Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №209/5449/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/5449/26

Провадження № 2/209/3223/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Кам`янського у складі:

головуючого судді Багбая Є.Д.,

за участі секретаря Полухіної Г.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий Центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 22 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 21.10.2025-100002157 відповідно до якого позивачу надано кредит в розмірі 8000,00 грн., дата повернення кредиту – 26.05.2026 року. Проте, всупереч вимог договору позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно умов договору, погашення кредиту та відсотків за кредитом. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед ТОВ «Споживчий центр» складає 30560,00грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 8000,00 грн; заборгованість за процентами– 12400,00 грн.; комісія за надання кредиту в розмірі 720,00 грн; додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості -1440,00 грн; відсотки, нараховані по ст. 625 ЦК України-8000,00 грн. Просить суд стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором № 21.10.2025-100001553 від 21.10.2025 року у розмірі 30560,00 гривень; судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

31 серпня 2026 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надав суду відзив на позовну заяву /а.с.22-32/, згідно якого зазначив, що в матеріалах справи відсутні підтвердження видачі грошових коштів відповідачу, оскільки Товариство не має повноважень на здійснення грошових переказів, тому між ним та ТОВ "Універсальні платіжні рішення" було укладено відповідний договір про здійснення останнім фінансових операцій. На підтвердження здійснення відповідного платежу вищезазначене товариство також надає довідку про здійснення перерахунку грошових коштів, яка видана працівниками самого Товариства та підписана його директором. Із наданих номерів карток, які є неповними, неможливо точно з`ясувати належність такого платіжного інструменту безпосередньо громадянці ОСОБА_1 . Також долучений розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону. Враховуючи, що позивачем не було надано більше ніяких доказів існування заборгованості відповідача, то розрахунок заборгованості, не відноситься до первинних документів бухгалтерського обліку, а тому і не може вважатись доказом у справах з таким предметом доказування. Окрім цього, з наданого Позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що комісія, котра була передбачена умовами Кредитного договору у розмірі 9 % була нарахована та сплачена після видачі кредитних коштів. До того ж, відповідно до наданого розрахунку заборгованості, з відповідача також стягується 1440 гривень додаткової комісії. Водночас, згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). До того ж, розрахунок заборгованості і сам позов містять інформацію про стягнення з відповідача грошових стягнень, передбачений ст. 625 ЦКУ і становлять 8000 гривень, проте такі нарахування цілковито суперечать положенням актуального цивільного законодавства. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ: " У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).Просить відмовити в задоволенні позову.

Представником відповідача долучено відповідь на відзив /а.с.25-38/, згідно якого зазначили, що між сторонами укладено кредитний договір у електронній формі, посилання сторони відповідача, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача та особу з якою було укладено кредитний договір не відповідає обставинам справи, оскільки в кредитному договорі міститься інформація стосовно персональних даних особи, включаючи паспорт та ідентифікаційний код, тобто підписавши кредитний договір відповідач погодився з умовами споживчого кредиту від ТОВ «Споживчий центр». Позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом, оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції. Стосовно розрахунку відсотків зазначають, що жодних нарахувань поза межами строку кредитування позивачем не здійснювалися. Щодо нарахування суми комісії вказують, що вона пов`язана із наданням послуг, а саме перерахуванні кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником. З огляду на те, що позивач надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту то плата за надання кредиту на картку є виправданим, безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Просять задовольнити позов.

Дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) від ТОВ «Споживчий центр» /Електронна форма/ та Заявки /Електронна форма/, що є невід`ємною частиною Пропозиції, кредитодавець ТОВ «Споживчий центр» надав позичальнику відповідно до умов Кредитного договору № 21.10.2025-100002157 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною договору, та відповідно до якого позивачу надано кредит в розмірі 8000,00 грн строком на 217 день, дата повернення кредиту – 26.05.2026 року.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Таким чином, було укладено спірний кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової.

Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс- повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий (098-879-98-40).

Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку.

Також в до Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) від ТОВ «Споживчий центр» /Електронна форма/ та Заявки /Електронна форма/, що є невід`ємною частиною кредитного договору містять відомості, які дозволяють ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинив дії з укладення договору оскільки містять його особисті персональних дані, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань.

Пунктом 4.1. Договору передбачено надання кредиту на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5169-36ХХ-ХХХХ-3233. Згідно з п.10.1.Договору зазначений кредитний договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі від позичальника відповіді про прийняття пропозиції, підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.

Відповідачем ОСОБА_1 електронним цифровим підписом (Е912) підписано Пропозицію про укладання кредитного договору (оферти) /Електронна форма/. Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладання кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 80000 грн, що підтверджується квитанцією /Електронна форма/ отже, акцептовано умови Договору.

Згідно довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» /Електронна форма / зазначено, що відповідно до договору про переказ коштів ФК № 342 /Електронна форма/ були перераховані грошові кошти в розмірі 8000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 ; призначення платежу – видача за договором кредиту № 21.10.2025-100002157.Тобто, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 1 закону України "Про платіжні послуги” еквайрингова установа (далі - еквайр) - надавач платіжних послуг, який надає послугу еквайрингу платіжних інструментів та має ліцензію на надання такої послуги;

Частиною 4 статті 31 закону України "Про платіжні послуги” визначено, що після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію: відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості); суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції; суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо); курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти); дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).

Будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого зобов`язання по наданню коштів протягом дії договору відповідачем не заявлалося.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка складає 30560,00грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 8000,00 грн; заборгованість за процентами– 12400,00 грн.; комісія за надання кредиту в розмірі 720,00 грн; додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості -1440,00 грн; відсотки, нараховані по ст. 625 ЦК України-8000,00 грн, що підтверджується довідкою – розрахунком /Електронна форма/.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно вимог ст. 611 ЦК України передбачено правові наслідки, які настають у разі порушення зобов`язання, встановлені договором або законом:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;2) зміна умов зобов`язання;3) сплата неустойки;4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Матеріали справи не містять та представником відповідача не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін, не надано.

Стосовно стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості передбачено, що 10 травня 2007 року Правлінням НБУ прийнято постанову, якою затвердило Правила № 168, що набрали чинності 5 червня 2007 року. Згідно з пунктом 3.6 цих Правил банки не мали права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Ці Правила втратили чинність 10 червня 2017 року.

16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон №3795-VI. Згідно з абзацом дев`ятим пункту 8 розділу І цього Закону частину четверту статті 11 Закону № 1023-XII було доповнено новим абзацом третім такого змісту: «Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною». Наведені приписи у такій редакції діяли до 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон №1734-VIII. Згідно з останнім текст статті 11 Закону №1023-XII виклали у новій редакції, що не передбачала нікчемності зазначених умов договору, а звужувала дію Закону №1023-XII до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону №1734-VIII.

Закон №1734-VIII у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідні висновки виклала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження №14-53цс21).

Наведені вище приписи Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, прямо не вказували на недійсність умови кредитного договору про встановлення плати за надання кредитних коштів. Станом на час укладення кредитного договору частина Закону України «Про споживче кредитування» передбачав можливість встановлення комісії за отримання, та за управління кредиту.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісії, у тому числі за надання кредитних коштів.

Щодо додаткової комісії судд виходить з наступного.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) та від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження №14-53цс21).

Суд дійшов висновку, що встановлення комісії за кредитної заборгованості є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21), а тому відсутні підстави для стягнення додаткової комісії у розмірі 1440,00 грн.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного , надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором , відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) , позичальник звільняється від відповідальності , визначеної статтею 625 цього Кодексу , а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу , пені) за таке прострочення . Установити , що неустойка (штраф , пеня) та інші платежі , сплата яких передбачена відповідними договорами , нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання , часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) .

Враховуючи вищезазначену норму, суд приймає до уваги заперечення відповідача стосовно розрахунку заборгованості за кредитними договорами та вважає, що відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, тому позов підлягає частковому задоволенню.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 21.10.2025-100002157 вбачається, що відповідачу були нараховані відсотки по ст. 625 ЦК України у розмірі 8000,00. Тому підлягає стягненню сума заборгованості в загальному розмірі 21120,00 гривень.

Крім того відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенюю стягненю із відповідача підлягає судовий збір в розмірі 1840,00 гривень.

Розрахунок: 21120,00 грн.(задоволені вимоги) х грн. 2662,40 грн. (сплачений судовий збір) : 30560,00 грн. (розмір позовних вимог) = 1840,00 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 611, 629, 634, 638, 639, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (місце знаходження –м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133 А) до ОСОБА_1 (місце реєстрації – АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором №21.10.2025-100002157 від 22.10.2025 року і яка становить 21120,00( двадцять одна тисяча сто двадцять грн.).

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833), сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1840 (одна тисяча вісімсот сорок гривень та витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 150 (сто п`ятдесят гривень ).

В задоволення іншої частини позовних вимог-відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Кам`янського Є.Д. Багбая