Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №171/1610/24 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1610/24

2-а/171/10/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м.Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Кодрян Л.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування постанови посилається на те, що поліцейським взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Писаревською М.І. відносно нього винесено постанову про адміністративне правопорушення від 25.06.2024 серії ЕНА № 2476201 за ч.1 ст.121 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. В оскаржуваній постанові зазначено, що він керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п.31.4.3 в ПДР.

Вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП. Вказує, що в той час він рухався по освітленій дорозі та не міг виявити несправність однієї фари, в його діях відсутня вина та умисел, оскільки йому не було відомо про цю технічну несправність. Після її виявлення на місці зупинки він замінив лампу в присутності поліцейських. Вважає , що така технічна несправність не є підставою для заборони руху, її усунення на місці дозволяє продовжити рух транспортного засобу, Подальший рух транспортного засобу забороняється лише при несправності обох фар, як це передбачено п.31.6 б ПДР.

Зазначає, що він повідомив працівникам поліції, що перед виїздом він перевірив технічний стан автомобіля та пересвідчився у належному технічному стані обох фар. При цьому, він пояснив поліцейським, що їде далеким маршрутом, тому через неналежний стан дороги могла виникнути вказана технічна несправність. При заміні лампи на місці він звернувся до поліцейських, щоб вони врахували відсутність у його діях вини та умислу.

Вказує на те, що керуючись п.31.5 ПДР він усунув технічну несправність і це дозволило йому продовжити подальший рух.

Позивач зазначає, що його доводи не були враховані працівниками поліції та щодо нього поліцейські винесли оскаржувану постанову.

Вказує, що докази вчинення ним правопорушення в матеріалах справи відсутні, оскільки будь-якого відеозапису, на якому б був зафіксований рух транспортного засобу з несправною фарою інспектор для ознайомлення не надав.

Просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 2476201 від 25 червня 2024 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 дану справу визначено для розгляду судді Кодрян Л.І.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2026 було відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

22 червня 2026 року від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, в якому відповідача просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач посилається на те, що працівниками поліції були дотримані вимоги чинного законодавства під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 роз`яснено його права та порядок оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

Вимоги позивача відповідач вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскаржувана постанова від 25.06.2024 серії ЕНА № 2476201, якою зафіксовано порушення позивачем правил ПДР є законною та складеною відповідно до норм діючого законодавства.

Зазначає, що відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 строк зберігання відеозаписів з портативних відео реєстраторів становить 30 діб, тому надати відеозапис події, яка мала місце 25.06.2024 неможливо.

Суд дослідивши наявні докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення від 25.06.2024 серії ЕНА № 2476201 о 21:39:34 год. водій Mercedes-Benz 1117 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 по вул. Миру, 37 в с. Уланів, Хмільницького району, Вінницької області керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п.31.4.3 в Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, у зв`язку з чим на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.7).

Згідно ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (пункти 1.1, 1.3, 1.4, 1.5).

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний, зокрема, перевірити перед вирушенням в дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі, своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов`язковому технічному контролю, на такий контроль.

Згідно п.31.1 Правил дорожнього руху України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 31.4.3 ПДР України передбачена відповідальність для водіїв, якою забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам зовнішніх світлових приладів: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;б) порушено регулювання фар;в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. Як уже зазначалось, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП за порушення п.31.4.3 Правил дорожнього руху, оскільки він керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби.

З матеріалів справи встановлено, що при зупинці транспортного засобу позивач повідомив працівнику поліції, що ліва фара у режимі ближнього світла перестала працювати в дорозі, оскільки перед виїздом він перевірив технічний стан автомобіля та пересвідчився у належному технічному стані обох фар. При цьому, він пояснив поліцейським, що їде далеким маршрутом, тому через неналежний стан дороги могла виникнути вказана технічна несправність.

Тобто, матеріалами справи засвідчується, що позивач не заперечував факт наявності несправності транспортного засобу в момент зупинки та вжив заходів стосовно усунення останніх.

Пунктом 31.5. ПДР України визначено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 ПДР України, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 ПДР України.

Повна заборона подальшого руху може бути лише у випадках, коли у темну пору доби не горять лампи усіх фар чи задніх габаритних ліхтарів, як вказано у п.31.6 Правил.

В порушення ст. 280 КУпАП, при винесенні оскаржуваної постанови всіх заходів для з`ясування наявності вини позивача у вчиненні правопорушення, адже обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Однак відповідачем не взято до уваги обставини скоєння правопорушення, а саме твердження позивача щодо її професійної діяльності, визнання нею наявності поломки світлового приладу, те, що вказаний інцидент мав місце вже під час руху автомобіля та нею будуть вчинено заходи для його полагодження при першій нагоді, а також не долучено доказів на підтвердження умисного порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Правовою ж підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано.

Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

В позовній заяві позивач вказує, що докази вчинення ним правопорушення в матеріалах справи відсутні, оскільки будь-якого відеозапису, на якому б був зафіксований рух транспортного засобу з несправною фарою інспектор для ознайомлення не надав.

Суд зауважує про процесуальний обов`язок відповідача, передбачений частиною 2 статті 77 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі за ч.1 ст.121 КУпАП.

Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Також, згідно з п. 9 ч.1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Згідно з ч.ч1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).

Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно поданого до суду відзиву надати відеозапис події, яка мала місце 25.062024 неможливо внаслідок спливу строку зберігання.

Інших доказів, які свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, окрім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.

Суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи відсутні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази про їх вчинення.

Водночас, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Сама по собі постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, не дає підстав стверджувати про порушення позивачем Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Принцип презумпції винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 340 грн., відповідно до санкції частини першої статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, не доведена, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 25.06.2024 серії ЕНА № 2476201слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 257-262, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2476201 від 25.06.2024, винесену поліцейським взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Писаревською Маргаритою Ігорівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у розмірі 340 грн 00 коп. скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі у десятиденний строк з проголошення судового рішення апеляційної скарги.

СуддяЛ. І. Кодрян