Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №676/4302/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 676/4302/24

провадження № 61-4061 св 25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),

суддів: Лідовця Р. А., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України,

третя особа - Міністерство оборони України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мєлєкєсцев Олег Ігорович, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 у звернувся до суду з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - КЕВ у м. Чернівці) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява обґрунтована тим, що 10 грудня 2021 року він отримав ордер на жиле приміщення серії КП № 002889 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 24, 6 кв. м, на сім`ю у складі однієї особи, здійснив реєстрацію місця проживання за вказаною адресою.

15 грудня 2023 року він звернувся до КЕВ у м. Чернівці з заявою встановленого зразка та іншими документами про передачу вказаної квартири у власність.

Рішенням КЕВ у м. Чернівці у формі листа від 06 березня 2024 року № 576/567 йому відмовлено у передачі у приватну власність квартири з підстав використання права на приватизацію житла раніше.

Вважав, що відмова КЕВ у м. Чернівці як органу приватизації державного житлового фонду в безоплатній передачі у його власність спірної квартири є незаконною та протиправною, оскільки він має право на приватизацію цієї квартири у зв`язку з тим, що в повному обсязі не використав житловий чек та не використав квадратних метрів на площу, що становить різницю між санітарною нормою в 31 кв. м та приватизованою ним раніше квартирою АДРЕСА_2 , загальною площею 30, 6 кв. м, на підставі розпорядження органу приватизації житла від 08 жовтня 1996 року.

Вважав, що має право на безоплатну приватизацію жилого приміщення, зокрема квартири АДРЕСА_1 з правом викупу надлишкової загальної площі квартири.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення КЕВ у м. Чернівці у формі листа від 06 березня 2024 року № 576/567 про відмову у передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 безоплатно, в межах залишку не отриманої площі та з правом викупу надлишкової загальної площі квартири;

- зобов`язати КЕВ у м. Чернівці, як орган приватизації, передати у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та здійснити її приватизацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 жовтня 2024 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство оборони України.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2024 року у складі судді Нестеренко Є. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення к КЕВ у м. Чернівці у формі листа від 06 березня 2024 року № 576/567 щодо відмови ОСОБА_1 у передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 безоплатно, в межах залишку неотриманої площі, та з правом викупу надлишкової загальної площі квартири.

Зобов`язано КЕВ у м. Чернівці як орган приватизації передати у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та здійснити її приватизацію.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова КЕВ у м. Чернівці у передачі в приватну власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 порушує право позивача на безоплатну приватизацію цієї квартири згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Судом встановлено, що залишок невикористаних ОСОБА_1 житлових чеків становись 0, 07 грн, а тому позивач не позбавлений права на приватизацію житла в межах житлових чеків (залишку неотриманої площі) з правом викупу надлишкової загальної площі квартири.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2025 року апеляційну скаргу КЕВ м. Чернівці задоволено. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2024 року скасовано, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, посилаючись на положення статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виходив із того, що військовослужбовці мають право приватизувати займане ними жиле приміщення для постійного проживання безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Водночас, передача безоплатно у власність військовослужбовця загальної площі житла, меншої ніж встановлена санітарна норма, і не використання залишку житлового чека для приватизації не є невикористанням права на безоплатну приватизацію житла.

Встановивши, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, отримав у власність квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 30, 6 кв. м, використавши своє право на безоплатну приватизацію, апеляційний суд дійшов висновку, що оспорюваним рішенням КЕВ у м. Чернівці про відмову у передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1 не порушуються права позивача на отримання житла у власність, тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 березня 2025 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Мєлєкєсцев О. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2025 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18, від 15 лютого 2021 року у справі № 203/3072/18.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 676/4302/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

06 травня 2025 року справа № 676/4302/24 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мєлєкєсцев О. І., мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які мають бланкетний (відсильний) характер до ЖК України, та не застосував висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року № 15-рп/2010 щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Вважає, що приватизація кількох квартир (будинків) в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не вважається повторною приватизацією, незалежно від того, чи є особа військовослужбовцем чи ні.

Звертає увагу на відсутність спору між сторонами про правомірність надання ОСОБА_1 службової квартири АДРЕСА_1 , адже відповідач прийняв відповідні рішення про передачу позивачу спірної квартири та в подальшому ініціював питання про виключення цієї квартири із числа службового житла.

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам і обставинам справи та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , яке помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

25 квітня 2025 року через підсистему Електронний Суд представник КЕВ у м. Чернівці - Білянський В. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про необґрунтованість її доводів, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Зазначає, що ОСОБА_1 реалізував право на житло, отримавши у особисту власність квартиру АДРЕСА_2 на підставі розпорядження органу приватизації житла від 08 жовтня 1996 року № 20658. Доказів того, що ця квартира не відповідає санітарній нормі загальної площі, позивачем не надано.

Звертає увагу на те, що чинним законодавством України не передбачено, що саме повне використання житлових чеків є фактом реалізації права на безоплатну приватизацію житла, адже у пункті 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відсутня імперативна вимога про повне використання житлових чеків.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 жовтня 1996 року на підставі розпорядження органу приватизації житла № 20658 ОСОБА_1 отримав у власність квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 30, 6 кв. м.

10 грудня 2021 року на підставі рішення виконкому від 09 грудня 2021 року № 720 ОСОБА_1 видано ордер на жиле приміщення серії КП № 002889 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 24, 6 кв. м, на сім`ю у складі однієї особи (а. с. 7).

Позивач здійснив реєстрацію місця проживання за вказаною адресою (а. с. 8).

15 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України із заявою встановленого зразка разом та необхідними документами про передачу у власність квартири АДРЕСА_1 (а. с. 9-11).

Рішенням КЕВ у м. Чернівці у формі листа від 06 березня 2024 року № 576/567 відмовлено ОСОБА_1 у передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 з підстав використання позивачем права на приватизацію житла раніше (а. с. 12-13).

Згідно з довідкою ПАТ «Державний ощадний банк України» від 29 травня 2024 року № 055-05/120107 ОСОБА_1 використано житлові чеки з приватизаційного депозитного рахунку на суму 4 грн 13 коп. за адресою проживання: АДРЕСА_3 . Залишок невикористаних житлових чеків складає 0, 07 грн (а. с. 17).

Згідно з довідками ПАТ «Державний ощадний банк України» від 03 листопада 2023 року № 120.82-48/161 та відділу обліку, розподілу та приватизації житла Кам`янець Подільської міської ради від 03 листопада 2023 року № 01-38/376 залишки житлових чеків ОСОБА_1 не використав, участі в приватизації житла не приймав (а. с. 15, 16).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 жовтня 2024 року № 398262974, 28 грудня 2016 року здійснено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45, 4 кв. м, у тому числі житловою площею 24, 6 кв. м, за Міністерством оборони України (а. с. 61).

Відповідно до акту приймання-передачі квартир від 30 січня 2018 року № 303/8/30/12, Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України передало квартирно-експлуатаційному відділу м. Чернівці квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45, 4 кв. м, у тому числі житловою площею 24, 6 кв. м (а. с. 60).

Згідно із довідкою квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 24 жовтня 2024 року № 576/2946, квартира АДРЕСА_1 не перебуває на бухгалтерському обліку квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (а. с. 59).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мєлєкєсцев О. І., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення КЕВ у м. Чернівці про відмову у передачі йому у приватну власність квартири АДРЕСА_1 , визнати право на приватизацію вказаної квартири в межах залишку не отриманої площі з правом викупу надлишкової загальної площі квартири та зобов`язати КЕВ у м. Чернівці, як орган приватизації, передати у власність вказану квартиру та здійснити її приватизацію.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частиною третьою статті 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Можливість набуття фізичною або юридичною особою права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності, передбачено також частиною першою статті 345 ЦК України.

Порядок та підстави приватизації державного житлового фонду визначається Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (частина друга статті 1 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (частина перша статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначено Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Приватизація здійснюється, в тому числі, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю (стаття 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра (частина друга статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра (частина третя статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Частинами четвертою-п`ятою статті 5 зазначеного Закону передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Офіційне тлумачення цієї статті викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року № 15-рп/2010, згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом (частина десята статті 8 України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно із статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок приватизації у 1996 році квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 30, 6 кв. м, позивач використав свої житлові чеки не в повному обсязі, а тому не позбавлений права на приватизацію квартири АДРЕСА_1 в межах житлових чеків (залишку неотриманої площі) з правом викупу надлишкової загальної площі квартири.

Водночас апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатну приватизацію, отримавши у власність квартиру, загальною площею 30, 6 кв. м, а тому оспорюваним рішенням КЕВ у м. Чернівці про відмову у передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1 не порушуються права позивача на безоплатне отримання житла у власність.

Колегія суддів вважає, що такі висновки зроблено апеляційним судом при неправильному застосуванні статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», та без її офіційного тлумачення у Рішенні Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року № 15-рп/2010, а саме, що приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Таким чином наймач має право на приватизацію кількох об`єктів в межах встановленої санітарної норми та вартості його житлового чека з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла.

Реалізуючи у 1996 році право на приватизацію житла - квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 30, 6 кв. м, позивач використав житлові чеки з приватизаційного депозитного рахунку на суму 4 грн 13 коп., залишок невикористаних житлових чеків склав 0, 07 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суд першої інстанції про те, що ОСОБА_1 формально має право на приватизацію житла в межах його житлового чека (залишку неотриманої площі).

Однак колегія суддів звертає увагу на те, що залишок невикористаних позивачем приватизаційних житлових чеків є незначним (0, 07 грн), а загальна площа житла, переданого у власність позивача, - 30, 6 кв. м, що лише на 0, 4 м менше встановленої законом санітарної норми для передачі житла безоплатно у власність (21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю).

Разом з тим, ОСОБА_1 фактично просить визнати за собою право на приватизацію на повноцінний об`єкт - квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа якої становить 45, 4 кв. м, що значно перевищує встановлену санітарну норму, передбачену Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» для передачі житла безоплатно у власність громадянам.

Колегія суддів зауважує, що наявність залишку невикористаних приватизаційних чеків на площу 0, 4 кв. м не може бути підставою для визнання за позивачем права на безоплатну приватизацію жилого приміщення, загальною площею 45, 4 кв. м, а площу 45 кв. м, яка становить 99, 1 % із загальної площі спірного об`єкта приватизації, не можна вважати надлишковою площею приватизованого житла з можливістю оплати її вартості відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

За таких обставин, слід дійти висновку, що у цій конкретній справі оспорюваним рішенням КЕВ у м. Чернівці про відмову у передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45, 4 кв. м, права позивача на отримання житла безоплатно у власність не порушуються, а тому відсутні підстави для задоволення позову про скасування цього рішення, визнання за ОСОБА_1 права на приватизацію вказаної квартири та зобов`язання органу приватизації передати вказану квартиру у власність позивача.

Таким чином апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні вимог, проте помилився з мотивами такої відмови, що є підставою для зміни оскарженої постанови апеляційного суду шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення апеляційного суду змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Оскільки Верховний Суд змінює оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції виключно у частині мотивів, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мєлєкєсцев Олег Ігорович, задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2025 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. М. Осіян

Судді: Р. А. Лідовець

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович