Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №199/11995/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/11995/26

(2/199/7987/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

24.09.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., за участі: представників сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши, що позивач, є власником 58/100 частин домоволодіння, яке розташоване на приватизованій земельній ділянці площею 0,0592га з кадастровим номером 100000:01:553:0022 за адресою АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка площею 0,0592га з кадастровим номером 1210100000:01:553:0022 за адресо: АДРЕСА_1 була приватизована у 2009р. та належала їй та її сестрі ОСОБА_5 на праві державного акту на право власності на земельну ділянку від 17.09.2009р. на праві спільної сумісної власності.

Згодом, позивачем та її сестрою було розроблено проект розподілу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до якого:

- ОСОБА_3 виділено 319 кв.м., що є 54/100 часток від всієї території приватизованої земельної ділянки;

- ОСОБА_5 виділено 272 кв.м., що є 46/100 часток від всієї території приватизованої земельної ділянки (вказана земельна ділянка на цей час належить відповідачу).

Через деякий час частина домоволодіння та частина земельної ділянки, що належала ОСОБА_5 декілька разів відчужувалися та на цей час належать відповідачу.

42/100 частини домоволодіння належать відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко P.O. зареєстрованого за № 232.

46/100 частин земельної ділянки належать відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко P.O. зареєстрованого за № 234.

Згідно технічного паспорту КП «ДМБТІ» ДОР від 24.03.2006р. домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ. А-1 з прибудовами літ. а-1, а1-1, а2-1 загальною площею 64,3 кв.м., житловою 41,1 кв.м., ганками літ. а, а3, літніх кухонь літ. Г,Д, погріб під літ. Б, навіси літ. В,К, вбиральні літ. Е, душу літ. Ж, сараю літ. И, споруд № 1-9, І, ІІ.

Згідно договору про зміну розміру часток та про порядок користування домоволодінням адресою АДРЕСА_1 від 05.06.2006р.в користуванні:

ОСОБА_3 знаходиться: у житловому будинку А-1 квартира АДРЕСА_2 , що складається з приміщень: 2-3, 2-4, у прибудові а-1 прим. 2-2, прибудова а2-1,ганок з дашком а3, літня кухня Д, сарай И, навіс К, вбиральня Е, душ Ж, хвіртка № 2, сходи № 8, огорожа № 9, замощення II, ч. огорож та споруд № 3-5,7,1, що складає 58/100 частин.

ОСОБА_5 (частка якої перейшла у власність відповідачці) знаходиться: у житловому будинку А-1 квартира АДРЕСА_3 , що складається з приміщень: 1-4, 1-5, у прибудові а-1 прим 1-1, прибудова а’-І, ганок з дашком а, літня кухня Б, погріб під Б, літня кухня Г, навіс В, ворота № 1, сходи № 6, 1/2 ч. огорож та споруд № 3-5,7,1, що складає 42/100 частин.

Таким чином, станом на 2006 рік домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 було розподілено та здійснено перерахунок часток у власності (позивачу виділена кв. АДРЕСА_4 перейшла на цей час відповідачу), крім того у 2011 році було проведено розподіл земельної ділянки за вказаною адресою та спільна сумісна власність стала спільною частковою. Таким чином, при купівлі частини будинку та земельної ділянки відповідач бачила проведений поділ домоволодіння, земельної ділянки та вже тоді були встановлені паркани між ними і була з цим всім згодна.

Відповідно до технічного паспорту від 24.03.2006р. у прибудові літ.а-1 прим. 2-2, яке виділено позивачці, розташоване глухе вікно, яке не відчиняється, і може обслуговуватися з двох сторін та виходить у двір відповідача. Відповідач майже відразу після придбання своєї частини домоволодіння завісила її вікно простирадлом та підковдрою, перекривши позивачу повністю доступ до світла. Позивачка неодноразово зверталася до відповідача з проханням зняти з її вікна простирадла, бо у кімнаті позивача немає світла, починають пліснявіти стіни. З цього приводу в них постійно виникали сварки.

Протягом літа 2025 року відповідач без погодження зі позивачем, без відповідних дозволів та погоджень із державними органами добудувала до житлового будинку самовільну капітальну споруду, якою з`єднала вхід до її частини будинку (прим. 1-1 коридор в прибудові а-1) та літню кухню літ. Г. Вказану самочинну добудову побудовано в стик до прим. 1-1 в прибудові а-1 та стіна якого перекрила приблизно 40-50 см. єдиного вікна позивача в прим. 2-2. При цьому відстань між вікном позивача та самочинною добудовою, що збудувала відповідач, дорівнює близько 5 см.. Тобто до кімнати позивача не потрапляє світло, частина вікна перекрита шлакоблоком (стіна добудови). Крім того, в прим. 2-2, яке знаходить в користуванні позивача встановлено примусову вентиляцію, яка раніше виходила на вилицю, а тепер у зв`язку з самочинним будівництвом добудови Довженко А.А., вона виходить у її споруду, де в неї встановлено якесь опалення (дров`яний котел, тощо), через що через вентиляцію до приміщення позивача потрапляють запахи. З наведених підстав відповідачем порушуються правила добросусідства.

Таким чином, щоб користуватися своїм приміщенням, позивач повинна використовувати штучне освітлення, а наявність гару, які потрапляють до її приміщення унеможливлюють користування нею цього приміщення.

У зв`язку з цим позивач просила суд зобов`язати відповідача надати доступ світла до приміщення 2-2 в прибудові до будинку літ. а-1 згідно технічного паспорту КП «ДМБТІ» ДОР від 24.03.2006 року розташованого на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 на постійній основі шляхом не встановлення будь яких перешкод для потрапляння світла у вікно.

Крім того, позивач зазначає, що всі вказані події призвели до тривалих моральних страждань, оскільки вона позбавлена можливості нормальних умов для проживання. Постійно перебуває у нервовому стані, що супроводжується інтенсивними негативними почуттями : обурення через свавілля та безкарність, власну безправність і приниження. Завдану моральну шкоду оцінює у 50000,00 грн., які просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 25 серпня 2026 року відкрито провадження по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити, надала суду пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов, де зазначив, що вимоги позивача фактично передбачають встановлення судом постійного обмеження права відповідачки користуватися належною їй земельною ділянкою. Вікно, на яке посилається позивачка, орієнтоване безпосередньо у двір відповідачки. Тобто позивачка фактично вимагає забезпечити їй безперешкодне надходження сонячного світла через частину домоволодіння та земельну ділянку, яка належить та перебуває у користуванні відповідачки. Проти стягнення моральної шкоди також заперечував.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази в їх сукупності, вважає, позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, є власником 58/100 частин домоволодіння, яке розташоване на приватизованій земельній ділянці площею 0,0592га з кадастровим номером 100000:01:553:0022 за адресою

АДРЕСА_5 частини зазначеного домоволодіння належать відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко P.O. зареєстрованого за № 232.

46/100 частин земельної ділянки належать відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко P.O. зареєстрованого за № 234.

Згідно договору про зміну розміру часток та про порядок користування домоволодінням адресою АДРЕСА_1 від 05.06.2006р.в користуванні ОСОБА_3 знаходиться: у житловому будинку А-1 квартира АДРЕСА_2 , що складається з приміщень: 2-3, 2-4, у прибудові а-1 прим. 2-2, прибудова а2-1,ганок з дашком а3, літня кухня Д, сарай И, навіс К, вбиральня Е, душ Ж, хвіртка № 2, сходи № 8, огорожа № 9, замощення II, ч. огорож та споруд № 3-5,7,1, що складає 58/100 частин. В користуванні ОСОБА_5 (частка якої перейшла у власність відповідачці) знаходиться: у житловому будинку А-1 квартира АДРЕСА_3 , що складається з приміщень: 1-4, 1-5, у прибудові а-1 прим 1-1, прибудова а’-І, ганок з дашком а, літня кухня Б, погріб під Б, літня кухня Г, навіс В, ворота № 1, сходи № 6, 1/2 ч. огорож та споруд № 3-5,7,1, що складає 42/100 частин.

Станом на 2006 рік домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 було розподілено та здійснено перерахунок часток у власності (позивачу виділена кв. АДРЕСА_4 перейшла на цей час відповідачу), крім того у 2011 році було проведено розподіл земельної ділянки за вказаною адресою та спільна сумісна власність стала спільною частковою.

Частиною першою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Разом із цим ч.2 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За змістом ст. 152 ЗК України, забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб. Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм статей 21,55 Конституції України та статті 152 ЗК України.

Стаття 321 ЦК України проголошує непорушність права власності, яка передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

За загальними правилами добросусідства, закріпленими законом у статтях 103-109 ЗК України, додержання правил добросусідства є обов`язком для власників та землекористувачів земельних ділянок, які мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдасться щонайменше незручностей.

Даючи оцінку вимогам позивача, суд приходить до висновку, що вимоги позивача, що існують перешкоди у користуванні її власністю, належними та допустимими доказами не підтвердженні. Позивач фактично вимагає забезпечити їй безперешкодне надходження сонячного світла через частину домоволодіння та земельну ділянку, яка належить та перебуває у користуванні відповідачки, що знаходиться поза межами волі відповідача.

Завішування вікна сторонніми предметами відповідачем станом на час розгляду справи належними доказами не підтверджено, при цьому що нічого не перешкоджає позивачу зняти сторонні предмети з її вікна, з огляду на те, що вікно є її власністю.

Спору щодо користування чужою земельною ділянкою для можливості обслуговування своєї власності між сторонами на час розгляду справи у суді не існує. Крім того, спосіб захисту свого порушеного права позивачем обрано як зобов`язання відповідача не встановлювати будь-яких перешкод для потрапляння світла у вікно, суперечить ст. ст. 11, 391 ЦК України в частині усунення вже існуючих перешкод у користуванні своїм майном.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 моральної шкоди.

Позивач посилається на те, що в результаті будівництва відповідачем самовільної добудови, яка перекриває потрапляння сонячного світла до прим. 2-2 в прибудові до будинку літ. а-1, яка перебуває в користуванні позивача та оскільки відповідачем завішано простирадлом та підковдрою єдине вікно у вказаному приміщенні позивача завдано моральну шкоду, що виразилося в її душевних переживаннях, яких вона зазнала у зв`язку з конфліктами з сусідами з вищевказаних приводів, які своїми діями обмежили її права у вільному користуванні прим. 2-2, оскільки вона змушена додатково користуватися штучним освітленням.

Крім того, в прим. 2-2, яке знаходиться в користуванні позивача встановлено примусову вентиляцію, яка раніше виходила на вулицю, а тепер у зв`язку з самочинним будівництвом добудови ОСОБА_4 , вона виходить у її споруду, де в неї встановлено якесь опалення (дров`яний котел, тощо), через що через вентиляцію до приміщення позивача потрапляють запахи гару та цигарок, якими вона змушена дихати, що негативно впливає на її стан здоров`я та запах газу може загрожувати її життю, а не користуючись цим приміщенням позивач отримує моральні страждання, оскільки практично площа її житла зменшилася.

Всі вищевказані події призвели до тривалих моральних страждань довгострокових в перспективі оскільки позивач позбавлена нормальних умов для проживання і для захисту своїх прав вона змушена звертатись через свого представника спочатку до Управління ДАБК ДМР, з яким переписка та відвідування комісій зайняло більше пів року ( звернулась уперше у грудні 2025р.), а тапер і до суду. Лише після того як Управлінням встановлено факт будівництва відповідачем самовільної споруди та надано строк відповідачу на самостійне усунення порушень законодавства шляхом знесення до 08.07.2026р. відповідачка знесла у липні 2026р. самочинну споруду, однак не усунула порушення стосовно перешкод у потраплянні сонячного світла до вікна позивача, що і стало підставою звернення до суду.

Після 08.07.2026р. інспектором Управлінням ДАБК ДМР повторно здійснено вихід для перевірки виконання припису відповідачем.

Тобто позивач постійно перебуває в нервовому стані, що супроводжуються інтенсивними негативними почуттями: обурення через свавілля та безкарність, власну безправність і приниження.

Завдану моральну шкоду з урахуванням принципів виваженості, розумності та справедливості оцінює в 50 000,00 грн.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни №4від 31березня 1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради за результатами проведення відповідного заходу було встановлено порушення містобудівного законодавства та видано відповідачу припис про усунення порушень. Відповідачка знесла липні 2026р. самочинну споруду.

Позивач визнає факт добровільного виконання відповідачем припису контролюючого органу та демонтажу споруди, що підтверджується відповіддю Управління ДАБК Дніпровської міської ради від 27.07.2026 року № 9/1-73, яка стосується перевірки виконання відповідачкою припису.

Отже, на момент розгляду справи обставина, на яку позивач посилалась, як на основну підставу порушення її прав, вже усунута, доказів спричинення саме моральної шкоди порушенням містобудівного законодавства відповідачем позивачу суду належними доказами не підтверджено. а тому суд відмовляє у позові в частині вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст.141 ЦПК України в зв`язку з відмовою в позові, суд вважає за необхідне судові витрати позивача у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу віднести за її рахунок.

Керуючись ст.ст.23, 386, 391 ЦК України, ст.ст.12,81, 141,263-265 ЦПК У країни, суд, -

УХВАЛИВ :

У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,- відмовити.

Судові витрати позивача у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу віднести за її рахунок.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя Руденко В.В.