Окрема думка від 22 вересня 2026 р. у справі №753/12588/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Краснощокова Є. В.

23 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 753/12588/24

провадження № 61-581св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І., закрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича в частині оскарження постанови Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року щодо вирішення подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення закордонного паспорта до повного виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва. Касаційну скаргу приватного виконавця в іншій частині залишив без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року в частині закриття провадження у справі залишив без змін.

У цій справі приватний виконавець звернувся із поданням, у якому просив встановити тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення закордонного паспорта до повного виконання рішень Господарського суду м. Києва і Дарницького районного суду м. Києва у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 вересня 2025 року подання приватного виконавця задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 вересня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Провадження у справі за поданням приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення закордонного паспорта до повного виконання наказу Господарського суду м. Києва закрито.

Роз`яснено приватному виконавцю, що він має право звернутися з вказаним поданням в порядку господарського судочинства.

У задоволені подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення закордонного паспорта до повного виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва відмовлено.

Апеляційний суд вважав, що аналіз статей 327, 337, 338 ГПК України свідчить, що вирішення питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, в частині виконання наказу № 910/13317/24 від 06 березня 2025 року, виданого Господарським судом міста Києва, належить до компетенції суду господарської юрисдикції, і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; приватним виконавцем після об`єднання 18 серпня 2025 року виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження не вживались будь-які заходи щодо виконання виконавчого листа № 753/12588/24, виданого 29 липня 2025 року Дарницьким районним судом м. Києва, тому обставин, які б могли свідчити про наявність фактів ухилення боржника від виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва, подання не містить.

Апеляційний суд врахував, що зведене виконавче провадження є процесуальною формою організації виконання кількох рішень щодо одного боржника, яка не впливає на визначену законом юрисдикцію вирішення питань судового контролю, якщо інше не передбачено законом. Питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом щодо виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів за правилами цивільного судочинства (при виконанні судових рішень у цивільних справах або рішень інших органів (посадових осіб)) за місцем виконання відповідного рішення або господарського судочинства (при виконанні судових рішень у господарських справах) судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від їх об`єднання у зведене виконавче провадження та наявності у такому проваджені судових рішень, ухвалених за правилами різних видів судочинства.

Оскільки вирішення питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у господарських справах, належить до компетенції відповідного суду господарської юрисдикції, апеляційний суд зробив висновок про закриття провадження у справі в частині виконання наказу, виданого Господарським судом міста Києва.

Верховний Суд з таким висновком погодився.

Також закрив касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця в частині оскарження постанови апеляційного суду щодо вирішення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до повного виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва, оскільки вважав, що Верховним Судом відкрито касаційне провадження на постанову апеляційного суду, яка в цій частині не підлягає касаційному оскарженню.

Не можу погодитись із зазначеним з таких мотивів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Розділ VI ЦПК України визначає порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

У статті 446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Схожі приписи передбачені у статті 337 ГПК України. Проте відповідний розділ V ГПК України передбачає вирішення виключно процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у господарських справах, а стаття 338 ГПК України визначає, що ці питання вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (частина четверта статті 441 ЦПК України).

З огляду на особливості предмету регулювання адміністративного та кримінального видів судочинства, КАС України та КПК України не містять відповідних норм у розділах, що регулюють вирішення процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень, тобто процесуального порядку обмеження права боржника ? фізичної особи на виїзд за межі України при здійсненні виконавчого провадження.

Разом з тим, процесуальним законодавством спеціально не врегульовано порядок розгляду такого подання у зведеному виконавчому провадженні, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних видів судочинства.

У пунктах 1, 2 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень «Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну» передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, за місцем виконання відповідного рішення, за поданням державного або приватного виконавця. Подання має обов`язково містити, зокрема, відомості про виконавче провадження, а у разі виконання зведеного виконавчого провадження у поданні зазначаються його номер в автоматизованій системі виконавчого провадження, реквізити виконавчих документів, що входять до зведеного виконавчого провадження, суми стягнення за кожним виконавчим документом, загальна сума стягнення з урахуванням суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця тощо. У разі виконання зведеного виконавчого провадження до подання додається облікова картка на зведене виконавче провадження.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року у справі № 725/5919/19 зазначено, що Закон України «Про виконавче провадження», інші нормативно-правові акти, не містять положень щодо обов`язку виконавця проводити повторні (окремі, додаткові) описи і арешти майна боржника, або його оцінки, у зв`язку з виведенням окремого виконавчого провадження із зведеного та/або повернення такого виконавчого документа стягувачу.

З урахуванням викладеного та оскільки тільки ЦПК України передбачає вирішення процесуальних питань, пов`язані з виконанням невичерпного кола рішень, як судових рішень, так і рішень інших органів (посадових осіб), вирішення цих питань не лише судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, а й за місцем виконання відповідного рішення, можна зробити висновок, що питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцем виконання відповідного рішення за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому статтею 441 ЦПК України, за будь-якими виконавчими документами та у зведеному виконавчому провадженні, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних видів судочинства, крім судових рішень у господарських справах.

Аналогічний підхід застосований Великою Палатою Верховного Суду при визначенні юрисдикційності справ щодо судового контролю при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних видів судочинства, та оскільки законодавство України не передбачає порядку такого оскарження зроблено висновок про поширення на такі спори загального порядку, передбаченого статтею 287 КАС України, ? оскарження до адміністративного суду (див., зокрема, постанови від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 і № 5028/16/2/2012, від 5 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16, від 5 червня 2019 року у справі № 911/100/18).

Схожий підхід застосований Великою Палатою Верховного Суду і в постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), в якій зазначено, що оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

У справі, що переглядається, апеляційний суд та Верховний Суд не врахували, що приватний виконавець звернувся до суду із вказаним поданням у вересні 2025 року, після об`єднання 18 серпня 2025 року виконавчих проваджень щодо виконання рішень Господарського суду м. Києва і Дарницького районного суду м. Києва, тобто у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Закон України «Про виконавче провадження» не містять положень щодо обов`язку виконавця проводити повторні (окремі, додаткові) виконавчі дії у зв`язку з об`єднанням виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Дії, що вчинялися виконавцем в межах одного із виконавчих проваджень, що входять до складу зведеного виконавчого провадження, поширюють свою дію і на інші виконавчі провадження, які увійшли до зведеного виконавчого провадження. Питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцем виконання відповідного рішення за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому статтею 441 ЦПК України, за будь-якими виконавчими документами та у зведеному виконавчому провадженні, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних видів судочинства, крім судових рішень у господарських справах.

За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про наявність підстав для закриття провадження у цій справі в частині, у зв`язку з чим ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 вересня 2025 року за поданням приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення закордонного паспорта у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 фактично не переглянув.

Тому Верховному Суду належало касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржене судове рішення скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Суддя Є. В. Краснощоков