Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №686/12037/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 686/12037/25

провадження № 61-1252св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

Фаловської І. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня

2025 року у складі судді Заворотної О. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 06 червня 2023 року дізнавачами Головного управління Національної поліції в Хмельницькій

області здійснюється кримінальне провадження № 42023242260000034

за фактом вчинення директором Державного підприємства «Радгосп «Лісовогринівецький» ОСОБА_2 кримінального правопорушення,

а саме невиплату позивачу заробітної плати.

Незважаючи на встановлення обставин щодо правопорушення прав позивача та особи правопорушника кримінальне провадження триває.

Неправомірні дії та бездіяльність службових осіб Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області призвели до порушення права позивача на ефективний засіб юридичного захисту. Надмірною тривалістю кримінального провадження позивачу завдано моральну шкоду.

Позивач зазнав душевних страждань і приниження, вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави Україна на свою користь 15 000 000 грн моральної шкоди, завданої йому внаслідок незаконних рішень та бездіяльності службових осіб Держави Україна, що призвело до порушення його конвенційного права на ефективний засіб юридичного захисту внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 12 серпня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження незаконності процесуальних рішень, дій слідчого, чи прокурора під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, чи їх оскарження позивачем в порядку передбаченому КПК України, а також того, що відповідними діями було заподіяно шкоду його правам та інтересам. Також позивачем не підтверджено доказами розмір моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня

2025 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у позовній заяві

ОСОБА_1 посилався на те, що унаслідок надмірної тривалості кримінального провадження порушено його право на ефективний засіб юридичного захисту та завдано йому моральну шкоду.

Разом з тим апеляційний суд вказав, що у справі відсутні докази на підтвердження вчинення неправомірних дій відносно ОСОБА_1 і такі дії знаходяться у прямому причинному зв`язку із завданням останньому шкоди. Також відсутні докази щодо завдання ОСОБА_1 моральної шкоди та щодо її розміру.

Отже, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що

ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, хоча це є юридичною підставою відповідальності Держави Україна перед ним за завдані збитки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 13 січня 2026 року, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Рух справи в суді касаційної інста нції

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

У березні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 лютого

2018 року у справі № 522/22008/15-ц, від 19 червня 2018 року у справі

№ 910/23967/16, від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17,

від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17, від 27 травня 2020 року у справі N? 585/724/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17, від 04 листопада 2020 року у справі

№ 201/7621/17, 21 липня 2021 року у справі № 646/7015/19, 14 лютого

2022 року у справі № 550/336/21.

Судами було допущено порушення закону під час встановлення фактичних обставин у справі, не забезпечено належного відшкодування завданої позивачу моральної шкоди надмірно тривалим досудовим розслідуванням.

Позиція інших учасників справи

У березні 2026 року Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 ,

а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Судом установлено, що першим заступником керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького 19 липня 2023 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023242260000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 175 КК України.

Згідно з інформацією наявною у зверненні ОСОБА_1 встановлено, що Державне підприємство Радгосп «Лісовогринівецький» не виплатило йому заробітну плату у сумі 281 179,97 грн. Останній знаходився з вказаним підприємством у трудових відносинах з 14 травня 2019 року по 02 березня

2023 року. За час перебування у трудових відносинах з підприємством була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 226 009,68 грн.

02 березня 2023 року ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням.

Відповідно до довідки тимчасово виконуючого обов`язки начальника

відділу дізнання Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про стан досудового розслідування кримінального провадження

№ 42023242260000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 175 КК України:

- 02 липня 2024 року начальником сектору дізнання ВнП № 2 Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області капітаном поліції Цісарем О. О. підготовлено дозволи на здійснення тимчасового доступу до речей та документів, що перебувають у володінні Головного управління державної податкової служби у Хмельницькій області, Головного управління пенсійного фонду України, Державного підприємства «Радгосп «Лісовогринівецький»;

- 03 липня 2024 року, 12 липня 2024 року слідчим отримано судові рішення про дозвіл на здійснення тимчасового доступу до речей та документів, що перебувають у володінні Головного управління державної податкової служби у Хмельницькій області, Головного управління пенсійного фонду України, Державного підприємства «Радгосп «Лісовогринівецький»;

- 03 жовтня 2024 року слідчим підготовлено та скеровано на виконання запит про надання інформації до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці;

- 09 жовтня 2024 року слідчим отримано та долучено до матеріалів кримінального провадження відповідь Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці;

- 17 жовтня 2024 року слідчим підготовлено та скеровано на виконання начальнику Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) запит про надання інформації, а саме чи було відкрите виконавче провадження з приводу стягнення з Державного підприємства «Радгосп «Лісовогринівецьке» невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 ;

- 30 вересня 2024 року та 06 березня 2025 року підготовлено та скеровано на виконання начальнику Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) запит про надання інформації, а саме, чи було відкрите виконавче провадження з приводу стягнення з Державного підприємства «Радгосп «Лісовогринівецьке» невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 (рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 686/28905/23).

Станом на 07 березня 2025 року досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, процесуальний статус ОСОБА_1 - заявник.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, § 62).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 56 Конституції України вказано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня

2019 року у справі № 920/715/17).

У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі

№ 201/7621/17 зазначено, що держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими, і сама по собі обставина незавершення досудового розслідування не є безумовною підставою для покладення на державу відповідальності з відшкодування моральної шкоди.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 550/336/21, вказано, що позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2025 року у справі № 9901/374/21).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

(частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди встановили, що досудове розслідування у кримінальному провадженні, відкритому за заявою позивача, триває з червня 2023 року, органом досудового розслідування вчиняються дії щодо його повного та об`єктивно розслідування.

Позивачем не надано доказів щодо неправомірності дій осіб правоохоронних органів, така тривалість досудового розслідування за відсутності доказів щодо невиправданої затримки у вчиненні слідчих (розшукових) дій не свідчить про безумовне заподіяння позивачу моральної шкоди.

Також відсутні докази, які б вказували на факти заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, сильних душевних страждань чи інших втрат немайнового характеру, та не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв`язку між зазначеними фактами та наслідками.

Суди врахували, що саме надмірна тривалість кримінального провадження може призвести до моральних страждань особи (потерпілого), зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність тощо.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено факт того, що за спірний період досудове розслідування кримінального провадження здійснювалося неналежним чином.

Отже, судами не було встановлено протиправної бездіяльності органу досудового розслідування та заподіяння у зв`язку з цим ОСОБА_1 державою Україна моральної шкоди.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 липня 2026 року у справі № 686/31363/25, від 20 липня 2026 року у справі № 686/22548/25.

Посилання заявника у касаційній скарзі на відповідні постанови Верховного Суду є безпідставними, оскільки у цій справі наявні інші фактичні обставини.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновки судів є законними та обґрунтованими, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 12 серпня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 13 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська