Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №175/1724/13-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 175/1724/13

провадження № 61-8822св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кенжина Олена Олександрівна, на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2026 року у складі судді Озерянської Ж. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2026 року у складі колегії суддів Макарова М. О., Свистунової О. В., Городничої В. С. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони стягувача правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (далі - ТОВ «Дебт Форс») звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву мотивовано тим, що Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 20 червня 2013 року стягнув зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № 35/ІЖ-296.08.01 у розмірі 945 382,32 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 7 573 239,57 грн, яка складалася із: заборгованості за тілом кредиту - 54 461,80 дол. США (еквівалент 435 313,17 грн); пені за прострочення повернення суми основного боргу - 759 216,78 дол. США (еквівалент 6 068 419,73 грн); пені за прострочення сплати процентів - 131 703,74 дол. США (еквівалент 1 052 708,00 грн), а також судовий збір у розмірі 3 441,00 грн.

На підставі укладених договорів про відступлення права вимоги заявник набув право вимоги до боржника за зазначеним кредитним договором, у зв`язку із чим просив замінити первісного стягувача ПАТ «Родовід Банк» його правонаступником - ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому документі.

Крім того, заявник просив видати дублікат виконавчого листа, посилаючись на те, що оригінал виконавчого документа було втрачено під час пересилання, що унеможливлює подальше примусове виконання судового рішення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 29 січня 2026 року заяву ТОВ «Дебт Форс» про заміну сторони стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа задовольнив.

Замінив у виконавчому листі Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/1724/13-ц стягувача ПАТ «Родовід Банк» на його правонаступника ТОВ «Дебт Форс» за правом вимоги до боржника ОСОБА_1 та видав дублікат виконавчого листа.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що ТОВ «Дебт Форс» на підставі договорів про відступлення права вимоги набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № 35/ІЖ-296.08.01, заборгованість за яким стягнута рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2013 року, а тому наявні підстави для заміни первісного стягувача його правонаступником.

Суд керувався тим, що заміна кредитора у зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва, яке може відбуватися на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення. Відсутність процесуальної заміни стягувача позбавляє нового кредитора можливості реалізувати право на примусове виконання судового рішення, що суперечить принципу обов`язковості судового рішення.

Вирішуючи питання про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції зазначив, що виконавчий лист від 24 жовтня 2013 року перебував на примусовому виконанні у виконавчому провадженні № 55282032, яке державний виконавець постановою від 28 жовтня 2019 року завершив шляхом повернення виконавчого документа стягувачу. Водночас надати інформацію щодо фактичного направлення виконавчого листа первісному стягувачу неможливо у зв`язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження після закінчення строку їх зберігання.

Врахувавши відсутність оригіналу виконавчого документа у стягувача та органі державної виконавчої служби, суд дійшов висновку про втрату виконавчого листа.

Також суд зазначив, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не пропущено, оскільки після повернення виконавчого документа 28 жовтня 2019 року такий строк спливав 28 жовтня 2022 року, однак відповідно до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) у зв`язку із введенням воєнного стану строки пред`явлення виконавчих документів до виконання перервані.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 23 червня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кенжиної О. О. залишив без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2026 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що матеріалами справи підтверджено перехід до ТОВ «Дебт Форс» права вимоги до боржника ОСОБА_1 , а договори про відступлення права вимоги, на підставі яких товариство набуло статус нового кредитора, у встановленому законом порядку недійсними не визнані.

Апеляційний суд відхилив доводи про пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, зазначивши, що після повернення виконавчого листа постановою державного виконавця від 28 жовтня 2019 року перебіг такого строку розпочався заново, а до його закінчення набрали чинності положення Закону № 1404-VIII щодо переривання строків на період дії воєнного стану.

Щодо доводів про відсутність підстав для видачі дубліката виконавчого листа апеляційний суд зазначив, що відсутність виконавчого документа у стягувача та органі державної виконавчої служби за відсутності відомостей про його фактичне місцезнаходження свідчить про втрату такого документа.

Оскільки судове рішення не виконано, виконавчий документ втрачено, а строк його пред`явлення до виконання не пропущено, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа.

Інші доводи апеляційної скарги суд визнав такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених обставин.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кенжина О. А., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2026 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу заявник подала на підставі абзацу другого частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і обґрунтовувала тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та дійшли передчасних висновків про наявність підстав для заміни стягувача його правонаступником і видачі дубліката виконавчого документа.

Заявник зазначає, що суд першої інстанції розглянув заяву ТОВ «Дебт Форс» за її відсутності без належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Вказує, що вона не має зареєстрованого електронного кабінету, судові повістки засобами поштового зв`язку їй не направлялися, а докази її належного повідомлення у матеріалах справи відсутні. Незважаючи на наведення таких доводів в апеляційній скарзі, апеляційний суд їх не перевірив та оцінки їм не надав.

Також заявник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до розгляду заяву ТОВ «Дебт Форс», яка, на її думку, не відповідала вимогам статті 183 ЦПК України, оскільки до неї не було додано доказів направлення копії заяви з додатками іншим учасникам справи.

Крім того, заявник вважає помилковими висновки судів про доведеність переходу до ТОВ «Дебт Форс» права вимоги до боржника, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів переходу права вимоги від первісного кредитора ПАТ «Родовід Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»), зокрема договору про відступлення права вимоги від 04 липня 2019 року № 23 та відповідного реєстру боржників.

Щодо видачі дубліката виконавчого листа заявник зазначає, що суди не встановили факту втрати оригіналу виконавчого документа. Вказує, що повернення виконавчого листа первісному стягувачу після завершення виконавчого провадження саме собою не свідчить про його втрату, а ТОВ «Дебт Форс» не надало доказів звернення до попередніх кредиторів щодо отримання оригіналу виконавчого документа або доказів його втрати.

Заявник вважає, що суди встановили обставини справи на підставі припущень, не перевірили належним чином надані докази, чим порушили вимоги статей 77, 80, 81 ЦПК України, а також неправильно застосували положення підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України щодо умов видачі дубліката виконавчого документа.

Аргументи інших учасників справи

У серпні 2026 року ТОВ «Дебт Форс» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 06 липня 2026 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

29 липня 2026 року матеріали справи № 175/1724/13 надійшли до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 30 липня 2026 року призначив справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 20 червня 2013 року стягнув зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № 35/ІЖ-296.08.01 у розмірі 945 382,32 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 7 573 239,57 грн, яка складалася із: заборгованості за тілом кредиту - 54 461,80 дол. США (еквівалент 435 313,17 грн); пені за прострочення повернення суми основного боргу - 759 216,78 дол. США (еквівалент 6 068 419,73 грн); пені за прострочення сплати процентів - 131 703,74 дол. США (еквівалент 1 052 708,00 грн), а також судовий збір у розмірі 3 441,00 грн.

На підставі зазначеного рішення Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області 24 жовтня 2013 року видав виконавчий лист № 175/1724/13-ц, який було пред`явлено до примусового виконання.

04 липня 2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 23 про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № 35/ІЖ-296.08.01.

22 лютого 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кампаніс Лігал» (далі - ТОВ «Кампаніс Лігал») укладено договір № 22-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кампаніс Лігал» набуло право вимоги до боржника за зазначеним кредитним договором.

Відповідно до умов цього договору право вимоги вважалося відступленим та набутим новим кредитором із дня підписання акта приймання-передавання Реєстру боржників.

23 травня 2023 року між ТОВ «Кампаніс Лігал» та ТОВ «Дебт Форс» укладено договір № 23-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, за умовами якого ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № 35/ІЖ-296.08.01.

На виконання умов договору ТОВ «Дебт Форс» здійснило оплату вартості права вимоги відповідно до платіжної інструкції.

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 06 грудня 2025 року витребував у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) інформацію щодо перебування на виконанні виконавчого листа № 175/1724/13-ц, стану виконавчого провадження № 55282032, а також відомості щодо повернення або направлення оригіналу виконавчого документа первісному стягувачу.

На виконання ухвали суду повідомлено, що з 30 травня 2018 року у відділі перебувало виконавче провадження № 55282032 з примусового виконання виконавчого листа № 175/1724/13-ц, виданого 24 жовтня 2013 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області. Постановою державного виконавця від 28 жовтня 2019 року виконавче провадження № 55282032 завершено шляхом повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII. Надати інформацію щодо фактичного направлення виконавчого листа № 175/1724/13-ц, виданого 24 жовтня 2013 року, стягувачу ПАТ «Родовід Банк» орган державної виконавчої служби не має можливості у зв`язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження після закінчення строку їх архівного зберігання.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 28 частини першої статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

За змістом підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду повною мірою не відповідає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, що переглядається, Верховний Суд першочергово надає оцінку доводам касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, зокрема у разі, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та шостої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав цей документ, може видати його дублікат за умови, що стягувач, державний або приватний виконавець звернувся із відповідною заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини третьої статті 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Однак можливість розглянути заяву за відсутності учасника справи не звільняє суд від обов`язку належно повідомити його про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 14 ЦПК України в судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до частини одинадцятої статті 272 ЦПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про Єдину інформаційно-телекомунікаційну систему, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, з відповідними змінами (далі - Положення), особам, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Процесуальним законодавством, чинним на час розгляду судом першої інстанції заяви про заміну сторони стягувача правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа по суті, передбачено два способи надсилання процесуального документа - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через електронний кабінет, шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).

Верховний Суд у постанові від 27 червня 2024 року у справі № 643/17028/20 (провадження № 61-17619св23) зазначив таке: «Процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судової повістки: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судової повістки через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених у пункті 10 Положення про ЄСІТС, і тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Подібний за змістом висновок щодо надсилання судової кореспонденції на електронну адресу зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23). Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення судової повістки особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов`язок суду направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонене та може здійснюватися як додаткове, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судової повістки відповідно до статті 128 ЦПК України».

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу або окреме процесуальне питання розглянуто за відсутності учасника справи, якого не було належно повідомлено про дату, час і місце судового засідання, за умови, що такий учасник обґрунтовує апеляційну скаргу цією підставою.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зазначив, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності учасника справи, якого належним чином не повідомлено про дату, час і місце судового засідання, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, якщо такий учасник обґрунтовує апеляційну скаргу цією обставиною.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що не має зареєстрованого електронного кабінету, судові повістки засобами поштового зв`язку їй не надсилалися, а матеріали справи не містять доказів її належного повідомлення про судове засідання, призначене на 29 січня 2026 року.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що вони не містять відомостей, які б підтверджували належне повідомлення ОСОБА_1 про судові засідання, призначені на 27 листопада 2025 року та 29 січня 2026 року, під час якого суд першої інстанції постановив ухвалу за результатами розгляду заяви. Отже, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача (боржника) ОСОБА_1 , яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судових засідань.

В апеляційній скарзі на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2026 року ОСОБА_1 прямо посилалася на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме на розгляд справи без її належного повідомлення про судові засідання. Проте, як відомо зі змісту оскаржуваної постанови, апеляційний суд не надав оцінки цьому доводу, хоча він є конкретним, істотним для правильного вирішення справи та безпосередньо стосується наявності передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України безумовної підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції (а. с. 106-109, 169-177).

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував наведені вимоги процесуального закону та не перевірив доводи апеляційної скарги щодо відсутності належного повідомлення заявника про розгляд справи, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права та помилкового висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки апеляційний суд не перевірив доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону про належне повідомлення учасника справи, не застосував положення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України та безпідставно залишив без змін ухвалу суду першої інстанції, постанова апеляційного суду не відповідає вимогам законності й обґрунтованості.

За таких обставин доводи касаційної скарги є обґрунтованими та дають підстави для її часткового задоволення. Постанову апеляційного суду слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, який має перевірити доводи апеляційної скарги з урахуванням вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

З огляду на встановлене судом касаційної інстанції порушення апеляційним судом норм процесуального права, що тягне за собою обов`язкове скасування судового рішення, Верховний Суд не перевіряє обґрунтованість інших доводів касаційної скарги щодо вирішення заяви по суті.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи, що у цій справі Верховний Суд не змінив рішення судів попередніх інстанцій та не ухвалив нове, а направив справу на новий розгляд, то підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Отже, у цьому конкретному випадку судові витрати, в тому числі понесені сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, мають бути перерозподілені за результатами нового розгляду справи судом апеляційної інстанції, тобто за загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кенжина Олена Олександрівна, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачЄ. В. Петров

СуддіА. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

В. В. Пророк