Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №489/2521/22 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 489/2521/22

провадження № 61-12223св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

Фаловської І. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сидоренко Тетяна Володимирівна, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року у складі суддів Ямкової О. О., Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Валієва Валерія Валеріївна про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,1 кв.м., житловою площею 25,5 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач проживала постійно з ОСОБА_2 , доглядала її, оскільки остання потребувала стороннього постійного догляду, купувала ліки, забезпечувала продуктами харчування, підтримувала порядок у квартирі.

ОСОБА_2 за життя заповіту не складала. Позивач є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , оскільки остання дітей не мала, інших родичів, які бажають прийняти спадщину, також немає.

У зв`язку з життєвими обставинами (тривалими хворобами, похилим віком) ОСОБА_2 не встигла за життя оформити дублікат свідоцтва про право власності на житло для подальшого оформлення договору дарування або довічного утримання на позивача.

У встановлений законом строк позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на спірну квартиру.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 травня

2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 07 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко Т. В. звернулась до Миколаївського апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Крім цього, просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення та зазначає, що копію повного тексту судового рішення поштою не отримувала, під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення присутня не була. Також вказує, що з січня 2024 року тривалий час проходила стаціонарне лікування, після чого 01 серпня 2025 року звернулась до суду із заявою про видачу повного тексту рішення та 04 серпня 2025 року отримала його та того ж дня уклала договір про надання правничої допомоги із адвокатом Сидоренко Т. В., а 07 серпня 2025 року подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, витребувано справу з місцевого суду для перевірки обставин викладених позивачем у якості поважних причин пропуску процесуального строку.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко Т. В. через підсистему «Електронний Суд» направила до Верховного

Суду касаційну скаргу на ухвалу Миколаївського апеляційного суду

від 03 вересня 2025 року.

У касаційній скарзі просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сидоренко Т. В., на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

04 листопада 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд відмовляючи у відкритті апеляційного провадження не врахував, що процесуальний строк пропущений заявником з поважних причин, оскільки вона не була присутня під час проголошення рішення суду, з січня 2024 року проходила стаціонарне лікування. Також зазначала, що оскільки заявник отримала повний текст судового рішення 04 серпня 2025 року, а тому вважає, що початком перебігу процесуального строку на подачу апеляційної скарги є 04 серпня 2025 року.

Доводи інших учасників справи

Інші особи, які беруть участь у справі не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу у строк, встановлений Верховним Судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження з посиланням на частину другу статті 358 ЦПК України, мотивуючи висновки тим, що ОСОБА_1 пропущений присічний процесуальний строк на оскарження рішення суду першої інстанції, що перевищує один рік, наслідком чого є відмова у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску строку наведених апелянтом, крім випадків подання апеляційної скарги особою не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права і обов`язки та пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. При цьому, суд апеляційної інстанції не перевіряв поважність наведених ОСОБА_1 , як особою обізнаною з наявністю судового провадження та ухваленого рішення, причин пропуску процесуального строку, які до того ж не можуть вважатися поважними, та через відсутність виникнення обставин непереборної сили.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, з огляду на таке.

За загальним правилом, викладеним у частині першій статті 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Із загального правила щодо початку перебігу строку встановлено виняток: якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частинами першою-третьою статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

У частині другій статті 358 ЦПК України встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи.

Сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Такі висновки сформульовані в постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 березня 2024 року в справі № 9 53/5340/21 (провадження № 61-16122св23), від 28 лютого 2024 року в справі № 733/112/20 (провадження № 61-16703св23), від 06 листопада 2024 року у справі № 940/1064/21.

У цій справі позивач 07 вересня 2022 року звернулась до Ленінського районного суду м. Миколаєва із позовом, брала активну участь під час розгляду справи в суді першої інстанції, звертаючись до суду із різними заявами, в тому числі із заявою про розгляд справи за її відсутності від 23 квітня 2024 року ( том 1 а. с. 222).

Враховуючи викладене, позивача не можна вважати особою, не повідомленою про розгляд справи в розумінні пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки вона власне ініціювала розгляд справи та достовірно знала про розгляд справи..

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року в справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зазначено, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу. «Особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України) не можна вважати особу, яка ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження.

Отже, під час поновлення пропущеного процесуального строку на вчинення певної процесуальної дії, суд повинен враховувати, що на позивача як ініціатора судового розгляду покладається обов`язок цікавитися перебігом розгляду його справи з метою, зокрема, належного користування своїми процесуальними правами.

Така позиція кореспондує висновку ЄСПЛ у рішенні від 16 лютого 2017 року в справі «Каракуця проти України», де зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (параграф 53).

ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (параграф 41).

Як свідчать матеріали справи позивач, достовірно знаючи про наявність справи, яку вона сама ініціювала, не вжила жодних заходів, щоб отримати копію повного тексту судового рішення, що й призвело до порушення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржуване рішення ухвалено 22 травня 2024 року, повний текст складено

28 травня 2024 року, а з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулась

07 серпня 2025 року, тобто зі спливом річного строку.

При цьому 31 травня 2024 року оскаржуване судове рішення направлено судом до електронного кабінету позивача та на її електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, позивач своєчасно не скористалась правом на оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу лише 07 серпня 2025 року, тобто більше ніж через рік після постановлення оскаржуваного судового рішення.

Процесуальна бездіяльність позивача не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Докази виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою, в матеріалах справи відсутні, як і докази, що свідчили б про добросовісну реалізацію позивачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги.

Позивач в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку посилалась в тому числі на погіршення стану здоров`я.

З доданих позивачем доказів вбачається, що ОСОБА_1 дійсно перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 21 червня по 02 липня

2024 року, з 10 по 18 січня 2025 року та з 26 березня по 02 квітня 2025 року. 28 квітня 2025 року позивачу встановлено інвалідність ІІ групи. Крім цього, позивач перебувала на амбулаторному лікуванні у період з 29 серпня

по 09 вересня 2024 року, з 05 по 15 листопада 2024 року, з 03 по 13 грудня 2024 року та з 02 по 09 травня 2025 року, а також була тимчасово непрацездатною у період з 24 по 27 червня 2025 року.

Разом з тим, ОСОБА_1 не обґрунтувала неможливість подачі апеляційної скарги або звернення за наданням правничої допомоги у періоди з 01 по 21 червня 2024 року, з 03 липня по 29 серпня 2024 року та у інші періоди між перебуванням на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, які є тривалими та достатніми для підготовки апеляційної скарги або укладення договору з адвокатом для отримання правничої допомоги.

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення в справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний висновок міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі

№ 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Апеляційний суд обґрунтовано виснував про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки заявником не було наведено об`єктивних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого строку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сидоренко Тетяна Володимирівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська