Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №638/12275/18 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 638/12275/18

провадження № 51 - 8591 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого

ПАТ «Укргазвидобування» адвоката ОСОБА_6 ,

виправданої ОСОБА_7 ,

її захисників адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000000011

від 03 січня 2017 року, щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за ст. 364 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України, та виправдано її на підставі ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України через недоведеність того, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

Прийнято рішення щодо речових доказів і заходів забезпечення кримінального провадження.

Органом досудового розслідування суддя Господарського суду Харківської області ОСОБА_7 обвинувачувалася у зловживанні владою, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використанні службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Так, ОСОБА_7 , за обставин, детально викладених в обвинувальному акті, під час перебування у неї в провадженні господарської справи № 922/3947/16 за позовом ПАТ «Укргазвидобування» до ТОВ «Карпатнадраінвест» про стягнення коштів, діючи з умислом, спрямованим на надання останньому неправомірної вигоди:

- прийняла та розглянула зустрічний позов ТОВ «Карпатнадраінвест», незважаючи на недоплату цим товариством 205 322 грн судового збору

за вимогу майнового характеру, хоча мала б ухвалою повернути зустрічний позов з підстав несплати судового збору або стягнути його під час розподілу судових витрат. Це призвело до недоотримання державним бюджетом зазначених коштів та спричинення державним інтересам тяжких наслідків;

- 21 грудня 2016 року під приводом участі в колегіальному розгляді іншої справи, який вже відбувся, з метою забезпечення участі представника

ТОВ «Карпатнадраінвест» та створення йому умов для заявлення клопотання про зменшення суми неустойки й відстрочення виконання рішення на 1 рік,

у поза процесуальний спосіб відклала судове засідання у справі

№ 922/3947/16 на той же день;

- стягнувши з ТОВ «Карпатнадраінвест» на користь ПАТ «Укргазвидобування» 3 097 415,58 грн заборгованості, 6 623,62 грн річних, 47 554,87 грн судового збору, необґрунтовано, на 60%, тобто до 26 514,03 грн зменшила розмір пені, яка підлягала стягненню з ТОВ «Карпатнадраінвест», та відстрочила виконання рішення про стягнення вказаних сум до 21 грудня 2017 року;

- незважаючи на несплату ТОВ «Карпатнадраінвест» судового збору повністю задовольнила зустрічну позовну заяву цього товариства, зобов`язавши

ПАТ «Укргазвидобування» передати йому природний газ, на який було накладено арешт у кримінальному провадженні № 52015000000000002.

При цьому, з метою приховання злочину, у рішенні від 21 грудня 2016 року ОСОБА_7 не навела мотивів неврахування ухвал слідчого судді

про накладення арешту на вказане майно;

- з метою створення перешкод до викриття вчиненого під апеляційного оскарження, ОСОБА_7 вжила заходів для ускладнення

ПАТ «Украгазвидобування» можливості оскаржити прийняте нею 21 грудня 2016 року судове рішення, зволікаючи зі складенням та підписанням його повного тексту до 28 грудня 2016 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 лютого

2017 року рішення Господарського суду Харківської області від 21 грудня 2016 року

в справі № 922/3947/16 в частинах відмови в задоволенні первісного позову

про стягнення 39 771,03 грн пені, задоволення зустрічного позову та відстрочення виконання рішення до 21 грудня 2017 року скасовано, первісний позов

ПАТ «Украгазвидобування» задоволено, у задоволенні клопотання

ТОВ «Карпатнадраінвест» про відстрочення виконання рішення на 1 рік відмовлено, зустрічний позов ТОВ «Карпатнадраінвест» залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 січня 2026 року апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_5 залишено без задоволення,

а вирок Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року щодо

ОСОБА_7 - без зміни.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду

та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вказує на безпідставність висновку апеляційного суду про відсутність

у ОСОБА_7 умислу на вчинення кримінального правопорушення, оскільки вона діяла з метою одержання ТОВ «Карпатнадраінвест» неправомірної вигоди, звільнивши останнє від сплати 205 322 грн судового збору, передавши йому арештований газ на суму понад 43 900 000 грн та відстрочивши рішення

про стягнення з нього понад 3 000 000 грн. Вважає, що суспільно небезпечні наслідки у виді ненадходження до бюджету коштів внаслідок несплати судового збору настали незалежно від скасування апеляційним господарським судом рішення від 21 грудня 2016 року.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на непослідовні показання ОСОБА_7 щодо правової природи вимоги за зустрічним позовом,

її неоднозначну індивідуальну практику щодо оцінки судових витрат в різних справах, прийняття нею зустрічного позову без визначення його ціни та сплати судового збору, ігнорування судових рішень про накладення арешту на газ в іншій справі, відмову у задоволенні відводу, заявленого саме через нестягнення судового збору, одночасне зменшення пені і відстрочення виконання рішення з метою створення ТОВ «Карпатнадраінвест» умов для оскарження арешту в кримінальному провадженні, отримання проекту судового рішення від третіх осіб з посиланнями

в його остаточній редакції на докази, яких у справі не було. Наведені вище обставини, на думку прокурора, у своїй сукупності підтверджують наявність

у ОСОБА_7 умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України.

Вважає, що, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції в ухвалі не надав відповідей на доводи прокурора, не зазначив підстав,

з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, чим порушив вимоги ст. 419

КПК України.

Також прокурор посилається на постановлення ухвали апеляційного суду незаконним складом, до якого входила суддя ОСОБА_10 , яка раніше брала участь у попередньому апеляційному розгляді цієї справи і розглядала поєднані справи, пов`язані з оскарженням ухвал слідчого судді про накладення арешту на газ

і конденсат у кримінальному провадженні № 52015000000000002.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисники виправданої ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_8 і ОСОБА_9 просять залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених прокурором доводів.

Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Представник потерпілого вважав касаційну скаргу прокурора обґрунтованою.

В судовому засіданні захисники та виправдана вважали касаційну скаргу необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу,

та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку

(ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою

у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться

на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду,

що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість

у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип

«in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих

та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Згідно з вимогами ст. 373 ч. 1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється

у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав

для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалася у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 ч. 2, ст. 375 ч. 1 КК України. Під час судового розгляду обвинувачення було змінено на ст. 364 ч. 2 КК України, ОСОБА_7 інкриміновано зловживання владою, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду суд першої інстанції допитав обвинувачену, свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , дослідив письмові докази, зокрема, протоколи слідчих дій, матеріали господарської справи № 922/3947/16, судові рішення в інших господарських справах, відповіді на запити, інформацію про з`єднання абонентів мобільного зв`язку тощо.

Розглянувши це кримінальне провадження, Вищий антикорупційний суд ухвалив виправдувальний вирок, за яким визнав ОСОБА_7 невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України,

і виправдав її.

Не погодившись з вироком суду, прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_5 оскаржив його

до апеляційного суду з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 й ухвалити новий вирок, яким визнати її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років

з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки та штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Переглянувши кримінальне провадження в апеляційному порядку за апеляційною скаргою прокурора на вказаний вирок, повторно дослідивши за клопотанням прокурора ряд доказів, які досліджувалися судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про недоведеність в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч. 2

КК України.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував показання ОСОБА_7 ,

яка заперечувала висунуте їй обвинувачення, зазначивши, що 21 грудня 2016 року справу № 922/3947/16 вона могла розглянути пізніше, оскільки брала участь

у розгляді іншої господарської справи в складі колегії суддів. Вказала,

що в матеріалах справи № 922/3947/16 були наявні докази на підтвердження перебування майна ТОВ «Карпатнадраінвест» у податковій заставі, з урахуванням чого вона, оцінивши майновий стан юридичної особи, діючи в межах повноважень наданих їй процесуальним законом зменшила розмір пені. Стосовно посилань

у рішенні на неіснуючі документи пояснила, що покликання на договір від 11 квітня 2016 року № 42 є в матеріалах справи. Крім того, зазначила, що оригінали документів сторони могли надавати для огляду безпосередньо в судовому засіданні.

На спростування доводів апеляційної скарги прокурора щодо необґрунтованості висновку суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_7

у зв`язку з неоднозначністю судової практики з питань віднесення позовної вимоги у зустрічному позові ТОВ «Карпатнадраінвест» як немайнової, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду зазначила, що суд першої інстанції на підтвердження застосування суддями Господарського суду Харківської області різних підходів

у визначенні розміру судового збору дослідив надані стороною обвинувачення матеріали господарської справи № 922/3655/16, долучені стороною захисту судові рішення у господарських справах, зокрема й постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19, підставою

для розгляду якої стала різна судова практика щодо визначення характеру (майнового або немайнового) позовних вимог про зобов`язання виконати умови договору (зобов`язання вчинити дії).

Дослідивши зазначені докази, Вищий антикорупційний суд дійшов висновку,

що надані сторонами судові рішення, серед яких і згадана постанова Великої Палати Верховного Суду, підтверджують неоднозначність судової практики щодо визначення майнового або немайнового характеру позовних вимог у позовах

про зобов`язання виконати умови договору, котра існувала станом на час розгляду судової справи № 922/3947/16. Водночас ряд судових рішень, ухвалених суддею ОСОБА_7 , які надала сторона обвинувачення, суд визнав нерелевантними

до обставин цієї справи і такими, що не вказують на пов`язаність з кримінальним провадженням № 42017000000000011, та не підтверджують доводи прокурора про усвідомлення ОСОБА_7 правової природи позовних вимог саме

як майнових.

Безпідставними суд апеляційної інстанції визнав і доводи апеляційної скарги прокурора щодо оголошення суддею ОСОБА_7 під штучним приводом (участь

у колегіальному розгляді іншої справи) перерви в судовому засіданні 21 грудня

2016 році під час розгляду справи № 922/3947/16. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду погодилась із висновком суду першої інстанції про те,

що положеннями чинного на час розгляду вказаної справи господарського процесуального закону було передбачено можливість оголошення суддею перерви

та відкладення розгляду справи, зокрема з причини нез`явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Крім того, суди надали оцінку і відповіді керівника апарату Господарського суду Харківської області від 02 березня 2018 року № 04.01.09/005027/04.01.-44/204, згідно з якою за інформацією КП «Діловодство спеціалізованого суду» 21 грудня 2016 року колегія у складі головуючого судді ОСОБА_15 , суддів ОСОБА_16

та судді ОСОБА_7 з 12 години 30 хвилин по 12 годину 40 хвилин розглянула

у відкритому судовому засіданні справу № 922/5392/15, а інформація щодо розгляду суддею ОСОБА_7 інших справ у колегіальному складі в зазначену дату 21 грудня 2016 року відсутня. Як зазначили суди, така відповідь не виключає можливості

розгляду суддею ОСОБА_7 справи № 922/3947/16 після 14 години 21 грудня 2016 року. Урахували суди і те, що тогочасні протоколи судових засідань

у господарських справах, за відсутності вимог щодо обов`язкової аудіо-

та відеофіксації судового процесу, часто мали формальний характер і могли

не відображати точного перебігу подій й обставин судового розгляду.

Стосовно тверджень прокурора про неврахування суддею ОСОБА_7 рішень слідчих суддів, згідно з якими було накладено арешт на природний газ, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду зауважила,

що господарський процесуальний кодекс України в редакції, яка діяла на час розгляду справи № 922/3947/16, не вимагав під час прийняття рішення враховувати обставини перебування майна під арештом, зокрема й у кримінальному провадженні, і не визначав це як підставу для відмови у задоволенні позову.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що власник чи інший володілець майна

не позбавлений права звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те,

що постановлене ОСОБА_7 рішення не впливало та не могло вилинути

на подальше розпорядження майном, яке було заарештоване у кримінальному провадженні, без звернення із клопотанням про скасування його арешту. Також суди врахували і ту обставину, що про реалізацію газу на підставі ухвал слідчого судді представник ПАТ «Укргазвидобування» під час розгляду справи

не зазначав.

Були предметом перевірки в судах попередніх інстанцій і доводи прокурора щодо посилання у рішенні суду на документи, яких не було в матеріалах господарської справи № 922/3947/16.

Судом першої інстанції встановлено відсутність у вказаній справі деяких документів, на які є посилання у рішенні Господарського суду Харківської області від 21 грудня 2016 року, водночас, зважаючи на тогочасну практику огляду доказів, формальність протоколів судових засідань та відсутність вимог щодо обов`язкової аудіо-

чи відеофіксації процесу, Вищий антикорупційний суд констатував неможливість підтвердити або спростувати факт дослідження суддею ОСОБА_7 певних матеріалів. Відтак, керуючись принципом тлумачення сумнівів на користь особи,

суд визнав ці обставини недоведеними.

Також суди не залишили поза увагою доводи сторони обвинувачення щодо виготовлення проекту рішення у справі № 922/3947/16 невідомою особою

та пов`язаності судді ОСОБА_7 з посадовими особами ТОВ «Карпатнадраінвест».

На підставі дослідження здобутих під час досудового розслідування доказів (протокол огляду від 02 квітня 2018 року, відповідь начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області

від 21 лютого 2018 року № 03-43/520/18) встановлено час створення, редагування вмісту файлу «проект Д.docx» з текстом рішення у справі № 922/3947/16 користувачем «ОСОБА_18», а також завантаження вказаного файлу на жорсткий диск

помічника судді, подальше редагування вмісту з внесенням у КП «Діловодство спеціалізованого суду».

З показань судді ОСОБА_7 та її помічниці ОСОБА_17 установлено, що проекти судових рішень вони готували виключно вдвох, інші особи до цієї роботи не залучались. Файл з проектом рішення у справі № 922/3947/16 міг бути створений на іншому комп`ютері кимось із них, надісланий електронною поштою, після чого завантажений та зареєстрований в КП «Діловодство спеціалізованого суду».

Відомостей про те, на якому комп`ютері був створений указаний файл, хто саме його створив та якою поштою надіслав органом досудового розслідування не було встановлено.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність тверджень обвинувачення, що проект рішення у справі № 922/3947/16 був створений сторонніми особами, пов`язаними з ТОВ «Карпатнадраінвест», з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Крім того, перевіривши протокол огляду від 19 березня 2018 року результатів інформації, отриманої внаслідок тимчасового доступу до речей і документів,

про з`єднання абонентів мобільного зв`язку, допитавши свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , Вищий антикорупційний суд не встановив взаємозв`язку

між хронологією і тривалістю дзвінків відповідних абонентів з розглядом господарської справи № 922/3947/16, дійшовши висновку про відсутність опосередкованого контактування судді ОСОБА_7 зі службовими особами

ТОВ «Карпатнадраінвест».

Таким чином, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду погодилась

з висновками суду першої інстанції про те, що неоднозначність судової практики наприкінці 2016 року щодо визначення майнових або немайнових позовних вимог та обов`язку сплати судового збору у відповідному обсязі виключала можливість кваліфікації діяння ОСОБА_7 як використання службовою особою влади всупереч інтересам служби. При цьому сукупність її дій та бездіяльності (неналежне обґрунтування позиції суду щодо зменшення пені і відстрочення його виконання) суд апеляційної інстанції також не визнав такими, що за обставин цього провадження можуть бути кваліфіковані як використання службовою особою влади всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи.

Як встановлено судами, рішення судді Господарського суду Харківської області

ОСОБА_7 від 21 грудня 2016 року в справі № 922/3947/16 було оскаржене

в апеляційному порядку і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2017 року скасовано в частині відмови у задоволенні первісного позову ПАТ «Укргазвидобування» щодо стягнення 39 771,03 грн пені, відстрочення виконання рішення до 21 грудня 2017 року та задоволення зустрічного позову

ТОВ «Карпатнадраінвест». Первісний позов задоволено, стягнуто

з ТОВ «Карпатнадраінвест» на користь ПАТ «Укргазвидобування» 3 097 415,58 грн боргу, 66 285,07 грн пені, 6623,62 грн 3% річних та 47 554,87 грн судового збору.

У задоволенні клопотання ТОВ «Карпатнадраінвест» про відстрочення виконання рішення на 1 рік відмовлено, його зустрічний позов залишено без розгляду.

Тобто рішення від 21 грудня 2016 року в частині відмови у задоволенні первісного позову щодо стягнення пені, відстрочення виконання рішення та задоволення зустрічного позову не набрало законної сили.

Отже, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 лютого

2017 року процедуру розгляду зустрічного позову ТОВ «Карпатнадраінвест» припинено, апеляційний суд застосував передбачені законодавством наслідки

для подання позову без сплати судового збору в належному розмірі, виправивши помилку суду першої інстанції, тому висновки судів про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_7 і тяжкими наслідками

є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги прокурора про те, що суспільно небезпечні наслідки у виді ненадходження до бюджету коштів внаслідок несплати судового збору настали незалежно від скасування апеляційним господарським судом рішення від 21 грудня 2016 року - безпідставними.

Врахувавши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку

про невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, а суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками, констатувавши їх відповідність фактичним обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, у своїй ухвалі зазначив, що Вищий антикорупційний суд відповідно до вимог ст. 94 КПК України перевірив зібрані докази, на які посилалася сторона обвинувачення, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам,

так і їх сукупності та навів детальний аналіз досліджених доказів.

При цьому апеляційний суд дійшов до висновку про те, що зміст досліджених судом першої інстанції доказів правильно відображено у оскаржуваному вироку,

а висновки суду щодо оцінки цих доказів відповідають фактичним обставинам

та зроблені відповідно до вимог КПК України.

Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження у межах апеляційної скарги прокурора, належним чином перевірив викладені у ній доводи

про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України

про кримінальну відповідальність, визнав їх безпідставними, навів переконливі аргументи на їх спростування та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_7 за ст. 364 ч. 2 КК України.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув подану апеляційну скаргу з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим.

За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора про необхідність скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 ,

які є аналогічними доводам його касаційної скарги, навів переконливі аргументи

на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував своє рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Отже, апеляційний суд дотримався вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків

і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог

КПК України.

Доводи прокурора про постановлення ухвали апеляційного суду незаконним складом, до якого входила суддя ОСОБА_10 , яка раніше брала участь

у попередньому апеляційному розгляді цієї справи і розглядала поєднані справи

є необґрунтованими.

Так, новий апеляційний розгляд кримінального провадження колегією суддів,

до складу якої входила суддя ОСОБА_10 , котра брала участь у апеляційному розгляді, за наслідками якого було скасовано попередній вирок суду першої інстанції не є підставою, яка виключає повторну участь судді відповідно

до ст. 76 КК України. Не є такою підставою і участь судді ОСОБА_10 під час перегляду в апеляційному порядку ухвал слідчих суддів про накладення арешту

на газ і конденсат в іншому кримінальному провадженні (№ 52015000000000002).

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяв

про відвід та самовідвід судді ОСОБА_10 , яка у складі колегії суддів брала участь у розгляді цього кримінального провадження під час перегляду попереднього вироку Вищого антикорупційного суду від 26 травня 2021 року, котрий було скасовано з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Щодо цієї ухвали суддя ОСОБА_10 виклала окрему думку, зазначивши,

що її повторна участь у розгляді кримінального провадження № 42017000000000011 може призвести до виникнення у стороннього спостерігача враження, що вона вже сформувала для себе певні висновки та висловила свою правову позицію щодо певних доводів апеляційної скарги.

Однак таке обґрунтування не вказує на те, що суддя ОСОБА_10 сформувала для себе певні висновки та висловила свою правову позицію щодо обставин кримінального провадження, наявності чи відсутності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, а свідчить про її надмірну обачність, пов`язану

з бажанням уникнути сумнівів у неупередженості.

Таким чином обставини заявлення у цій справі суддею ОСОБА_10 самовідводу

та написання нею окремої думки до ухвали, якою у його задоволенні було відмовлено, не свідчить про незаконність складу колегії апеляційного суду,

як про це зазначає прокурор в касаційній скарзі.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами

для зміни чи скасування судового рішення, не виявлено.

За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції за результатом касаційного розгляду

не встановлено.

Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_5 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1ОСОБА_2ОСОБА_3