховує, що зазначена постанова ухвалена щодо майна ПАТ «НАК «Надра України» за фактичних обставин тієї справи, а правовий висновок у ній ґрунтується на тлумаченні законодавства, яке законодавець згодом змінив.

Доводи прокурора, наведені в додаткових поясненнях від 18.09.2026, цих висновків не спростовують.

Посилання на те, що Закон № 4196-IX регулює лише відносини перехідного періоду, який розпочався 28.08.2025, не враховує змісту пункту 3-2 статті 18 Закону України «Про управління об`єктами державної власності». Цим пунктом законодавець прямо визначив, що правовий режим майна, внесеного до статутного капіталу господарського товариства з корпоративними правами держави, застосовується до такого товариства незалежно від дати його створення, реорганізації чи корпоратизації та/або внесення майна до статутного капіталу. Тлумачення, за якого цей припис поширювався б лише на товариства, створені після 28.08.2025, позбавляло б його будь-якого змісту, оскільки саме для товариств, створених і корпоратизованих раніше, він і сформульований.

Суд не встановлює в цій справі зворотної дії закону в часі і не оцінює на підставі Закону № 4196-IX правомірність дій, учинених до набрання ним чинності. Питання, яке вирішує суд, є іншим: чи є держава в особі ФДМУ власником спірного майна, тобто чи має вона право вимагати його повернення собі на підставі статей 387, 388 ЦК України. Право власності є триваючим правовідношенням, і наявність такого права в позивача оцінюється станом на час вирішення спору, що узгоджується з частиною третьою статті 5 ЦК України, на яку посилається і прокурор. Наведене Конституційним Судом України в Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 тлумачення частини першої статті 58 Конституції України стосується зворотної дії законів, які пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність, і не обмежує законодавця у визначенні на майбутнє правового режиму майна, внесеного до статутного капіталу господарських товариств.

Посилання прокурора на статтю 345 ЦК України та на те, що передання майна до статутного фонду товариства не належить до способів приватизації, визначених статтею 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» і статтею 13 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», також не спростовує наведеного. Ці норми визначають способи набуття права приватної власності на державне майно, тоді як спірне питання полягає у правовому режимі майна, внесеного до статутного капіталу господарського товариства, який після 28.08.2025 прямо врегульований абзацом третім частини дев`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності».

Не спростовують висновків суду й доводи прокурора про подібність правовідносин у справах № 211/3794/24 та № 917/1212/21 з посиланням на критерії, визначені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. Навіть за умови подібності правовідносин висновок щодо застосування норми права враховується судом при виборі і застосуванні тієї норми, яку було витлумачено (частина четверта статті 263 ЦПК України). Тут же законодавець після формулювання відповідного висновку змінив саме нормативне регулювання правового режиму майна, внесеного до статутного капіталу, і прямо поширив нову норму на товариства незалежно від дати їх корпоратизації.

Посилання прокурора на Закон України від 07.07.1999 № 847-XIV «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» висновків суду не спростовує. Згідно з цим Законом об`єкти державного інституту віднесено до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток 2), тобто закон прямо допускав корпоратизацію, яка за своєю суттю передбачає внесення майна до статутного капіталу створюваного господарського товариства. Встановлена цим Законом заборона стосувалася приватизації, а не правового режиму майна, внесеного до статутного капіталу, і не свідчить про вилучення такого майна з цивільного обороту в розумінні статті 178 ЦК України, відповідно до якої види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається, мають бути прямо встановлені в законі. Крім того, Закон № 847-XIV втратив чинність на підставі Закону України від 02.10.2019 № 145-IX, тобто ще до державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 та до проведення електронних торгів, за результатами яких спірне майно набула відповідач. Суд також враховує, що Господарський кодекс України, на статті 22 та 145 якого посилається прокурор, з 28.08.2025 втратив чинність згідно зі статтею 17 Закону № 4196-IX.

Суд зважає й на те, що поведінка самого ФДМУ як органу, уповноваженого управляти корпоративними правами держави, тривалий час свідчила про застосування до внесеного майна режиму майна товариства: Фонд затвердив статут, яким відчуження нерухомого майна товариства віднесено до компетенції органів управління товариства; видав довідку від 15.05.2019 № 11-09-03060, яка разом з іншими документами Фонду стала підставою для державної реєстрації права власності товариства на спірний комплекс; відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно свідчать про реєстрацію за товариством окремих об`єктів з Переліку майна від 07.12.2004 та про відчуження одного з них приватній юридичній особі ще у 2004 році. Доказів того, що ФДМУ до звернення прокурора до суду оспорював належність цих об`єктів товариству, матеріали справи не містять.

Таким чином, з урахуванням чинного правового регулювання спірне майно як майно, внесене до статутного капіталу АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ», належить на праві власності товариству, а не державі. Держава в особі ФДМУ як єдиний акціонер товариства має корпоративні права, однак не є власником спірного комплексу і не може вимагати його витребування на свою користь на підставі статей 387, 388 ЦК України. Відсутність у держави, в інтересах якої заявлено позов, права власності на спірне майно є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові.

АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ», залучене прокурором до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, самостійних вимог щодо спірного майна не заявляло, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).

Разом з тим навіть якщо виходити з позиції прокурора про належність спірного майна державі, позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Щодо доводів про вибуття майна з володіння власника поза його волею.

Прокурор стверджує, що спірне майно вперше вибуло з державної власності поза волею власника внаслідок державної реєстрації права власності АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» з датою 31.05.2019.

Суд не погоджується з цим доводом. За змістом пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України значення має те, чи вибуло майно з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі. Спірний комплекс був переданий державою в особі уповноваженого органу до статутного фонду товариства і перебував у володінні товариства з волі власника щонайменше з 2004 року. Державна реєстрація права власності товариства не позбавила володіння ні державу, ні товариство, а посвідчила право особи, у володінні якої майно вже перебувало, і була проведена на підставі документів, виданих ФДМУ та його регіональним відділенням, зокрема довідки ФДМУ від 15.05.2019 № 11-09-03060, виданої за шістнадцять днів до реєстрації. Доказів того, що ця довідка чи інші документи Фонду, використані під час реєстрації, не видавалися Фондом або мають інший зміст, прокурор не надав. Твердження про відсутність серед підстав реєстрації правовстановлюючих документів стосується можливих порушень процедури реєстрації, однак саме по собі не свідчить про вибуття майна з володіння власника поза його волею.

Щодо вибуття майна з володіння товариства внаслідок реєстрації права власності за ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Надані прокурором листи ГУ ДПС у Дніпропетровській області свідчать про те, що податковий орган не здійснював опису спірного майна в податкову заставу та не укладав договорів доручення щодо його продажу. Допитаний як свідок ОСОБА_1 заперечив свою участь в аукціоні з продажу майна платників податків, сплату коштів на рахунок товарної біржі та звернення до державного реєстратора і заявив, що підписи від його імені на протоколі проведення аукціону виконані не ним. Суд не погоджується з доводом представника відповідача про те, що обставини підроблення документів можуть бути підтверджені виключно висновком експерта, оскільки процесуальний закон такого обмеження не встановлює, а відповідні обставини можуть встановлюватися на підставі сукупності доказів. Зазначені докази в сукупності дають суду підстави виходити з того, що ОСОБА_1 не набув права власності на спірне майно в установленому законом порядку, тобто особа, майно якої реалізовувалося у виконавчому провадженні, не мала права ним розпоряджатися. Ці обставини підтверджені й письмовими поясненнями ГУ ДПС, наданими в цій справі.

Водночас саме придбання майна в особи, яка не мала права його відчужувати, є тією ситуацією, яку регулює стаття 388 ЦК України, тому встановлення цієї обставини само по собі не зумовлює задоволення віндикаційного позову, а питання про можливість витребування майна вирішується з урахуванням обставин, визначених частинами першою та другою цієї статті.

Щодо того, чи вибуло майно з володіння товариства поза його волею, суд ураховує, що серед підстав державної реєстрації права власності ОСОБА_1 зазначені також документи, видавцем яких є АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ», - наказ від 13.11.2019 № 77/1-к про проведення інвентаризації та списання основних засобів і акти на списання основних засобів. Прокурор цих документів суду не надав, про їх підроблення не заявляв і доказів того, що вони не видавалися товариством, не подав. Генеральний директор товариства Рожков А.В. заперечив підписання договору від 15.11.2020, однак допустив підписання ним технічної документації в межах звичайного документообігу та повідомив, що печатка товариства і факсиміле його підпису перебували в розпорядженні працівників юридичної служби товариства; як убачається з постанови про опис та арешт майна від 10.06.2021 № 65747797, ОСОБА_9 особисто був присутній під час опису спірного майна приватним виконавцем, прийняв його на відповідальне зберігання, отримав копію постанови і розписався в ній, не заявивши при цьому жодних заперечень. Доказів того, що товариство або ФДМУ після цього і до проведення 19.07.2021 електронних торгів вживали заходів до оскарження виконавчого провадження, дій приватного виконавця чи реєстраційних дій щодо спірного майна або в інший спосіб заперечували проти його реалізації, матеріали справи не містять. Показання свідка ОСОБА_1 щодо того, які саме документи підписані ним, а які - ні, є неповними та суперечливими: він не зміг точно назвати документи, підписані ним у нотаріуса, а його показання щодо часу подій не узгоджуються з датами самих документів. За його показаннями, знайомство з особою, на прохання якої він підписав документи в нотаріуса, та поїздка до м. Києва відбулися в січні - лютому 2023 року, тобто після державної реєстрації за ним права власності на спірне майно (17.12.2020, рішення від 23.12.2020), укладення договорів позики та іпотеки (04.02.2021 і 06.02.2021) і продажу майна на електронних торгах (19.07.2021) та лише за кілька місяців до його допиту в кримінальному провадженні в серпні 2023 року; допустивши згодом, що ці події могли відбутися у 2021 році, свідок цієї розбіжності не пояснив. Висновку почеркознавчої експертизи, для проведення якої, за його словами, у серпні 2023 року в нього відбирали зразки почерку та підпису, до матеріалів справи не надано, хоча, за поясненнями прокурора від 14.02.2025, у кримінальному провадженні проводилися судові експертизи. Оригінали документів, які прокурор вважає підробленими, до суду не надавалися і судом не досліджувалися, клопотання про витребування оригіналів або про призначення експертизи документів прокурором не заявлялося, а матеріали справи не містять жодних процесуальних рішень у кримінальних провадженнях, перше з яких розпочато ще 29.04.2021, якими б установлювалися обставини підроблення документів та особи, які це вчинили.

За таких обставин наявні докази свідчать про порушення порядку набуття права власності попереднім власником, однак не дають достатніх підстав для однозначного висновку про обставини вибуття спірного майна з володіння товариства, зокрема про роль у цьому його посадових і службових осіб. Водночас, як буде зазначено нижче, за встановлених обставин продажу спірного майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень, питання волі власника на вибуття майна не має вирішального значення для вирішення спору.

Щодо доказів, отриманих у кримінальних провадженнях, та посилань на кримінальні провадження.

Суд не вважає докази, отримані прокурором у межах кримінальних проваджень, недопустимими лише з тієї причини, що вони здобуті в кримінальному провадженні, якщо відомості досудового розслідування розголошено в порядку, визначеному КПК України. Водночас сам факт внесення відомостей до ЄРДР і здійснення досудового розслідування не є доказом вчинення кримінального правопорушення чи встановленням обставин його вчинення. Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої їх ухвалено, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 82 ЦПК України). Таких судових рішень щодо обставин вибуття спірного майна немає, тому суд оцінює надані прокурором докази за загальними правилами і враховує, що ці докази стосуються законності набуття майна попередніми власниками та не містять відомостей, які свідчили б про обізнаність відповідача з відповідними обставинами.

Щодо добросовісності дій відповідача.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України). Отже, добросовісність набувача презюмується, а обов`язок доведення протилежного покладається на позивача.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). До загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1 частини першої статті 3 цього Закону).

Прокурор у позовній заяві, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, сам зазначає, що за відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Щодо оцінки добросовісності набувача майна, придбаного на торгах у порядку виконання судових рішень, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 18.09.2025 у справі № 922/82/20 зазначив:

86. Добросовісність та недобросовісність характеризують насамперед ступінь обізнаності набувача про правомірність набуття майна в особи, яка немає права на його відчуження. Водночас такі категорії, як «добросовісність», яка належить до фундаментальних засад цивільного права (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), а також недобросовісність не можуть тлумачитися або застосовуватися формально, ґрунтуватися на припущеннях.

87. Добросовісність набувача презумується, тобто набувач буде вважатися добросовісним доки не буде доведено протилежне. Добросовісність дій набувача визначається судом у кожному конкретному випадку.

88. Судова палата зазначає, що поширеним є підхід, відповідно до якого добросовісним набувачем є особа, яка в момент набуття майна не знала і не могла знати, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Натомість недобросовісний набувач на момент відчуження спірного майна достеменно знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження немає права.

89. Основними критеріями, які визначають добросовісність/недобросовісність набувача майна є такі категорії, як «знав/не знав», «міг знати/не міг знати».

90. За загальним правилом, під поняттям «знав» необхідно розуміти не лише безпосередню обізнаність особи в тому, що вона набуває майно в суб`єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлення факту порушення своїми діями прав іншої особи. Що ж до поняття «міг знати», то воно характеризує недобросовісність того володільця (набувача), який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але, проявивши принаймні розумну обачність, міг знати про це.

91. Саме об`єктивні характеристики предмета торгів можуть враховуватися при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача у випадку придбання майна на торгах (наприклад, якщо на майні були нанесені стійкі знаки щодо заборони відчуження чи наявності прав третіх осіб, якщо ознака випливає з самого певного місцезнаходження земельної ділянки, як із землями водного фонду тощо). Юридичні характеристики - приналежність майна тому чи іншому суб`єкту, встановлення заборон на його відчуження тощо - не є такими об`єктивними характеристиками відповідного майна, які можна було б встановити при зовнішньому його огляді й відповідним чином врахувати. Тим більш, якщо жодної інформації щодо заборони продажу майна не існує; майно реалізується в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

92. Водночас перевірити відсутність заборон та обмежень можуть саме державний виконавець та організатор торгів, а не їх учасник, який до того ж не має відповідних можливостей (зокрема, не має права знайомитися з матеріалами виконавчого провадження тощо).

93. Особа при купівлі майна має діяти обачно. Однак проста необачність не може виключати добросовісності особи, яка набуває майно через процедури, покликані упевнити її в правомірності відчуження. Торги в порядку виконання судового рішення якраз і належать до числа таких процедур. Наслідки від помилок державних органів не можуть перекладатися на приватних осіб і безумовно свідчити про недобросовісність особи, яка придбала майно на торгах. Інший підхід нівелював би принцип правової визначеності та стабільності цивільного обороту, ставлячи добросовісного учасника обігу в залежність від дій організаторів торгів, які не перебувають під його контролем та покладав би невиправданий тягар на такого учасника.

94. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 виснувала, що при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна необхідно враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам ст. 388 ЦК України, а тому втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Суд ураховує й посилання прокурора на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений, за його твердженням, у постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, про те, що придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача, а тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати в кожному конкретному випадку окремо. Саме такий індивідуальний підхід суд застосовує в цій справі з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду щодо презумпції добросовісності та меж обачності, якої можна вимагати від учасника торгів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 набула спірний комплекс не за приватним правочином з особою, правомочність якої могла б викликати сумнів, а за результатами публічних електронних торгів, організованих державним підприємством у сфері управління Міністерства юстиції України, у межах виконавчого провадження, відкритого приватним виконавцем на підставі нотаріального виконавчого напису, який не оскаржувався і не визнавався таким, що не підлягає виконанню.

Правову природу продажу майна на електронних торгах Верховний Суд у постанові від 18.09.2025 у справі № 922/82/20 охарактеризував так:

65. Розглядаючи спори про визнання торгів недійсними у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду неодноразово формувала такий висновок:

- реалізація майна, зокрема, майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами ст.ст. 650, 655, ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 07.07.2020 у справі № 438/610/14-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18);

- набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, від 07.07.2020 у справі № 438/610/14-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

Відповідач сплатила ціну продажу, що дорівнює визначеній на підставі оцінки стартовій ціні, у повному обсязі - 15 001 000 грн. Доказів того, що ціна була явно заниженою, що відповідач була пов`язана з ОСОБА_1 , ТОВ «МІСТ КР», посадовими особами товариства, реєстраторами, нотаріусами чи виконавцем або була обізнана з обставинами, які прокурор кваліфікує як неправомірні, матеріали справи не містять, і прокурор на такі обставини не посилався.

На дату торгів за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності на спірне майно, а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо цього об`єкта були наявні лише відомості про іпотеку, заборону на користь іпотекодержателя та арешт, накладений приватним виконавцем, тобто про обтяження, пов`язані з реалізацією майна в цьому виконавчому провадженні. Відомостей про права держави, про судові спори щодо цього майна чи про арешти в кримінальному провадженні станом на 19.07.2021 реєстр щодо об`єкта не містив; арешт у кримінальному провадженні накладено лише 15.08.2023, тобто через два роки після набуття відповідачем права власності.

Оцінюючи доводи прокурора про можливість відповідача довідатися про порушення, суд виходить з такого.

По-перше, щодо доводу про очевидну незаконність державної реєстрації права власності товариства через відсутність правовстановлюючих документів. Як встановлено судом, підставою цієї реєстрації стали численні документи ФДМУ та його регіонального відділення, зокрема план приватизації, накази про перетворення державного інституту, Перелік майна, переданого до статутного фонду, статут товариства та довідка Фонду. З точки зору розумного спостерігача, який не має спеціальних знань у сфері приватизаційного законодавства, такий перелік документів не міг свідчити про очевидну незаконність реєстрації права товариства на внесене до його статутного фонду майно. Більше того, як зазначає сам прокурор, на час проведення торгів (липень 2021 року) існував висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформульований у постанові від 09.10.2018 у справі № 826/11262/15, щодо того, що власником майна, переданого до статутного капіталу, є саме товариство, а не держава, і від цього висновку Велика Палата Верховного Суду відступила лише в постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, тобто майже через три роки після придбання майна відповідачем. З 28.08.2025 законодавець прямо закріпив правовий режим майна, внесеного до статутного капіталу господарського товариства з корпоративними правами держави, як майна такого товариства. Покладення на покупця на публічних торгах обов`язку передбачити майбутню зміну судової практики та оцінити правовий режим майна інакше, ніж його на той час оцінював Верховний Суд, суперечило б принципу правової визначеності. Посилання прокурора на заборону приватизації, встановлену Законом № 847-XIV, суд відхиляє з мотивів, наведених вище, і додатково зазначає, що на час торгів цей Закон уже втратив чинність.

По-друге, щодо відсутності в реєстрі запису про податкову заставу та судового рішення про надання дозволу на продаж заставленого майна. Відповідач придбавала майно, яке за даними реєстру належало фізичній особі ОСОБА_1 і реалізовувалося як предмет іпотеки у виконавчому провадженні щодо боржника ОСОБА_1 , а не майно АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» чи майно в податковій заставі. Право власності ОСОБА_1 на дату торгів було зареєстроване державним реєстратором, не оспорювалося і не скасовувалося. Вимога до покупця на електронних торгах самостійно реконструювати та перевіряти законність процедури податкового продажу, що передувала реєстрації права попереднього власника, з аналізом податкового законодавства та Єдиного державного реєстру судових рішень, виходить за межі розумної обачності, якої можна очікувати від добросовісного учасника цивільного обороту, і суперечить наведеним висновкам Верховного Суду, викладеним у пунктах 91-93, 100 постанови від 18.09.2025 у справі № 922/82/20.

Крім того, як убачається з пояснень ГУ ДПС, опис спірного майна в податкову заставу здійснено лише 16.12.2021, а відповідний запис про обтяження внесено до реєстру 17.12.2021, тобто вже після проведення електронних торгів і державної реєстрації права власності за відповідачем. Отже, відсутність у реєстрі відомостей про податкову заставу станом на 19.07.2021 відповідала дійсному стану речей і не могла бути для покупця ознакою протиправності відчуження.

По-третє, щодо припинення 23.12.2020 арешту всього нерухомого майна товариства, накладеного у 2016 році. Відомості про цей арешт і його припинення містяться в спеціальному розділі реєстру щодо суб`єкта - АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ», з описом предмета обтяження як «все нерухоме майно», і не відображаються в інформації щодо спірного об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка від 23.05.2024 № 379837017). Припинення обтяження було зареєстроване державним реєстратором до проведення торгів, а для висновку про те, що підставою припинення стала ухвала слідчого судді, яка стосувалася іншого об`єкта, покупець мав би отримати і проаналізувати текст судового рішення, постановленого у 2018 році в іншій справі. Такий обов`язок не може покладатися на добросовісного набувача, який обґрунтовано покладався на відомості державного реєстру та на дії державного реєстратора.

Ці ж міркування суд враховує, оцінюючи наявні в спеціальному розділі реєстру щодо товариства записи від 17.03.2021 № 41015380 та від 26.03.2021 № 41184392 про арешт нерухомого майна АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ», накладений державною виконавчою службою. Ці записи внесено щодо суб`єкта, який на дату їх внесення вже не був зареєстрованим власником спірного комплексу, без зазначення реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна, і в інформації щодо спірного об`єкта вони не відображаються. Прокурор на ці записи як на обставину, що свідчить про недобросовісність відповідача, не посилався. Крім того, відповідно до пунктів 2, 4 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (у редакції, чинній на час передачі майна на реалізацію), заявка на реалізацію арештованого майна має містити відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані, зокрема, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а відповідальність за достовірність зазначеної в заявці інформації несе виконавець; за поясненнями приватного виконавця на момент реалізації майна відомості про права інших осіб на нього або їх обтяження в реєстрі були відсутні.

У зв`язку з цим суд ураховує і такий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.09.2025 у справі № 922/82/20:

100. При цьому судова палата зазначає, що обставини, на які покликається Прокурор у касаційній скарзі, стосуються передусім законності та правомірності дій особи, на яку держава поклала обов`язок виконання судового рішення, а доводи про необхідність їх з`ясування покупцем перш ніж взяти участь у торгах фактично покладають на покупця додатковий обов`язок ревізування дій державних органів в межах виконавчого провадження, що взагалі не відноситься до його компетенцій та можливостей. Учасник прилюдних торгів діє в умовах довіри до законності дій держави в особі її органу - виконавчої служби і не може здійснювати ревізію виконавчого провадження, перевіряючи, на забезпечення яких саме рішень включено майно до реалізації. Вирішення цих питань віднесено виключно до компетенції державного виконавця. Крім того, сам по собі факт визнання торгів такими, що проведено з порушенням, не може автоматично характеризувати набувача майна як недобросовісного.

Окремої оцінки потребує довід прокурора про те, що відомості про арешти нерухомого майна товариства містилися в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 267636172, сформованій 27.07.2021 приватним нотаріусом Лосінцем С.М. за адресою об`єкта. Цю довідку прокурор долучив до позовної заяви (про що зазначав і у відповіді на відзив від 09.08.2024). Водночас навіть за умови, що така довідка містила відомості про зареєстровані щодо товариства обтяження, це не спростовує висновку суду про добросовісність відповідача. Добросовісність набувача оцінюється на момент набуття ним майна, тобто на час проведення електронних торгів 19.07.2021 та сплати ціни продажу, тоді як зазначену довідку сформовано 27.07.2021 - після складення акта про проведення електронних торгів від 24.07.2021. Крім того, довідку сформував не набувач, а нотаріус, який за результатами її отримання не встановив перешкод для видачі свідоцтва та проведення державної реєстрації права власності за відповідачем. Самі ж обтяження, про які йдеться, зареєстровані щодо АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ» як боржника у виконавчих провадженнях, тоді як спірне майно на той час було зареєстроване за іншою особою і реалізовувалося в іншому виконавчому провадженні, а перевірка наявності заборон та обмежень щодо майна, яке передається на реалізацію, відповідно до наведених вище висновків Верховного Суду покладається на виконавця та організатора торгів, а не на їх учасника.

Доводи прокурора про відкритість відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») і про нетиповий характер спірного комплексу як об`єкта нерухомості суд також не вважає такими, що спростовують добросовісність відповідача. Доступність відомостей реєстру визначає можливість їх отримання, але не змінює меж обачності, якої можна розумно вимагати від учасника електронних торгів, а площа та склад об`єкта не є тими його об`єктивними характеристиками, які дозволяли б установити наявність прав інших осіб чи підстави попереднього вибуття майна з державної власності.

По-четверте, щодо обставин укладення договорів позики та іпотеки між ОСОБА_1 і ТОВ «МІСТ КР». Короткий строк повернення позики, дата реєстрації та розмір статутного капіталу кредитора самі по собі не свідчать про відсутність в іпотекодавця права власності на предмет іпотеки і не є обставинами, які з точки зору розумного спостерігача зобов`язували покупця на публічних торгах досліджувати економічну доцільність зобов`язань між боржником і стягувачем. Виконавчий напис, на підставі якого здійснювалося виконавче провадження, не оскаржувався. Недобросовісність дій інших осіб, навіть якби її було встановлено, сама по собі не свідчить про недобросовісність відповідача.

Посилання прокурора на рішення ЄСПЛ у справі «Бєлова проти Росії» (заява № 33955/08) суд вважає нерелевантним до обставин цієї справи. Як зазначає сам прокурор, у тій справі ЄСПЛ погодився з тим, що якби заявниця ретельно дослідила походження майна, то дізналася б, що воно було предметом спору і що перед купівлею Президія регіонального суду скасувала угоду між державною компанією та приватною особою, урахував, що майно змінювало власника втретє протягом року, а саме майно вибуло з володіння держави на підставі скасованого судового рішення. У цій справі до придбання відповідачем спірного майна жодного судового спору щодо нього не існувало, правочини та реєстраційні дії щодо нього не оспорювалися і не скасовувалися, відомості про претензії держави в реєстрі щодо об`єкта були відсутні, а саме майно реалізовувалося не за приватним правочином, а на публічних електронних торгах у виконавчому провадженні.

Суд також ураховує, що прокурор, стверджуючи про можливість відповідача довідатися про порушення з відкритих джерел, сам установив відповідні обставини (відсутність податкової застави, невидачу довіреності, відсутність розрахунків) лише у 2022-2024 роках за результатами запитів до державних органів і процесуальних дій у кримінальному провадженні, тобто з використанням повноважень, яких приватна особа не має.

Показання свідка ОСОБА_1 не містять жодних відомостей про відповідача, про її зв`язок із ним, з особою на ім`я ОСОБА_8 , ТОВ «МІСТ КР», нотаріусами, державними реєстраторами чи виконавцем, а також про його обізнаність з обставинами набуття ним права власності на спірне майно. Ці показання стосуються обставин, що передували реалізації майна на електронних торгах, і не містять відомостей про участь у них відповідача. Матеріали справи також не містять доказів того, що ОСОБА_1 , який, за його словами, має вищу юридичну освіту, до проведення електронних торгів оспорював договір позики, договір іпотеки чи виконавчий напис нотаріуса.

Отже, прокурор не спростував презумпцію добросовісності відповідача, і суд доходить висновку, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, яка набула спірне майно за відплатним договором і не знала та не могла знати про відсутність в особи, майно якої реалізовувалося, права на його відчуження (у разі, якщо таке право в неї дійсно було відсутнє).

Щодо продажу спірного майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавчі написи нотаріусів належать до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону (пункт 3 частини першої статті 3 Закону), а реалізація арештованого майна здійснюється в порядку, передбаченому статтею 61 цього Закону та Порядком реалізації арештованого майна, тобто в тому самому порядку, що й під час примусового виконання судових рішень.

Спірне майно продане на електронних торгах, організованих ДП «СЕТАМ», у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, тобто в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 04.10.2023 у справі № 761/902/21 (провадження № 61-1159св23), ухваленій у справі, в якій майно було реалізоване на електронних торгах у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, зазначив:

Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. Саме по собі скасування судового рішення згідно з положеннями ЦК України не є підставою для визнання правочину недійсним.

Застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 18.09.2025 у справі № 922/82/20 зазначив:

66. Разом з тим законодавець у ч. 2 ст. 388 ЦК України, яка регулює інститут віндикації, закріпив норму, яка містить заборону на витребування майна, проданого на електронних торгах на виконання судових рішень, від добросовісного набувача. Визнання недійсним правочину (електронних торгів), у відповідності до результатів якого відбулася купівля-продаж, не може нівелювати чітку та зрозумілу заборону законодавця. Єдиним можливим механізмом відновлення порушених прав, за захистом яких звернувся Прокурор у цьому випадку, є витребування такого майна, однак за умови доведеності недобросовісності набувача.

84. Законом передбачено захист прав добросовісних набувачів у разі придбання ними майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч. 2 ст. 388 ЦК України). Саме законодавець визначив це безумовним правилом, закріпивши його у ч. 2 ст. 388 ЦК України. Установлене в ч. 2 ст. 388 ЦК України «обмеження віндикації» ґрунтується на авторитеті держави і суду, рішення якого як найважливіший акт правосуддя є обов`язковим до виконання на всій території України (див. ст. 124 Основного Закону України; принцип «res judicata»).

85. Отже, з огляду на спірні правовідносини, у цьому випадку витребування спірного майна на підставі ст. 388 ЦК України є можливими лише у разі доведення Прокурором того, що відповідачі є недобросовісними набувачами спірного майна.

95. До подібного висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.06.2025 у справі № 638/17112/21. Так, колегія суддів зазначила, що завдяки «віндикаційному імунітету», який передбачений парламентом для майна, проданого чи переданого в порядку виконання судового рішення, досягається охорона прав добросовісної особи, яка набула майно, що було відчужене чи передане на виконання судового рішення, і стабільність цивільного обороту. Якщо майно продається чи передається на виконання судового рішення, то таке рішення набрало законної сили. Виконання судового рішення відбувається відповідно до закону про виконавче провадження. Відчужувачем є не власник майна (оскільки майно продається не по волі власника), а особа, уповноважена державою, виконавець. Саме тому публічна складова відчуження (передання) майна власника має вирішальне значення і свідчить про те, що існують підстави для такого відчуження (передання), та, як наслідок, є підстави для набуття права власності на майно, відчужене чи передане в процесі виконання судового рішення.

Електронні торги від 19.07.2021 у встановленому порядку недійсними не визнавалися, і вимог про це прокурор не заявляв. Виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого здійснювалося виконавче провадження, не визнавався таким, що не підлягає виконанню, а договір іпотеки - недійсним. Показання свідка ОСОБА_1 про обставини підписання договору позики та договору іпотеки стосуються дійсності правочинів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, однак ці правочини, як і виконавчий напис, на час проведення торгів були чинними і в судовому порядку не оспорені. Отже, за будь-якого з наведених підходів Верховного Суду - як щодо необхідності попереднього визнання торгів недійсними, так і щодо можливості витребування такого майна лише за умови доведення недобросовісності набувача - підстави для витребування спірного майна від відповідача відсутні.

Оскільки відповідач є добросовісним набувачем, а спірне майно продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, воно в силу частини другої статті 388 ЦК України (як у редакції, чинній на час торгів, так і в чинній редакції) не може бути витребуване від відповідача незалежно від доводів прокурора про вибуття майна з володіння власника поза його волею. Це є самостійною підставою для відмови в позові.

Щодо умов витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави.

Законом України від 12.03.2025 № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який набрав чинності 09.04.2025, запроваджено механізм компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, що витребовується на користь держави чи територіальної громади. Згідно з частиною п`ятою статті 390 ЦК України в редакції цього Закону, зокрема, суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві, а рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд постановляє за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду.

Згідно з пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-IX положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом. Станом на 09.04.2025 ця справа перебувала на розгляді суду першої інстанції, тому наведені положення до неї застосовуються.

Матеріали справи не містять доказів внесення прокурором або ФДМУ вартості спірного майна на депозитний рахунок суду. Отже, навіть за наявності інших умов для витребування спірного майна від добросовісного набувача суд був би позбавлений можливості ухвалити рішення про його витребування.

Щодо пропорційності втручання у право власності відповідача.

Витребування майна від особи, яка набула його у власність, є втручанням у її право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Таке втручання має відповідати критеріям законності, легітимної мети та справедливої рівноваги між інтересами суспільства і правами особи. Верховний Суд у постанові від 18.09.2025 у справі № 922/82/20 зазначив:

97. ЄСПЛ у кожній ситуації, де має місце застосування положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, досліджує, наскільки було дотримано державною владою справедливий баланс між інтересами суспільства і вимогами захисту приватних інтересів окремої особи. Встановлюючи наявність згаданої пропорційності, ЄСПЛ виходить з того, що втручання в право безперешкодного користування майном має супроводжуватися дотриманням «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства і необхідністю дотримання фундаментальних прав людини. Зокрема, вимагається, щоб існувала розумна пропорційність між вжитими державою заходами щодо обмеження права власності та метою, на яку вони були спрямовані (див., зокрема, рішення ЄСПЛ у справі «Chassagnou and others v. France» від 29.04.1999).

У цій же постанові (пункт 96) судова палата навела, зокрема, такі висновки ЄСПЛ:

- у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. рішення у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011);

- необхідність виправити стару «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій державного органу влади. Ризик будь-якої помилки державного органу влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи влади обов`язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування (див. рішення у справі «МПП «Фортеця» проти України» від 11.06.2020);

- позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004);

- загальні принципи щодо втручання у мирне володіння майном були наведені, наприклад, у справі «Кривенький проти України» від 16.02.2017. Суд повинен оцінити, чи було втручання законним, відповідало суспільним інтересам, і переслідувало законну мету за допомогою засобів, розумно пропорційних меті, яку прагнули досягти. Стосовно питання «суспільного інтересу» у втручанні, то суд вважає, що воно тісно пов`язане з пропорційністю втручання; тому він розгляне його у контексті пропорційності (див. рішення у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України» (Batkivska Turbota Foundation v. Ukraine) від 09.10.2018, п. 58 з подальшими посиланнями). Пояснюючи обґрунтування «суспільного інтересу» для втручання у майнові права підприємства-заявника, Уряд навів лише загальне твердження про необхідність відновлення прав держави на спірне майно; Уряд не стверджував, що державі було потрібне це майно з якоїсь конкретної та переконливої причини. Уряд не пояснив, як інтерес держави у володінні цим майном служив «суспільному інтересу». Прокурор також не висунув жодних конкретних аргументів у зв`язку з цим, подаючи свій позов у 2011 році. Уряд також не надав інформації щодо того, як спірна база використовувалася ЗАТ «Херсонтурист» (наприклад, чи використовувалася вона для рекреаційних цілей членами профспілок або іншим чином використовувалася в інтересах суспільства), або щодо того, чи зареєструвала держава своє право власності на базу після ухвалення постанови 2014 року і як вона її використовувала, якщо використовувала взагалі. У зв`язку з цим суд не ігнорує той факт, що згідно з відповідною відкритою інформацією база перебувала у занедбаному стані з 1990-х років. Допущені органами державної влади неточності або помилки повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо якщо не йдеться про інші конфліктуючі індивідуальні інтереси. Іншими словами, ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи (див. рішення у справі «ПП «МАРКЕТТРАНС» проти України» від 25.06.2025).

Суд ураховує також наведений вище висновок, викладений у пункті 94 постанови Верховного Суду від 18.09.2025 у справі № 922/82/20, щодо неприйнятності покладення на добросовісного набувача індивідуального та надмірного тягаря.

У цій справі суд ураховує, що: держава в особі уповноважених органів видала документи, на підставі яких зареєстроване право власності товариства на спірний комплекс; державна виконавча служба ще 17.03.2021 та 26.03.2021 зареєструвала арешти майна товариства, 24.03.2021 повідомила про ймовірне кримінальне правопорушення, пов`язане з реєстраційними діями щодо майна, що перебувало у статутному фонді товариства, і 29.04.2021 розпочато досудове розслідування, однак до проведення 19.07.2021 електронних торгів жодних заходів, які б унеможливили реалізацію спірного майна або попередили потенційних покупців про претензії держави, вжито не було; більше того, генеральний директор товариства Рожков А.В. особисто був присутній 10.06.2021 під час опису майна приватним виконавцем і прийняв його на відповідальне зберігання, проте ні товариство, ні ФДМУ до дня торгів не оскаржили ні виконавче провадження, ні дії приватного виконавця, ні реєстраційні дії та не вжили інших заходів до припинення реалізації майна; арешт спірного майна в кримінальному провадженні накладено лише 15.08.2023, а особу, за якою на час реалізації майна було зареєстроване право власності на нього, допитано як свідка лише в серпні 2023 року, тобто більш ніж через два роки після внесення 29.04.2021 до ЄРДР відомостей про незаконні реєстраційні дії щодо майна товариства; генерального директора товариства, за його поясненнями, у кримінальних провадженнях не допитували; жодних процесуальних рішень, якими встановлено обставини вчинення кримінальних правопорушень щодо спірного майна, не прийнято, а в кримінальному провадженні № 42023042090000006 станом на 14.02.2025 нікому не повідомлено про підозру; ФДМУ, будучи з вересня 2023 року обізнаним про стверджуване порушення, заходів до захисту не вжив; водночас держава в особі ДПС України визнає відповідача власником спірного майна для цілей оподаткування, зареєструвавши 18.10.2023 податкову заставу на це майно як на майно ОСОБА_2 .

Відповідач оплатно набула майно за ціною, визначеною на підставі оцінки, і несе тягар його утримання: як установлено вище, вона сплатила податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за квитанціями від 22.03.2024, 25.03.2024, 24.04.2024, 25.04.2024, 26.04.2024, 30.05.2024, 27.06.2024, 26.07.2024, 31.07.2024 і 09.08.2024, а також 647 280,38 грн за платіжною інструкцією від 21.03.2025 № 385, у призначенні якої прямо зазначено адресу спірного комплексу. Водночас з серпня 2023 року відповідач обмежена в праві користування та розпорядження цим майном через арешт, накладений у кримінальному провадженні. Компенсація вартості майна відповідачу не запропонована, вартість майна на депозитний рахунок суду не внесена. Заявлений прокурором публічний інтерес обґрунтований загальними посиланнями на необхідність повернення державного майна, має переважно майновий характер (надходження від приватизації пакета акцій товариства, яке, за поясненнями його керівника, фактично не здійснює виробничої діяльності) і може бути захищений шляхом покладення відповідальності на осіб, які, за версією прокурора, вчинили неправомірні дії. Обов`язок держави захищати майнові права від протиправних посягань, у тому числі шляхом ефективного розслідування кримінальних правопорушень, не може підмінятися перекладенням наслідків неефективності державних механізмів на добросовісного набувача.

Суд ураховує й те, що держава, вимагаючи в цій справі повернення спірного майна, водночас послідовно вимагає від відповідача виконання обов`язків власника цього ж майна: за витягом з інформаційної системи органів ДПС станом на 06.11.2023 ОСОБА_2 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у значних розмірах, сплату якого саме за об`єктом на АДРЕСА_1 прямо підтверджено платіжною інструкцією від 21.03.2025 № 385. Таким чином, держава в особі одних органів заперечує право власності відповідача, а в особі інших реалізує щодо неї владні повноваження, які ґрунтуються на існуванні цього ж права. Така поведінка не відповідає вимозі діяти в належний і якомога послідовніший спосіб, наведеній у пункті 96 постанови Верховного Суду від 18.09.2025 у справі № 922/82/20 з посиланням на рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України».

Суд зважає також на те, що після набуття відповідачем спірного майна воно зазнало значних пошкоджень унаслідок збройної агресії Російської Федерації, що підтверджується актами комісійного обстеження від 24.10.2024 № 70 і від 17.03.2025 № 59 та витягами з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, сформованими 23.12.2024 і 07.04.2025, за якими категорію пошкоджень об`єкта визначено як ІІ (пошкодження 41-80 %), а відновлювальні роботи не розпочато. Відповідно до статті 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, несприятливі наслідки пошкодження спірного комплексу уже понесла відповідач, яка при цьому продовжує сплачувати податок і плату за землю, у тому числі за зруйновані приміщення, оскільки через накладені обмеження позбавлена можливості відобразити їх знищення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Витребування спірного майна за наведених обставин означало б, що відповідач, сплативши за нього 15 001 000 грн, понісши протягом кількох років обов`язки і ризики власника та не маючи можливості користуватися майном з серпня 2023 року, втратила б і сплачені кошти, і саме майно, тоді як держава одержала б об`єкт, значна частина якого зруйнована, без відшкодування відповідачу будь-яких витрат. Такий результат не забезпечує справедливої рівноваги між загальним інтересом та вимогами захисту прав особи.

За таких обставин витребування спірного майна від відповідача без компенсації поклало б на неї індивідуальний і надмірний тягар та не відповідало б вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Щодо позиції третьої особи АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ».

Підтримання позову третьою особою не змінює предмета доказування і не звільняє прокурора від обов`язку довести обставини, на які він посилається. Доводи товариства щодо статутних обмежень повноважень генерального директора стосуються порядку розпорядження майном самим товариством і за своїм змістом узгоджуються з висновком суду про те, що відчуження такого нерухомого майна регулюється статутом як відчуження майна товариства. Доводи щодо недобросовісності відповідача третя особа обґрунтовувала тими самими обставинами, що й прокурор, і їх відхилено з наведених вище мотивів. Пояснення ОСОБА_9 щодо його особистої непричетності до протиправних дій, ділової репутації та процесуального статусу в кримінальних провадженнях не входять до предмета доказування в цій справі, і суд таких обставин не встановлює.

Щодо позиції Фонду державного майна України.

Орган, в особі якого прокурор звернувся до суду в інтересах держави, у письмових поясненнях від 21.11.2024 підтримав позов і просив розглядати справу без участі його представника; надалі, 11.08.2025, суд задовольнив заяву представника Фонду про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, судом неодноразово відкладався розгляд справи через неявку представника Фонду, яка визнавалася судом обов`язковою. Доводи Фонду за змістом відтворюють доводи позовної заяви та оцінені судом вище. Суд зазначає, що підтримання позову органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави, не змінює предмета доказування і не звільняє від доведення обставин, з якими закон пов`язує можливість витребування майна. Водночас суд ураховує, що Фонд, будучи обізнаним про стверджуване порушення з вересня 2023 року, самостійно позову не пред`явив, на неодноразові звернення до нього прокуратури заходів реагування не вживав, що і зумовило пред`явлення прокурором позову в інтересах держави.

Таким чином, Фонд державного майна України, який здійснював управління корпоративними правами держави у розмірі 100 відсотків статутного капіталу товариства, не виявив вибуття нерухомого майна внаслідок здійснення власних контрольних повноважень, не забезпечив проведення інвентаризацій та аудиту, не контролював актуальний стан зареєстрованих речових прав і після одержання інформації від прокуратури протягом дев`яти місяців самостійно до суду не звернувся. Наведене підтверджує тривале неналежне здійснення Фондом покладених на нього управлінських і контрольних функцій щодо майна товариства. При цьому незалежно від позиції Фонду щодо задоволення позову, питання про правовий режим майна, внесеного до його статутного капіталу, вирішується на підставі закону, а не позиції суб`єкта управління корпоративними правами держави.

Щодо позовної давності.

Відповідач та третя особа - приватний виконавець Осельський Є.С. заявили про застосування позовної давності. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України), а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Отже, питання про застосування позовної давності має значення лише за умови, що позовна вимога є обґрунтованою по суті. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову по суті, підстави для застосування позовної давності відсутні, а доводи учасників справи щодо початку та перебігу позовної давності суд не оцінює.

Узагальнюючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки: з урахуванням абзацу третього частини дев`ятої статті 11 та пункту 3-2 статті 18 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» спірне майно, внесене до статутного капіталу АТ «НДПІ «МЕХАНОБРЧОРМЕТ», не належить державі, в інтересах якої заявлено позов; прокурор не довів вибуття спірного майна з володіння держави поза її волею, а обставини вибуття майна з володіння товариства за встановлених обставин не мають вирішального значення; відповідач є добросовісним набувачем, а спірне майно продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і в силу частини другої статті 388 ЦК України не може бути від неї витребуване; вартість спірного майна на депозитний рахунок суду не внесена (частина п`ята статті 390 ЦК України); витребування майна за встановлених обставин становило б непропорційне втручання у право відповідача на мирне володіння майном.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують і не потребують окремої оцінки, оскільки не впливають на результат вирішення спору.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України). З огляду на відмову в позові сплачений прокурором судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу (у відзиві зазначено їх орієнтовний розмір 120 000 грн) якщо представник відповідача до закінчення судових дебатів заявить про подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення - вирішити питання додатковим рішенням (статті 141, 270 ЦПК України).

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 12, 13, 56, 76-82, 89, 92, 141, 223, 234, 241, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Керівника Криворізької східної окружної прокуратури Шелеста Романа Миколайовича в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Науково-дослідний та проектний інститут по збагаченню та агломерації руд чорних металів «МЕХАНОБРЧОРМЕТ», ОСОБА_1 , Державна податкова служба України, Державне підприємство «СЕТАМ», приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Євген Сергійович, про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Н. О. Сарат