Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №574/184/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 574/184/24

провадження № 61-6814св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Пєтухов Андрій Юрійович, на постанову Сумського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Сізова Д. В., Собини О. І., Щербаченко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

11 березня 2024 року ОСОБА_1 а звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, у якому просила встановити факт її проживання разом з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу із 01 квітня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до моменту його смерті, по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 був їй цивільним чоловіком, з яким вони проживали тривалий час без реєстрації шлюбу.

Так, на початку весни 2014 року вона познайомилася зі ОСОБА_5 , з яким у неї спочатку склались теплі дружні відносини, а в подальшому у них зародилось почуття любові одне до одного і вони вирішили проживати разом.

Стверджує, що у квітні 2014 року ОСОБА_5 переїхав жити до неї в житловий будинок по АДРЕСА_1 , і вони почали проживати разом однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вести спільне господарство, мріяти і будувати спільне майбутнє.

З 03 жовтня 2015 року вона зареєструвала ОСОБА_5 у належному їй житловому будинку по АДРЕСА_1 .

За час спільного проживання однією сім'єю ними були придбані необхідні меблі та техніка, оновлено ремонт у вказаному житловому будинку.

Наведене свідчить про те, що вони мали спільний бюджет, спільні інтереси.

Також посилалася на спільний відпочинок, взаємне піклування один про одного, проведення святкових подій у колі сім`ї.

Після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України ОСОБА_5 був призваний на військову службу під час загальної мобілізації та з 19 січня 2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 48 років він загинув під час бойвих дій.

Під час проходження ОСОБА_5 служби вона була постійно з ним на зв'язку і про його загибель сповістилим саме її як члена його сім`ї. Крім того, 'вона брала участь у впізнанні тіла померлого та отримала лікарське свідоцтво про смерть.

Однією сім`єю, як чоловік та жінка, вони проживали протягом останніх дев`яти років до моменту його загибелі, а після його мобілізації підтримували постійний щоденний зв`язок. Позивачка надсилала йому необхідні речі, він планував приїзд додому під час відпустки та щомісячно переказував їй грошові кошти на банківський рахунок, відкритий в АТ «Державний ощадний банк України».

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на житловий будинок з прибудовою та надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_2 .

Вважала, що має право на спадкування за законом як спадкоємець четвертої черги, оскільки на момент смерті спадкодавця проживала з ним однією сім`єю понад п`ять років, вела спільне господарство, була пов`язана з ним спільним побутом та мала взаємні права й обов`язки.

23 лютого 2024 року вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на окреме спадкове майно померлого, однак отримала відмову.

Листом від 23 лютого 2024 року нотаріусом їй було роз`яснено необхідність підтвердження підстав для закликання до спадкування за законом, зокрема факту перебування зі спадкодавцем у сімейних (фактично подружніх) відносинах, а також повідомлено про наявність спадкової справи, відкритої 28 серпня 2023 року за заявою дочки померлого - ОСОБА_6 .

Посилаючись на викладене, позивачка вказувала, що встановлення факту її проживання однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_5 впливає на її спадкові права та необхідно для успадкування за законом належного йому майна.

Стверджувала, що з приводу оформлення спадкових прав у неї наявний спір з відповідачкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 09 лютого 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність її порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу), що є самостійною підставою для відмови в позові.

При цьому суд прийняв до уваги, що право на спадкування після смерті ОСОБА_7 вже реалізовано його дочкою ОСОБА_6 , яка є спадкоємцем першої черги за законом та отримала свідоцтва про право на спадщину. Разом з цим, позивачка ОСОБА_1 , вважаючи себе спадкоємцем четвертої черги за законом, зазначає, що встановлення факту її проживання разом із ОСОБА_5 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне їй виключно для успадкування належного останньому майна. Водночас позовних вимог про зміну черговості одержання права на спадкування в порядку статті 1259 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 не заявляє та про існування підстав, передбачених вказаною статтею не зазначає. За наведеного, на думку суду першої інстанції, позивачем не доведено наявність її порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Згідно свідоцтва про шлюб від 01 серпня 2025 року серії НОМЕР_2 01 серпня 2025 року між ОСОБА_8 та відповідачкою ОСОБА_6 зареєстровано шлюб про що 01 серпня 2025 року складено відповідний актовий запис № 1076. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_9 , дружини - ОСОБА_9 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 09 лютого 2026 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в період із 03 жовтня 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачкою надано достатньо доказів, які у своїй сукупності підтверджують наявність між нею та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовідносин, притаманних подружжю.

Разом із тим, за відсутності належних та достатніх доказів, які б із певною точністю надали можливість встановити початок проживання однією сім`єю, колегія суддів вважала правильним встановити такий факт із моменту реєстрації (запису) проживання ОСОБА_5 за місцем проживання позивачки по АДРЕСА_1 , тобто із 03 жовтня 2015 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20 травня 2026 року відповідачка ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, сформовану її представником - адвокатом Пєтуховим А. Ю. в системі «Електронний суд», в якій просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року і залишити без змін рішення Буринського районного суду Сумської області від 09 лютого 2026 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

04 червня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що у період із 25 травня 1991 року до 10 листопада 1999 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_10 .

У період із 07 листопада 1998 року до 11 квітня 2014 року ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_11 .

Згідно витягу з реєстру Бучанської територіальної громади від 27 листопада 2023 року № 2023/009708286 ОСОБА_1 із 14 травня 2011 року зареєстрована по АДРЕСА_1 .

За наданою відділом ЦНАП виконавчого комітету Буринської міської ради Сумської області від 24 вересня 2024 року № 1075 інформацією та відомостями із будинкової книги для прописки громадян ОСОБА_5 у період із 03 жовтня 2015 року по 26 грудня 2016 року був зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданої відділом ЦНАП виконавчого комітету Буринської міської ради Сумської області інформації від 23 липня 2024 року, у період із 26 грудня 2016 до часу смерті ОСОБА_5 значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки Буринської міської ради Сумської області (Успенський старостинський округ) від 11 грудня 2023 року № 170 ОСОБА_5 дійсно постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 від дня народження по день його смерті. На момент смерті ОСОБА_5 разом з ним проживала і була зареєстрована його донька ОСОБА_6 .

Відповідно до довідки-характеристики депутата міської ради восьмого скликання ОСОБА_12 від 06 вересня 2023 року, виданої мешканці м. Буринь ОСОБА_1 , у період приблизно з початку 2014 року вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 однією сім`єю як чоловік і дружина, але без реєстрації шлюбу, разом із ОСОБА_5 .

29 січня 2022 року ОСОБА_5 укладено письмовий договір продажу товарів на умовах товарного кредиту, в якому адреса місця його проживання зазначена: АДРЕСА_1 .

Із виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 за період із 01 січня 2023 року до 31 серпня 2023 року вбачається, що ОСОБА_5 18 січня 2023 року перерахував на рахунок позивачки кошти у розмірі 1 500,00 грн, а також на рахунок останньої здійснювались щомісячні грошові перекази в розмірі від 1 000,00 грн до 20 000,00 грн.

Матеріали справи містять світлини зі спільними зображеннями ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Також встановлено, що відповідно до довідки форми 5 головний сержант ОСОБА_5 з 19 січня 2023 року перебував на військовій службі у військової частини НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 26 серпня 2023 року.

Згідно з лікарським свідоцтвом від 23 серпня 2023 року № 2162 причиною смерті ОСОБА_5 є вибухова травма та ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків.

Згідно зі сповіщенням від 22 серпня 2023 року № 38 відповідачку ОСОБА_6 було повідомлено про те, що її батько - головний сержант ОСОБА_5 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу н.п. Приютне Пологівського району Запорізької області, під час виконання обов`язків військової служби при захисті Батьківщини.

27 червня 2024 року ОСОБА_6 видане посвідчення члена сім`ї загиблого захисника чи захисниці України.

28 серпня 2023 року приватним нотаріусом Конотопського районного нотаріального округу Анохіним О. В. за заявою ОСОБА_6 заведена спадкова справа № 122/20023.

Згідно відповіді приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Анохіна О. В. від 23 лютого 2024 року останнім на усне звернення ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав до закликання її до спадкоємства після смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27 березня 2024 року ОСОБА_6 видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, а також зареєстровано право власності на сім земельних ділянок та житловий будинок по АДРЕСА_2 .

Згідно свідоцтва про шлюб від 01 серпня 2025 року серії НОМЕР_2 01 серпня 2025 року між ОСОБА_8 та відповідачкою ОСОБА_6 зареєстровано шлюб про що 01 серпня 2025 року складено відповідний актовий запис № 1076. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_9 , дружини - ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що особисто знає ОСОБА_14 та покійного ОСОБА_15 з 2014 року. Зазначила, що ОСОБА_16 та ОСОБА_17 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство. Основним місцем їх проживання було домоволодіння у АДРЕСА_1 . Водночас щотижня, у вихідні дні, вони разом приїжджали до с. Успенка для догляду за хворою матір`ю ОСОБА_18 . У с.Успенка вони утримували значне підсобне господарство, зокрема свиней, птицю, гусей, кролів, а також обробляли близько 3 га земельної ділянки.

Свідок ОСОБА_19 , донька позивачки, у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом із її матір`ю із 2014 року і до моменту своєї загибелі у 2023 році. Зазначила, що між ними склалися теплі родинні відносини. Пояснила, що на момент початку їхнього спільного проживання будинок потребував ремонту, однак протягом наступних років вони спільними зусиллями здійснили його повну реконструкцію: виконали ремонт стелі та стін, придбали меблі, яких раніше не було, добудували кухню, ванну кімнату та веранду, виклали двір плиткою, замінили огорожу, утеплили та пофарбували будинок. Стверджувала, що бюджет у них був спільний, вони спільно здійснювали придбання техніки та будівельних матеріалів.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що знає ОСОБА_14 та ОСОБА_15 близько 12 років, фактично з моменту початку їхніх відносин. Охарактеризувала їх як надзвичайно гармонійну пару. Усі побутові обов`язки вони виконували спільно, без поділу на чоловічі чи жіночі. Вони постійно планували спільне майбутнє, щороку ставили цілі щодо покращення житлових умов - будівництва чи ремонту. ОСОБА_18 неодноразово висловлював намір офіційно зареєструвати шлюб із ОСОБА_21 , зокрема планував зробити це під час відпустки з військової служби, однак не встиг. Повідомила, що у м. Буринь вони істотно розширили житловий будинок, майже подвоївши його площу: добудували кухню, санвузол, коридор, веранду, а також перекривали дах після стихійного лиха. Також зазначила, що у с. Успенка вони щорічно обробляли значні площі землі. На всіх сімейних заходах: весіллях, днях народженнях онуків ОСОБА_21 та ОСОБА_18 завжди були разом і сприймалися оточуючими як подружжя.

Свідок ОСОБА_22 вказала, що знала ОСОБА_5 з 1998 року, оскільки її чоловік є хрещеним батьком його дочки від першого шлюбу ОСОБА_23 . Після розлучення з матір`ю ОСОБА_24 декілька разів приїжджав до її чоловіка, а також вона його інколи зустрічала в місті, однак про нову дружину та про те, що він з нею проживає в м. Буринь він їй не розповідав, а лише казав, що тримає господарство в с. Успенка. ОСОБА_1 разом з ним ніколи не зустрічала, а коли вперше її побачила на його похованні, то зрозуміла, що це якась його близька людина, оскільки вона сильно плакала.

Свідок ОСОБА_25 пояснила, що проживає у м. Буринь навпроти будинку ОСОБА_26 з 2011 року. Зазначила, що ОСОБА_18 почав проживати разом із ОСОБА_21 приблизно з 2014 року, після чого вона сприймала їх як сім`ю. Вказала, що постійно бачила їх разом у повсякденному житті: на городі, у магазинах, на вулиці. За її словами, ОСОБА_18 безперервно проживав у зазначеному будинку до моменту мобілізації. Зазначила, що вони спільно здійснювали значний обсяг ремонтних робіт: укладали плитку у дворі, виконували облицювання будинку, перекривали господарські будівлі, у результаті чого будинок істотно збільшився за рахунок прибудов. Підкреслила, що оточуючі сприймали ОСОБА_18 саме як чоловіка ОСОБА_26 . Також повідомила, що організацією поховання та поминальних заходів у м. Буринь займалася саме ОСОБА_16 .

Свідок ОСОБА_27 , двоюрідна сестра ОСОБА_5 , повідомила суду, що із позивачкою вона знайома близько 9-10 років, із часу початку їхніх стосунків із ОСОБА_18 . Характеризувала позивачку як порядну жінку, яка постійно опікувалася сім`єю та побутом. Зазначила, що хоча офіційно шлюб між ними не був зареєстрований, мати ОСОБА_18 неодноразово наполягала на його оформленні. За словами свідка, вона вперше познайомилася з ОСОБА_21 , коли ОСОБА_18 привів її до своєї матері, представивши як свою дружину. Це відбулося під час відвідування у батьківський день. Повідомила, що пара проживала у місті Буринь, разом вели господарство, здійснювали ремонтні роботи в будинку: облаштували кухню, встановили зручності у будинку, уклали плитку, замінили двері, зробили навіс та загалом покращили стан житла. Зазначила, що ОСОБА_18 раніше перебував у шлюбі та має доньку, однак після розірвання шлюбу донька не підтримувала стосунків з ним і не відвідувала місце його проживання.

Свідок ОСОБА_28 повідомила суду, що її чоловік є родичем померлого ОСОБА_5 . Повідомила, що ОСОБА_18 та ОСОБА_21 проживали у місті Буринь, однак регулярно приїжджали до його батьківського будинку на АДРЕСА_1 , де також вели господарство та утримували худобу. Усі ці роботи виконували разом, тобто діяли як одна сім`я.

Свідок ОСОБА_29 повідомила суду, що працює спеціалістом першої категорії на посаді помічника старости Успенського старостинського округу, у зв`язку з виконанням службових обов`язків здійснює видачу довідок про реєстрацію місця проживання громадян на підставі даних господарської книги.

Також повідомила, що до неї зверталася ОСОБА_30 - мати ОСОБА_31 , з проханням видати довідку для нотаріуса про місце проживання доньки. На підставі наявних даних свідок видала довідку про реєстрацію ОСОБА_31 за адресою: АДРЕСА_2 . У подальшому ОСОБА_30 звернулася повторно з усним проханням видати довідку про фактичне спільне проживання її доньки з батьком - ОСОБА_5 , на день його смерті. Свідок відмовила у видачі такої довідки, оскільки їй було відомо, що ОСОБА_32 фактично за вказаною адресою не проживала тривалий час, зокрема навчалася та працювала в іншому місці. Зазначила, що довідку про спільне проживання ОСОБА_31 з батьком вона не видавала, а підпис у наданому до справи документі, на її думку, не належить їй та може бути підробленим.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При розгляді справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила встановити факт її проживання разом з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу із 01 квітня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до моменту його смерті, пославшись на те, що встановлення такого факту впливає на її спадкові права та необхідне виключно для успадкування належного йому майна як спадкоємцем за законом четвертої черги.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі №304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18)).

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Разом з тим, проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України (див. постанови Верховного Суду від 20 листопада 2024 року в справі № 179/338/23, від 21 травня 2025 року в справі № 758/1133/22-ц).

Подібні висновки про застосування норм права викладено також у постанові Верховного Суду від 02 січня 2026 року у справі № 308/4969/24 (провадження № 61-6902св25), у якій колегія суддів констатувала, що проживання позивача однією сім`єю без шлюбу зі спадкодавцем не є підставою для виникнення у нього права на спадкування за законом у першу чергу. При цьому, встановлення факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років (спадкування на підставі статті 1264 ЦК України, четверта черга) без зміни черговості не призведе до виникнення у позивача права на прийняття спадщини, адже у встановлений шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини звернувся спадкоємець другої черги - відповідач.

У постанові від 19 червня 2026 року у справі № 278/3900/23 (провадження № 61-3550ск25) Верховний Суд зазначив, що вирішуючи позовну вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловік та жінка слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Як зазначалося вище, метою подання позову у цій справі позивачка зазначила виключно захист свого права на спадкування після смерті ОСОБА_5 та вказала, що у цьому випадку вона може претендувати на включення її до четвертої черги спадкування за законом.

Водночас у спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємець першої черги спадкування, а саме його дочка ОСОБА_3 , яка у передбаченому законом порядку прийняла спадщину, що відповідно до загальних принципів спадкування унеможливлює залучення до спадкування у цій ситуації спадкоємців наступних черг, зокрема четвертої черги спадкування.

Оскільки спадкоємець попередньої (першої) черги ОСОБА_3 вже прийняла спадщину після померлого ОСОБА_5 , право на спадкування у позивачки ОСОБА_1 виникне лише у разі визнання такого прийняття незаконним або усунення відповідачки від спадщини. Але таких вимог позивачка не заявляла.

Відтак позивачка не довела порушення своїх спадкових прав та інтересів, зокрема позбавлення можливості здійснити, реалізувати таке право.

При таких обставинах суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що в цій конкретній справі факт проживання позивачки із спадкодавцем однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не підлягає встановленню, оскільки не породжує юридичних наслідків для позивачки, враховуючи зазначену нею мету встановлення такого факту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, та помилково скасував законне та обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це судове рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду з касаційною скаргою ОСОБА_3 було сплачено судовий збір в розмірі 1 937,92 грн, що підтверджується квитанцією до зведеної платіжної інструкції за № 0303 від 15 травня 2026 року.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, з позивачки на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 937,92 грн за подачу касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник- адвокат Пєтухов Андрій Юрійович, задовольнити.

Постанову Сумського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року скасувати.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 09 лютого 2026 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 и на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1 937,92 грн, сплачений за подачу касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун