Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №362/7759/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 362/7759/24

провадження № 61-10175св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Урбанська Лілія Андріївна,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У листопаді 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, у якій просило:

визнати незаконною та скасувати постанову від 29 грудня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яка винесена приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Урбанською Л. А., про закінчення виконачого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом по провадженню № 2/362/977/23,

направити виконавчий лист № 2/362/977/23 про стягнення з ОСОБА_1 . на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 15 вересня 2010 року до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Урбанської Л. А. для подальшого стягнення боргу, який станом на 26 грудня 2022 року складав 94 755,43 грн.

Скарга мотивована тим, що приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Урбанською Л. А. неправомірно винесено постанову від 29 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, оскільки у виконавчому листі, виданому на підставі постанови Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року, зазначена сума заборгованості у розмірі 94 755,43 грн, тоді як боржником було сплачено лише 47 554,50 грн.

Таким чином різниця між коштами, які підлягали стягненню та стягнутими фактично складає 47 200,93 грн (94 755,43 - 47 554,50).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2025 року скаргу АТ КБ «ПриватБанк» частково задоволено.

Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Урбанської Л. А. від 29 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Відмовлено в задоволенні решти вимог скарги.

Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Урбанської Л. А. на користь держави Україна судовий збір в сумі 1 073,00 грн.

Частково задовольняючи скаргу АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості, яку стягнуто судом, становила 94 755,43 грн. Саме на стягнення зазначеної суми було видано виконавчий документ по справі та відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Натомість, із наданих приватним виконавцем на запит суду та досліджених в судовому засіданні під час розгляду справи копій матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 встановлено, що з боржника на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто грошові кошти в розмірі меншому, ніж існувала заборгованість.

Як наслідок, станом на дату постановлення цієї ухвали судове рішення Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року є виконаним не в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Київської області Урбанської Л. А. від 29 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 є неправомірною, оскільки прямо суперечить вимогам норми пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом із тим, суд першої інстанції послався на те, що саме стягувач, а не суд має право подати виконавчий лист до виконання, а тому відсутні підстави для задоволення вимог в частині направлення виконавчого листа до приватного виконавця для подальшого стягнення боргу.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що боржник сплатила кошти у обсязі, зазначеному стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим суд першої інстанції, не звернувши увагу на положення частини третьої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», дійшов помилкового висновку про обґрунтованість вимог скарги АТ КБ «ПриватБанк».

Водночас зі змісту постанови апеляційного суду вбачається, що ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2025 року в частині вирішення вимог скарги щодо направлення виконавчого документа до приватного виконавця для подальшого стягнення боргу в апеляційному порядку не переглядалася.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

30 липня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від

21 травня 2025 року, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити без змін ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2025 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, які мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

14 серпня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

Встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року у справі № 362/423/23 позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 94 755,43 грн та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 165,98 грн.

На виконання вказаного рішення суду 09 листопада 2023 року судом було видано виконавчий лист.

АТ КБ «ПриватБанк» 01 грудня 2023 року звернулось до приватного виконавця Урбанської Л. А. із заявою про відкриття виконавчого провадження, у якій просило на підставі статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» прийняти до виконання виконавчий документ Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2023 року по справі № 362/423/23 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за виконавчим документом 94 755,43 грн, зазначивши, що станом на 01 грудня 2023 року загальна заборгованість складає 47 554,50 грн, з якої заборгованість за основним договором 47 554,50 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Урбанської Л. А. від 12 грудня 2023 року на підставі зазначеного виконавчого листа у справі № 362/423/23 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.

Також постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Урбанської Л. А. від 12 грудня 2023 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 на підставі виконавчого листа від 09 листопада 2023 року у справі № 362/423/23 про стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 2165,98 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Урбанської Л. А. від 12 грудня 2023 року зазначені виконавчі провадження об`єднано в зведене виконавче провадження під № НОМЕР_1.

Постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Урбанської Л. А. від 12 грудня 2023 року стягнуто розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 569 грн, основної винагороди - 216,59 грн та 4 755,45 грн.

Постановою приватного виконавця Урбанської Л. А. від 12 грудня 2023 року було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, яка становить 55 830,52 грн, оскільки загальна сума коштів, які підлягала стягненню з боржника в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, виходячи із суми заборгованості, що була зазначена представником стягувача у заяві про відкриття виконавчого провадження, складала 55 830,52 грн (47 554,50 грн + 216,59 грн + 4 755,45 грн+ 569,00 грн + 569,00 + 2 165,98 грн).

Постановою приватного виконавця Урбанської Л. А. від 12 грудня 2023 року було накладено арешт на все нерухоме майно, на все рухоме майно, грошові кошти на рахунках, що належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, 55 830,52 грн.

Як вбачається з платіжної інструкції від 29 грудня 2023 року № @2PL157649 на депозитний рахунок приватного виконавця Урбанської Л.А. боржником перераховано кошти в сумі 55 830,52 грн, призначення платежу «Оплата, борг, винагорода, витрати згідно ЗВП № НОМЕР_4 (ВП НОМЕР_2 та ВП № НОМЕР_3) ОСОБА_1».

Зазначена сума була розподілена приватним виконавцем Урбанською Л. А. згідно з платіжними інструкціями: від 29 грудня 2023 року: № НОМЕР_3/2 - витрати виконавчого провадження на суму 569,00 грн; від 29 грудня 2023 року № НОМЕР_1/2 - витрати виконавчого провадження на суму 569,00 грн; від 29 грудня 2023 року № НОМЕР_1 - кошти, стягнуті на користь стягувача, у розмірі 47 554,50 грн; від 29 грудня 2023 року № НОМЕР_1/1 - основну винагороду приватного виконавця у розмірі 4 755,45 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Урбанської Л. А. від 29 грудня 2023 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У частині першій статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 447 ЦПК України).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (статті 447-1 ЦПК України).

Аналогічні положення містяться і в статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (тут і надалі в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VІІІ).

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частини перша, друга статті 451 ЦПК України).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)- сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, віднесено до виконавчих документів, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VІІІ та пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція), під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

У постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 905/2458/16 зазначено, що «принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати, чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення, чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (частина друга статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»). Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення».

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що приватний виконавець 29 грудня 2023 року виніс постанову про закриття виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення, а саме сплатою боржником заборгованості у розмірі 47 554,50 грн, що зазначений стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження.

Відмовляючи у задоволені скарги АТ КБ «ПриватБанк» на постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Урбанської Л. А. від 29 грудня 2023 року, суд апеляційної інстанції фактично вважав, що у приватного виконавця відсутній обов`язок з`ясування обставин щодо відмінності розміру заборгованості, зазначеного у виконавчому документі, від розміру, вказаному у заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Однак такий висновок суперечить вимогам Закону № 1404-VІІІ та положенням Інструкції, якими унормовано дії виконавця під час здійснення виконавчого провадження для повного виконання судового рішення.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вже зауважувала, що з урахуванням змісту статті 19 Конституції України, виконавець при виконанні судового рішення має діяти лише в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі дотримуватися імперативних норм про компетенцію (права та обов`язки); перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Предметом грошового зобов`язання є грошові кошти, виражені у відповідній валюті. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначено у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині предмета виконання (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22)).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у пункті 48 постанови від 29 жовтня 2025 року у справі №462/4598/18 (провадження № 61-5426св24) виклав висновок, що принциповою обставиною в такій категорії справ (провадження за скаргою стягувача) є встановлення/не встановлення судами факту належного виконання судового рішення відповідно до змісту його резолютивної частини та, в зв`язку з цим, наявності/відсутності підстав для закінчення виконавчого провадження за пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Як встановлено судами, з метою виконання судового рішення у справі №362/423/23 ОСОБА_1 здійснила зарахування коштів у розмірі 47 554,50 грн, який на 47 200,93 грн менший від розміру, зазначеному у судовому рішенні (94 755,43 - 47 554,50).

Вказана обставина свідчить про часткове виконання судового рішення та невжиття приватним виконавцем достатніх заходів, щоб впевнитися у належному та повному виконанні рішення суду, як це передбачено пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ.

При цьому слід приймати до уваги, що доказів на підтвердження сплати станом на 01 грудня 2023 року ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 47 200,93 грн в рахунок погашення визначеного постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року у справі № 362/423/23 боргу приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Урбанською Л. А. у сторін виконавчого провадження НОМЕР_2 не витребувано.

При таких обставинах суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Урбанської Л. А. від 29 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, та помилково скасував законне та обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції в указаній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції в частині скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Урбанської Л. А. від 29 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 ухвалена із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це судове рішення в указаній частині, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року скасувати.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2025 року в частині скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Урбанської Л. А. від 29 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун