Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №132/2907/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Суд: Калинівський районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 21 вересня 2026 р.

Справа: №132/2907/26

Суддя: Павленко І. В.

Справа № 132/2907/26

3/132/1212/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 вересня 2026 року м. Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Павленко І.В.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшов з БПП з обслуговування Хмільницького району УПП Вінницької області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи не відоме,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ГР № 171945 від 13.08.2026, 13.08.2026 о 18:00 год. у АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_1 вчиняла домашнє насильство психологічного характеру відносно свого брата ОСОБА_2 , а саме виражалася нецензурними словами, погрожувала фізичною розправою та не впускала до будинку, чим своїми діями завдала йому психологічних страждань.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи (в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення на мобільний телефон), про причини своєї неявки до суду не повідомила і від неї не надходило клопотання про відкладення розгляду справи.

Відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності під час розгляду адміністративних матеріалів, за жодних обставин не може виступати як засіб уникнення адміністративної відповідальності, а тому вважаю за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 подала до суду клопотання про закриття провадження у справі, в якому просила закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

У клопотанні зазначила, що заперечує факт вчинення домашнього насильства, вказала на наявність між нею та ОСОБА_2 разового побутового конфлікту та зазначила, що викладені у протоколі обставини не підтверджені належними та достатніми доказами. Також посилалася на обставини конфлікту, пов`язані з поведінкою ОСОБА_2 щодо неї, її майна та дітей, і зазначила, що є матір`ю трьох малолітніх дітей. Просила провадження у справі закрити.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до таких висновків.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно пунктів 14, 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, а фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого і тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

З протоколу серії ГР № 171945 від 13.08.2026 вбачається, що 13.08.2026 о 18:00 год. у АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_1 вчиняла домашнє насильство психологічного характеру відносно свого брата ОСОБА_2 , а саме виражалася нецензурними словами, погрожувала фізичною розправою та не впускала до будинку, чим своїми діями завдала йому психологічних страждань, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в повному обсязі доведена матеріалами справи, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ГР № 171945 від 13.08.2026;

копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію 13.08.2026;

копією письмового пояснення ОСОБА_2 від 13.08.2026;

формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 13.08.2026;

копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії ЕТ № 113690 від 13.08.2026;

відеозаписом наданим працівниками поліції та іншими матеріалами справи.

Вказаний протокол відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, оформлені компетентними органами в межах повноважень наданих осіб, які їх склали, в яких чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно частини 2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ст. 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що вказані вище докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності немає, ці докази у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно із ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Призначаючи адміністративне стягнення, суддя враховує обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.

Беручи до уваги характер вчинених правопорушень, відомості про особу ОСОБА_1 та інші обставини згідно зі ст. 33 КУпАП, суддя дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 за вчинення нею правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи обставини справи, особу правопорушника, суддя не вбачає необхідності в направленні ОСОБА_1 на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, відповідно до статті 39-1 КУпАП.

Згідно з положеннями ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Тому, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягнення судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 23, 33, 39-1, 40-1, 173-2, 221, 283-284, 287 та 294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задовленні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП – відмовити.

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. 00 коп. в дохід держави на рахунок (IBAN) UA978999980313060106000002776, отримувач: ГУК у Він.обл./м.Калинівка/21081100, код ЄДРПОУ 37979858, Казначейство України (ЕАП).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний суд Вінницької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.В. Павленко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua